Рішення

від 26.11.2019 по справі 910/12284/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.11.2019Справа № 910/12284/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О., за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Приватного підприємства "ВЕГАМАКС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАФКО"

про стягнення 500 000,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Боскін О.Л.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "ВЕГАМАКС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАФКО" про стягнення 500 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з поставки оплаченого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12284/19, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 08.10.2019

30.09.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

В судове засідання 08.10.2019 з`явився представник позивача, надав пояснення по справі та оригінали документів для огляду.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 відкладено підготовче засідання на 22.10.2019.

17.10.2019 від позивача надійшли письмові пояснення щодо строку, у який відповідач мав поставити товар та щодо адрес направлення претензій.

22.10.2019 розгляд справи не відбувся, у зв`язку із знеструмленням електромережі суду, виходу із ладу сервера автоматизованої системи та іншими умовами, що впливають на безперебійність та функціонування автоматизованої системи, про що складено акт від 22.10.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 призначено підготовче засідання на 07.11.2019.

У підготовчому засіданні 07.11.2019 судом постановлено протокольну ухвалу закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 26.11.2019.

У судовому засіданні 26.11.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином ухвалами суду, направленими на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Поштові конверти повернуті на адресу суду.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений ухвалою суду, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 26.11.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "ХАФКО" (відповідачем) було виставлено Приватному підприємству "ВЕГАМАКС" (позивачу) рахунок на оплату № 84 від 15.02.2019 на суму 500 000,00 грн. на оплату дизельного палива (код УКТЗЕД 2710194300).

Платіжним дорученням №2248 від 15.02.2019 на суму 500 000,00 грн. позивачем було перераховано на користь відповідача 500 000,00 грн. з призначенням платежу: сплата за ДП згідно рах. № 84 від 15/02/19.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що отримавши грошові кошти за товар на підставі рахунку № 84 від 15.02.2019, відповідач не здійснив поставку товару, у зв`язку із чим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 500 000,00 грн., що становить суму попередньої оплати.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно із ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 662, 692 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як підтверджено матеріалами справи, на підставі рахунку № 84 від 15.02.2019, згідно із платіжним дорученням № 2248 від 15.02.2019 позивач перерахував на користь відповідача попередню оплату в загальному розмірі 500 000,00 грн.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2019 позивач звернувся до відповідача з листом від 28.02.2019 вих № 28/02-19 у якому просив поставити дизельне пальне протягом 7 днів.

Зазначений лист відповідачем залишено без відповіді, а поставку товару не здійснено, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, оскільки поставка товару на суму 500 000,00 грн. так і не відбулася, у позивача в силу положень ст. 693 ЦК України, виникло право вимоги до відповідача про передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

18.03.2019 позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 18/03-19/3 від 18.03.2019, у якому просив у зв`язку з непоставкою товару, повернути грошові кошти у розмірі 500 000,00 грн.

Частиною 2 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на положення вищенаведеної норми, зважаючи на факт направлення позивачем відповідачу листа від 18.03.2019, відповідач зобов`язаний повернути позивачеві попередню оплату в розмірі 500 000,00 грн. Зазначена претензія направлялась відповідачу на адресу останнього, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день направлення.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження факту повернення відповідачем позивачу грошових коштів у розмірі 500 000,00 грн.

Таким чином, суд зазначає, що жодного доказу на підтвердження факту поставки відповідачем позивачу товару на суму 500 000,00 грн. або повернення останньому вказаної суми, сторонами спору суду не надано.

Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 500 000,00 грн. є правомірною, оскільки факт перерахування грошових коштів на користь відповідача у рахунок оплати товару та факт порушення відповідачем зобов`язань з передачі позивачу такого товару позивачем належним чином доведено, а відповідачем належним чином не спростований, а тому позовні вимоги про повернення суми попередньої оплати у розмірі 500 000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Крім того, в прохальній частині позовної заяви позивач просить покласти на відповідача витрати на правову допомогу, розмір яких за розрахунком позивача становить 10 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження понесення таких витрат позивачем надано: угоду про надання правової допомоги від 02.09.2019, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, видане Маленко Ю.А. та копію квитанції від 03.09.2019 на суму 10 000,00 грн.

За змістом частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У відповідності до частини 3 статті ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз приписів пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України дозволяє дійти висновку про те, що витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката можуть бути встановлені та розподілені судом при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості як за наявності, так і за відсутності доказів їх фактичної оплати.

Відповідно до угоди про надання правової допомоги від 02.09.2019, предметом угоди є надання адвокатом клієнтові правової допомоги, а саме: представлення інтересів Клієнта в правоохоронних органах, органах МВС, поліції, прокуратурі, судах усіх інстанцій (в т.ч. господарських та адміністративних) та інших державних органах.

В той же час, судом встановлено, що угода про надання правової допомоги від 02.09.2019 не містить жодних посилань на те, що стосується справи про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАФКО" попередньої оплати у розмірі 500 000,00 грн., тобто не містить доказів, що стосується саме вказаної справи.

В порушення приписів ч. 3 ст .126 ГПК України, позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Матеріали справи взагалі не містять жодних доказів надання правової допомоги у справі за позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАФКО" попередньої оплати у розмірі 500 000,00 грн.

Долучена позивачем квитанція від 03.09.2019 на суму 10 000,00 грн. з призначенням платежу: за надання правової допомоги за угодою від 02.09.2019 не містить жодних послань, що ці витрати пов`язані з розглядом справи.

Позов та пояснення по справі адвокатом Маленко Ю.А. не підписувалися, документи додані до позову вказаним адвокатом не засвідчувалися, адвокат Маленко Ю.А. не був присутній в судових засіданнях.

З урахуванням наведеного, підстави для покладення витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 10000,00 грн. на відповідача відсутні.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 130, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАФКО" (01014, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЗЕМЛЯНСЬКА, будинок 28/15, ідентифікаційний код 33137956) на користь Приватного підприємства "ВЕГАМАКС" (61166, Харківська обл., місто Харків, ПРОСПЕКТ НАУКИ, будинок 36, кімната 15, ідентифікаційний код 37283793) 500 000,00 грн. попередньої оплати, 7500,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст рішення складено та підписано 04.12.2019.

Суддя С.О. Турчин