Постанова

від 18.01.2021 по справі 910/12284/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2021 р. Справа№ 910/12284/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Поляк О.І.

Дідиченко М.А.

при секретарі судового засідання Бовсуновській Ю.В.

за участю представників:

від позивача - Боскін О.Л., адвокат, довіреність б/н від 04.01.2021;

від відповідача - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Хафко" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2019 у справі №910/12284/19 (суддя Турчин С.О., повний текст складено - 04.12.2019) за позовом приватного підприємства "Вегамакс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Хафко" про стягнення 500 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Приватне підприємство "Вегамакс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хафко" про стягнення 500 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з поставки оплаченого позивачем товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2019 у справі №910/12284/19 позов задоволено повністю; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Хафко" на користь приватного підприємства "Вегамакс" 500 000,00 грн. попередньої оплати та 7 500,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині як поставки товару, так і повернення суми попередньої оплати.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на виконання ним зобов`язань з поставки товару позивачу, а також вказує про порушення судом першої інстанції норм процесуального права через неповідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Відповідач правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином; про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яким підтверджується отримання скаржником ухвали про призначення даної справи до розгляду на 18.01.2021, направленої судом за адресою для листування, вказаною апелянтом в апеляційній скарзі.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від відповідача до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов`язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення відповідача, а також з урахуванням того, що неявка його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, з огляду на наявність викладеної позиції скаржника, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Хафко" було виставлено Приватному підприємству "Вегамакс" рахунок на оплату № 84 від 15.02.2019 на суму 500 000,00 грн. на оплату дизельного палива (код УКТЗЕД 2710194300).

Платіжним дорученням №2248 від 15.02.2019 на суму 500 000,00 грн. позивачем було перераховано на користь відповідача 500 000,00 грн. з призначенням платежу: сплата за ДП згідно рах. № 84 від 15/02/19.

Відповідач свої зобов`язання щодо поставки товару не виконав, як і не повернув позивачу кошти, сплачені за товар.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів в сумі 500 000,00 грн., які є сумою попередньої оплати товару.

Судом першої інстанції вказані вимоги задоволено.

Колегія суддів погоджується із задоволенням позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно із ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 662, 692 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як підтверджено матеріалами справи, на підставі рахунку № 84 від 15.02.2019, згідно із платіжним дорученням № 2248 від 15.02.2019 позивач перерахував на користь відповідача попередню оплату в загальному розмірі 500 000,00 грн.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Позивач звернувся до відповідача з листом від 28.02.2019 № 28/02-19, у якому просив поставити дизельне пальне протягом 7 днів з дня його отримання. Направлення вказаного листа відповідачу підтверджується описом вкладення у цінний лист.

Відповідач не виконав своє зобов`язання з поставки попередньо оплаченого позивачем товару.

Належних доказів протилежного відповідачем до суду не надано.

Стосовно посилань апелянта на наявність укладеного між сторонами в письмовій формі договору поставки нафтопродуктів від 15.02.2019 а також на те, що ним було виконано своє зобов`язання та поставлено товар позивачу за видатковою накладною, слід зазначити наступне.

Так, на підтвердження вказаних обставин відповідачем було надано суду договір №8/02/19 поставки нафтопродуктів (ПММ) від 15.02.2019, а також видаткову накладну від 15.02.2019 №90.

В свою чергу, позивач заперечував факт укладення вказаного договору, а також факт поставки йому товару відповідачем, та вказував, що вказані документи, надані відповідачем, є підробленими.

З метою з`ясування спірних обставин судом апеляційної інстанції було призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої було поставлено наступні питання:

- чи виконано на договорі №8/02/19 поставки нафтопродуктів (ПММ) від 15.02.2019, укладеному між товариством з обмеженою відповідальністю "Хафко" та приватним підприємством "Вегамакс", в графі "Покупець" підпис від імені директора ПП "Вегамакс" ОСОБА_1 особисто ОСОБА_1 , чи іншою особою?

- чи виконано у видатковій накладній від 15.02.2019 №90 в графі "Отримав (ла)" підпис директором ПП "Вегамакс" ОСОБА_1 особисто, чи іншою особою?

За результатом проведення вказаної судової експертизи експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України було складено Висновок від 20.11.2020, згідно якого:

підпис від імені директора ПП "Вегамакс" ОСОБА_1 , що міститься на договорі №8/02/19 поставки нафтопродуктів (ПММ) від 15.02.2019, укладеному між товариством з обмеженою відповідальністю "Хафко" та приватним підприємством "Вегамакс", в графі "Покупець" виконано не ОСОБА_1 ;

підпис у видатковій накладній від 15.02.2019 №90 в графі "Отримав (ла)" виконано не ОСОБА_1 .

Вказаний Висновок судової експертизи приймається колегією суддів, як належний доказ, та справа розглядається з його урахуванням.

Враховуючи наведене, доводи апелянта як про наявність укладеного між сторонами в письмовій формі договору поставки нафтопродуктів від 15.02.2019, так і про виконання ним свого зобов`язання з поставки товару позивачу за видатковою накладною №90, спростовуються матеріалами справи, а тому не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Отже, відповідачем не доведено належними засобами доказування обставин поставки позивачу попередньо оплаченого ним товару.

Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред`явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред`явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач у майже трирічний строк з дати здійснення позивачем останнього платежу за товар не поставив його позивачу, покупець набув права на повернення сплаченої суми попередньої оплати.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, оскільки позивач сплатив суму попередньої оплати, тоді як відповідач не передав товар, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимога позивача про повернення попередньої оплати за товар підлягає задоволенню повністю.

Стосовно посилань скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права через неповідомлення відповідача про розгляд даної справи, колегія суддів зазначає наступне.

Так, місцевим господарським судом надіслання відповідачу процесуальних документів, здійснювалося за двома адресами: м. Київ, вул. Землянська, 28/15 (адреса його офіційного місцезнаходження згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), а також: м. Київ, вул. Ділова 14-Б, офіс 5.

При цьому, скаржник посилається на не направлення йому судом поштових відправлень саме за адресою м. Київ, вул. Ділова 14-Б, офіс 5.

Вся кореспонденція була повернута органом поштового зв`язку з посиланням на закінчення терміну зберігання та відсутність адресата за зазначеною адресою.

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання адресатом кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням останнім, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Отже, враховуючи наведене, колегією суддів відхиляються за необґрунтованістю доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права через неповідомлення відповідача про розгляд даної справи.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Крім цього, на відповідача підлягають покладенню витрати за проведення судової експертизи в суді апеляційної інстанції, понесені позивачем в сумі 10 133 грн. 24 коп.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Хафко" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2019 у справі №910/12284/19 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хафко" (01014, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЗЕМЛЯНСЬКА, будинок 28/15, ідентифікаційний код 33137956) на користь Приватного підприємства "Вегамакс" (61166, Харківська обл., місто Харків, ПРОСПЕКТ НАУКИ, будинок 36, кімната 15, ідентифікаційний код 37283793) 10 133 грн. 24 коп. витрат за проведення судової експертизи в суді апеляційної інстанції.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

5. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2019 у справі №910/12284/19.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 25.01.2021 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді О.І. Поляк

М.А. Дідиченко