Рішення

від 26.11.2019 по справі 910/8969/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.11.2019Справа № 910/8969/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Бараненко Н.І., розглянувши господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЛОГІСТИКА" (03134, м.Київ, вул.Сім`ї Сосніних, буд.7, літера Д, код ЄДРПОУ 38857571)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "ВУЛИК" (02217, м.Київ, проспект Володимира Маяковського, буд.2В, кв. 39, код ЄДРПОУ 41226736)

про стягнення 292 855,24 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "ВУЛИК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЛОГІСТИКА"

про стягнення збитків у розмірі 122 060,22 грн.

Представники сторін:

Від позивача, Шульга А.В. адв.

Від відповідача, Бондар А.В. адв.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЛОГІСТИКА" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "ВУЛИК" про стягнення 190 600,00 грн основного боргу - заборгованості по договору №SC/AF-010025 від 11.10.2018 за заявкою № SCMD8019583 від 21.11.2018, 7540,86 грн інфляційних втрат, 34 619,83 грн пені, 2914,55 грн 3% річних, 57 180,00 грн штрафу та покладення на відповідача 50 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав у повному обсязі свої зобов`язання щодо оплати наданого комплексу послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезення вантажів відповідача у міжнародному сполучення на підставі заявки № SAMD8019583 від 21.11.2018 по договору № SCMD8019583 від 21.11.2018.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.07.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЛОГІСТИКА" залишив без руху, надав строк для усунення недоліків позову у визначений спосіб.

26.07.2019 позивач подав заяву про усунення недоліків позову та документи на виконання вимог ухвали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 у справі № 910/8969/19 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано сторонам строк для реалізації процесуальних прав, у т.ч. для подачі відповідачу заперечень в строк до 20.08.2019.

19.08.2019 через канцелярію суду відповідач подав відзив на позовну заяву, зустрічну позовну заяву та заперечення проти спрощеного позовного провадження.

Заперечуючи проти позову відповідач у відзиві та у зустрічній позовній заяві зазначає, що позивачем надано послуги неналежним чином та неналежної якості, зокрема до комплексу послуг входило зобов`язання позивача, як експедитора від імені та за рахунок замовника забезпечити проведення митного оформлення та митних процедур для вантажів, однак ним подано до Одеської митниці ДФС неперевірений пакет документів із недоліками, отримано відмову, в подальшому митне оформлення було здійснено, проте відповідач поніс витрати простою транспорту в сумі 122 060,22 грн, які просить стягнути з позивача у зустрічному позові в якості збитків в порядку ст.ст. 224-225 ГК України.

Також у відзиві на позов відповідач зазначив, що у заявленій сумі вартості послуг позивачем включено суму за надані послуги з демереджу в розмірі 35669,76 грн, які були понесені з вини позивача через несвоєчасне митне оформлення вантажу, від компенсації яких відповідач звільняється відповідно до п.5.7 договору.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.08.2019 зустрічну позовну заяву залишив без руху, надав строк для усунення недоліків позову у визначений спосіб.

09.09.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "ВУЛИК" (відповідач) засобами зв`язку подав до суду заяву про усунення недоліків позову.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 11.09.2019 прийняв зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "ВУЛИК" у справі № 910/8969/19 для спільного розгляду з первісним позовом та об`єднав вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом, перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 01.10.2019.

У судовому засіданні 01.10.2019 представник позивача подав заяву про продовження строку для подачі відзиву на зустрічну позовну заяву у зв`язку із неотриманням позивачем відзиву та зустрічного позову поштовим відправленням і ознайомленням із матеріалами справи 25.09.2019 та необхідністю часу уповноваженому представнику для підготовки документів. Вказана заява судом задоволена в порядку ст. 119 ГПК України.

У судовому засіданні 01.10.2019 оголошено перерву до 22.10.2019.

10.10.2019 позивач через канцелярію суду подав відповідь на відзив на позов та відзив на зустрічну позовну заяву.

Позивач у відповіді на відзив відповідача на позов та відзив на зустрічну позовну заяву на доводи щодо неналежного та неякісного надання послуг експедитором зауважив, що причиною рішення митних органів про перевірку митної вартості придбаних товарів та відмови у митному оформленні за наявними матеріалами стали некоректно оформлені замовником з постачальниками документи, обов`язок щодо перевірки та надання яких згідно п.2.5.1, 2.5.2, 2.5.3 покладено на замовника, а не експедитора, акти наданих послуг надсилались замовнику, будь-яких обґрунтованих заперечень щодо їх підписання, прийняття послуг висловлено не було, натомість після закінчення строку для висловлень заперечень на акти відповідач здійснив часткову оплату рахунку № 452, сума якого включала у т.ч. послуги з митного оформлення, демереджу, що свідчить про їх прийняття та відсутність зауважень, також відповідачем надавались гарантійні листи про погашення боргу за надані послуги.

Позивач стверджує, що відповідач належними засобами доказування не довів факту неякісного надання послуг на спірну суму та належними засобами доказування не підтвердив понесення збитків з простою автомобіля на території митного терміналу м.Одеса з вини експедитора, також зауважує про відсутність платіжного документу про сплату вартості простою та відповідно понесення збитків відповідачем.

17.10.2019 через канцелярію суду позивач подав клопотання про продовження підготовчого провадження та проведення підготовчого засідання за відсутності представника позивача у зв`язку із зайнятістю у іншому судовому провадженні.

22.10.2019 суд протокольною ухвалою ухвалив продовжити строк підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 05.11.2019.

У засідання суду з`явились представники сторін. Відповідач відповіді на відзив на зустрічний позов та заперечення на відповідь на відзив на первісний позов не надав.

05.11.2019 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті спору на 26.11.2019.

У судовому засіданні 26.11.2019 представник позивача первісний позов підтримав, проти зустрічного заперечував з викладених у відзиві підстав, представник відповідача підтримав зустрічні позовні вимоги та просив відмовити у задоволенні первісного позову.

Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ДСВ Логістика (позивач, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОРГОВА КОМПАНІЯ "ВУЛИК (відповідач, замовник) було укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування №SC/AF-010025 (далі - Договір), за умовами якого експедитор взяв на себе зобов`язання за плату та за рахунок замовника надати замовникові комплекс послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів замовника і вантажів замовника в 20-, 40- та понад 40-футових контейнерах стандартів ISO, в тому числі й збірних вантажів від місця, зазначеного замовником, до місця призначення різними видами транспорту за обумовленим маршрутом, у т.ч. розробка оптимального маршруту перевезення контейнерів з вантажами замовника, організація доставки (організація перевезення) контейнерів з вантажами замовника морським та/або річковим видом транспорту, оплата від імені та за рахунок замовника всіх митних зборів та інших обов`язкових платежів, пов`язаних з митним оформленням вантажів замовника, організація та сприяння в документальному оформленні вантажу відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів, що діють у морських портах і на окремих видах транспорту та ні.

Відповідно до п.1.5 договору, замовник своєчасно та у повному обсязі оплачує експедитору вартість послуг транспортної експедиції (винагорода експедитора), виконаних у межах даного договору, а також компенсує та/або надає авансом кошти для здійснення розрахунків з третіми особами, які залучені чи будуть залучені експедитором для виконання цього договору.

Експедитор, за дорученням замовника, здійснює взаєморозрахунки з усіма учасниками транспортного процесу, проводить оплату фрахту, послуг з перевезення, а також мита, податків, зборів та інших обов`язкових платежів, передбачених законодавством України, а замовник зобов`язується компенсувати експедитору всі понесені у зв`язку з цим витрати.

Винагорода експедитора не включає та не охоплює вартість послуг третіх осіб, які будуть залучені експедитором під час надання послуг за цим договором. Вартість послуг третіх осіб компенсується замовником експедитору окремо.

Сторони у п.4.3 договору узгодили, що оплата послуг та компенсація витрат експедитора проводиться замовником протягом 3 календарних днів з моменту виставлення рахунку експедитором (у тому числі, за допомогою електронного зв`язку в порядку, передбаченому цим Договором) на поточний рахунок останнього.

Відповідно до п. 4.4 договору фактом підтвердження виконання послуг, їх кількості та вартості є складений експедитором акт прийому-передачі наданих послуг.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного взаєморозрахунку між сторонами за послуги щодо вантажів, відвантажених з порту по 31 грудня 2018 року включно. У разі якщо жодна зі сторін за 20 календарних днів до закінчення терміну дії цього договору не заявить про намір розірвати договір, термін дії цього договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік (п.8.1 договору).

Судом встановлено, що на підставі заявки на організацію перевезення та експедирування вантажів № SAMD8019583 від 21.11.2018 сторони погодили надання послуги з перевезення вантажу VITRIFIELD TILES , HS CODE 690721003188, BOXES in 80 pallets, порт відправлення: Mundra, India, порт вивантаження: Odessa, Ukraine, вартість послуг 6248,00 USD у т.ч. 3580,00 USD морське перевезення, 1668,00 USD навантажувально-розвантажувальні роботи в порту прибуття, 600,00 USD митне оформлення, 400,00 USD транспортно-експедиційні послуги.

Позивачем було надано відповідачу послуги, пов`язані з організацією перевезення вантажу у міжнародному сполученні за вказаною заявкою, що засвідчено коносаментом на міжнародній товарно-транспортній накладній № B/L №AMD 8019583208582 та відповідачем не оспорюється.

З метою здійснення розрахунків по договору позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 54659 від 28.12.2018 на суму 144 083,72 грн з ПДВ, рахунок на оплату № 452 від 30.01.2019 на суму 102 453,91 грн, здійснив оформлення актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 976 від 30.01.2019 на суму 144 083,72 грн по рахунку № 54659, № 977 від 30.01.2019 на суму 102 453,91 грн по рахунку № 452.

Вказані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) залишились відповідачем не підписані.

У позовній заяві позивач зазначив, та відповідач не спростував, що рахунок № 54659 був виставлений замовнику 28.12.2018, строк оплати настав 03.01.2019, проте цей рахунок залишився неоплаченим, рахунок № 452 був виставлений 30.01.2019 та мав бути оплачений замовником до 04.02.2019, рахунок оплачений частково у період з 19.02.2019 по 21.05.2019 платежами на загальну суму 55 937,63 грн., несплаченими залишились 46 516,28 грн.

Електронним листуванням сторін підтверджується надання замовником у лютому-березні 2019 гарантійних листів про погашення заборгованості за спірним перевезенням, яка виникла у зв`язку із сезонністю діяльності відповідача та політичною ситуацією в країні.

Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача за надані послуги організації перевезень вантажу за вказаними рахунками склала 190 600,00 грн

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманих послуг по договору за спірною заявкою позивач у первісному позові звернувся із вимогами про стягнення із відповідача суми 190 600,00 грн боргу, 7540,86 грн інфляційних втрат, 34 619,83 грн пені, 2914,55 грн 3% річних, 57 180,00 грн штрафу за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідач факту отримання послуг, їх часткової оплати не заперечує, при цьому зазначає про безпідставне включення до сум оплати по рахунку № 452 демереджу та неналежне виконання позивачем як експедитором своїх зобов`язань, пояснює, що при митному оформленні вантажу замовника митними органами 23.01.2019 прийнято рішення про відмову у прийнятті митної декларації, коригування митної вартості товарів, митне оформлення вантажу було здійснено лише 25.01.2019, за наслідком чого з вини експедитора у відповідача виникло зобов`язання щодо сплати третій особі- ФОП Сандул Г.Ю. суми 122 060,22 грн за простій автомобільного вантажного транспорту з 16.01.2019 по 26.01.2019.

У зустрічному позові з підстав неякісного та неналежного надання позивачем послуг організації перевезення вантажу та понесення у зв`язку із цим витрат за простій автомобіля у митному терміналі м.Одеси, відповідач заявив вимоги про стягнення з відповідача 122 060,22 грн збитків відповідно до ст. 224-225 ГК України.

Таким чином, спір у справі виник щодо виконання експедитором зобов`язань по договору, що було б підставою для стягнення оплати наданих послуг або покладення на експедитора відповідальності за неякісно надані послуги, понесення замовником з його вини витрат на простій транспорту у вигляді збитків.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про таке.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору №SC/AF-010025 від 11.10.2018., суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

Доказів розірвання/визнання недійсним або припинення вказаного правочину, у матеріалах справи відсутні.

За змістом ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

За первісним позовом

Сторонами не оспорюється, що позивачем було виконані взяті на себе зобов`язання щодо надання комплексу послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів замовника за узгодженою заявкою від 21.11.2018.

За надані послуги позивачем було виставлено відповідачу:

- рахунок на оплату № 54659 від 28.12.2018 на суму 144 083,72 грн з ПДВ, до суми якого входить вартість морського перевезення та навантажувально-розвантажувальних робіт в порту прибуття;

- рахунок на оплату № 452 від 30.01.2019 на суму 102 453,91 грн з ПДВ, до суми якого входить транспортно-експедиційні послуги, зберігання контейнерів 29.12.-15.01, послуги з митного оформлення, догляд, демередж 19.01-26.01, додаткові витрати по конвертації валют;

В розумінні п.4.3 договору розрахунки між сторонами здійснюються протягом 3 календарних днів з моменту виставлення рахунку експедитором (у тому числі, за допомогою електронного зв`язку в порядку, передбаченому цим Договором) на поточний рахунок останнього.

Як встановлено судом, відповідач у період з 19.02.2019 по 21.05.2019 за платіжними дорученнями № 20 від 19.02.2019, № 23 від 20.02.2019, № 26 від 27.02.2019, № 40 від 11.03.2019, № 42 від 13.03.2019, № 46 від 15.03.2019, №55 від 01.04.2019, № 65 від 25.04.2019, № 68 від 02.05.2019, № 75 від 21.05.2019 здійснив часткову оплату отриманих послуг на загальну суму 55 937,63 грн, усі платіжні документи містять призначення платежу оплата згідно рахунка на оплату № 452 від 30.01.2019 .

По рахунку № 452 несплаченими залишились 46 516,28 грн вартості послуг, рахунок № 54659 на суму 144 083,72 грн взагалі неоплачений.

За умовами п.4.4 договору, фактом підтвердження виконання послуг, їх кількості та вартості є складений експедитором акт прийому-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 4.5 договору замовник підписує акт прийому-передачі наданих послуг, передає його експедитору протягом 3 календарних днів з моменту його отримання. У разі незгоди замовника з актом прийому-передачі наданих послуг, останній зобов`язаний надати експедитору обґрунтовані заперечення в такий самий термін. У разі непідписання або не повернення акту та відсутності обґрунтованих заперечень у зазначений у цьому пункті договору термін, акт вважається підписаним замовником, а відповідні послуги вважаються належним чином наданими експедитором і прийнятими замовником.

Матеріалами справи встановлено та відповідачем не спростовано, що Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 976 від 30.01.2019, № 977 від 30.01.2019 відправлялися відповідачу двічі: кур`єрською доставкою ТОВ Нова пошта за експрес-накладною 20 4001 1876 9966 від 08.02.2019, та відповідно до пошукового ресурсу на сайті цієї доставки отримані представником ТОВ Вулик Ставник 11.02.2019, 03.04.2019 через відділення поштового зв`язку Укрпошта разом з претензією вих. №3550 від 03.04.2019 (копія претензії та доказів направлення долучені до позову).

Надані суду примірники Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 976 від 30.01.2019, № 977 від 30.01.2019 відповідачем не підписані.

Докази висловлення відповідачем будь-яких зауважень, заперечень щодо якості, вартості послуг, сум, включених в рахунки та відповідно і акти, що були складені по цих рахунках, у матеріалах справи відсутні, відповідачем ні до зустрічного позову, ні до відзиву не додані.

Крім того, відповідно до роздруківок з Єдиного реєстру податкових накладних, замовником не було здійснено та не зареєстровано змін до наданих експедитором як постачальником послуг податкових накладних № 1539 від 30.01.2019, № 1541 від 30.01.2019.

Таким чином, послуги по актах здачі-приймання робіт (надання послуг) № 976 від 30.01.2019 на суму 144 083,72 грн, № 977 від 30.01.2019 102 453,91 грн. в розумінні чинного законодавства України та умов договірних відносин сторін вважаються належним чином наданими позивачем, а виставлені рахунки та акти підставою для оплати наданих послуг у встановлений строк.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, станом на дату звернення позивачем до суду та розгляду спору судом, відповідачем не сплачено вартість перевезення вантажу у повному обсязі, строк сплати якої станом на дату звернення до суду з позовом є таким, що настав, сума заборгованості становить 190 600,00 грн.

Доказів оплати відповідачем суми 190 600,00 грн боргу, у т.ч. у визначені договором строки, суду не надано.

Судом надано оцінку доводам відповідача щодо неякісного та неналежного виконання послуг, обставинам митного оформлення вантажу у терміналі м.Одеса, включення до вартості послуг демереджу.

Зокрема, 16.01.2019 інспектор Відділу митного оформлення № 1 митного поста Одеса-центральна Артюшенко Д.І. за наслідком розгляду пакету документів на вантаж, поданих 08.01.2019 ТОВ ДСВ Логістика повідомив про необхідність пересвідчитись у правильності визначення декларантом митної вартості товарів шляхом витребування додаткових документів.

Відповідно до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні відпуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500010/2019/00032 від 23.01.2019 державним інспектором Одеської митниці прийнято рішення №UA500010/2019/0000006/2 від 23.01.2019 про коригування митної вартості, роз`яснено вимоги про необхідність подання нової митної декларації.

В результаті подання додаткових документів 23.01.2019, митне оформлення вантажу здійснено 25.01.2019, тобто у період з 16.01.2019 по 25.01.2019 відбувалась процедура митного оформлення вантажу, яка за твердженням відповідача мала місце з вини експедитора через подання митним органам неперевіреного пакету документів з недоліками.

Проте, відповідачем не надано доказів та не доведено, що тривала процедура оформлення митної декларації була причиною дій, вини саме експедитора.

В силу положень п.3.10 договору визначено обов`язок позивача як експедитора від імені та за рахунок відповідача, як замовника забезпечити проведення митного оформлення та митних процедур для вантажів замовника, включаючи оплату всіх передбачених законодавством України мита, зборів та інших обов`язкових процедур з коштів, наданих замовником.

За умовами п.5.5 договору, на який посилається відповідач, визначено, що експедитор відповідає за наслідки, пов`язані з неправильним оформленням експедитором відвантажувальних документів на вантаж внаслідок недотримання доручень, письмових вказівок замовника або порушення запропонованої нормативними документами процедури їх оформлення.

Проте, відповідно до змісту рішення №UA500010/2019/0000006/2 від 23.01.2019, паперова форма якого долучена до справи відповідачем, обставинами прийняття рішення про коригування митної вартості послужило те, що до митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів були подані документи, а саме контракт та сертифікат про походження товару, які містять розбіжності та відповідно до яких митна вартість товару за вказаною ціною не може бути підтверджена.

Після надання замовником додаткових документів, коригування митної вартості та сплати додаткових митних платежів, митна декларація була оформлена 25.01.2019.

Разом з тим, вказані обставини не можуть бути доказом неякісного надання позивачем спірних послуг, або допущення недоліків у поданні митної декларації з вини позивача, оскільки визначення у зовнішньоекономічному контракті та сертифікаті походження товару митної вартості вантажу не залежало від будь-яких дій організатора перевезення, ці документи надавались замовником в силу його зобов`язань, у т.ч. відповідно до п.2.5 договору.

Доказів вчинення позивачем дій при митному оформлені вантажу, у т.ч. пов`язаних ізнеправильним оформленням відвантажувальних документів, допущення недоліків, та можливість їх виправлень без надання документів та вказівок замовником та нездійснення цих дій, що стало підставою для тривалої процедури оформлення митної декларації Одеською митницею у період з 16.01.2019 по 25.01.2019, суду не надано.

Таким чином відповідач належними засобами доказування не довів та не підтвердив факту неналежного та неякісного надання позивачем послуг по договору на заявлену суму.

Щодо включення позивачем до суми вартості наданих послуг в сумі 35 669,79 грн демереджу суд зазначає, що обов`язок компенсації демереджу, тобто плати за користування контейнерами понад встановлені строки, передбачено п.2.5, 5.7 договору.

Відповідно до п.5.7 договору, замовник компенсує експедитору розмір демереджу та/або детеншена, нарахованого перевізником або агентом перевізника. Підставою для компенсації є рахунок перевізника або його агента. Замовник звільняється від обов`язку компенсувати розмір демереджу (детеншена), якщо доведе, що прострочення повернення відбулося з вини експедитора.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач поніс реальні витрати на демередж на користь СМА СіДжиЕм Шиппінг ЕдженсізУкраїна за рахунком № UAIM0314565 від 28.01.2019 на суму 36 675,65 грн., сплачених на підставі платіжного доручення № 51767 від 12.02.2019, сума яких була включена до рахунку № 452 від 30.01.2019 та зобов`язання щодо компенсації яких покладено на замовника.

За відсутності доказів прострочення повернення контейнерів у період митного оформлення вантажів з вини експедитора, підстави звільнення замовника від обов`язку компенсації демереджу матеріалами справи не підтверджені.

За таких обставин, стверджування про безпідставність їх включення до вартості послуг та відсутність обов`язку щодо оплати цієї суми платежів замовником, відповідач належними засобами доказування не довів.

Крім того, частково оплата замовником виставленого рахунку № 452 від 30.01.2019 на суму 102 453,91 грн за відсутності заперечень щодо вартості включених до суми рахунку послуг до моменту звернення позивачем до суду з позовом у цій справі, також підтверджує прийняття відповідачем послуг та узгодження їх вартості, у т.ч. в частині демереджу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За прострочення виконання зобов`язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 7540,86 грн інфляційних втрат, 2914,55 грн 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, 34 619,83 грн пені, 57 180,00 грн штрафу на підставі п.5.16 договору.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 5.26 договору за несвоєчасну оплату послуг експедитора, замовник сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості та штраф у розмірі 30% від суми заборгованості за користування цими коштами.

Перевіривши розрахунок пені, нарахованої позивачем за період з 05.02.2019 по 01.07.2019 по рахунку № 452 від 30.01.3019, враховуючи часткові оплати, та за період з 04.01.2019 по 01.07.2019 по рахунку № 54659 від 28.12.2018, який відповідачем не оплачений, та 57 180,00 грн штрафу за прострочення оплати, суд зазначає, що розрахунок позивача є обґрунтованим та арифметично вірним, вимоги підлягають задоволенню в межах завлених сум.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2914,55 грн. та інфляційні втрати у розмірі 7540,86 грн, нарахування яких здійснено за період з 05.02.2019 по 01.07.2019 по рахунку № 452, за період з 04.01.2019 по 01.07.2019 по рахунку № 54659.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що розрахунок позивача є обґрунтованим, розрахованим з урахуванням часткової оплати, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідач свого контррозрахунку суми позову, підстав виключення з вартості послуг та платежів суми демереджу не надав, обставин звільнення від обов`язку оплати отриманих послуг не довів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЛОГІСТИКА" за первісним позовом є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "ВУЛИК" 190 600,00 грн основного боргу - заборгованості по договору №SC/AF-010025 від 11.10.2018 за заявкою № SCMD8019583 від 21.11.2018, 34 619,83 грн пені, 57 180,00 грн штрафу, 2914,55 грн 3% річних, 7540,86 грн інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового збору за первісним позовом відповідно до ст.. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що позивач неналежним чином та неякісно виконав свої зобов`язання щодо надання комплексу послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезення вантажів відповідача у міжнародному сполучення на підставі заявки № SAMD8019583 від 21.11.2018 по договору № SCMD8019583 від 21.11.2018, зокрема в порушення умов договору при митному оформленні вантажу замовника експедитор надав до Одеської митниці ДФС неперевірений пакет документів із недоліками, внаслідок чого процедура митного оформлення та надання додаткових документів, сплата митних платежів тривала у період з 16.01.2019 по 25.01.2019, у зв`язку із чим з вини експедитора ТОВ ТК Вулик зазнало збитків у розмірі 122 060,22 грн витрат по простою автомобільного вантажного транспорту, замовленого у ФОП Сандула Г.Ю., які просить стягнути з ТОВ ДСВ Логістика відповідно до пп.5.2, 5.3 договору.

Відповідно до частини четвертої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно з частинами першою, другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

ГК України збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (стаття 224 ГК України).

Відповідно до ст. 225 ГК України, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібно довести наявність елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, факт понесення збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вину. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов`язання; натомість на нього покладено обов`язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов`язання боржником; розміру завданих збитків та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та завданими збитками.

Наявність порушення зобов`язання саме по собі не є підставою для застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків за відсутності чи недоведеності причинно-наслідкового зв`язку між таким порушенням та завданням збитків.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема факту понесенням ним збитків, а не додаткових витрат, порушення експедитором зобов`язань по договору, його протиправної поведінки, вини у завданих збитках, причинно-наслідкового зв`язку між діями експедитора та фактом тривалої процедури митного оформлення вантажу, понесення витрат за простій автомобіля контрагента замовника.

Так, до матеріалів справи в якості понесення збитків відповідачем надано копію договору-заявки № 20190114-1 від 14.01.2019, укладеного між ТОВ ТК Вулик та ФОП Сандул Г.Ю. на перевезення контейнеровозами із підвищеною вантажопідйомністю морських контейнерів у кількості 4 шт за маршрутом м.Одеса - перевезення по території митниці та морського порту в м.Одеса, вивіз за межі території митниці та порту в межах м.Одеса, копію акту № 01022019 від 26.01.2019 за простій автомобільного вантажного транспорту (4 контейнеровози) в період з 16.01.2019 по 26.01.2019 на суму 122 060,22 грн.

Проте, докази понесення відповідачем цих витрат, перерахування коштів на рахунок контрагента, у матеріалах справи відсутні.

Тобто, реальний розмір заявлених збитків та факт їх понесення належними засобами доказування не підтверджений.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Умовами п.5.2 договору, на який вказує відповідач, визначено, що сторони несуть відповідальність одна перед одною за збитки, пов`язані з виконанням зобов`язань за цим договором. Розмір збитків, за який сторонами цього договору вимагає відшкодування має бути документально обґрунтованим.

Експедитор відповідає за наслідки, пов`язані з неправильним оформленням експедитором відвантажувальних документів на вантаж внаслідок недотримання доручень, письмових вказівок замовника або порушення запропонованої нормативними документами процедури їх оформлення (п.5.5 договору).

Як вже зазначалось судом, обставини митного оформлення вантажу у період з 16.01.2019 по 25.01.2019 не підтверджують факту відмови інспектора Одеської митниці в оформленні митної декларації у зв`язку із неправильним оформленням експедитором відвантажувальних документів на вантаж, натомість причиною стало необхідність уточнення та коригування митної вартості вантажу.

Умовами укладеного між сторонами договору встановлено обов`язок експедитора від імені та за рахунок замовника забезпечити проведення митного оформлення та митних процедур для вантажів замовника (п.3.10 договору), що ним було здійснено 25.01.2019, процедура оформлення митної декларації у зв`язку із необхідністю надання замовником додаткових документів та сплата митних зборів на вимогу працівників митних органів не доводить та не є доказом вини та порушення зобов`язань експедитора, причинно-наслідкового зв`язку між діями експедитора та обставинами митного оформлення вантажу, понесенням збитків замовником.

Таким чином, надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги чинного законодавства, враховуючи те, що відповідач обставин та підстав, на які він посилався в обґрунтування зустрічних вимог не довів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "ВУЛИК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЛОГІСТИКА" про стягнення 122 060,22 грн. збитків у зв`язку із безпідставністю та недоведеністю.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за зустрічний позов покладаються на відповідача (позивача за зустрічним позовом).

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 129, 180, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "ВУЛИК" (02217, м.Київ, проспект Володимира Маяковського, буд.2В, кв. 39, код ЄДРПОУ 41226736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЛОГІСТИКА" (03134, м.Київ, вул.Сім`ї Сосніних, буд.7, літера Д, код ЄДРПОУ 38857571) 190 600 (сто дев`яносто тисяч шістсот) грн. 00 коп основного боргу, 7540 (сім тисяч п`ятсот сорок) грн. 86 коп інфляційних втрат, 34 619 (тридцять чотири тисячі шістсот дев`ятнадцять) грн. 83 коп пені, 2914 (дві тисячі дев`ятсот чотирнадцять) грн. 55 коп 3% річних, 57 180 (п`ятдесят сім тисяч сто вісімдесят) грн. 00 коп штрафу, 4392 (чотири тисячі триста дев`яносто дві) грн. 83 коп витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі.

5. Витрати по сплаті судового збору за зустрічний позов покласти на відповідача (позивача за зустрічним позовом)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 05.12.2019.

Суддя О.М.Ярмак