Постанова

від 02.12.2019 по справі 581/478/18

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 року

м.Суми

Справа №581/478/18

Номер провадження 22-ц/816/4885/19

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Левченко Т. А.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

сторони:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

треті особи: Головне управління Держгеокадастру в Сумській області, Липоводолинська районна державна адміністрація Сумської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 20 серпня 2019 року в складі судді Бутенка Д.В., ухвалене у смт Липова Долина Сумської області, повне рішення складено 27 серпня 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 пред`явили позов до ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на спадкове майно.

Свої вимоги мотивували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Липова Долина помер дід позивачів ОСОБА_4 , який за життя усе належне йому майно заповів своїй доньці ОСОБА_5 .

Мати позивачів - ОСОБА_5 прийняла спадщину після померлого, яка складалась із житлового будинку, що розташований в сел. Липова Долина Сумської області.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла. Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді грошових вкладів з відсотками та нарахованою компенсацією, яку прийняли позивачі та їх батько ОСОБА_6 , як спадкоємці першої черги за законом.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивачів ОСОБА_6 , після його смерті відкрилася спадщина у вигляді грошових вкладів з відсотками та нарахованою компенсацією. Донька померлого - ОСОБА_1 , прийняла спадщину, як спадкоємець за законом першої черги спадкування. ОСОБА_2 спадщину після смерті батька не приймав, на спадкове майно не претендує.

У січні 2018 року ОСОБА_1 дізналась від своєї тітки - рідної сестри її матері ОСОБА_3 , що після смерті ОСОБА_4 тітка знаючи про існування заповіту на користь ОСОБА_5 , у 2004 році звернулася до відділу земельних ресурсів із заявами про складення та видачу їй державних актів на право власності на належну їй земельну ділянку та земель ділянку, право власності на яку належало її батьку ОСОБА_4 .

Позивачі зазначали, що їхня мати за життя не знала про наявність у ОСОБА_4 права власності на земельну частку (пай), оскільки проживала в сел. Десна Козелецького району Чернігівської області, а тому оформляючи свої спадкові права, вона не отримала відповідного свідоцтва на спадщину.

У добровільному порядку ОСОБА_3 не бажає повертати позивачам земельну ділянку, яку мала успадкувати їх мати.

Посилаючись на зазначені обставини, остаточно уточнивши позовні вимоги позивачі просили:

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №335691, виданого 20 грудня 2005 року на ім`я ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 3,226 га, розташовану на території Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 її матері ОСОБА_5 на 1/3 частку земельної ділянки площею 3,226 га (кадастровий номер 5923255100020030190), яку вона прийняла у спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 її батька ОСОБА_4 , проте право власності на яку не оформила;

визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 її батька ОСОБА_6 , на 1/3 частку земельної ділянки площею 3,226 га (кадастровий номер 5923255100020030190), яку він прийняв у спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його дружини ОСОБА_5 , проте право власності на яку не оформив;

визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 його матері ОСОБА_5 на 1/3 частку земельної ділянки площею 3,226 га (кадастровий номер 5923255100020030190), яку вона прийняла у спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька ОСОБА_4 , проте право власності на яку не оформила,

судові витрати покласти на ОСОБА_3 .

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 20 серпня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

У вересні 2019 року позивачі подали апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд не врахував, що матеріали справи містять достатні докази на підтвердження позивних вимог, зокрема, тієї обставини, що спірну земельну ділянку площею 3,226 га, розташовану не території Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідач ОСОБА_3 отримала у власність незаконно, оскільки право власності на цю землю входило до складу спадщини, яка відкрилася після померлого ОСОБА_4 , і яку в повному обсязі прийняла за заповітом мати позивачів - ОСОБА_5 , а після її смерті - позивачі. Висновок суду про пропуск позивачами строку позовної давності - необґрунтований, оскільки про порушення свого права на спадщину позивачі дізналися у 2018 році.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначила, що рішення суду першої інстанції вважає законним і обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування не вбачає.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника адвоката Семеген Н.Б., які підтримали доводи апеляційної скарги, пояснення представника ОСОБА_3 адвоката Козін Т.В., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Проте зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_4 , як пенсіонер колгоспу Липоводолинський , за результатами зборів уповноважених колгоспників колгоспу Липоводолинський від 12 лютого 1993 року внесений до списку осіб, що мають право на земельний та майновий пай при розпаюванні майна колгоспу Липоводолинський під номером 206 (а.с.38 том 1).

Рішенням Липоводолинської селищної Ради народних депутатів Липоводолинського району Сумської області від 4 березня 1993 року Про розподіл бувшого колгоспу Липоводолинський на два господарства по річці Хорол вирішено, крім іншого, виділити земельні ділянки під селянські (фермерські) господарства. У відповідності до списку фермерських і кооперативних господарств асоціації фермерів і сільськогосподарських кооперативів Хорол по розподілу земельних паїв, що є додатком до вищезазначеного рішення, дочці ОСОБА_4 - ОСОБА_3 виділено пай у розмірі 24,66 га та присадибна ділянка розміром 2,69 га, загальна площа земельного паю 27,35 га (а.с. 39-40 том 1).

На виконання рішення відведено в натурі земельні ділянки для організації фермерського господарства ОСОБА_3 із земель колективного сільського господарства Липоводолинське загальною площею 30,9 га, в тому числі сільськогосподарських угідь 30,9 га, з них ріллі 30,9 га, та у приватну власність 25,3 га, із них ріллі 25,3 га. Межі земельної ділянки закріплені на місцевості межовими знаками встановленого зразка (а.с. 43-45, 48-49 том 1).

Розпорядженням Представника Президента України від 03 серпня 1993 року № 178 Про реєстрацію селянських (фермерських) господарств зареєстровані фермерські господарства та їх Статути з наданням права юридичної особи, включаючи і фермерське господарство під головуванням ОСОБА_3 (а.с. 258-259 том 2).

11 січня 1995 року ОСОБА_3 отримала державний акт на право приватної власності на землю площею 25,3 га для ведення селянського (фермерського) господарства на території Липоводолинської селищної Ради народних депутатів та державний акт на право постійного користування землею площею 5,6 га для ведення селянського (фермерського) господарства на території Липоводолинської селищної Ради народних депутатів (а.с. 50,51 том 1).

14 травня 1996 року ОСОБА_4 , який був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , помер у віці 76 років (а.с. 22 том 1).

За життя він склав заповіт, яким все майно, яке буде йому належати на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, заповів своїй дочці ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 11,12, 25 том 1).

На підставі заяви ОСОБА_5 про прийняття спадщини після ОСОБА_4 18 липня 1996 року заведена спадкова справа (а.с. 253, 254 том 1).

15 листопада 1996 року ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину №1335, а саме на спадкове майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 , що належало ОСОБА_7 , спадкоємцем якої був її чоловік ОСОБА_4 , який спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав (а.с. 229 том 1).

21 листопада 1996 року ОСОБА_5 отримала свідоцтва про право на спадщину № 1358, №1359:

на спадкове майно у вигляді грошових внесків, що зберігаються у відділенні Ощадбанку № 3240 в смт Липова Долина Сумської області на рахунку № НОМЕР_1 з належними по ним процентами, а також зі всіма компенсаційними рахунками відкритими на підставі цього рахунку, що належало ОСОБА_7 на підставі ощадкнижки виданої ощадбанком № 3240 в смт Липова Долина 28 квітня 1988 року, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , спадкоємцем якої був її чоловік ОСОБА_4 , який спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав (а.с. 233 том 1);

на спадкове майно у вигляді грошових внесків, що зберігаються у відділенні Ощадбанку № 3240 в смт Липова Долина Сумської області на рахунку № НОМЕР_2 з належними по ним процентами, а також з усіма компенсаційними рахунками відкритими на підставі цього рахунку, що належало померлому на підставі ощадкнижки виданої ощадбанком № 3240 в смт Липова Долина 16 січня 1992 року (а.с. 233 зворот том1).

04 червня 2004 року ОСОБА_3 звернулась із заявою до голови Липоводолинської селищної ради Романенка Г.П., в якій зазначала, що відповідно до проекту відводу земельних ділянок, затвердженого Липоводолинською селищною радою 4 березня 1993 року їй надано у власність 25,3 га та у постійне користування 5,6 га орних земель бувшого КСП Хорол для ведення фермерського господарства, право власності та користування якими посвідчено відповідними державними актами. До переданих їй у власність та користування ділянок включені ділянки членів її родини та близьких, а сааме: ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 із розрахунку 3,11 га у власність та 0,7 га у користування кожному. Просила державний акт на право власності на землю СМ № б / н, виданий 11 січня 1995 року, та державний акт на право постійного користування землею СМ № б/н, виданий 11 січня 1995 року, визнати недійсними, а також надати дозвіл на розробку технічної документації по виготовленню державних актів на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кожному з зазначених окремо, включивши до складу земель ріллю, яка перебувала у приватній власності (а.с. 52 том 1).

Рішенням виконавчого комітету Липоводолинської селищної ради № 110 від 23 червня 2004 року вирішено порушити клопотання перед Липоводолинською районною державною адміністрацією про надання дозволу власникам земельних ділянок - колишнім членам АФГ Хорол та їх спадкоємцям на розробку технічної документації по виготовленню державних актів на право власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, включивши до складу земель ріллю, яка перебуває у приватній власності з забезпеченням вимог ст. 25 Земельного кодексу України. Відповідно до додатку до рішення, до складу громадян, яким погоджується надання дозволу на розробку технічної документації під номером 117 включена ОСОБА_3 (а.с. 53, 54 том 1).

Розпорядженням голови районної державної адміністрації № 410 від 01 листопада 2004 року надано дозвіл 299 власникам земельних ділянок - колишнім членам АФГ Хорол , в тому числі і ОСОБА_3 , на розробку технічної документації по виготовленню державних актів на право власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кожному громадянину та в спільну часткову власність згідно з додатками. Зокрема, до додатку № 3, яким затверджено Список громадян-співвласників земельних ділянок фермерських господарств, створених членами колишнього КСП Хорол на території Липоводолинської селищної ради, яким припинено право постійного користування землею, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства до групи ОСОБА_3 , крім інших, включено померлого ОСОБА_4 (а.с. 55-62 том 1).

Розпорядженням голови районної державної адміністрації № 180 від 25 квітня 2005 року погоджено договір про розподіл земельних ділянок між власниками земельних паїв колишніх членів АФГ Хорол та їх спадкоємців, згідно з яким на земельний пай ОСОБА_3 виділено дві земельні ділянки під номерами 117, 118 (а.с. 63-67 том 1).

У 2005 році розроблено та затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки власникам земельних паїв на території Липоводолинської селищної ради (колишнього АФГ Хорол ) Липоводолинського району, включаючи дві земельні ділянки ОСОБА_3 площею по 3,226 га кожна (а.с. 68-85, 86-93 том 1).

ОСОБА_3 отримала два державних акти на право власності на земельні ділянки площею по 3,226 га кожна для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області, серед яких і оскаржений державний акт серії ЯБ №335691 (а.с. 97 том 1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , по день смерті вона була зареєстрована та постійно проживала по АДРЕСА_2 разом з чоловіком ОСОБА_6 , сином ОСОБА_2 , донькою ОСОБА_1 (а.с. 26, 246 том 1).

11 квітня 2008 року у Остерській державній нотаріальної конторі заведена спадкова справа №539/2013 після смерті ОСОБА_5 за заявою №516 ОСОБА_1 (а.с. 245, 247 том 1).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 , по день смерті він був зареєстрований та постійно проживав по АДРЕСА_2 разом з сином ОСОБА_2 та донькою ОСОБА_1 (а.с. 31, 237 том 1).

14 червня 2013 року у Остерській державній нотаріальної конторі заведена спадкова справа №90/2013 після смерті ОСОБА_6 , за заявою №188 ОСОБА_1

ОСОБА_2 відмовився від прийняття спадщини за законом, що залишилася після смерті батька на користь сестри (а.с. 236, 237 том 1).

13 травня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримали свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме по 1/3 частці грошових вкладів з відповідним відсотками та нарахованою компенсацією, що належали ОСОБА_5 (а.с. 29 том 1, а.с.120 том 2).

Цього ж дня ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме на 1/3 частку грошових вкладів з відповідним відсотками та нарахованою компенсацією, що належали ОСОБА_5 , спадкоємцем якої за законом був чоловік ОСОБА_6 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав, та на грошові вклади з відсотками та нарахованою компенсацією, які належали ОСОБА_6 (а.с. 32, 244 том 1).

Встановивши, що належна ОСОБА_4 умовна частина земельної ділянки площею 3,62 га у загальній земельній ділянці площею 25,3 га, наданій у власність ОСОБА_3 для ведення селянського (фермерського) господарства, з порушенням чинного законодавства переоформлена у власність відповідачки, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за пропуском строку позовної давності.

Апеляційний суд з таким висновком суду першої інстанції погодитися не може з наступних підстав.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року №7 роз`яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК УРСР 1963 року, Земельного кодексу України 1990 року, Закону України Про селянське (фермерське) господарство .

Відповідно до ЦК УРСР, що діяв до 31 грудня 2003 року, спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Спадкування за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно зі статями 525, 526 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місцезнаходження майна або його основної частини.

Кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям (ч. 1 ст. 534 ЦК УРСР).

Статтею 548 ЦК УРСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Судом вірно встановлено, що спадкоємиця за заповітом після померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 прийняла спадщину.

Одержала свідоцтва про право на спадщину, а саме на спадкове майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 та грошові внески у банківських установах (а.с. 229 том 1).

Відповідно до норм ст. 6 ЗК України громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для ведення селянського (фермерського) господарства.

Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.

Безплатно земельні ділянки передаються у власність громадян, крім іншого, для ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки, що обчислюється у порядку, передбаченому цією статтею

За змістом частини 1 статті 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними

організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ст.23 ЗК України).

Встановлено, що земельний пай площею 3,226 га, належний ОСОБА_4 після розпаювання земель колгоспу Липоводолинський , включено до земельної ділянки, переданої у власність для організації фермерського господарства ОСОБА_3 загальною площею 25,3 га. Межі земельної ділянки закріплені на місцевості межовими знаками встановленого зразка (а.с. 43-45, 48-49 том 1).

На підставі рішення Липоводолинської селищної Ради народних депутатів від 04 березня 1993 року ОСОБА_3 видано державний акт на право приватної власності на землю площею 25,3 га, розташованої на території Липоводолинської селищної Ради народних депутатів для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с. 50 том 1).

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За нормами ЦК УРСР 1963 року до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_5 як спадкоємиця за заповітом прийняла спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 549 ЦК УРСР 1963 року, отримала свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок та грошові вклади у банку (а.с. 229, 233 том 1).

Нормами ЦК 1963 року з урахуванням положень Земельного кодексу 1990 року та Закону України Про селянське (фермерське) господарство було передбачено спадкування права власності на земельну ділянку.

За життя ОСОБА_5 права власності на земельний пай площею 3,226 га, успадкований після батька ОСОБА_4 , не оформила, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.

Після ОСОБА_5 прийняли спадщину її діти: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та чоловік ОСОБА_6 , як спадкоємці першої черги за законом (а.с. 29, 245-246 том 1).

ОСОБА_1 також прийняла спадщину після свого батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Судом першої інстанції вірно встановлено, що земельний пай ОСОБА_4 , був включений до земельної ділянки, наданої у власність для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_3 .

Правовстановлюючий документ про право власності на вказану земельну ділянку був виданий ОСОБА_3 у 1995 році.

Лише у червні 2004 року ОСОБА_3 звернулась до голови Липоводолинської селищної ради із заявою про визнання недійсним акту про право власності на землю СМ №б/н, виданого 11 січня 1995 року та державного акту на право постійного користування землею СМ №б/н, виданого 11 січня 1995 року, з метою усунення порушення прав близьких та членів родини заявниці, чиї паї включені до наданої їй у власність земельної ділянки площею 25,3 га. Відповідачка просила надати дозвіл на розробку технічної документації по виготовленню державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кожному окремо: ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13

23 червня 2004 року виконавчий комітет Липоводолинської селищної ради вирішив підняти клопотання перед Липоводолинською районною державною адміністрацією про надання дозволу власникам земельних ділянок - колишнім членам АФГ Хорол та їх спадкоємцям на розробку технічної документації по виготовленню державних актів на право власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, включивши до складу земель ріллю, яка перебуває у приватній власності.

Спадкоємиця ОСОБА_4 за заповітом - ОСОБА_5 не була включена до списку громадян, яким погоджується надання дозволу на розробку технічної документації по виготовленню державних актів на право власності на землю, проте ОСОБА_3 погоджено надання дозволу на розробку технічної документації на два земельних паї без достатньої правової підстави.

Відповідачка не заперечувала, що отримала державні акти на два земельні паї за рахунок пая ОСОБА_4 .

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення вимог ч.1-4 ст.17, ч.1 ст. 22, ч.2 ст. 50, ч.1,2 ст. 51 ЗК України 1990 року, ст.12,116,118,125 ЗК України 2001 року, ст. 534,548 ЦК УРСР 1963 року, ст. 1225, 1268-1270 ЦК України 2003 року при переоформленні права власності на частку земельної ділянки у загальній земельній ділянці площею 25,3 га, належну ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_3 , що в свою чергу призвело до порушення прав на спадщину після ОСОБА_4 за заповітом - ОСОБА_5 та у наступному її спадкоємців.

З огляду на встановлені обставини, вимога позивачів про визнання недійсним державного акту серії ЯБ №335691 на право власності на земельну ділянку площею 3,226 га, розташовану на території Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виданого на ім`я ОСОБА_3 , підлягає задоволенню. Проте, суд необґрунтовано відмовив у задоволенні вимоги про визнання державного акту недійсним, застосувавши строк позовної давності.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року.

Встановлено, що прийнявши спадщину після ОСОБА_4 , ОСОБА_5 право на земельну ділянку не оформила. Спадщина після ОСОБА_5 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час дії ЦК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Тобто у спірних правовідносинах застосовується чинне на дату відкриття спадщини законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК України, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом із тим, обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилалися на незаконність набуття ОСОБА_3 у 2005 році права власності на земельну ділянку, яка належала до спадщини після померлого ОСОБА_4 з огляду на те, що право власності на земельну ділянку підлягало оформленню на спадкоємицю після померлого за заповітом - ОСОБА_5 , і про такі порушення позивачам стало відомо у 2018 році з розмови з відповідачкою.

З огляду на це до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ЦК України про загальну позовну давність, тривалість якої визначається статтею 257 цього Кодексу у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Зміст статті 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки позивачі обґрунтовували позов тим, що про порушення свого права їм стало відомо у 2018 році із розмови з ОСОБА_3 , належних і достатніх доказів іншого початку перебігу позовної давності відповідач не надав і суд не встановив, то висновок суду про те, що позивачі пропустили строк позовної давності, є необґрунтованим.

Проте, підстав для задоволення іншої частини позовних вимог колегія суддів не вбачає.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 23 постанови Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року № 7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи, що позивачі у позасудовому порядку питання набуття права на спірну земельну ділянку не вирішували, до нотаріуса не звертались, відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину у зазначеній частині не отримували, тому не довели про порушення їх прав, на захист яких пред`явили вимоги про визнання права власності на спадкове майно.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорювані права.

З огляду на зазначене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення даних вимог.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вбачає підстави для прийняття постанови про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Керуючись ст. ст. 367 - 369, 374, 376, 381- 384, 389-390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 20 серпня 2019 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Державний акт серії ЯБ №335691 на право власності на земельну ділянку площею 3,226 га, розташовану на території Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виданий на ім`я ОСОБА_3 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01.08.361.00629 від 20 грудня 2005 року визнати недійсним.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 704 грн 80 коп. відшкодування судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 1057 грн 20 коп. - за апеляційний перегляд справи.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05 грудня 2019 року.

Головуючий - В.І. Криворотенко

Судді: О.Ю. Кононенко

Т.А. Левченко