Постанова

від 24.02.2021 по справі 581/478/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 581/478/18

провадження № 61-183св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

треті особи: Головне управління Держгеокадастру в Сумській області, Липоводолинська районна державна адміністрація Сумської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Сумського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Кононенко О. Ю., Левченко Т. А . ,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 та з урахуванням уточнених позовних вимог просили:

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 335691, виданий 20 грудня 2005 року на ім`я ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 3, 226 га, розташовану на території Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_4 на 1/3 частку земельної ділянки площею 3, 226 га, яку вона прийняла в спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її батька ОСОБА_5 , проте право власності на яку не оформила;

- визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 її батька ОСОБА_6 на 1/3 частку земельної ділянки площею 3, 226 га, яку він прийняв у спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його дружини ОСОБА_4 , проте право власності на яку не оформив;

- визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері ОСОБА_4 на 1/3 частку земельної ділянки площею 3, 226 га, яку вона прийняла в спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її батька ОСОБА_5 , проте право власності на яку не оформила.

Позовні вимоги обґрунтували тим, що 1 ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт Липова Долина Сумської області помер їхній дід ОСОБА_5 , який за життя усе належне йому майно заповів своїй доньці, їхній матері, ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті батька, яка складалась із житлового будинку, що розташований в смт Липова Долина Сумської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді грошових вкладів з відсотками та нарахованою компенсацією, яку прийняли вони та їхній батько ОСОБА_6 , як спадкоємці першої черги за законом.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер їхній батько, ОСОБА_6 , після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді грошових вкладів з відсотками та нарахованою компенсацією. Донька померлого, ОСОБА_1 , прийняла спадщину як спадкоємець за законом першої черги спадкування. ОСОБА_2 спадщини після смерті батька не приймав, на спадкове майно не претендує.

У січні 2018 року ОСОБА_1 дізналась від своєї тітки (рідної сестри її матері) ОСОБА_3 , що після смерті ОСОБА_5 тітка, знаючи про існування заповіту на користь ОСОБА_4 , у 2004 році звернулася до відділу земельних ресурсів із заявами про складення та видачу їй державних актів на право власності на належну їй земельну ділянку та на земельну ділянку, право власності на яку належало її батьку ОСОБА_5 .

Зазначали, що їхня мати за життя не знала про наявність у ОСОБА_5 права власності на земельну частку (пай), оскільки проживала в смт Десна Козелецького району Чернігівської області, а тому, оформляючи свої спадкові права, вона не отримала відповідного свідоцтва на спадщину.

У добровільному порядку ОСОБА_3 не бажає повертати їм земельну ділянку, яку мала успадкувати їхня мати, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 20 серпня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з пропуску позивачами позовної давності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 20 серпня 2019 року скасовано й ухвалено нове про часткове задоволення позову.

Визнано недійсним державний акт серії ЯБ № 335691 на право власності на земельну ділянку площею 3, 226 га, розташовану на території Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виданий на ім`я ОСОБА_3 , зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01.08.361.00629 від 20 грудня 2005 року.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вимога позивачів про визнання недійсним оскаржуваного державного акта на право власності на земельну ділянку є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки встановлено, що належна ОСОБА_5 умовна частина земельної ділянки площею 3, 62 га у загальній земельній ділянці площею 25, 3 га, наданій у власність ОСОБА_3 для ведення селянського (фермерського) господарства, з порушенням чинного законодавства переоформлена у власність відповідача.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважав, що про порушення своїх прав позивачі дізналися у 2018 році з розмови з відповідачем, а тому не вбачав підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Водночас, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно, апеляційний суд виходив з передчасності цих вимог, оскільки доказів відмови нотаріуса в оформленні своїх прав на спадщину позивачі не надали.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У січні 2020 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Сумського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову .

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що земельна ділянка площею 25, 3 га виділялась саме їй у приватну власність для ведення селянського (фермерського) господарства. Доказів того, що в ОСОБА_5 виникло право власності саме на земельну ділянку площею 3, 226 га, яка належить їй на підставі державного акта серії ЯБ № 335691, позивачі не надали, а тому висновок апеляційного суду про часткове задоволення позову є помилковим. До того ж зазначає, що оскаржуваний державний акт виданий їй на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 07 червня 2005 року, яке не скасоване і відповідно є чинним.

Окрім цього вважає неправильним висновок апеляційного суду про відсутність підстав для застосування позовної давності, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин її пропуску позивачі не надали.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

27 січня 2020 року справу № 581/478/18 передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позивачі надіслали відзив на касаційну скаргу, в якому просять залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_5 , як пенсіонер колгоспу Липоводолинський , за результатами зборів уповноважених колгоспників колгоспу Липоводолинський від 12 лютого 1993 року внесений до списку осіб, що мають право на земельний та майновий пай при розпаюванні майна колгоспу Липоводолинський під номером 206.

Рішенням Липоводолинської селищної Ради народних депутатів Липоводолинського району Сумської області від 04 березня 1993 року Про розподіл бувшого колгоспу Липоводолинський на два господарства по річці Хорол вирішено, крім іншого, виділити земельні ділянки під селянські (фермерські) господарства.

У відповідності до списку фермерських і кооперативних господарств асоціації фермерів і сільськогосподарських кооперативів Хорол по розподілу земельних паїв, що є додатком до вищезазначеного рішення, дочці ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , виділено пай у розмірі 24, 66 га та присадибну ділянку розміром 2, 69 га, загальна площа земельного паю складає 27, 35 га.

11 січня 1995 року ОСОБА_3 отримала державний акт на право приватної власності на землю площею 25, 3 га для ведення селянського (фермерського) господарства на території Липоводолинської селищної Ради народних депутатів та державний акт на право постійного користування землею площею 5, 6 га для ведення селянського (фермерського) господарства на території Липоводолинської селищної Ради народних депутатів.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер.

За життя він склав заповіт, яким все майно, яке буде йому належати на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, заповів своїй дочці ОСОБА_4 .

На підставі заяви ОСОБА_4 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 18 липня 1996 року заведена спадкова справа.

У листопаді 1996 року ОСОБА_7 отримала свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок та грошові вклади.

04 червня 2004 року ОСОБА_3 звернулась із заявою до голови Липоводолинської селищної ради Романенка Г. П., в якій просила державний акт на право власності на землю та державний акт на право постійного користування землею, видані їй 11 січня 1995 року, визнати недійсними, а також надати дозвіл на розробку технічної документації по виготовленню державних актів на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кожному з зазначених окремо, включивши до складу земель ріллю, яка перебувала у приватній власності.

Розпорядженням голови районної державної адміністрації № 410 від 01 листопада 2004 року надано дозвіл 299 власникам земельних ділянок - колишнім членам АФГ Хорол , у тому числі й ОСОБА_3 , на розробку технічної документації по виготовленню державних актів на право власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кожному громадянину та в спільну часткову власність згідно з додатками.

20 грудня 2015 року ОСОБА_3 отримала два державних акта на право власності на земельні ділянки площею по 3, 226 га кожна для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області, серед яких і оскаржуваний державний акт серії ЯБ № 335691.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 .

11 квітня 2008 року в Остерській державній нотаріальної конторі заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_4 . Спадкоємцями першої черги за законом після її смерті були ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 .

14 червня 2013 року в Остерській державній нотаріальної конторі заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_6 .

ОСОБА_2 відмовився від прийняття спадщини за законом, що залишилася після смерті батька на користь сестри.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 ЗК України в редакції 1993 року, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин,громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для ведення селянського (фермерського) господарства.

Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.

За змістом частини першої статті 22 ЗК України в редакції 1993 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (стаття 23 ЗК України в редакції 1993 року).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2019 року в справі № 362/884/16-ц (провадження № 61-346св19), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2019 року в справі № 758/3921/15-ц (провадження № 61-20439св18) зроблено висновок, що належними відповідачами у справах про визнання недійсними актів про право власності на земельну ділянку є особа, якій видано державний акт про право власності на відповідну земельну ділянку та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв рішення про його видачу.

Частинами першою статті 51 ЦПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів чи неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти в задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Звернувшись з цим позовом до суду, позивачі просили визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 335691, виданий 20 грудня 2005 року на ім`я ОСОБА_3 , та визнати за ними право власності в порядку спадкування на земельну ділянку.

Установлено, що оскаржуваний державний акт виданий Липоводолинською районною державною адміністрацією.

Отже, заявлені позивачами вимоги в частині визнання цього державного акта недійсним безпосередньо стосуються прав та обов`язків Липоводолинської районної державної адміністраціїі не можуть бути розглянуті судом і вирішені у спорі позивачів з третьою особою, яка в такій ситуації має бути залучена співвідповідачем, оскільки лише за наявності належних відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.

Проте, Липоводолинська районна державна адміністрація до участі в справі в якості співвідповідача не залучена, клопотань про її залучення співвідповідачем за цим позовом позивачі не заявляли, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку внаслідок неналежного складу відповідачів. У той же час, позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку не підлягають задоволенню у зв`язку з тим, що вони є похідними.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову . Разом з тим, оскільки місцевий суд відмовив у задоволенні позову в зв`язку із пропуском позовної давності, що є помилковим, судове рішення підлягає зміні в частині мотивів відмови в задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 412 ЦПК України).

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення районного суду змінити шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Сумського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року скасувати , рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 20 серпня 2019 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. Ю. Тітов