Рішення

від 20.11.2019 по справі 525/1556/18

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/1556/18

Провадження №2/525/82/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.11.2019 Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Хоролець В.В., при секретарі Гавриш О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Широкодолинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області та Селянське (фермерське) господарство Альтаір про визнання права користування на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в:

З позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Широка Долина Великобагачанського району Полтавської області помер його батько ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається, в тому числі, із земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства площею 36,85 га., що була надана на праві постійного користування землею та посвідчена Державним актом серії І-ПЛ № 009441, виданим Великобагагачанською районною радою народних депутатів 19 лютого 2001 року, місцезнаходженням якої є територія Широкодолинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області. За життя ОСОБА_2 був засновником СФГ Альтаір , що було зареєстровано в єдиному державному реєстрі 05.03.2001 року за № 15591200000000224, згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_1 . Також, як вказує позивач, згідно свідоцтва № 200078969 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб`єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість серії НБ № 008795, селянське (фермерське) господарство Альтаір було зареєстровано як платника податків.

Позивач у справі ОСОБА_1 зазначає, що він як спадкоємець першої черги за законом після смерті батька, звернувся до приватного нотаріуса Великобагачанського районного нотаріального округу для подання заяви та прийняття спадкового майна у встановленому законодавством порядку. Постановою від 21.06.2017 року приватним нотаріусом Великобагачанського районного нотаріального округу Сахаровою Л.І. йому було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину на належне спадкодавцю, ОСОБА_2 майно; підставою, на якій йому було відмовлено у видачі свідоцтва на право на спадщину, було зазначено відсутність у СФГ Альтаір статутного капіталу.

Як вказує позивач у справі, станом на 01.07.2017 року земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства площею 36,85 га, що була надана на праві постійного користування землею та посвідчена Державним актом серії І-ПЛ № 009441, виданим Великобагагачанською районною радою народних депутатів 19 лютого 2001 року, місцезнаходженням якої є територія Широкодолинської сільської ради, Великобагачанського району, Полтавської області, використовує в своїй діяльності селянське (фермерське) господарство Альтаір , за користування вищезазначеної земельної ділянки сплачується передбачений чинним законодавством України податок, державний акт серії І-ПЛ № 009441, виданий Великобагагачанською районною радою народних депутатів 19 лютого 2001 року, не скасований.

Посилаючись на вищевикладені обставини, положення ряду статей ЦК України та ЗК України, те, що державний акт серії І-ПЛ № 009441, виданий Великобагагачанською районною радою народних депутатів 19 лютого 2001 року не було скасовано, а позивач є спадкоємцем майна першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_2 , позивач у справі ОСОБА_1 звернувся до суду з цивільним позовом до Широкодолинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, в якому просив визнати за ним в порядку спадкування право користування на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства площею 36,85 га, що була надана на праві постійного користування землею та посвідчена Державним актом серія І-ПЛ №009441, виданим Великобагачанською районною радою народних депутатів 19.02.2001 року, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №62, місцезнаходженням якої є територія Широкодолинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, що належала на праві постійного користування померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с.а.с.2-3).

Загальне позовне провадження було відкрито ухвалою суду від 03.12.2018 року і підготовче засідання у справі призначено на 17.01.2019 року. Цією ухвалою також до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (а.с.18). В подальшому, проведення підготовчого засідання у справі відкладалося з поважних причин, підготовче засідання призначено на 11.06.2019 року.

Крім цього, даною ухвалою витребувано з Великобагачанської державної нотаріальної контори відомості про те, хто прийняв спадщину (відмовився від її прийняття) після смерті ОСОБА_2 , останнім постійним місцем проживання якого с. Широка Долина Великобагачанського району Полтавської області (а.с.18).

Відповідні відомості з Великобагачанської державної нотаріальної контори надійшли до суду та приєднані до матеріалів справи (а.с.а.с.24-31).

До проведення підготовчого засідання у справі від відповідача Широкодолинської сільської ради Великобагачанського району надійшов відзив на позов, з якого вбачається, що даний відповідач визнає заявлені позовні вимоги і просить розглядати справу у відсутність представника даної сільської ради.

До проведення підготовчого засідання від третьої особи у справі Головного управління ДГК у Полтавській області надійшли письмові пояснення у справі, зі змісту яких вбачається, що даний державний орган заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що право постійного користування землею не може бути успадковане; даний орган державної влади також вважає, що право постійного користування земельною ділянкою, що виникло у особи на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право (а.с.а.с.37-44).

Підготовче засідання у справі проведено 11.06.2019 року і справу призначено до судового розгляду (а.с.а.с.92-93).

Також, ухвалою суду від 11.06.2019 року залучено до участі в даній цивільній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Селянське (фермерське) господарство Альтаір (с. Широка Долина Великобагачанського району Полтавської області) (а.с.а.с.92-93). Також, цією ухвалою суду витребувано інформацію та відповідні документи в ГУ ДГК у Полтавській області про те, чи залишається в даний час у наявності, а якщо ні, то в якому розмірі та з яких підстав земельна ділянка площею 36,85 га, що розташована за межами населених пунктів на території Широкодолинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, яка згідно державного акту на право постійного користування землею серія І-ПЛ №009441 від 19.02.2001 року передавалася за життя ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства. У разі, якщо зі складу даної земельної ділянки ГУ ДГК у Полтавській області передавалися земельні ділянки, суд просив вказати кому саме, на якій підставі та в яких розмірах, надавши про це відповідні документи, а також окремо зазначити про те, чи в такому разі яка частина вищевказаної земельної ділянки залишилася вільною або продовжує знаходитися у фактичному користуванні СФГ Альтаір згідно відповідної облікової документації. Також, цією ухвалою суду витребувано в Широкодолинській сільській раді Великобагачанського району інформація та документи про те, в якому фактичному розмірі згідно облікових документів сільської ради на даний час СФГ Альтаір фактично здійснює користування земельною ділянкою, яка згідно державного акту на право постійного користування землею серія І-ПЛ №009441 від 19.02.2001 року передавалася за життя ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства та знаходиться на території Широкодолинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області.

10.07.2019 року та 16.07.2019 року до Великобагачанського районного суду Полтавської області з ГУ ДГК у Полтавській області надійшла інформація, яка витребовувалася згідно ухвали суду від 11.06.2019 року (а.с.а.с.105-109,110-113). Широкодолинська сільська рада Великобагачанського району Полтавської області будь-якої інформації згідно ухвали суду від 11.06.2019 року суду не надавала.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, вони належним чином сповіщені про день і час розгляду справи, від позивача у справі надійшла заява про підтримання позовних вимог та розгляд справи у його відсутність, відповідач у справі Широкодолинська сільська рада Великобагачанського району направила листа про визнання позову та розгляд справи у відсутність їх представника; треті особи у справі також належним чином сповіщенні про день і час розгляду справи, їх неявка не є перешкодою для розгляду справи по суті. Відповідно, суд проводить судове засідання у справі з урахуванням положень ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, надані особами, що беруть участь у справі, вивчивши заяви по суті справи, які подані учасниками справи, та всі докази в їх сукупності, і давши цим доказам та матеріалам в їх сукупності та взаємозв`язку відповідну оцінку приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Широкодолинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області та Селянське (фермерське) господарство Альтаір про визнання права користування на земельну ділянку в порядку спадкування за законом задоволенню не підлягають, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 15 ЦК України (норма матеріального права) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Про це вказується у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.05.2018 року.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі зазначено, що в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі .

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

У пункті 42 рішення Бендерський проти України від 15.11.2007 року Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (рішення ЄСПЛ у справі Руїз Торійа проти Іспанії від 09.12.1994 р.).

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі Голден проти Сполученого королівства ) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні - це певна річ (об`єкт), щодо якої виник спір.

Як вказав Верховний Суд у своїй постанові від 16.05.2018 року, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Тобто, право визначення кола відповідачів у конкретній справі належить виключно позивачу, який звертається з відповідними позовними вимогами до суду.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що даним позивачем при зверненні до суду з відповідним цивільним позовом визначено такий суб`єктний склад учасників справи - відповідачем визначено Широкодолинську сільську раду Великобагачанського району Полтавської області (а.с.а.с.2-3). В ході судового розгляду справи в порядку ч.3 ст.53 ЦПК України залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області та СФГ Альтаір (а.с.а.с.92-93).

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право постійного користування землею серія І-ПЛ №009441 від 19.02.2001 року, виданого Великобагачанською районною радою народних депутатів Полтавської області, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №62, ОСОБА_2 , жителю села Широка Долина Великобагачанського району Полтавської області належало право постійного користування земельною ділянкою площею 36,85 га в межах згідно з планом (на підставі рішення 16 сесії 23 скликання Великобагачанської районної ради народних депутатів від 20.12.2000 року), яка розташована на території Широкодолинської сільської ради та призначена для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с.5). Оригінали доданих до позовної заяви документів позивачем для огляду суду не надавалися.

Статут СФГ Альтаір в новій редакції (2011 р.) зареєстровано 11.07.2011 року (а.с.а.с.6,8-11); в п.1.2 даного статуту вказано, що засновником даного СФГ є ОСОБА_2 , житель с. Широка Долина району Полтавської області; членами даного господарства є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.8 зворот). Згідно свідоцтва № НОМЕР_2 (серія НОМЕР_3 ) про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб`єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, селянське (фермерське) господарство Альтаір зареєстровано як платник податків (а.с.7). Дане господарство сплачувало у 2016-2017 рр. до бюджету Широкодолинської сільської ради єдиний податок з с/г товаровиробників (а.с.13).

ОСОБА_2 (батько позивача у справі ОСОБА_1 ), що вбачається зі змісту постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с.12), а також визнається сторонами у справі і відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягає доказуванню), останнім постійним місцем проживання якого було село Широка Долина Великобагачанського району Полтавської області, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Великобагачанським РВ ДРАЦС ГТУЮ в Полтавській області (а.с.4).

Приватний нотаріус Великобагачанського районного нотаріального округу Сахарова Л.І. постановою від 21.06.2017 року за вих.№956/02-31 відмовила ОСОБА_1 у видачі йому свідоцтва про право на спадщину СФГ Альтаір у зв`язку з тим, що фермерське господарство є юридичною особою, а спадкуванню підлягає тільки майно фізичної особи, що належить їй на праві особистої приватної власності, при цьому, як вказала нотаріус, свідоцтво видається лише на частку статутного каті палу, а у спадкодавця, ОСОБА_2 , як засновника, був відсутній статутний капітал, який міг би бути успадкований (а.с.12).

З повідомлення приватного нотаріуса Великобагачанського районного нотаріального округу Сахарової Л.І. від 06.12.2018 року №1679/01-16, з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) та Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) та копій документів зі спадкової справи №51-2017 вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , останнє місце проживання якого було с. Широка Долина Великобагачанського району Полтавської області, заяву про прийняття спадщини подала ОСОБА_3 , яка її відкликала заявою від 21.04.2017 року та подала заяву про відмову від прийняття спадщини. Спадщину прийняв фактом спільного проживання з померлим на день смерті згідно довідки Широкодолинської сільської ради ОСОБА_1 ; заповіт не посвідчувався; інших заяв про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини, а також претензій кредиторів не надходило. Свідоцтва про право на спадщину видано 02.06.2017 року на ім`я ОСОБА_1 (а.с.а.с.24,25-26,27,28-31).

Отже, з вищевказаних матеріалів вбачається, що син померлого ОСОБА_2 - ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги за законом згідно ст.1261 ЦК України у встановленому порядку прийняв спадщину після смерті батька та отримав ряд свідоцтв про право на спадщину за законом на певне майно (видача свідоцтв підтверджується даними Інформаційної довідки зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину); при цьому, копії свідоцтв про право на спадщину стороною позивача у справі суду не надавалися.

Як вбачається зі Статуту СФГ Альтаір (в новій редакції - за 2011 рік), дане господарство розташоване в с. Широка Долина Великобагачанського району Полтавської області, його засновником зазначений ОСОБА_2 (а.с.а.с.8-11).

З урахуванням цього, виходячи з обгрунтування заявленого позову та змісту заявлених позовних вимог вбачається, що в межах розгляду даної цивільної справи предметом спірних правовідносин, враховуючи також наявність постанови відповідного нотаріуса про відмову у вчиненні певної нотаріальної дії, є спадкування за законом права постійного користування земельною ділянкою площею 36,85 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Широкодолинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області (яка була надана за життя ОСОБА_2 у постійне користування (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) для ведення селянського (фермерського) господарства), а не спір про встановлення чи припинення права постійного користування відповідною спірною земельною ділянкою, яка надавалася у постійне користування ОСОБА_2 під час дії ЗК України в редакції 1990 року.

Згідно частин 1,2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З сукупності досліджених матеріалів справи вбачається і заперечень від учасників справи не надходило в частині того, що земельна ділянка площею 36,85 га (яка вказана у позовних вимогах позивача) розташована за межами населених пунктів на території Широкодолинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, при цьому, будь-яких договорів про право користування цією земельною ділянкою або оренди не укладалося із власником землі на час смерті засновника СФГ Альтаір .

Суд, будучи обізнаним з судовою практикою Верховного Суду в деяких справах даної категорії, реалізовуючи обов`язок повноти та всебічності з`ясування всіх обставин справи, витребовував з ГУ ДГК у Полтавській області інформацію та документи про те, чи залишається в даний час у наявності, а якщо ні, то в якому розмірі та з яких підстав земельна ділянка площею 36,85 га, що розташована за межами населених пунктів на території Широкодолинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, яка згідно державного акту на право постійного користування землею серія І-ПЛ №009441 від 19.02.2001 року передавалася за життя ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства. У разі, якщо зі складу даної земельної ділянки ГУ ДГК у Полтавській області передавалися земельні ділянки, суд просив вказати кому саме, на якій підставі та в яких розмірах, надавши про це відповідні документи, а також окремо зазначити про те, чи в такому разі яка частина вищевказаної земельної ділянки залишилася вільною або продовжує знаходитися у фактичному користуванні СФГ Альтаір згідно відповідної облікової документації. Крім цього, суд витребовував у відповідача у справі Широкодолинській сільській раді Великобагачанського району інформацію про те, в якому фактичному розмірі згідно облікових документів сільської ради на даний час СФГ Альтаір фактично здійснює користування земельною ділянкою, яка згідно державного акту на право постійного користування землею серія І-ПЛ №009441 від 19.02.2001 року передавалася за життя ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства та знаходиться на території Широкодолинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області.

Як вбачається з листа Відділу у Великобагачанському районі ГУ ДГК у Полтавській області від 10.07.2019 року, на підставі рішення 16 сесії 23 скликання Великобагачанської районної ради від 20.12.2000 року ОСОБА_2 надана у постійне користування земельна ділянка площею 36,85 га для ведення селянського (фермерського) господарства, право користування посвідчене Державним актом на право постійного користування землею І-ПЛ №009441, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №62 від 19.02.2001 року. Вказана земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі 22.03.2016 року з присвоєнням кадастрового номера 5320285700:00:002:0615 як земельна ділянка державної форми власності. Право ОСОБА_2 на постійне користування було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.06.2018 року №26700063; звернення від фізичних та юридичних осіб щодо надання вказаних земельних ділянок у власність чи користування (оренду) до відділу не надходили (а.с.а.с.105,106-107,110,111-113). Відповідач у справі не надав документів щодо витребовуваної у нього інформації.

Згідно з ч.1 ст.92 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин), право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку. Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування. Відповідно до ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116,118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно положень ч.1 ст.125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Згідно із ч.1 ст.126 ЗК України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Як встановлено положеннями ст.131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право, зокрема продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Відповідно до ст.19 Закону України Про фермерське господарство до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із ч.1 ст.20 даного Закону, майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства. Статтею 23 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Поряд з цим, відповідно до ст.182 ЦК України, до складу спадщини входить лише те нерухоме майно, право на яке зареєстровано в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. За нормою ст.191 ЦК України, підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. Права на земельну ділянку та інші об`єкти нерухомого майна, які входять до складу єдиного майнового комплексу підприємства, підлягають державній реєстрації в органах, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Отже, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, проводиться після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві.

Згідно із ч.1 ст.407 ЦK України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

У відповідності до ч.2 ст.407 ЦК України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини) та частини другої статті 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України). Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1225 ЦK України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Тобто, з урахуванням системного аналізу вищевказаних норм права, в їх сукупності вбачається, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи (в даному випадку ОСОБА_2 , який був засновником СФГ Альтаір і помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) лише на підставі державного акта на постійного право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

Такі правові висновки Верховний Суд України висловив у постановах від 05.10.2016 року у справі №6-2329цс16 та від 22.11.2016 року у справі №6-3113цс15, а також Верховний Суд у своїй постанові від 13.03.2019 року у справі №532/1150/17. При цьому, вищевказані правові висновки Верховного Суду, з огляду на зміст положень частин 5 та 6 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; також, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З урахуванням вищевказаних висновків, необхідно звернути увагу позивача у справі ОСОБА_1 на те, що як він, так і СФГ Альтаір не позбавлені права звернутися до органів державної влади чи місцевого самоврядування з заявою про надання спірної земельної ділянки, яка використовувалася для фермерського господарства, в оренду для ведення фермерського господарства. Крім цього, позивач у справі має можливість реалізувати своє право на спадкування частки його батька у майні конкретного селянського (фермерського) господарства.

Що стосується визнання відповідачем у справі Широкодолинською сільською радою Великобагачанського району Полтавської області позовних вимог позивача у справі ОСОБА_1 , то з урахуванням вищевикладених висновків, до яких суд прийшов при розгляді спірних правовідносин в межах розгляду даного позову, таке визнання позову відповідачем не є безумовною підставою для його задоволення, ураховуючи, що вирішуючи спір по суті справи, суд повинен дослідити матеріали справи, надати належну оцінку наявним у справі доказам та ухвалити судове рішення з урахуванням вимог законності та обґрунтованості, а не виходити виключно з факту визнання позову відповідачем. Про це також вказав Верховний Суд у своїй постанові від 16.07.2018 року.

Отже, з урахуванням сукупності вищевикладеного та необхідності застосування відповідних правових висновків Верховного Суду України та Верховного Суду, підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Широкодолинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області та Селянське (фермерське) господарство Альтаір про визнання за ним, ОСОБА_1 в порядку спадкування права користування на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства площею 36,85 га, що була надана на праві постійного користування землею та посвідчена Державним актом серія І-ПЛ №009441, виданим Великобагачанською районною радою народних депутатів 19.02.2001 року, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №62, місцезнаходженням якої є територія Широкодолинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, що належала на праві постійного користування померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , в межах заявлених позовних вимог, не вбачається.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.92,102-1,116,118,125,126,131 ЗК України, ст.ст.15,16,182,191,407,1216-1218,1225 ЦК України, ст.ст.13,19,20,23 Закону України Про фермерське господарство , ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , ст.ст.4,11,12,13,76-80,81,83,89,247,259,263-265,272-273 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Широкодолинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області та Селянське (фермерське) господарство Альтаір про визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування права користування на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства площею 36,85 га, що була надана на праві постійного користування землею та посвідчена Державним актом серія І-ПЛ №009441, виданим Великобагачанською районною радою народних депутатів 19.02.2001 року, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №62, місцезнаходженням якої є територія Широкодолинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, що належала на праві постійного користування померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Великобагачанський районний суд Полтавської області.

На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін: позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ; відповідач Широкодолинська сільська рада Великобагачанського району Полтавської області, місце знаходження с. Широка Долина, вулиця Ювілейна, 25 Великобагачанського району Полтавської області; представник відповідача адвокат Бондаренко Ольга Володимирівна, місце знаходження м. Лубни, 3-й провулок Короленка, 47 Полтавської області; третя особа Головне управління ДГК у Полтавській області, місце знаходження м. Полтава, вулиця Уютна, 23; третя особа селянське (фермерське) господарство Альтаір , місце знаходження с. Широка Долина Великобагачанського району Полтавської області.

Повний текст рішення складений 05.12.2019 року у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

Суддя В.В. Хоролець