Постанова

від 03.12.2019 по справі 625/19/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 грудня 2019 року

м. Харків

справа №625/19/18

провадження №22-ц/818/5619/19

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря - Сізонової О.О.

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство Нове життя

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя про визнання додаткових угод до договорів оренди землі недійсними та скасування записів про внесення змін до реєстру за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя на рішення Коломацького районного суду Харківської області від 03 вересня 2019 року, постановлене під головуванням судді Лосєва Д.К., в залі суду в с. Різуненкове Харківської області, -

в с т а н о в и в:

У січні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя про визнання додаткових угод до договорів оренди землі недійсними та скасування записів про внесення змін до реєстру.

Рішенням Коломацького районного суду Харківської області від 03 вересня 2019 року позов задоволено. Визнано додаткову угоду б\н від 01.09.2017 року до договору оренди землі від 30.12.2005 року (щодо земельної ділянки площею 6,18 га, кадастровий номер 6323281200:02:000:0176) між ОСОБА_1 та ПСП Нове життя недійсною. Скасовано запис № 19976495 від 10.04.2017 року про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо земельної ділянки площею 6,18 га, кадастровий номер 6323281200:02:000:0176 внесений державним реєстратором Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області Клінкуш Мариною Леонідівною. Зобов`язано ПСП Нове життя повернути ОСОБА_1 у володіння вказану земельну ділянку.

Визнано додаткову угоду б\н від 01.09.2017 року до договору оренди землі від 30.12.2005 року (щодо земельної ділянки площею 6,18 га, кадастровий номер 6323281200:02:000:0164) між ОСОБА_2 та ПСП Нове життя недійсною. Скасовано запис № 19738385 від 25.03.2017 року про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо земельної ділянки площею 6,18 га, кадастровий номер 6323281200:02:000:0164 внесений державним реєстратором Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області Клінкуш Мариною Леонідівною. Зобов`язано ПСП Нове життя повернути ОСОБА_2 у володіння вказану земельну ділянку.

Визнано додаткову угоду б\н від 01.09.2017 року до договору оренди землі від 01.01.2006 року (щодо земельної ділянки площею 6,28 га, кадастровий номер 6323281200:02:000:0298) між ОСОБА_3 та ПСП Нове життя недійсною. Скасовано запис № 19750416 від 25.03.2017 року про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо земельної ділянки площею 6,28 га, кадастровий номер 6323281200:02:000:0298, внесений державним реєстратором Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області Клінкуш Мариною Леонідівною. Зобов`язано ПСП Нове життя повернути ОСОБА_3 у володіння вказану земельну ділянку.

Визнано додаткову угоду б\н від 01.09.2017 року до договору оренди землі від 01.01.2006 року (щодо земельної ділянки площею 6,18 га, кадастровий номер 6323281200:02:000:0291) між ОСОБА_4 та ПСП Нове життя недійсною. Скасовано запис № 19750672 від 25.03.2017 року про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо земельної ділянки площею 6,18 га, кадастровий номер 6323281200:02:000:0291, внесений державним реєстратором Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області Клінкуш Мариною Леонідівною. Зобов`язано ПСП Нове життя повернути ОСОБА_4 у володіння вказану земельну ділянку.

Визнано додаткову угоду б\н від 30.06.2017 року до договору оренди землі від 10.10.2007 року (щодо земельної ділянки площею 6,18 га, кадастровий номер 6323281200:02:000:0054) між ОСОБА_5 та ПСП Нове життя недійсною. Скасовано запис № 19758532 від 22.03.2017 року про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо земельної ділянки площею 6,18 га, кадастровий номер 6323281200:02:000:0054, внесений державним реєстратором Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області Клінкуш Мариною Леонідівною. Зобов`язано ПСП Нове життя повернути ОСОБА_5 у володіння вказану земельну ділянку.

Стягнуто з ПСП Нове життя на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 судові витрати у розмірі 2114,40 грн. кожному.

Стягнуто з ПСП Нове життя на користь ОСОБА_1 вартість судово-почеркознавчої експертизи, проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріса у розмірі 6006 грн.

Стягнуто з ПСП Нове життя на користь ОСОБА_2 вартість судово-почеркознавчої експертизи, проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріса у розмірі 6006 грн.

Стягнуто з ПСП Нове життя на користь ОСОБА_3 вартість судово-почеркознавчої експертизи, проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріса у розмірі 6006 грн.

Стягнуто з ПСП Нове життя на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Стягнуто з ПСП Нове життя на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Стягнуто з ПСП Нове життя на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Стягнуто з ПСП Нове життя на користь ОСОБА_4 витрати на правничу допомогу у розмірі 16 500 грн.

Стягнуто з ПСП Нове життя на користь ОСОБА_5 витрати на правничу допомогу у розмірі 16 500 грн.

В апеляційній скарзі ПСП Нове життя просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання позовних вимог ОСОБА_4 , а також стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 63 000 грн. Відповідач просив ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та відмовити позивачам у стягненні витрат на правничу допомогу у повному обсязі; судові витрати просив покласти на позивача.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсними, оскільки належних та допустимих доказів того, що позивач не міг підписати додаткову угоду 01.09.2017 року, - матеріали справи не містять. Крім того відповідач вважає, що у задоволенні вимог позивачів про стягнення витрат на правничу допомогу слід відмовити у повному обсязі, оскільки відсутні попередні розрахунки таких витрат; не надано детального опису робіт, виконаних представником позивачів; судом першої інстанції не враховано критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи.

Відзиву на апеляційну скаргу не надано.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Рішення Коломацького районного суду Харківської області від 03 вересня 2019 року оскаржується відповідачем лише в частині позовних вимог ОСОБА_4 та позовних вимог позивачів в частині стягнення витрат на правничу допомогу. В іншій частині рішення суду не оскаржується та судом апеляційної інстанції не переглядається.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач не мав наміру підписувати додаткову угоду від 01 вересня 2017 року до договору оренди землі від 01 січня 2006 року. ОСОБА_4 не підписував вказану додаткову угоду, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсним. Крім того суд першої інстанції вважав, що на користь позивачів з відповідача стягненню підлягають витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 63 000 грн.

Проте такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що 01 січня 2006 року між ОСОБА_4 та ПСП Нове життя укладено договір оренди земельної ділянки для ведення сільськогосподарського товарного виробництва площею 6,18 га, кадастровий номер 6323281200:02:000:0291, що належить ОСОБА_4 , строком на 10 років. Вказаний договір оренди землі зареєстрований 19 листопада 2007 року (а.с.103-104 т.1).

11 липня 2017 року на адресу ПСП Нове життя направлена заява від імені ОСОБА_4 , в якій зазначено, що він не має наміру продовжувати з ПСП Нове життя договору оренди земельної ділянки та підписувати до нього ніяких додаткових угод ні на яких умовах. Вказану заяву ПСП Нове життя отримало 13 липня 2017 року ( а.с. 105-106 т.1).

При цьому 01 вересня 2017 року виконавчий директор ПСП Нове життя ОСОБА_6 на адресу ОСОБА_4 направив лист-повідомлення про те, що 19 листопада 2017 року спливає термін дії договору оренди землі з кадастровим номером 6323281200:02:000:0291. З урахуванням переважного права ПСП Нове життя на продовження строку дії договору оренди вказаної земельної ділянки, відповідач просив ОСОБА_4 розглянути проект Додаткової угоди від 01.09.2017 року до договору оренди землі від 01.01.2006 року. Як додаток до вказаного листа позивачу було направлено проект додаткової угоди (а.с.107 т.1).

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_4 була підписана додаткова угода до договору оренди землі від 01.01.2006 року, якою встановлено, зокрема, що строк дії договору оренди земельної ділянки поновлений на сім років, та діє до 01.09.2024 року (а.с.214 т.1).

При цьому 19 вересня 2017 року ОСОБА_4 на адресу ПСП Нове життя був направлений лист повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (а.с.109 т.1).

Відповідно до інформації з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що за № 19750627 зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6323281200:02:000:0291 на підставі договору оренди землі від 01 січня 2006 року, укладеного між ПСП Нове життя та ОСОБА_7 , а також на підставі додаткової угоди до нього від 01.09.2017 року ( а.с. 112 т.1, а.с. 41-46 т.3).

Як на підставу позовних вимог ОСОБА_4 посилався на те, що він не мав наміру продовжувати дію договору оренди землі від 01.01.2006 року, та укладати додаткову угоду до нього. Проте у грудні 2017 року йому стало відомо про продовження строку дії вказаного договору. Позивач зазначає, що не підписував додаткову угоду від 01.09.2017 року. У зв`язку з чим просив суд визнати додаткову угоду б\н від 01.09.2017 року до договору оренди землі від 01.01.2006 року (щодо земельної ділянки площею 6,18 га, кадастровий номер 6323281200:02:000:0291) укладену між ОСОБА_4 та ПСП Нове життя недійсною; скасувати запис про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо вказаної земельної ділянки та зобов`язати відповідача повернути йому у володіння земельну ділянку, площею 6,18 га з кадастровим номером 6323281200:02:000:0291.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Законом України Про оренду землі , Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно частини 2статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі (ст.14 Закону України Про оренду землі ).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України). Істотні умови договору оренди визначені в ст.15 Закону України Про оренду землі і за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до ч. 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підпис у договорі - це дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, що підпадає під поняття правочин (ч. 1 ст. 202 ЦК України), і стверджує про волевиявлення сторони.

Підписуючи договір оренди, особа надає свою згоду не тільки на передачу земельної ділянки в оренду, а саме на передачу її в оренду на певних умовах (розмір орендної плати, строк договору та інше), а не підписання позивачем договору оренди свідчить про відсутність погодження істотних умов договору із власником земельної ділянки.

Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа (правова позиція Верховного суду України, висловлена у постанові від 18.12.2013 року у справі №6-127цс13).

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки для ведення сільськогосподарського товарного виробництва площею 6,18 га, кадастровий номер 6323281200:02:000:0291 (а.с.114 т.1).

01 січня 2006 року між ОСОБА_4 та ПСП Нове життя укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 10 років. Вказаний договір оренди землі зареєстрований 19 листопада 2007 року (а.с.103-104 т.1).

01 вересня 2017 року ОСОБА_4 була підписана додаткова угода до договору оренди землі від 01.01.2006 року, якою встановлено, зокрема, що строк дії договору оренди земельної ділянки поновлений на сім років, та діє до 01.09.2024 року (а.с.214 т.1).

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.651 ЦК України). У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (ч.1 ст.653 ЦК України).

Відповідно до ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно з частинами першою - третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз`яснено, що правочин може бути визнаний судом недійсним з підстав, визначених законом

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи убачається, що під час розгляду справи у суді першої інстанції, за клопотанням представника позивача, ухвалою суду від 18 грудня 2018 року була призначена судова почеркознавча експертиза (а.с. 215-216 т.3). На вирішення експерту поставлене запитання, зокрема, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_4 у додатковій угоді б/н від 01 вересня 2017 року до договору оренди землі від 01 січня 2006 року (щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6323281200:02:000:0291) в графі Орендодавець - ОСОБА_4 , чи іншою особою?

Висновком експерта від 18 квітня 2019 року, за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи встановлено, в тому числі, що не вирішувалось питання про виконання підпису від імені ОСОБА_4 у додатковій угоді б/н від 01 вересня 2017 року до договору оренди землі від 01 січня 2006 року, розташованого в графі Орендодавець ОСОБА_4 або іншими особами, оскільки позивачем не надано вільних зразків підпису та почерку, не сплачено вартість робіт експерта (а.с.2-6 т.4).

При цьому представником позивача надані до суду першої інстанції документи, що, на думку позивача, підтверджують неможливість ОСОБА_4 самостійно підписувати документи без сторонньої допомоги (а.с.59 т.4).

Зокрема, згідно епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 4436 - ОСОБА_4 від 27.09.2016 року убачається, що останній має: а) гостре порушення мозкового кровообігу по ішемічному типу у басейні ЛСМА с помірним правостороннім геміпарезом, дизартрией. Гіпертоніко-атеросклеротичну дисциркуляторну енцефалопатію ІІІ ступеню; б) ускладення основного; в) ІБС. Атеросклеротичний кардіосклерозю Гіпертонічну хворобу ІІ ст. 2-3 ст. дуже виского ризику. Фібріляция передсердій, постійно форма. Зазначено, що 13.10.2016 року ОСОБА_4 виписаний з відділення з полегшенням (а.с. 60 т.4)

Епікризом з медичної карти стаціонарного хворого № 4424 - ОСОБА_4 встановлено, що останній має: а) ІБС. Атеросклеротичний кардіосклерозю Гіпертонічну хворобу ІІ ст. 2-3 ст. дуже виского ризику; б) фібриляцію предсердій, постійної форми; в) НОМК (від 27.06.2016 року) по ішемічному типу в басейні ЛСМА з правостороннім геміпарезом, моторною афащією, гіпертоніко-атеросклеротичну ДЕП ІІІ ст. 27.09.2016 року хворий переведений до неврологічного відділення (т. 4 а.с. 61).

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту права на вчинення певних дій позивач, в силу ст. 12 ЦПК України, зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_4 станом на 01 вересня 2017 року не міг самостійно підписувати додатковий договір до договору оренди землі від 01 січня 2006 року (щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6323281200:02:000:0291).

З наданих до матеріалів справи представником позивача ОСОБА_4 медичних документів не вбачається неможливість позивача підписати додаткову угоду внаслідок стану здоров`я.

Натомість матеріали справи містять листи від імені ОСОБА_4 від 03.07.2017 року та 19.09.2017 року, які, за посиланням представника позивача, були підписані особисто ОСОБА_4

Докази, що ОСОБА_4 не підписував вказаної додаткової угоди, або, що вказана угода замість нього була підписана іншою особою, - відсутні.

Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсним додаткової угоди від 01.09.2017 року до договору оренди землі від 01.01.2006 року, укладеного між ОСОБА_4 та ПСП Нове життя , - не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, оскільки доказів того, що позивач не підписував вказану додаткову угоду, - позивачем суду не надано.

Той факт, що позивач раніше подавав заяву про небажання продовжувати договір оренди, не свідчить про непідписання ним додаткової угоди до договору оренди у подальшому.

Висновки суду щодо цих обставин носять характер припущень.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 є недоведеними; зміна умов договору оренди відбулася за взаємною згодою сторін, що викладена письмово в додатковій угоді, яка підписана власником земельної ділянки і орендарем та в установленому законом порядку зареєстрована державним реєстратором.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_4 .

З урахуванням того, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 , тому відсутні підстави і для стягнення з відповідача на користь позивача і витрат на правничу допомогу.

Тому рішення Коломацького районного суду Харківської області від 03 вересня 2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання додаткових угод до договорів оренди землі недійсними, скасування записів про внесення змін до реєстру та стягнення витрат на правову допомогу - слід скасувати та в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 слід відмовити у повному обсязі.

Крім того рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу слід змінити, з огляду на таке.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат. Так судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено, що інтереси позивачів у справі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 представляє ОСОБА_8 (а.с. 26, 57,89, 149 т.1).

24 березня 2018 року між позивачами та Адвокатським бюро Вадима Власенка , в особі керуючого бюро - адвоката Власенка Вадима Івановича, були укладені договори про надання правової допомоги (а.с.31-45 т.4).

11 червня 2019 року складені акти приймання-передачі виконаних робіт за договорами про надання правової допомоги від 24 березня 2018 року, з яких убачається, що вартість робіт за вказаними договорами становить по 25 000 грн., без ПДВ (а.с.46-50 т.4).

Матеріали справи містять копії квитанцій, відповідно до яких позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь Адвокатського бюро Вадима Власенка сплатили по 12 500 грн. вартість витрат на правничу допомогу (а.с.51-58 т.4).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частина 3 ст. 141 ЦПК України встановлює, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно до ч. 3 ст. 133, ст. 140, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, особа, як понесла витрати, пов`язані з витребуванням доказів та вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, має право вимагати відшкодування цих судових витрат за рахунок іншої сторони.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014р. Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах зазначено, що витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 6 та 7 ст. 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач - ПСП Нове життя заперечує проти обгрунтованості стягнення з нього на користь позивачів витрат на правову допомогу у розмірі 63 000 грн. Вважає, що у задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити.

З матеріалів справи убачається, що виконані представником позивачів роботи за договором про надання правової допомоги від 24.03.2018 року мають однаковий характер щодо кожного з позивачів, а саме: вимоги позовних заяв, клопотання та письмові пояснення, заяви у справі є однаковими щодо кожного з позивачів.

Колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 63 000 грн. є неспівмірними зі складністю справи, обсягом наданих послуг, ціною позову тощо.

З урахуванням вимог розумності та справедливості, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 витрати на правничу допомогу по 2 500 грн. кожному.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_4 на користь ПСП Нове життя підлягає стягненню судовий збір, сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги, у розмірі 3 171,60 грн. (а.с.184 т.4)

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя - задовольнити частково.

Рішення Коломацького районного суду Харківської області від 03 вересня 2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання додаткових угод до договорів оренди землі недійсними, скасування записів про внесення змін до реєстру та стягнення витрат на правову допомогу - скасувати та ухвалити нове.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити у повному обсязі.

Рішення Коломацького районного суду Харківської області від 03 вересня 2019 року в частині стягнення витрат на правову допомогу - змінити.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 витрати на правничу допомогу по 2 500 грн. кожному.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у розмірі 3 171,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: С.С. Кругова

Н.П. Пилипчук

Повне судове рішення виготовлено 0 5.12.2019 року.