Постанова

від 30.09.2020 по справі 625/19/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 625/19/18

провадження № 61-1849св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивачі : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство Нове життя ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя про визнання додаткових угод до договорів оренди землі недійсними та скасування записів про внесення змін до реєстру

за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - адвоката Власенка Вадима Івановича на постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом, у якому просили: 1) визнати недійсною додаткову угоду від 01 вересня 2017 року б/н до договору оренди землі від 30 грудня 2005 року (щодо земельної ділянки площею 6,18 га, кадастровий номер 6323281200:02:000:0176), укладену між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємство Нове життя (далі - ПСП Нове життя ), скасувати запис від 10 квітня 2017 року № 19976495 про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 6,18 га, кадастровий номер 6323281200:02:000:0176, внесений державним реєстратором Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області Клінкуш Мариною Леонідівною (далі - державний реєстратор Клінкуш М. О.), зобов`язати ПСП Нове життя повернути у володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 6,18 га з кадастровим номером 6323281200:02:000:0176; 2) визнати недійсною додаткову угоду від 01 вересня 2017 року б/н до договору оренди землі від 30 грудня 2005 року (щодо земельної ділянки площею 6,18 га, кадастровий номер 6323281200:02:000:0164) укладену між ОСОБА_2 та ПСП Нове життя , скасувати запис від 25 березня 2017 року № 19738385 про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 6,18 га, кадастровий номер 6323281200:02:000:0164, внесений державним реєстратором Клінкуш М. Л., зобов`язати ПСП Нове життя повернути у володіння ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 6,18 га з кадастровим номером 6323281200:02:000:0164; 3) визнати недійсною додаткову угоду від 01 вересня 2017 року б/н до договору оренди землі від 01 січня 2006 року (щодо земельної ділянки площею 6,28 га, кадастровий номер 6323281200:02:000:0298), укладену між ОСОБА_3 та ПСП Нове життя , скасувати запис від 25 березня 2017 року № 19750416 про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 6,28 га, кадастровий номер 6323281200:02:000:0298, внесений державним реєстратором Клінкуш М. Л., зобов`язати ПСП Нове життя повернути у володіння ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 6,28 га з кадастровим номером 6323281200:02:000:0298; 4) визнати недійсною додаткову угоду від 01 вересня 2017 року б/н до договору оренди землі від 01 січня 2006 року (щодо земельної ділянки площею 6,18 га, кадастровий номер 6323281200:02:000:0291), укладену між ОСОБА_4 та ПСП Нове життя , скасувати запис від 25 березня 2017 року № 19750672 про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 6,18 га, кадастровий номер 6323281200:02:000:0291, внесений державним реєстратором Клінкуш М. Л., зобов`язати ПСП Нове життя повернути у володіння ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 6,18 га з кадастровим номером 6323281200:02:000:0291; 5) визнати недійсною додаткову угоду від 30 червня 2017 року б/н до договору оренди землі від 10 жовтня 2007 року (щодо земельної ділянки площею 6,18 га, кадастровий номер 6323281200:02:000:0054), укладену між ОСОБА_5 та ПСП Нове життя , скасувати запис від 22 березня 2017 року № 19758532 про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 6,18 га, кадастровий номер 6323281200:02:000:0054, внесений державним реєстратором Клінкуш М. Л., зобов`язати ПСП Нове життя повернути у володіння ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 6,18 га з кадастровим номером 6323281200:02:000:0054; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі посилалися на те, що вони є власниками земельних ділянок, які розташовані на території Шляхівської сільської ради Коломацького району Харківської області. Між ними та ПСП Нове життя були укладені договори оренди землі, за умовами яких вони передали в строкове платне користування ПСП Нове життя належні їм земельні ділянки строком на 10 років. Строк дії договорів оренди земельних ділянок, які належать ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , закінчувалися 19 листопада 2019 року, а строк дії договору оренди земельної ділянки, яка належить ОСОБА_5 , - 13 серпня 2017 року. До закінчення строку дії договорів оренди землі вони направляли ПСП Нове життя заяви в яких зазначали, що не мають наміру на продовження дії договорів оренди землі, а також листи-заперечення на пропозицію відповідача про поновлення договорів оренди землі. Після закінчення строків дії договорів оренди вони виявили, що державний реєстратор Клінкуш М. Л. зареєструвала додаткові угоди до договорів оренди землі про продовження оренди строком на 7 років щодо належних їм земельних ділянок, однак вони ніяких додаткових угод не підписували, а навпаки повідомляли відповідача про те, що не бажають продовжувати договори оренди з ПСП Нове життя . У зв`язку з цим просили позовні вимоги задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Коломацький районний суд Харківської області рішенням від 03 вересня 2019 року у складі судді Лосєва Д. К. позов задовольнив. Визнав недійсною додаткову угоду від 01 вересня 2017 року б/н до договору оренди землі від 30 грудня 2005 року (щодо земельної ділянки площею 6,18 га, кадастровий номер 6323281200:02:000:0176), укладену між ОСОБА_1 та ПСП Нове життя . Скасував запис від 10 квітня 2017 року № 19976495 про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 6,18 га, кадастровий номер 6323281200:02:000:0176, внесений державним реєстратором Клінкуш М. Л. Зобов`язав ПСП Нове життя повернути ОСОБА_1 у володіння земельну ділянку площею 6,18 га, кадастровий номер 6323281200:02:000:0176.

Визнав недійсною додаткову угоду від 01 вересня 2017 року б/н до договору оренди землі від 30 грудня 2005 року (щодо земельної ділянки площею 6,18 га, кадастровий номер 6323281200:02:000:0164), укладену між ОСОБА_2 та ПСП Нове життя . Скасував запис від 25 березня 2017 року № 19738385 про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 6,18 га, кадастровий номер 6323281200:02:000:0164, внесений державним реєстратором Клінкуш М. Л. Зобов`язав ПСП Нове життя повернути ОСОБА_2 у володіння земельну ділянку площею 6,18 га, кадастровий номер 6323281200:02:000:0164.

Визнав недійсною додаткову угоду від 01 вересня 2017 року б/н до договору оренди землі від 01 січня 2006 року (щодо земельної ділянки площею 6,28 га, кадастровий номер 6323281200:02:000:0298), укладену між ОСОБА_3 та ПСП Нове життя . Скасував запис від 25 березня 2017 року № 19750416 про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 6,28 га, кадастровий номер 6323281200:02:000:0298, внесений державним реєстратором Клінкуш М. Л. Зобов`язав ПСП Нове життя повернути ОСОБА_3 у володіння земельну ділянку площею 6,28 га, кадастровий номер 6323281200:02:000:0298.

Визнав недійсною додаткову угоду від 01 вересня 2017 року б/н до договору оренди землі від 01 січня 2006 року (щодо земельної ділянки площею 6,18 га, кадастровий номер 6323281200:02:000:0291), укладену між ОСОБА_4 та ПСП Нове життя . Скасував запис від 25 березня 2017 року № 19750672 про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 6,18 га, кадастровий номер 6323281200:02:000:0291, внесений державним реєстратором Клінкуш М. Л. Зобов`язав ПСП Нове життя повернути ОСОБА_4 у володіння земельну ділянку площею 6,18 га, кадастровий номер 6323281200:02:000:0291.

Визнав недійсною додаткову угоду б/н від 30 червня 2017 року до договору оренди землі від 10 жовтня 2007 року (щодо земельної ділянки площею 6,18 га, кадастровий номер 6323281200:02:000:0054), укладену між ОСОБА_5 та ПСП Нове життя . Скасував запис від 22 березня 2017 року № 19758532 про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 6,18 га, кадастровий номер 6323281200:02:000:0054, внесений державним реєстратором Клінкуш М. Л. Зобов`язав ПСП Нове життя повернути ОСОБА_5 у володіння земельну ділянку площею 6,18 га, кадастровий номер 6323281200:02:000:0054. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки позивачі доведели недотримання вимог закону вчастині волевиявлення учасників правочинів і відповідності їх внутрішній волі при укладенні додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 6323281200:02:000:0176, 6323281200:02:000:0164, 6323281200:02:000:0298, 6323281200:02:000:0291, 6323281200:02:000:0054, а саме встановлення обставин того, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не підписували оспорюваних додаткових угод.

Відповідач оскаржив рішення місцевого суду лише в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та в частині вирішення питання стягнення витрат на правничу допомогу. В іншій частині рішення місцевого суду апеляційний суд не переглядав.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Харківський апеляційний суд постановою від 03 грудня 2019 року рішення Коломацького районного суду Харківської області від 03 вересня 2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною, скасування запису про внесення змін до реєстру та стягнення витрат на правову допомогу скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовив. Рішення суду в частині стягнення витрат на правову допомогу змінив, стягнув з ПСП Нове життя на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 витрати на правничу допомогу по 2 500,00 грн кожному. Стягнув з ОСОБА_4 на користь ПСП Нове життя судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 171,60 грн.

Апеляційний суд мотивував судове рішення тим, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсною додаткової угоди від 01 вересня 2017 року до договору оренди землі від 01 січня 2006 року, укладеного між ОСОБА_4 та ПСП Нове життя , не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, оскільки доказів того, що ОСОБА_4 не підписував додаткової угоди, не надано. Той факт, що позивач раніше подавав заяву про небажання продовжувати договір оренди, не свідчить про непідписання ним додаткової угоди до договору оренди у подальшому. Висновки суду щодо цих обставин мають характер припущень. З огляду на те, що немає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 , і враховуючи вимоги розумності та справедливості, апеляційний суд дійшов висновку, що є підстави для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 витрат на правничу допомогу по 2 500,00 грн кожному.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У січні 2020 року представник ОСОБА_4 - адвокат Власенко В. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року і залишити в силі рішення Коломацького районного суду Харківської області від 03 вересня 2019 року.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом доведеності того, що ПСП Нове життя без відома ОСОБА_4 підписало додаткову угоду від 01 вересня 2017 року до договору оренди землі від 01 січня 2006 року та здійснило державну реєстрацію цієї угоди. Ці факти підтверджені показаннями свідка ОСОБА_6 , нотаріально посвідченими письмовими поясненнями ОСОБА_4 , листами про небажання продовжувати дію договору оренди землі, лікарськими документами щодо стану здоров`я позивача та іншими наявними в матеріалах справи документами. Під час розгляду справи в місцевому суді ПСП Нове життя визнало позов в частині підроблення у додатковій угоді до договору оренди землі підпису іншого позивача ОСОБА_3 , яка є дружиною ОСОБА_4 та проживає разом з ним у сина ОСОБА_6 , який допитувався як свідок. Наведені обставини та надані суду докази свідчать про відсутність волевиявлення ОСОБА_4 на укладення додаткової угоди від 01 вересня 2017 року до договору оренди землі від 01 січня 2006 року. Також касаційна скарга містить доводи про незаконність постанови апеляційного суду в частині зміни суми стягнення витрат на правову допомогу, оскільки в матеріалах справи є належним чином завірені копії договорів про надання правничої допомоги, актів виконаних робіт з детальним їх переліком та вартістю, квитанції про оплату таких послуг.

У лютому 2020 року ПСП Нове життя подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, посилаючись на те, що вона є законною і обґрунтованою. Доводи наведені в касаційній скарзі, не відповідають дійсним обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах закону, не спростовують доведені обставини і не обґрунтовують порушення судом норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

04 лютого 2020 року справа № 625/19/18 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Суди встановли, що 01 січня 2006 року між ОСОБА_4 та ПСП Нове життя був укладений договір оренди земельної ділянки площею 6,18 га з цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, кадастровий номер 6323281200:02:000:0291, строком на 10 років. Договір оренди землі зареєстрований 19 листопада 2007 року.

11 липня 2017 року до ПСП Нове життя від імені ОСОБА_4 надіслана заява, в якій зазначено, що він не має наміру продовжувати з ПСП Нове життя дію договору оренди земельної ділянки та підписувати до нього будь-яких додаткових угод ні на яких умовах. Цю заяву ПСП Нове життя отримало 13 липня 2017 року.

01 вересня 2017 року ПСП Нове життя направило ОСОБА_4 лист-повідомлення про те, що 19 листопада 2017 року спливає термін дії договору оренди землі з кадастровим номером 6323281200:02:000:0291. З урахуванням переважного права ПСП Нове життя на продовження строку дії договору оренди вказаної земельної ділянки просило ОСОБА_4 розглянути проєкт додаткової угоди від 01 вересня 2017 року до договору оренди землі від 01 січня 2006 року. Як додаток до цього листа ОСОБА_4 направлено проєкт додаткової угоди до договору оренди землі.

Додатковою угодою до договору оренди землі від 01 січня 2006 року визначено, зокрема, що строк дії договору оренди земельної ділянки поновлений на сім років, до 01 вересня 2024 року.

19 вересня 2017 року ОСОБА_4 надіслав ПСП Нове життя лист-повідомлення про відмову продовжувати строк дії договору оренди землі.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що за № 19750627 зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6323281200:02:000:0291 на підставі договору оренди землі від 01 січня 2006 року, укладеного між ПСП Нове життя та ОСОБА_7 , а також на підставі додаткової угоди до нього від 01 вересня 2017 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційна скарга надійшла до 08 лютого 2020 року, її розгляд Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Зміст касаційної скарги з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про те, що постанова Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року оскаржена тільки у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 , а тому переглядається лише у цій частині.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно зі статтею 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі врегульовано спеціальним законом, яким є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першої статті 14 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди укладається в письмовій формі і за бажанням сторін може бути посвідчено нотаріально.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частинами першою, другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4 , апеляційний суд виходив з недоведеності позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_4 станом на 01 вересня 2017 року не міг самостійно підписувати додатковий договір до договору оренди землі від 01 січня 2006 року (щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6323281200:02:000:0291). З наданих до матеріалів справи представником ОСОБА_4 медичних документів не вбачається неможливість позивача підписати додаткову угоду внаслідок стану здоров`я. Натомість матеріали справи містять листи від імені ОСОБА_4 від 03 липня 2017 року та від 19 вересня 2017 року, які, за посиланням представника позивача, підписані особисто ОСОБА_4 . Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 не підписував спірної додаткової угоди або що ця угода замість нього була підписана іншою особою, немає. Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсним додаткової угоди від 01 вересня 2017 року до договору оренди землі від 01 січня 2006 року, укладеного між ОСОБА_4 та ПСП Нове життя , не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, оскільки доказів того, що позивач не підписував вказаної додаткової угоди, позивач не надав. Той факт, що позивач раніше подавав заяву про небажання продовжувати договір оренди, не свідчить про непідписання ним додаткової угоди до договору оренди у подальшому.

З висновку експерта від 18 квітня 2019 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи встановлено, що при проведені експертизи не вирішувалося питання про виконання підпису від імені ОСОБА_4 у додатковій угоді від 01 вересня 2017 року б/н до договору оренди землі від 01 січня 2006 року, розташованого в графі Орендодавець ОСОБА_4 або іншими особами, оскільки позивач не надав вільних зразків підпису та почерку, не сплатив вартість робіт експерта.

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 , апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, обґрунтовано виходив з того, що позивач не довеів належними доказами (висновком почеркознавчої експертизи) заявлених вимог, зокрема відсутність волевиявлення орендодавця на збільшення строку дії договору оренди землі.

Змінюючи рішення місцевого суду в частині стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, апеляційний суд виходив з того, що ПСП Нове життя заперечувало проти обґрунтованості стягнення на користь позивачів витрат на правову допомогу у розмірі 63 000,00 грн і вважало, що в задоволенні цих вимог слід відмовити. Апеляційний суд встановив, що виконані представником позивачів роботи за договором про надання правової допомоги від 24 березня 2018 року мають однаковий характер щодо кожного з позивачів, а саме: вимоги позовних заяв, клопотання та письмові пояснення, заяви у справі є однаковими щодо кожного з позивачів. У зв`язку з цим апеляційний суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 63 000,00 грн є неспівмірними зі складністю справи, обсягом наданих послуг, ціною позову тощо, і стягнув з відповідача на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 витрати на правничу допомогу по 2 500,00 грн кожному.

Водночас ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 не оскаржили в касаційному порядку постанову апеляційного суду в частині зменшення стягнених на їх користь витрат на професійну правничу допомогу, тобто погодилися з постановою апеляційного суду в цій частині, а тому, з урахуванням принципу диспозитивності, немає підстав для перегляду постанови апеляційного суду в частині зміни рішення місцевого суду щодо розподілу судових витрат за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 щодо інших позивачів, інтереси яких заявник не представляє.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди заявника з ухваленим у справі судовим рішенням. Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з процесуальним законом Верховний Суд не здійснює переоцінку доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Згідно з частиною третьою статті 401 та статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам закону, і підстав для її скасування немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Власенка Вадима Івановича залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев С. Ю. Бурлаков Є. В. Коротенко