Рішення

від 05.12.2019 по справі 640/201/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 грудня 2019 року № 640/201/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П. , розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Трейд" до Головного управління ДПС у м. Києві проскасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін-Трейд" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2018 № 6292615147, № 6282615147.

Ухвалою від 14.11.2019 замінено відповідача його правонаступником, а саме, Головне управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач дійсно мав фінансово - господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю ГРАНДІ ПЛЮС та Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРЕСТ-ТАУН 2015 , які мали реальний характер та за якими було отримано товар та послуги, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства. Також позивач посилався на відсутність у відповідача правових підстав для призначення та проведення перевірки.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмовий відзив в якому зазначив про те, що ним перевірку позивача було призначено у відповідності до вимог чинного законодавства, а у випадку якщо позивач вважав, що у відповідача були відсутні правові підстави для проведення перевірки в нього було наявне право не допустити посадових осіб відповідача до її проведення. Також відповідач посилався на відсутність факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю ГРАНДІ ПЛЮС , яким остання податкова декларація з податку на додану вартість подана за серпень 2016 року та за 3 квартал 2016 року не подано податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку та Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРЕСТ-ТАУН 2015 , яким не подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2016 року та з податку на прибуток за 2015-2017 роки. Водночас відповідач посилався на факти встановлені в рамках досудових розслідувань внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12015040030000292 від 08.05.2015, №32017100060000104 від 17.11.2017 та №12015000000000630 від 08.12.2015.

Позивачем надано суду відповідь на відзив в якій зазначено про те, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення рішення відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб визначений чинним законодавством.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі направлень від 11.10.2018 № 985/26-15-14-07-01-18, № 986/26-15-14-07-01-18, наказу від 04.10.2018 № 14884, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва Демидовської А.І. від 01.08.2016 у справі № 760/6919/16-к, винесеної в рамках кримінального провадження від 08.12.2015 № 12015000000000630 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України та на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 04.10.2018 № 14884, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІН-ТРЕЙД з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Акротус - Систем" (код 39474962), ТОВ "Арнад плюс" (код 39759943), ТОВ "Ренесанс Славія Інвестмент" (код 32852075), ТОВ "ДРАЙВ ДЕНС КИЇВ" (код 35997875), ТОВ "ТІК "ЕНЕРГІЯ" (код 36424719), ТОВ "Біо Плюс" (код 36586825), ТОВ "Світ Фуд" (код 38864306), ТОВ "Металлсервіс Україна" (код 38946535), ТОВ "Фондор Груп" (код 39161539), ТОВ "СТ Мідл" (код 39165685), ТОВ "ГРАН БУТІК" (код 39721811), ТОВ "Арабікус" (код 39795071), ТОВ БАРБАДОС ЛТД (код 39861332), ТОВ Бром форс (код 39879596), ТОВ ІНТЕР ТЕКНОЛЕДЖІ (код 39931839), ТОВ Елітстар Компані (код 39931996), ТОВ Марино Торг (код 39882792), ТОВ Домініка Трейд (код 39883204), ТОВ Бурж Ком (код 39936470),ТОВ Бурбон Трейд (код 39941606), ТОВ Бендер Проджект (код 39401391), ТОВ Коралсіті (код 39472352), ТОВ ВТК Сіріус (код 39707891), ТОВ Молгрант (код 39832034), ТОВ Мідленд Інвест (код 39852129), ТОВ Гард Комьюніті (код 39873662), ТОВ Білд Комьюніті (код 39873730), ТОВ Бест Комьюніті (код 39873877), ТОВ КОНСАЛТКОМ (код 39932853), ТОВ Ленсі Груп (код 39932921), ТОВ Макао Союз (код 39938750), ТОВ Ареал Софт Груп (код 39954814), ТОВ Компанія Інвест Гарант (код 40136254), ТОВ Кортес-плюс (код 39710362), ТОВ Форест-таун 2 2015 (код 39882090), ТОВ Олмофо (код 39930086), ТОВ Профбудкомплекс (код 40028021), ТОВ ЄС Європейська будівельно-фасадна компанія (код 36850050), ТОВ ЕНКОД іКОНСТРАКШН (код 39237361), ТОВ ТК Спектр (код 39730370), ТОВ Фреш продакшн (код 38799709), ТОВ Маджестик Лайн (код 38952491), ТОВ Анадора (код 39937233), ТОВ Сафарс (код 39937516), ТОВ Альтерсвіфт (код 39832055), ТОВ Врожай 2015 (код 39983410), ТОВ Стандарт промбуд (код 40047395), ТОВ РЗХ ЛІМІТЕД (код 39526198), ТОВ Малаві (код 39861589), ТОВ Наполі Груп (код 39865997), ТОВ Багіра Фінанс (код 38750731), ТОВ ІК Дельта (код 39623466), ТОВ Голд Трейд (код 39279857), ТОВ Шериф комфорт (код 39735866), ТОВ Сурінам плюс (код 39861463), ТОВ Промомаркетгруп (код 39276264), ТОВ БК Нові Горизонти (код 39387168), ТОВ НОВА ПЕРСПЕКТИВА-2015 (код 39816164), ТОВ Інгер буд (код 39452095), ТОВ Будівельні технології Кразбуд (код 39323036), ТОВ Інтербілд Комьюніті (код 39932429), ТОВ Ека Строй Плюс (код 38637567), ТОВ Підлога - Бетон (код 37909981), ТОВ Біз-лайн (код 39621563), ТОВ ТД Метрокепітал Груп (код 37354392), ТОВ Сільник (код 37692894), ТОВ Фоса - Інтернейшнл (код 38380067), ТОВ ПАНОРАМА-СКАЙ (код 39343141), ТОВ Омелюх груп (код 39343995), ТОВ БК Профбуд-2015 (код 39669448), ТОВ Гранді плюс (код 39962762), ПП БУДПОСТАЧ-ЗАКАРПАТТЯ (код 37858019), ТОВ САЛЕС ЛТД (код 39420964), ТОВ АРГЕНТО КРАЇНА (код 39621144), ТОВ АЛТІМА ТРЕЙД (код 39870310), ТОВ КОНТИНЕНТ ДК (код 38387020), ТОВ НУБІРОМ (код 39267705), ТОВ АСТОР АГРОТРЕЙД (код 39590404), ТОВ Ковад Проммонтаж (код 34688267), за період з 01.01.2014р. по 29.07.2016.

За результатами перевірки складено акт від 25.10.2018 №279/26-15-14-07-01-10/37859610, яким встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на суму 62 752 грн. та порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 64 770 грн.

21.11.2018 на підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення №6292615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 97 155,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 32 385,00 грн. та №6282615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 94 128,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 31 376,00 грн.

Позивач не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.2 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки винесену ними відповідно до закону.

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з пунктом 78.5 статті 75 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Отже, наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання після допуску по посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

На підставі та на виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва Демидовської А.І. від 01.08.2016 у справі № 760/6919/16-к, винесеної в рамках кримінального провадження від 08.12.2015 № 12015000000000630 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України відповідачем відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України було винесено наказ від 04.10.2018 № 14884.

На підставі вказаного наказу було проведено перевірку позивача за результатами якої складено акт від 25.10.2018 №279/26-15-14-07-01-10/37859610.

Таким чином, ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва Демидовської А.І. від 01.08.2016 у справі № 760/6919/16-к, винесена в рамках кримінального провадження від 08.12.2015 № 12015000000000630 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України в частині що стосується позивача була реалізована в момент видання на її підставі наказу від 04.10.2018 № 14884, який в свою чергу вичерпав свою дію в момент допуску позивачем посадових осіб відповідача до перевірки та проведення останніми перевірки.

З огляду на зазначене, у суду відсутні підстави для надання оцінки правомірності видання вказаного наказу.

Щодо посилань позивача на Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків затверджені наказом Державна фіскальна служба України від 23.06.2018 № 398 "Про внесення змін до наказу ДФС від 31.07.2014 N 22" суд звертає увагу на те, що вони введені з метою вдосконалення взаємодії між структурними підрозділами органів ДФС при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків та підвищення ефективності податкового контролю. При цьому вказані Методичні рекомендації хоча й містять положення щодо доцільності прийняття податкових повідомлень - рішень на підставі актів перевірок призначених відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України після отримання рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, водночас не містить положень щодо заборони прийняття відповідних податкових повідомлень - рішень до отримання рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи зобов`язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ГРАНДІ ПЛЮС та Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРЕСТ-ТАУН 2015 реальний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

Суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов`язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ГРАНДІ ПЛЮС було укладено договір поставки від 02.06.2016 № П18.

На підтвердження факту отримання товару за вказаним договором позивачем надано суду копії рахунку - фактури від 29.06.2016 № ГП-0000171 та видаткової накладеної від 29.06.2019 № ГП-0000165.

Позивачем на підтвердження використання товару отриманого від Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНДІ ПЛЮС у власній господарській діяльності надано суду копії актів списання товарів, накладених на списання ТМЦ, звітів про використання картонних ящиків, виписок по рахунках № 6851, № 631, № 281, № 93.

В період щодо якого проводилась перевірка позивач мав фінансового - господарські правовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРЕСТ-ТАУН 2015 за договорами про надання послуг від 24.06.2016 № РА-66 та від 23.05.2016 № РА-65.

На підтвердження факту отримання послуг за вказаними договорами позивачем надано суду копії звітів про роботу консультантів - промоутерів, звітів про проведення вибіркової перевірки роботи промоутерів - консультантів у магазинах, рахунків - фактур, актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), зведений звітів про відвідування мерчендайзерами Виконавця торгових точок.

Позивачем на підтвердження здійснення оплати за товар та послуги отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНДІ ПЛЮС та Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРЕСТ-ТАУН 2015 надано суду копії банківських виписок.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю ГРАНДІ ПЛЮС та Товариство з обмеженою відповідальністю ФОРЕСТ-ТАУН 2015 не відобразили у своїй податковій звітності операції з позивачем. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю ГРАНДІ ПЛЮС та Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРЕСТ-ТАУН 2015 .

Посилання відповідача на факти встановлені в рамках досудових розслідувань внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12015040030000292 від 08.05.2015, №32017100060000104 від 17.11.2017 та №12015000000000630 від 08.12.2015, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України.

У частині першій статті 23 Кримінального процесуального кодексу України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Докази на підтвердження факту винесення вироків чи постанов про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності в кримінальних справах за результатами досудових розслідувань внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12015040030000292 від 08.05.2015, №32017100060000104 від 17.11.2017 та № 12015000000000630 від 08.12.2015 в матеріалах справи відсутні та відповідачем про наявність відповідних фактів зазначено не було.

Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Таким чином, матеріали досудового розслідування за вказаними вище кримінальними провадженнями не можуть бути враховані як доказ відсутності фактичного здійснення фінансово - господарських правовідносин між позивачем та контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю ГРАНДІ ПЛЮС та Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРЕСТ-ТАУН 2015 .

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.11.2018 у справі №822/551/18 (адміністративне провадження №К/9901/61751/18).

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

При цьому суд звертає увагу на те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.08.2018 у справі 820/4428/17 (адміністративне провадження №К/9901/51373/18) .

Інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту за фінансово - господарськими відносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю ГРАНДІ ПЛЮС та Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРЕСТ-ТАУН 2015 відповідачем суду не надано, як і не зазначено про причини неможливості їх надання.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю ГРАНДІ ПЛЮС та Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРЕСТ-ТАУН 2015 мали реальний товарний характер.

Підпунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 200.1 та 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду .

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та з контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю ГРАНДІ ПЛЮС та Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРЕСТ-ТАУН 2015 в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування показників податкової звітності за рахунок фінансово - господарських правовідносин з вказаними контрагентами.

Відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В підпунктів 5.2 пункті 5 прохальної частини позовної заяви позивач просить суд стягнути витрати на правничу допомогу адвоката попередній розрахунок яких складає 10572,00 грн.

Частиною першою та пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої та другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами четвертою та п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10572,00 грн. надано суду попередній (орієнтовний) розрахунок, копію ордеру від 27.12.2018 серії КВ № 303681.

Таким чином надані позивачем документи містяться лише попередню орієнтовну інформацію щодо вартості наданих позивачу правничих послуг, при цьому позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження здійснення оплати вказаних послуг, а отже не доведено, що ним було понесено витрати на правничу допомогу.

Таким чином у суду відсутні підстави для задоволення вимоги щодо стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу адвоката.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Трейд" (04074, м. Київ, вул. Бережанська, 9, код ЄДРПОУ 37859610) до Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2018 №6292615147, №6282615147 - задовольнити повністю .

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 21.11.2018 № 6292615147 та № 6282615147.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Трейд" (04074, м. Київ, вул. Бережанська, 9, код ЄДРПОУ 37859610) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2869 (дві тисячі вісімсот шістдесят дев`ять) грн. 24 коп.

4. У стягнення витрат на правничу допомогу адвоката - відмовити .

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов