Постанова

від 09.06.2020 по справі 640/201/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/201/19 Суддя першої інстанції: Огурцов О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Черпіцької Л.Т.,

при секретарі - Кузик О.С.,

за участю:

представника відповідача: - Румянцевої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Грін-Трейд до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Грін-Трейд звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 21.11.2018 року № 6292615147, № 6282615147.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю Грін-Трейд до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 21.11.2018 року № 6292615147, № 6282615147 є протиправними, підлягають скасуванню, адже сукупність первинної документації, наданої Товариством з обмеженою відповідальністю Грін - Трейд свідчить про реальність укладених господарських договорів, відповідачем не зазначено щодо дефектності наданої позивачем первинної документації.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, на підставі направлень від 11.10.2018 року № 985/26-15-14-07-01-18, № 986/26-15-14-07-01-18, наказу від 04.10.2018 року № 14884, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва Демидовської А.І. від 01.08.2016 року у справі № 760/6919/16-к, винесеної в рамках кримінального провадження від 08.12.2015 року № 12015000000000630 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України та на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 04.10.2018 № 14884, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІН-ТРЕЙД з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Акротус - Систем" (код 39474962), ТОВ "Арнад плюс" (код 39759943), ТОВ "Ренесанс Славія Інвестмент" (код 32852075), ТОВ "ДРАЙВ ДЕНС КИЇВ" (код 35997875), ТОВ "ТІК "ЕНЕРГІЯ" (код 36424719), ТОВ "Біо Плюс" (код 36586825), ТОВ "Світ Фуд" (код 38864306), ТОВ "Металлсервіс Україна" (код 38946535), ТОВ "Фондор Груп" (код 39161539), ТОВ "СТ Мідл" (код 39165685), ТОВ "ГРАН БУТІК" (код 39721811), ТОВ "Арабікус" (код 39795071), ТОВ БАРБАДОС ЛТД (код 39861332), ТОВ Бром форс (код 39879596), ТОВ ІНТЕР ТЕКНОЛЕДЖІ (код 39931839), ТОВ Елітстар Компані (код 39931996), ТОВ Марино Торг (код 39882792), ТОВ Домініка Трейд (код 39883204), ТОВ Бурж Ком (код 39936470),ТОВ Бурбон Трейд (код 39941606), ТОВ Бендер Проджект (код 39401391), ТОВ Коралсіті (код 39472352), ТОВ ВТК Сіріус (код 39707891), ТОВ Молгрант (код 39832034), ТОВ Мідленд Інвест (код 39852129), ТОВ Гард Комьюніті (код 39873662), ТОВ Білд Комьюніті (код 39873730), ТОВ Бест Комьюніті (код 39873877), ТОВ КОНСАЛТКОМ (код 39932853), ТОВ Ленсі Груп (код 39932921), ТОВ Макао Союз (код 39938750), ТОВ Ареал Софт Груп (код 39954814), ТОВ Компанія Інвест Гарант (код 40136254), ТОВ Кортес-плюс (код 39710362), ТОВ Форест-таун 2 2015 (код 39882090), ТОВ Олмофо (код 39930086), ТОВ Профбудкомплекс (код 40028021), ТОВ ЄС Європейська будівельно-фасадна компанія (код 36850050), ТОВ ЕНКОД іКОНСТРАКШН (код 39237361), ТОВ ТК Спектр (код 39730370), ТОВ Фреш продакшн (код 38799709), ТОВ Маджестик Лайн (код 38952491), ТОВ Анадора (код 39937233), ТОВ Сафарс (код 39937516), ТОВ Альтерсвіфт (код 39832055), ТОВ Врожай 2015 (код 39983410), ТОВ Стандарт промбуд (код 40047395), ТОВ РЗХ ЛІМІТЕД (код 39526198), ТОВ Малаві (код 39861589), ТОВ Наполі Груп (код 39865997), ТОВ Багіра Фінанс (код 38750731), ТОВ ІК Дельта (код 39623466), ТОВ Голд Трейд (код 39279857), ТОВ Шериф комфорт (код 39735866), ТОВ Сурінам плюс (код 39861463), ТОВ Промомаркетгруп (код 39276264), ТОВ БК Нові Горизонти (код 39387168), ТОВ НОВА ПЕРСПЕКТИВА-2015 (код 39816164), ТОВ Інгер буд (код 39452095), ТОВ Будівельні технології Кразбуд (код 39323036), ТОВ Інтербілд Комьюніті (код 39932429), ТОВ Ека Строй Плюс (код 38637567), ТОВ Підлога - Бетон (код 37909981), ТОВ Біз-лайн (код 39621563), ТОВ ТД Метрокепітал Груп (код 37354392), ТОВ Сільник (код 37692894), ТОВ Фоса - Інтернейшнл (код 38380067), ТОВ ПАНОРАМА-СКАЙ (код 39343141), ТОВ Омелюх груп (код 39343995), ТОВ БК Профбуд-2015 (код 39669448), ТОВ Гранді плюс (код 39962762), ПП БУДПОСТАЧ-ЗАКАРПАТТЯ (код 37858019), ТОВ САЛЕС ЛТД (код 39420964), ТОВ АРГЕНТО КРАЇНА (код 39621144), ТОВ АЛТІМА ТРЕЙД (код 39870310), ТОВ КОНТИНЕНТ ДК (код 38387020), ТОВ НУБІРОМ (код 39267705), ТОВ АСТОР АГРОТРЕЙД (код 39590404), ТОВ Ковад Проммонтаж (код 34688267), за період з 01.01.2014 р. по 29.07.2016 р.

За результатами перевірки складено акт від 25.10.2018 року №279/26-15-14-07-01-10/37859610, яким встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на суму 62 752 грн. та порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 64 770 грн.

21.11.2018 року на підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення №6292615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 97 155,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 32 385,00 грн. та №6282615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 94 128,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 31 376,00 грн.

Вважаючи винесені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема, у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.

За приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ГРАНДІ ПЛЮС було укладено договір поставки від 02.06.2016 року № П18.

На підтвердження факту отримання товару за вказаним договором позивачем надано суду копії рахунку - фактури від 29.06.2016 року № ГП-0000171 та видаткової накладної від 29.06.2019 року № ГП-0000165.

На підтвердження використання товару, отриманого від Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНДІ ПЛЮС у власній господарській діяльності, позивачем було надано суду першої інстанції копії актів списання товарів № 16 від 30.06.2016 року, № 18 від 29.07.2016 року, № 22 від 31.08.2016 року, № 25 від 30.09.2016 р., накладних на списання ТМЦ № В-16/06 від 30.06.2016 року, № В-16/07 від 29.07.2017 року, № В-16/08 від 31.08.2016 р., № В-16/09 від 30.09.2016 року, звітів про використання картонних ящиків, виписок по рахунках № 6851, № 631, № 281, № 93 (т.1 а.с.144 - 187).

Крім того, в період щодо якого проводилась перевірка позивач мав фінансового - господарські правовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРЕСТ-ТАУН 2015 за договорами про надання послуг від 24.06.2016 року № РА-66 та від 23.05.2016 року № РА-65.

На підтвердження факту отримання послуг за вказаними договорами позивачем надано суду першої інстанції: копії звітів про роботу консультантів - промоутерів, звітів про проведення вибіркової перевірки роботи промоутерів - консультантів у магазинах, рахунків - фактур № ФТ - 0000796 від 29.07.2016 року, № ФТ - 0000535 від 30.06.2016 р., актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ФТ - 0000786 від 29.07.2016 року, № ФТ - 0000531 від 30.06.2016 р., зведений звітів про відвідування мерчендайзерами Виконавця торгових точок (т.1 а.с.135 - 143).

Позивачем на підтвердження здійснення оплати за товар та послуги отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНДІ ПЛЮС та Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРЕСТ-ТАУН 2015 надано суду копії банківських виписок (т. 1 а.с. 188 - 193).

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що сукупністю наданих первинних документів, позивачем підтверджено реальність здійснених господарських договорів, первинні документи містять всі обов`язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам, встановлено зв`язок між придбаною продукцією та господарською діяльністю позивача, в той час відповідачем як суб`єктом владних повноважень, не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства.

При цьому, в акті перевірки, відповідач посилається на наявність відкритих кримінальних проваджень, невідповідність придбаного товару реалізованому по ланцюгу постачання товарів, разом з тим, колегія суддів наголошує, що такі посилання не є доказами у розумінні КАС України. У цьому контексті, платник податків не може нести відповідальність за невиконання вимог податкового чи іншого законодавства своїми контрагентами, а тим більше контрагентами контрагентів, як на це посилається відповідач в апеляційній скарзі та в акті перевірки.

Тим більше, платник податків не може нести фінансову відповідальність з тієї підстави, що в податкового органу відсутня можливість підтвердження постачання товару по ланцюгу постачання від контрагентів постачальника, оскільки в такому випадку підставою юридичної відповідальності є припущення контролюючого органу про можливе порушення, що суперечить ст. 4, п. 86.1 ст. 86, ст. 109, 111, 112 Податкового кодексу України.

Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 року (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР - 14222189) висловив правову позицію, що із змісту норм Податкового кодексу України вбачається, що зобов`язання із сплати податків, виконання інших вимог податкового законодавства є персоніфікованими.

Крім того, слід наголосити, що право платника податків на формування податкового кредиту, не може ставитися в залежність від виконання чи невиконання його контрагентами вимог законодавства. Зокрема, Європейський суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року в справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі № К/9901/8654/18 відповідно до якої, податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Також, варто зазначити, що відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у контрагента на праві оренди або лізингу. Обставини щодо відсутності спірного постачальника за місцезнаходженням, неможливості виконати ними спірні поставки в силу браку майна, основних фондів та трудових ресурсів, які є об`єктивно необхідними для досягнення результатів господарської діяльності тощо, є лише зовнішніми ознаками безтоварності господарської операції та самі по собі є недостатніми для висновку про недобросовісність податкової вигоди платника податків - покупця. Адже така недобросовісність виникає не в силу наявності ознак номінального суб`єкта господарювання у діяльності контрагента, а у разі впливу цих ознак на умови та/або економічні результати господарської операції та діяльність учасників господарського обороту. А тому необґрунтованість податкової вигоди характеризується відсутністю у господарської операції самостійної ділової мети, фіктивністю господарської операції, її обліком не у відповідності з дійсним економічним змістом, обізнаністю платника про невиконання його контрагентом податкових обов`язків тощо.

Крім того, варто враховувати вимоги частини першої статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , відповідно до вимог якої, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Щодо посилань контролюючого органу на наявність відкритих кримінальних проваджень відносно контрагентів позивача №12015040030000292 від 08.05.2015 р., №32017100060000104 від 17.11.2017 р. та №12015000000000630 від 08.12.2015 р., варто зазначити наступне.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Разом з тим, матеріали справи не містять вироків, які б набрали законної сили відносно контрагентів позивача по вищевказаним кримінальним провадженням, не надано таких й до апеляційної скарги відповідача.

З огляду на викладене, варто звернути увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 24 квітня 2018 року по справі №2а/0370/205/12. Так, при розгляді справи суд зазначив, що доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Колегія суддів вважає також необґрунтованими посилання відповідача в апеляційній скарзі на анулювання свідоцтва платника ПДВ у ТОВ Гранді Плюс , з огляду на те, що таке анулювання свідоцтва платника ПДВ було здійснено 09.02.2017 року поряд з тим, що спірні договори були укладені із даним контрагентом у 2016 році, а тому подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ через не може свідчити про безтоварність господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2019 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

Л.Т.Черпіцька

Повний текст виготовлено 09 червня 2020 року.