Постанова

від 04.12.2019 по справі 826/17655/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/17655/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Шейко Т.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Пилипенко О.Є.;

за участю секретаря: Несін К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Київської митниці ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2019 року (розглянута у порядку письмового провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВАШ ТЕКСТИЛЬ до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2018 року, Товариство з обмеженою відповідальністю ВАШ ТЕКСТИЛЬ (далі - позивач, ТОВ ВАШ ТЕКСТИЛЬ ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося з позовом до Київської митниці ДФС (далі - відповідач), в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості від 29.08.018 №UA 125000/2018/000126/2; стягнути з Київської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань 6 762,00 грн. на користь ТОВ ВАШ ТЕКСТИЛЬ , з яких судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762,00 грн., витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовано протиправною відмовою відповідача в митному оформленні ввезеного на митну територію України позивачем товару за заявленою ним вартістю, визначеною самостійно за основним методом. Зокрема, позивач стверджує про надання для митного оформлення товару усіх необхідних документів та відомостей для перевірки заявленої митної вартості.

Внаслідок прийнятого відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості за резервним методом відповідачем також безпідставно прийнято рішення про відмову позивачу в митному оформленні (випуску) товарів за визначеною ним ціною та надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Не погоджуючись із оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості, позивач був змушений випустити у вільний обіг товари за валютно-митною декларацією №UA 125110/2018/2018/416568, у зв`язку з чим надмірно сплатив кошти в розмірі 44 611,67 грн, в тому числі: ввізне митно - 8 579,17 грн. і податок на додану вартість - 36 032,50 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості від 29.08.2018 №UA125000/2018/000126/2.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.13 ст.10 КАС України, суд під час розгляду справи в судовому засіданні здійснює повне фіксування його перебігу за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу, крім випадків, визначених цим Кодексом. Порядок такого фіксування встановлюється цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.229 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

За наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів відповідно ч.2 ст.313 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що на підставі зовнішньо-економічного контракту від 23.05.2018 №3/2018 позивачем ввезено на митну територію України товари:

- товар №1: тканина мікрофіброва з друком (код УКТЗЕД 5407 54 00 00) SEERSUCKER вміст 100% поліестер, шириною (без кромки) 220 (+/- 2,5) см, з поверхневою щільністю 80г/м2 - 35234 м.п. Торговельна марка відсутня. Країна виробництва: СN. Виробник: ZHEJIANG SHNGYI TEXTILE CO., LTD;

- товар №2: тканина мікрофіброва, біла (код УКТЗЕД 5407 52 00 00), вміст 100% поліестер, з поверхневою щільністю 80г/м2, шириною (без кромки) 220 (+/-) см - 30518 м.п. Тканина мікрофіброва, видавлена, вміст 100% поліестер, шириною (без кромки) 220 (+/-) см, з поверхневою щільністю 80г/м2 - 3968 м.п. Тканина мікрофіброва, однотонна, вміст 100% поліестер, з поверхневою щільністю 80г/м2, шириною (без кромки) 220 (+/- 2,5) см - 58216 м.п. Торговельна марка відсутня. Країна виробництва: СN Виробник: ZHEJIANG SHNGYI TEXTILE CO., LTD/

Згідно з інвойсом від 07.07.2018 №SY1853 та специфікацією №1 від 25.05.2018 визначено умови поставки - ІNCOTERMS FOB - SHANHAI.

29.08.2018 ТОВ ВАШ ТЕКСТИЛЬ подало до Київської митниці ДФС вантажну митну декларацію №UA 125110/2018/416458, відповідно до якої до митного оформлення надано вищевказані товари.

У вантажній митній декларації №UA 125110/2018/416458 позивачем зазначено митну вартість:

- товару №1 - 3,48 дол. США/кг (0,28 дол.США/м2);

- товар №2 - 2,94 дол.США/кг (0,237 дол.США/м2).

При оформленні вказаних товарів декларантом позивача розраховано митні платежі:

- за товар №1 - 158 653,25 грн., у тому числі: ввізне мито - 30 510,24 грн., податок на додану вартість - 128 143,01 грн.;

- за товар №2 - 352 663,70 грн., в тому числі: ввізне мито - 67 819,94 грн., податок на додану вартість - 284 843,76 грн.

Як вбачається із графи 44 вантажної митної декларації №UA 125110/2018/416458 декларант позивача надав Київській митниці ДФС для митного оформлення товару копії:

- банківського платіжного документу від 16.08.2018 SWIFT б/н;

- контракту від 23.05.2018 №3/2018;

- додатку №1 від 18.07.2018 до контракту №3/2018;

- специфікації від 25.05.2018 №1;

- інвойсу від 07.07.2018 №SY 1853;

- коносаменту від 18.07.2018 №MRFB 18071288;

- договору транспортного експедирування від 06.02.2018 №06.02.2014/39-1ОД;

- рахунку від 27.08.2018 №694;

- довідки транспортних витрат від 27.08.2018 №0448;

- митної декларації від 14.07.2018 №223120180002261098.

29.08.2018 декларант отримав електронне повідомлення Київської митниці ДФС про необхідність подання додаткових документів на підтвердження митної вартості у зв`язку з тим, що подані документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості. Зокрема, відповідач запропонував позивачу надати такі документи:

- транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок-фактура, акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та /або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- інші документи для підтвердження митної вартості товару (за бажанням декларанта).

Уважаючи вищевикладені вимоги відповідача необґрунтованими з огляду на те, що усі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості надано разом із вантажно-митною декларацією №UA 125110/2018/416458, декларант позивача інших документів органу доходів та зборів не надав.

29.08.2018 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від №UA 125000/2018/000126/2, відповідно до якого митну вартість товару №2, а саме: тканина мікрофіброва, біла (код УКТЗЕД 5407 52 00 00), вміст 100% поліестер, з поверхневою щільністю 80г/м2, шириною (без кромки) 220 (+/-) см - 30518 м.п. Тканина мікрофіброва, видавлена, вміст 100% поліестер, шириною (без кромки) 220 (+/-) см, з поверхневою щільністю 80г/м2 - 3968 м.п. Тканина мікрофіброва, однотонна, вміст 100% поліестер, з поверхневою щільністю 80г/м2, шириною (без кромки) 220 (+/- 2,5) см - 58216 м.п. Торговельна марка відсутня. Країна виробництва: СN. Виробник: ZHEJIANG SHNGYI TEXTILE CO., LTD, було скориговано з 0,237 дол. США/кв.м до 0,2670 дол. США/кв.м.

Підставою для прийняття такого рішення, як зазначено в його тексті слугувало те, що до митної вартості товару декларантом позивача не включено витрати вартості тари, пакування, навантаження та страхування товару. Інформація щодо включення цих витрат до ціни товару в наданих декларантом документах, а саме у контракті від 23.05.2018 №3/2018 та інвойсі від 07.07.2018 №SY1853 відсутня. Разом із тим, згідно з пунктом 7 вказаного контракту товар повинен бути запакований в стандартну тару, яка забезпечує його зберігання. Також згідно з довідкою про транспортні витрати від 28.08.2018 №0448 ТОВ ТАНІТ ГРУП забезпечує надання послуг з організації перевезення вантажів, зокрема і за межами території України. Договір про ТЕП чи послуги з перевезення товарів до митного оформлення декларантом не надано. Також не надано платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та/або інші документи що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В ході консультацій декларантом позивача додаткові документи надано не в повному обсязі, а надані документи виявлені розбіжності не усунули та не підтвердили достовірно заявлену митну вартість товару. Зокрема, надані платіжні документи, в яких іде посилання на контракт та номер специфікації без зазначення дати, що унеможливлює ідентифікацію платежу саме за цією специфікацією. В наданому договорі на транспортне експедирування від 06.02.2014 №06.02.2014/39-10Д відсутні пункти з 5 по 7.2. При цьому в пункті 2.2.5 цього договору передбачено страхування вантажу, однак страховий поліс до митного оформлення не надано.

За результатами проведених консультацій відповідачем встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних товарів відповідно до статей 59, 60 Митного кодексу України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору, декларантом такої інформації не надано.

Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не могли бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. Декларантом позивача така інформація не надавалася.

Як наслідок, відповідачем застосовано другорядний метод 2ґ - резервний. При цьому декларантом позивача додаткова інформація стосовно цього методу також не надавалась.

У зв`язку з прийняттям вищевказаного рішення відповідачем видано декларанту позивача картку відмови №UA 125110/2018/00060 .

З огляду на викладене позивач змушений був 30.08.2018 випустити у вільний обіг товари за валютно-митною декларацією №UA 125110/2018/416568, за якою митні платежі склали:

- товар №1 -159011,68 грн., у тому числі: ввізне мито - 30 579,17 грн., податок на додану вартість - 128 432,51 грн.;

- товар №2 - 398 067,27 грн., у тому числі ввізне мито - 76 551,40 грн., податок на додану вартість - 321 515,87 грн.

Внаслідок визначення відповідачем митної вартості вищевказаного товару за резервним методом позивачем надмірно сплачено 44 611,67 грн., в тому числі: ввізне мито - 8579,17 грн., податок на додану вартість - 36 032,50 грн.

У подальшому 12.09.2018 позивач надав відповідачу додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме копії:

- висновку ДП Держзовнішінформ від 07.09.2018 №222/105;

- договору транспортного експедирування від 25.05.2018 №25.05.2018/106ОД;

- рахунку від 27.08.2018 №694;

- акта про надання транспортно-експедиційних послуг від 29.08.2018 №694;

- довідки про вартість транспортно-експедиційних послуг від 28.08.2018 №11/09;

- платіжного доручення про сплату транспортно-експедиційних послуг від 10.09.2018 №697;

- платіжного доручення в іноземній валюті від 14.08.2018 №22;

- митної експертної декларації КНР з перекладом.

Рішенням від 18.09.2018 №7138/4/10-70-19-47 відповідач відмовив позивачу у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, підставою для чого слугувало:

- ненадання позивачем жодного документа, що підтверджує вартість послуг експедитора, а також розмір додаткових витрат, інших платежів, які необхідно здійснити експедитору для виконання своїх обов`язків;

- платіжне доручення від 14.08.2018 №22 з посиланням на специфікацію, дата якої не відповідає даті специфікації, наданої позивачем;

- відсутність у експертному висновку ДП Держзовнішінформ від 07.09.2018 №222/105 додатків з вихідними даними та іншою інформацією, що були використані в процесі проведення оцінки.

Уважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості про від 29.08.2018 №UA 125000/2018/000126/2 протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим поясненням та запереченням сторін колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1 Митного кодексу України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Частиною 1 статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною першою статті 257 Митного кодексу визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною другою зазначеної статті є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Частина п`ята цієї ж статті визначає, що ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За змістом підпунктів б , в пункту 1, пунктів 5-7 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

- витрати, понесені покупцем: вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

- витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

- витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

- витрати на страхування цих товарів.

Згідно з частиною одинадцятою статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:

1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

2) витрати на транспортування після ввезення;

3) податки, які справляються в Україні.

За змістом статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 Митного кодексу України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію з питань перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві. Але митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов`язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Пунктом 33 оскаржуваного рішення відповідача визначено, що заявлену декларантом позивача митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку:

- з не включенням до вартості товару вартості тари, пакування, навантаження та страхування товару. Інформація щодо включення цих витрат до ціни товару в наданих декларантом документах, а саме у контракті від 23.05.2018 №3/2018 та в інвойсі від 07.07.2018 №SY1853 відсутня. Разом із тим, згідно з пунктом 7 цього контракту товар повинен бути запакований в стандартну тару, яка забезпечує його зберігання. Також згідно з довідкою про транспортні витрати від 28.08.2018 №0448 ТОВ ТАНІТ ГРУП забезпечує надання послуг з організації перевезення вантажів, зокрема і за межами території України. Договір про ТЕП чи послуги з перевезення товарів до митного оформлення декларантом не надано;

- ненаданням платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару та/або інші документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Щодо присилання відповідача на те, що надані платіжні документи, в яких іде посилання на контракт та номер специфікації без зазначення дати, що унеможливлює ідентифікацію платежу саме за цією специфікацією. В наданому договорі на транспортне експедирування від 06.02.2014 №06.02.2014/39-10Д відсутні пункти з 5 по 7.2. При цьому в пункті 2.2.5 цього договору передбачено страхування вантажу, однак страховий поліс до митного оформлення не надано, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено, на підтвердження заявленої митної вартості товару декларант позивача надав відповідачу пакет документів, перелік яких міститься в графі 44 вантажної митної декларації №UA125110/2018/416458, а саме копії:

- банківського платіжного документу від 16.08.2018 SWIFT б/н;

- контракту від 23.05.2018 №3/2018;

- додатку №1 від 18.07.2018 до контракту №3/2018;

- специфікацію від 25.05.2018 №1;

- інвойсу від07.07.2018 №SY 1853;

- коносаменту від 18.07.2018 №MRFB 18071288;

- договір транспортного експедирування від 06.02.2014 №06.02.2014/39-1ОД;

- рахунку від 27.08.2018 №694;

- довідки транспортних витрат від 27.08.2018 №0448;

- митної декларації від 14.07.2018 №223120180002261098.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на те, що відповіднодо письмових пояснень позивача встановлено, що останнім було надановідповідачеві договір транспортного експедирування від 25.05.2018 №25.05.2018/106ОД, однак згідно з графою 44 згаданої вантажної митної декларації вбачається надання позивачем договору транспортного експедирування від 06.02.2014 №06.02.2014/39-1ОД, тоді як договір від 25.05.2018 №25.05.2018/106ОД був наданий відповідачу 12.09.2018.

За змістом пунктів 1 та 2 контракту від 23.05.2018 №3/2018 продавець ZHEJIANG SHNGYI TEXTILE CO., LTD (Китай) продає, а покупець ТОВ ВАШ ТЕКСТИЛЬ купує текстильні вироби, іменовані в подальшому товар , відповідно до специфікацій (додатків) або комерційних інвойсів, що є невід`ємною частиною цього контракту. Перелік товарів та кількість кожного найменування уточняються по кожній окремій поставці та фіксується в специфікаціях або комерційних інвойсах.

Пунктом 4 цього контракту визначено, зокрема, що загальна вартість товару , що постачається за цим контрактом, складає 74 380,00 дол. США. Ціна за одиницю товару кожного найменування вказана в специфікаціях або комерційних інвойсах.

Згідно з доповненням №1 від 18.07.2018 до контракту від 23.05.2018 №3/2018 до пункту 4 цього контракту внесено зміни, відповідно до яких загальна вартість товару становить 67 847,74 дол. США.

Також змінено специфікацію №1 до контракту шляхом викладення її в новій редакції, в якій зазначено вартість товару 67 847,74 дол. США.

Згідно з пунктом 3 згаданого контракту, який визначає базисні умови поставки, поставка товару здійснюється морським або авіатранспортом на умовах FOB-basis, можливі інші умови і способи поставки, обумовлені в специфікаціях або інвойсах. Строк поставки товару визначається в специфікаціях або комерційних інвойсах. Датою поставки вважається дата штемпеля на транспортній накладній експедитора.

Пунктом 7 зазначеного контракту передбачено, що товар повинен бути запакований в стандартну тару, що забезпечує його схоронність при перевезенні.

Згідно з інвойсом від 07.07.2018 №SY1853 та специфікацією №1 від 25.05.2018 поставки товару визначена на умовах Інкотермс FOB Shanhai.

Умови поставки Інкотермс FOB застосовуються виключно при перевезеннях товару морським або внутрішнім водним транспортом. Дослівний переклад терміну Free On Board - Вільно на борту , суть якого полягає у звільненні постачальника від зобов`язань після переміщення партії товару через поручні судна в узгодженому з покупцем порті відвантаження. Після виконання цієї умови вся відповідальність за вантаж покладається на покупця.

До обов`язків продавця віднесено:

- отримання експортних ліцензій, сертифікатів на товар;

- виконання митних формальностей в країні відправлення;

- ризики пошкодження/втрати вантажу (до моменту переходу через поручні судна), що передбачає його витрати по упаковці товару, його інспектуванню та маркуванню;

- транспортування та відвантаження товару на борт в обумовлені строки;

- повідомлення покупця про поставку продукції.

Покупець, у свою чергу зобов`язаний, своєчасно виконати оплату та прийняти вантаж. Він також повинен оплатити морський фрахт (тобто провізну плату при морській доставці), виконати імпортні та інші операції, необхідні для ввезення вантажу до країни призначення.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що у зв`язку із визначеними сторонами контракту від 23.05.2018 №3/2018 умовами поставки товару Інкотермс FOB у вартість товару включені витрати по його упаковці та навантаженню на борт судна, забезпечення яких покладено на продавця, і вартість такої упаковки та навантаження не повинна виділятися окремо.

Відтак, доводи відповідача про необхідність включення позивачем до вартості товару вартості його упаковки та навантаження є необґрунтованими та не заслуговують на увагу суду при вирішенні цього спору.

Щодо посилання відповідача про не включення позивачем до ціни товару при визначенні його митної вартості навантаження товару та вартості страхування, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено вище, відповідно до умов поставки Інкотермс FOB, продавець забезпечує транспортування та відвантаження товару на борт в обумовлені строки, а покупець, поміж іншого, повинен оплатити морський фрахт (тобто провізну плату при морській доставці), виконати імпортні та інші операції, необхідні для ввезення вантажу до країни призначення. Відповідно покупець товару несе усі подальші витрати щодо перевезення товару лише після його навантаження на борт.

Таким чином відповідно до умов Інкотермс FOB витрати на навантаження товару на борт судна окремо не виділяються та окремо позивачем не оплачуються, тому підстави для їх включення до ціни товару при визначенні його митної вартості відсутні.

Водночас, колегія суддів погоджується з доводами позивача про відсутність підстав для включення ним до ціни товару при визначенні його митної вартості витрат на страхування товару, що пояснюється тим, що за умовами Інкотермс FOB страхування вантажу продавцем та/або покупцем не є обов`язковим, у контракті від 23.05.2018 №3/2018 також відсутні вимоги щодо страхування товару будь-якою зі сторін контракту.

Як встановлено, спочатку позивач надав відповідачу договір транспортного експедирування від 06.02.2014 №06.02.2014/39-1ОД, укладений між ТОВ ВАШ ТЕКСТИЛЬ та ТОВ ТАНІТ , а пізніше 12.09.2018 додатково надав договір транспортного експедирування від 25.05.2018 №25.05.2018/106ОД, укладений між ТОВ ВАШ ТЕКСТИЛЬ та ТОВ ТАНІТ ГРУП .

Таким чином, станом на час прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості у відповідача був наданий позивачем договір транспортного експедирування від 06.02.2014 №06.02.2014/39-1ОД, укладений між ТОВ ВАШ ТЕКСТИЛЬ та ТОВ ТАНІТ , тоді як згідно з матеріалами справи послуги з транспортного експедирування позивачу надавало не ТОВ ТАНІТ , а ТОВ ТАНІТ ГРУП .

Відтак, твердження відповідача в оскаржуваному рішенні про ненадання позивачем договору про транспортно-експедиційні послуги чи послуги з перевезення стосовно ввезеного на митну територію України товару відповідає дійсності.

Разом з тим, враховано, що пунктом 2.2.5 договору транспортного експедирування від 25.05.2018 №25.05.2018/106ОД, укладеного між позивачем та ТОВ ТАНІТ ГРУП передбачено надання експедитором, поміж іншого, послуг зі страхування вантажів, лише за окремим дорученням клієнта, тоді як судом факт надання позивачем такого доручення ТОВ ТАНІТ ГРУП не встановлено. Крім того, відповідно до довідки ТОВ ТАНІТ ГРУП від 28.08.2018 №11/09 страхування вантажу, який доставлявся позивачу за маршрутом Шанхай (Китай) - Одеса (Україна) , не здійснювалося.

Щодо посилання відповідача про ненадання позивачем платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару та/або інших документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, колегія суддів зазначає наступне.

В оскаржуваному рішенні йдеться про те, що згідно з інвойсом від 07.07.2018 №Y1853 передбачено попередню оплату товару, проте до митного оформлення не надано платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та/або інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Щодо посилання відповідача на те, що надані платіжні документи, в яких міститься посилання на контракт та номер специфікації без зазначення дати, унеможливлюють ідентифікацію платежу саме за цією специфікацією, колегія суддів зазначає наступне.

Так, зазначені вище посилання судом апеляційної інстанції не приймають яся до уваги , оскільки зміст графи 44 вантажної митної декларації №UA125110/2018/416458 підтверджує факт надання позивачем копії банківського платіжного документу від 16.08.2018 SWIFT б/н, в якому зазначено про здійснення платежу за контрактом від 23.05.2018 №3/2018 та специфікацією №1 від 23.05.2018.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач безпідставно стверджує, що подані декларантом позивача до митного оформлення товару документи містили розбіжності та в них відсутні усі необхідні відомості для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару, визначеної за основним методом.

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини від 27.09.2001 у справі Hirvisaari v. рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Європейським судом з прав людини у рішенні від 28.10.2010 у справі Trofimchuk проти України зазначено, що хоча пункту 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що встановлених вище обставин достатньо для того, щоб задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 29.08.2018 №UA125000//2018/000126/2 про коригування митної вартості із застосуванням другорядного - резервного методу визначення митної вартості.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 229, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Київської митниці ДФС - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 04 грудня 2019 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

О.Є. Пилипенко