Постанова

від 29.11.2019 по справі 496/2437/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 496/2437/14-ц

провадження № 61-47278св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Дельта Банк ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: ОСОБА_2 , Державна реєстраційна служба України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Дельта Банк на заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 02 жовтня 2014 року у складі судді Калінюка Р. Б. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 11 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У травні 2014 року Публічне акціонерне товариство Дельта Банк (далі - ПАТ Дельта Банк ) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Державна реєстраційна служба України, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття права власності.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 21 серпня 2014 року між АКІБ УКРСИББАНК та ОСОБА_2 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11385571000, відповідно до умов якого остання отримала кредит в сумі 69 000,00 дол. США на строк до 21 серпня 2015 року або достроково зі сплатою 15 % річних за користування кредитом. 03 лютого 2009 року укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту, згідно з якою номер договору змінено на № 11385571001 та відповідачу подовжено кінцевий термін повернення кредиту до 21 серпня 2025 року. З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним кредитним договором іпотекодавець ОСОБА_1 передала у іпотеку нерухоме майно, а саме: 1) земельну ділянку, що розташована на АДРЕСА_1 , загальною площею 0,2500 га, кадастровий № 5121081700:04:001:0037, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); 2) житловий будинок, що розташований за вказаною адресою, загальною площею 59,0 кв. м, житловою - 27,0 кв. м. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 113653, виданого відділом земельних ресурсів у Біляївському районі Одеської області 23 листопада 2007 року, договору купівлі-продажу, посвідченого Біляївською державною нотаріальною конторою Одеської області 28 вересня 2005 року, реєстровий № 1-4499. Обтяження нерухомого майна іпотекою зареєстровано банком у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та у Державному реєстрі іпотек. На підставі рішення загальних зборів акціонерів від 27 жовтня 2009 року АКІБ УКРСИББАНК змінило назву на Публічне акціонерне товариство УКРСИББАНК (далі - ПАТ УКРСИББАНК ). 08 грудня 2011 року між ПАТ УКРСИББАНК та ПАТ Дельта Банк укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, на підставі якого до позивача перейшло право вимоги, яке виникло з кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

Через неналежне виконання умов договору про надання споживчого кредиту у позичальника утворилась заборгованість у розмірі 120 260,03 дол. США, що згідно з курсом Національного Банку України (далі - НБУ) складає - 1 215 732,69 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 66 530,53 дол. США, що згідно з курсом НБУ складає - 672 570,43 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом - 53 729,5 дол. США, що згідно з курсом НБУ складає - 543 162,26 грн. Позивач, як новий кредитор та іпотекодержатель, має право вимагати виконання зобов`язання на свою користь та звернути стягнення на предмет іпотеки. Статтями 33, 36, 37 Закону України Про іпотеку та договором іпотеки визначено спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме - передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки та набуття іпотекодержателем права власності на нього за вартістю, визначеною суб`єктом оціночної діяльності. Таким чином, існують всі підстави для задоволення вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності на нього. З метою захисту прав та інтересів банку, у зв`язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки, існують всі підстави для припинення права власності іпотекодавця (у тому числі право володіння, користування і розпорядження) на предмет іпотеки. Для проведення реєстрації права власності до реєстраційної служби необхідно подати документи, які відсутні у іпотекодержателя та перебувають у іпотекодавця: технічного паспорта та правовстановлюючого документа на предмет іпотеки (або їх дублікати). Також через неможливість реалізувати права іпотекодавця за відсутності ключів від будинку, існують всі підстави для їх витребування у відповідача та передачі позивачу. Крім того, мешканці спірного будинку чинять перешкоду у доступі до предмета іпотеки, використовують будинок для проживання, що є порушенням та обмеженням прав іпотекодержателя. Відповідно до вимог законодавства позивачем направлено письмову вимогу про виконання зобов`язання, попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, вимогу про виселення мешканців (у зв`язку із зверненням стягнення) та вимогу про направлення іпотекодержателю усієї наявної документації на предмет іпотеки разом із ключами.

Посилаючись на викладене, позивач просив у рахунок виконання основного зобов`язання щодо оплати заборгованості у розмірі 120 260,03 дол. США, що згідно з курсом НБУ складає 1 215 732,69 грн за договором про надання споживчого кредиту від 03 лютого 2009 року № 11385571001, укладеним між АКІБ УКРСИББАНК та ОСОБА_2 , звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на: земельну ділянку, що розташована на АДРЕСА_1 , загальною площею 0,2500 га, кадастровий № 5121081700:04:001:0037, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); житловий будинок, що розташований на АДРЕСА_1 , загальною площею 59,0 кв. м, житловою - 27,0 кв. м (на підставі договору іпотеки від 26 серпня 2008 року б/н), шляхом передачі іпотекодержателю - ПАТ Дельта Банк права власності на вказане майно; визнати за ПАТ Дельта Банк право власності на предмет іпотеки, а саме на: земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,2500 га, кадастровий № 5121081700:04:001:0037, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 59,0 кв. м, житловою - 27,0 кв. м; припинити право власності іпотекодавця ОСОБА_1 на предмет іпотеки, у тому числі право володіння, користування та розпорядження вказаною земельною ділянкою та житловим будинком; виселити з будинку ОСОБА_1 та усіх інших мешканців, які проживають і зареєстровані за вказаною адресою; витребувати від ОСОБА_1 та передати ПАТ Дельта Банк технічний паспорт, правовстановлюючі документи (або їх дублікати) на земельну ділянку та житловий будинок.

Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 02 жовтня 2014 року позов ПАТ Дельта Банк задоволено частково. Звернуто стягнення в рахунок виконання основного зобов`язання щодо оплати заборгованості у розмірі - 120 260,03 дол. США, що згідно з курсом НБУ складає 1 215 732,69 грн за договором про надання споживчого кредиту від 03 лютого 2009 року № 11385571001, укладеним між АКІБ УКРСИББАНК та ОСОБА_2 , на предмет іпотеки, а саме на: земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,2500 га, кадастровий № 5121081700:04:001:0037, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Визнано за ПАТ Дельта Банк право власності на предмет іпотеки, а саме: на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,2500 га, кадастровий № 5121081700:04:001:0037, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Припинено право власності іпотекодавця ОСОБА_1 на земельну ділянку, у тому числі право володіння, користування та розпорядження вказаною земельною ділянкою та житловим будинком. Витребувано від ОСОБА_1 та передано ПАТ Дельта Банк правовстановлюючі документи (або їх дублікати) на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що іпотечним договором передбачено право іпотекодержателя на набуття у власність предмета іпотеки в разі порушення боржником умов кредитного договору. Відповідач порушив умови кредитного договору, а тому наявні правові підстави для визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки . При цьому до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті .

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 11 жовтня 2018 року рішення суду першої інстанції у частині відмови у зверненні стягнення на предмет іпотеки - житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом передачі іпотекодержателю - ПАТ Дельта Банк права власності на нього, визнання за ПАТ Дельта Банк права власності на вказаний житловий будинок, припинення права власності ОСОБА_1 на вказаний житловий будинок, виселення з вказаного житлового будинку іпотекодавця - ОСОБА_1 та усіх інших мешканців, які проживають і зареєстровані за вказаною адресою, витребування від ОСОБА_1 та передачі ПАТ Дельта Банк технічного паспорта, правовстановлюючих документів (або їх дублікатів) на вказаний житловий будинок - змінено у частині обґрунтування підстав відмови у позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні частини позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що стаття 37 Закону України Про іпотеку не містить положення про можливість визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду. Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року (справа № 760/14438/15-ц, провадження № 14-38цс18), суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У листопаді 2018 року ПАТ Дельта Банк подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 02 жовтня 2014 рокута постанову Апеляційного суду Одеської області від 11 жовтня 2018 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення в частині відмови у задоволенні вимог банку та ухвалити нове рішення у цій частині про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що з урахуванням того, що законом передбачена можливість передачі предмета іпотеки банку в разі невиконання умов кредитного та іпотечного договорів, приймаючи до уваги, що вказаний спосіб забезпечення виконання кредитного договору обумовлений сторонами при укладанні договору іпотеки, банк мав можливість задовольнити свої вимоги шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі , витребувано цивільну справу та надано строк для подання відзивів на касаційну скаргу.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Оскільки суд апеляційної інстанції переглядав рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні позову ПАТ Дельта Банк про звернення стягнення на житловий будинок, шляхом передачі іпотекодержателю - ПАТ Дельта Банк права власності на нього; визнання за ПАТ Дельта Банк права власності на житловий будинок; припинення права власності іпотекодавця ОСОБА_1 на житловий будинок; виселення з будинку іпотекодавця ОСОБА_1 та усіх інших мешканців, які проживають і зареєстровані за вказаною адресою; витребування від ОСОБА_1 та передачі ПАТ Дельта Банк технічного паспорта, правовстановлюючих документів (або їх дублікатів) на житловий будинок, Верховний Суд переглядатиме рішення судів лише у цій частині.

Судом установлено, що 21 серпня 2008 року між АКІБ УКРСИББАНК та ОСОБА_2 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11385571000. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_2 отримала кредит у сумі - 69 000,00 дол. США, який зобов`язувалась повернути у повному обсязі в строк до 21 серпня 2015 року або достроково зі сплатою 15 % річних за користування кредитом.

03 лютого 2009 року укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту, згідно з якою номер договору змінено на № 11385571001 та відповідачу подовжено кінцевий термін повернення кредиту до 21 серпня 2025 року.

Із метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним кредитним договором іпотекодавець ОСОБА_1 передала у іпотеку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,2500 га, кадастровий № 5121081700:04:001:0037, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 59,0 кв. м, житловою - 27,0 кв. м. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 113653, виданого відділом земельних ресурсів у Біляївському районі Одеської області 23 листопада 2007 року, договору купівлі-продажу, посвідченого Біляївською державною нотаріальною конторою Одеської області 28 вересня 2005 року, за реєстровим № 1- 4499. Обтяження іпотекою нерухомого майна зареєстровано банком у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та у Державному реєстрі іпотек.

08 грудня 2011 року між ПАТ УКРСИББАНК та ПАТ Дельта Банк укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами. На підставі вказаного договору до позивача перейшло право вимоги, яке виникло з кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

Через неналежне виконання умов договору про надання споживчого кредиту у позичальника утворилась заборгованість у розмірі 120 260,03 дол. США, що згідно з курсом НБУ складає 1 215 732,69 грн, яка складається із: 66 530,53 дол. США, що згідно з курсом НБУ складає 672 570,43 грн - заборгованість за кредитом; 53 729,50 дол. США, що згідно з курсом НБУ складає 543 162,26 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом. Розмір заборгованості підтверджується випискою із кредитного договору.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

У статті 33 Закону України Про іпотеку передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону . Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто законом визначений вичерпний перелік способів звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Умовами іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя відповідно до цього договору або чинного законодавства України за виконавчим написом нотаріуса, рішенням суду або шляхом позасудового врегулювання через передачу іпотекодержателю предмета іпотеки у власність.

Згідно зі статтею 36 Закону України Про іпотеку сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Сторони, підписавши іпотечний договір, узгодили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового порядку врегулювання спору і не передбачили можливості звернення до суду іпотекодержателя з позовом про визнання за ним права власності на предмет іпотеки, що спростовує доводи касаційної скарги в цій частині.

Статтею 37 Закону України Про іпотеку не передбачено можливість визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем на підставі рішення суду.

Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 , для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя в разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.

Тобто для реалізації іпотекодержателем позасудового порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні відповідне волевиявлення та вчинення певних дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

При цьому позивач не позбавлений можливості відповідно до статей 38 , 39 Закону України Про іпотеку звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачено лише у статтях 335 та 376 ЦК України . В усіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 ЦК України ).

У статті 392 ЦК України передбачено, що визнання права власності не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції врахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц, про те, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36 , 37 Закону України Про іпотеку є способом позасудового врегулювання спору, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки є виключно позасудовим способом урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі. При цьому необхідно врахувати, що у статті 37 Закону України Про іпотеку не передбачено можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні вимог ПАТ Дельта Банк про звернення стягнення на житловий будинок, шляхом передачі іпотекодержателю - ПАТ Дельта Банк права власності на нього; визнання за ПАТ Дельта Банк права власності на житловий будинок та всіх інших похідних вимог, оскільки передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36 , 37 Закону України Про іпотеку є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року в справі № 6-1219цс16 та від 30 березня 2016 року в справі №6-1851цс15, які були враховані судами попередніх інстанцій при ухваленні судового рішення, та від яких Велика Плата Верховного Суду не знайшла підстав відступати (постанови ВП ВС від 21 березня 2018 року в справі №760/14438/15-ц та від 23 травня 2018 року в справі №916/5073/15).

Отже, суд апеляційної інстанції, змінюючи правове обґрунтування відмови у задоволенні вимог позивача у частині звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , дійшов правильних висновків про те, що оскільки за положеннями укладеного між сторонами іпотечного договору розрізняється декілька способів звернення стягнення, які є самостійними та не пов`язаними один із одним, вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за іпотекодержателем є позасудовим способом захисту, який не підлягає вирішенню в судовому порядку.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі Пономарьов проти України (Заява № 3236/03).

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 401, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Дельта Банк залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Одеської області від 11 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик