Постанова

від 26.11.2019 по справі 910/7161/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2019 р. Справа№ 910/7161/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Поляк О.І.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Реуцькій Т.О.

за участю представника згідно до протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компані Плазма"

на рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2019

у справі №910/7161/19 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компані Плазма"

до акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"

про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору,-

В С Т А Н О В И В :

В червні 2019 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (далі - відповідач, АТ "Перший український міжнародний банк"), в якому просив визнати недійсним правочин щодо односторонньої відмови від договору про відкриття та ведення банківського рахунку в національній валюті від 18.03.2013 № 03-70.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.08.2019 у справі № 910/7161/19 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив на те, що банком правомірно відмовлено позивачу у підтриманні ділових відносин з підстави встановлення неприйнятно високого рівня ризику за результатами аналізу клієнтських операцій, що відповідає вимогам ч.5 ст. 64 ЗУ Про банки та банківську діяльність , ч.1 ст. 10 ЗУ Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення , у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Компані "Плазма" до АТ "Перший український міжнародний банк" про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору про відкриття та ведення банківського рахунку в національній валюті від 18.03.2013 № 03-70.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Компані Плазма" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2019 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Також апелянт просив поновити строк на оскарження апеляційної скарги.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема скаржник посилався на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору не було досліджено у повній мірі обставини встановлення неприйнятно високого ризику позивачу, що є обов`язковим при вирішенні такого спору з урахуванням правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 16.10.2018. Крім того, скаржник зазначав, що посилання на ухвали слідчих суддів не може свідчити про причетність позивача до кримінальних правопорушень, як не може свідчити і про преюдиційність відповідних ухвал.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2019 справу №910/7161/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Руденко М.А., суддів Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №910/7161/19 та призначено до розгляду на 22.10.2019.

07.10.2019 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач посилався на те, що відповідачем згідно з вимогами Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" та Закону України Про банки і банківську діяльність було реалізовано своє право на відмову від проведення фінансових операцій позивача, з огляду на наявність як ризикованих фінансових операцій, так і на наявність ухвал слідчих суддів, постановлених в межах кримінальних проваджень.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 відкладено розгляд справи на 26.11.2019.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 року, враховуючи перебування у відпустці судді Дідиченко М.А., яка не є головуючим суддею, справу №910/7161/19 передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу справ від 26.11.2019, справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуюча суддя), Поляк О.І., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 справу № 910/7161/19 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуюча суддя), Поляк О.І., Пономаренко Є.Ю.

В судове засіданні 26.11.2019 скаржник представників не направив. Проте, 26.11.2019 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника засобами електронного зв`язку надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі представника.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.11.2019 проти доводів апеляційної скарги заперечував, вказав на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Суд апеляційної інстанції, керуючись ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку, що явка учасників справи в судове засідання 26.11.2019 обов`язковою не визнавалась, а отже, неявка в судове засідання представників скаржника, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи апеляційним судом - не є перешкодою для розгляду справи.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представника позивача обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 18.03.2013 року між Акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма" (далі - клієнт) укладений договір про відкриття та ведення поточного рахунку в національній валюті № 03-70, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_4 в національній валюті (далі - рахунок) та здійснює його розрахунково-касове обслуговування у відповідності до чинного законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.(а.с. 15-20 том 1)

Згідно з пунктом 9.1. договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (за наявності) та діє до моменту розірвання договору.

В подальшому, в період дії вищевказаного договору, а саме у червні 2018 року позивачу було повідомлено засобами телефонного зв`язку про те, що банк відмовляється в односторонньому порядку від подальшого обслуговування ТОВ "Компані "Плазма" без повідомлення підстав для даної відмови.

Листом від 22.06.2018 ТОВ "Компані "Плазма" звернулося до начальника відділення АТ "Перший український міжнародний банк" "Рц північно-східний" ( а.с. 23-24 том 1) з проханням письмово повідомити ТОВ "Компані "Плазма" про стан правовідносин між АТ "Перший український міжнародний банк" та ТОВ "Компані "Плазма" та про підстави відмови від підтримання ділових відносин, якщо такі наявні.

У відповідь на вищевказаний лист, АТ "Перший український міжнародний банк" листом (а.с. 25 том 1) повідомило, що відмовляється від підтримання ділових відносин з ТОВ "Компані "Плазма" та від проведення фінансових операцій, що здійснюються клієнтом чи на його користь, у зв`язку із встановленням неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику. З огляду на вищенаведене, банк повідомив, що ТОВ "Компані "Плазма" необхідно звернутись до відділення № 1 АТ "Перший український міжнародний банк" у місті Харкові для надання заяви на закриття рахунків, а також реквізитів банківського рахунку для перерахування залишків коштів протягом 5 днів з дня отримання даного повідомлення та зазначив, що у разі не надання заяви на закриття рахунків, АТ "Перший український міжнародний банк" здійснить закриття рахунку у порядку, передбаченому внутрішньобанківськими правилами.

Підставою відмови від підтримання ділових зв`язків стало те, що 17.12.2015 на адресу АТ "Перший український міжнародний банк" надійшла ухвала Київського районного суду міста Харкова від 11.12.2015 № 640/15110/14-к, відповідно до якої клопотання старшого слідчого другого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ ДФС у Харківській області майора податкової міліції Ярошенка Сергія Володимировича про арешт майна по кримінальному провадженню № 32014220000000134 від 20.06.2014, за частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України задоволено частково, у зв`язку з чим накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_4 (українська гривня, долар США, російський рубль, євро), що належить ТОВ "Компані "Плазма", відкритому в АТ "Перший український міжнародний банк".

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 16.02.2016 № 640/15110/14-к у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 11.12.2015 по справі № 640/15110/14-к (1-кс/640/8703/15) у кримінальному провадженні № 32014220000000134 - відмовлено.

Окрім того банком отримано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26.07.2017 у справі № 757/43184/17-к, якою клопотання прокурора відділу процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Густякова Ю.В. про накладення арешту на банківські рахунки - задоволено, у зв`язку з чим накладено арешт на кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ "Мейкаут центр" (код ЄДРПОУ 40723780) № НОМЕР_1 ; ТОВ "Компані "Плазма" (код ЄДРПОУ 36226451) № НОМЕР_4, НОМЕР_3; ТОВ "Гроут" (код ЄДРПОУ 35073748) № НОМЕР_2 , №2605217123, які відкриті в АТ "Перший український міжнародний банк".

За твердженнями відповідача, наявність вищенаведених судових рішень в межах кримінальних проваджень, стало підставою для здійснення банком перевірки ТОВ "Компані "Плазма", за результатами якої за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, доступ до якого є відкритим, за період лише 2017-2018 років позивач фігурує у 36 (тридцяти шести) кримінальних справах, у яких здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, пов`язаних з проведенням незаконних фінансово-господарських операцій, формування податкового кредиту з метою мінімізації податкових зобов`язань, незаконної діяльності, яка направлена на конвертацію безготівкових коштів в готівку тощо.

Крім того, відповідач посилався на те, що внаслідок отримання інформації стосовно позивача, було проведено аналіз операцій ТОВ "Компані "Плазма" та виявлено, що:

- з 01.01.2017 загальний оборот ТОВ "Гроут" по одному з двох рахунків склав - 4 717 564 грн 64 коп., з яких перекидання з одного рахунку клієнта на інший становлять 56% (2 650 282 грн 00 коп.), а господарська діяльність представлена одним контрагентом - ТОВ "Компані "Плазма" і становить 43% (2 031 800 грн 00 коп.). Всі надходження від даного контрагента оформлені з однаковим призначенням платежу: "50 000 грн 00 коп. плата за товар зг. ВН № 356 від 26.05.2017 в т. ч. ПДВ 20% 8 333 грн 33 коп." ;

- з 01.01.2017 загальний оборот по другому з двох рахунків склав 1 734 410 грн 74 коп., з яких господарська діяльність в обсязі 98% (1 705 410 грн 74 коп.) також представлена ТОВ "Компані "Плазма" і всі кошти надходять з Акціонерного банку "Південний", а з аналізу виписки з Акціонерного банку "Південний" встановлено, що більшість надходжень пов`язана із поверненням коштів від ТОВ "Компані "Плазма" за непоставлений товар".

10.07.2018 АТ "Перший український міжнародний банк" на адресу Державної служби фінансового моніторингу України направлено повідомлення № КНО-09.1.6/178 про відмову від підтримання ділових відносин з ТОВ "Компані "Плазма", підставою відмови від підтримання ділових відносин з клієнтом є встановлення неприйнятно високого рівня ризику за результатами аналізу клієнтських операцій.

Не погоджуючись з односторонньої відмовою відповідача від виконання умов договору № 03-70 про відкриття та ведення банківського рахунку в національній валюті, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним правочин щодо односторонньої відмови від договору про відкриття та ведення банківського рахунку в національній валюті від 18.03.2013 № 03-70, посилаючись на те, що при прийнятті рішення про припинення договірних відносин в односторонньому порядку ПАТ ПУМБ у листі від 13.07.2018 року жодним чином не обґрунтовує встановлення ТОВ КОМПАНІ ПЛАЗМА неприйнятно високого ризику, не зазначає причин та підстав неприйнятно високого ризику за результатами оцінки та переоцінки, а лише посилається на право банку відмовитися від підтримання ділових відносин, керуючись ст.10 ЗУ Про запобігання та протидію легалізації ( відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування терироризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог прийшов до висновку про те, що чинне законодавство України надає банку як суб`єкту первинного фінансового моніторингу право у випадку встановлення неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтом та розірвати відповідний договір в односторонньому порядку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, колегія суддів зазначає, що даний правочин, укладений між публічним акціонерним товариством Перший українським міжнародний банк та товариством з обмеженою відповідальністю КОМПАНІ ПЛАЗМА за своєю правовою природою є договором банківського рахунку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно частин 1 та 2 статті 1067 Цивільного кодексу України, договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Частинами 1 та 2 статті 1068 Цивільного кодексу України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Разом з тим, вимогами статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1 та 3 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 1075 Цивільного кодексу України, банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Частиною 1 статті 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.

Також за змістом частини 5 статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банку надано право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Відповідно до норм статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банки зобов`язані проводити ідентифікацію та верифікацію клієнтів відповідно до вимог законодавства України.

Водночас, згідно з вимогами частини 1 статті 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів та/або для виконання суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Аналізуючи зазначені правові норми, колегія суддів приходить до висновку про те, що банку, як суб`єкту первинного фінансового моніторингу, надано право у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтом та розірвати відповідний договір в односторонньому порядку. Норми зазначених законів не обмежують право банку на односторонню відмову від договору з клієнтом в разі настання визначених ними обставин.

Така ж позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 року у справі № 910\14158\17, від 16.10.2018 у справі № 910 \21320\17.

При цьому доводи скаржника про те, що АТ "Перший український міжнародний банк" не вживало заходів направлених на зменшення виявлених ризиків та не повідомляло позивача про необхідність уточнити інформацію або здійснити перевірку - судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані, оскільки частина 1 статті 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" передбачає самостійну підставу відмови банку від підтримання ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції - це встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику. І в даному випадку, банк не зобов`язаний звертатися до клієнта з вимогою надати додаткові документи чи відомості.

Крім того, матеріали справи не містять, а позивачем не було надано ні суду першої інстанції під час розгляду справи, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного провадження, належних, допустимих та достатніх доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України звернення до банку з наданням відповідних підтверджуючих документів на обґрунтування здійснених фінансових операцій з метою спростування інформації про операції, які досліджувалися АТ "Перший український міжнародний банк" при перевірці.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" високий ризик - результат оцінки ризику суб`єктом первинного фінансового моніторингу, що базується на результатах аналізу сукупності визначених критеріїв, який свідчить про високу ймовірність використання суб`єкта первинного фінансового моніторингу для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та/або фінансування тероризму.

Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", ділові відносини - це відносини між клієнтом та суб`єктом первинного фінансового моніторингу, що виникли на підставі договору (у тому числі публічного) про надання фінансових або інших послуг.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалось вище, відповідно до приписів наведених норм законодавства АТ "Перший український міжнародний банк" після отримання ухвали суду про накладення арештів на грошові кошти на рахунках позивача було проведено оцінку ризиків позивача, за результатами якої прийнято рішення про припинення ділових відносин і розірвання договору, про що повідомлено позивача листом з посиланням на статтю 10 зазначеного Закону.

Згідно з частиною 2 статті 11 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", оцінювання ризиків клієнтів суб`єктом первинного фінансового моніторингу здійснюється за відповідними критеріями, зокрема за типом клієнта, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, і видом товарів, послуг, які клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний також здійснювати переоцінку ризиків клієнтів, з якими встановлені ділові відносини, а також в інших випадках, встановлених законодавством, не рідше ніж один раз на рік з метою її підтримання в актуальному стані та документувати результати оцінки чи переоцінки ризиків.

Наказом Міністерства фінансів України №584 від 08.07.2017 "Про затвердження Критеріїв ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення" передбачено, що ці критерії використовують у своїй діяльності зокрема банки.

У пункті 4 розділу 1 зазначеного наказу визначено, що критерій ризику - ознака, характеристика, параметри або їх сукупність, за якими здійснюється оцінка ризику. Оцінка ризику - аналіз ідентифікаційних даних клієнта, інших наявних відомостей та інформації про клієнта та його діяльність, результатом якого є визначення рівня ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

Пунктом 2 розділу 2 передбачено, що суб`єкт самостійно визначає та відображає у внутрішніх документах з питань фінансового моніторингу метод та порядок оцінки ризику з урахуванням вимог та рекомендацій, визначених суб`єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб`єкта.

Таким чином, приймаючи до уваги зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що внутрішні документи банку з питань фінансового моніторингу - документами з обмеженим доступом, а тому банк не ознайомлює клієнтів із внутрішніми документами, зокрема, документами щодо критеріїв ризику, з метою уникнення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.02.2018 у справі №910/11471/17.

Згідно з частиною 12 статті 12 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" спеціально уповноважений орган забезпечує захист та зберігання таємниці фінансового моніторингу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відхилення доводів позивача, що банком не надано доказів на підтвердження обставин, покладених в основу встановлення неприйнятно високого рівня ризику за результатами аналізу клієнтських операцій.

В свою чергу, як зазначалось судом апеляційної інстанції вище, позивачем не було спростовано обставин, як не надано і належних, допустимих та достатніх доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України спростування інформації про операції, які досліджувалися АТ "Перший український міжнародний банк" при перевірці.

При цьому, доводи скаржника і про те, що судом першої інстанції при вирішенні спору не було досліджено у повній мірі обставини встановлення неприйнятно високого ризику позивачу - судом апеляційної інстанції також відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, оскільки спростовуються наявними матеріалами справи, які досліджувались судом першої інстанції в сукупності з встановленням відповідних обставин справи.

Посилання скаржника, зокрема, на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 16.10.2018, не приймається судом апеляційної інстанції саме як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки у наведеній постанові суд касаційної інстанції наголосив на необхідності встановлення обставин справи, дослідження підстав та обґрунтованості встановлення клієнту відповідної категорії ризику, а при вирішенні спору у даній справі, судом першої інстанції відповідні обставини досліджувались, внаслідок чого встановлено обґрунтованість дій відповідача щодо встановлення позивачу відповідного рівня ризику, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що відповідно до постанови Верховного суду від 27 березня 2019 року у справі № 922/2224/18 відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору банківського рахунку та стягненню моральної шкоди у розмірі 2 000, 0 грн. контрагенту позивача ТОВ Гроут .

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що АТ "Перший український міжнародний банк" припинив договірні відносини з позивачем шляхом одностороннього розірвання договору, здійснюючи свої функції суб`єкта первинного фінансового моніторингу, покладені на нього в силу приписів статті 11 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", та вказані дії не суперечать вимогам чинного законодавства України.

Доводи скаржника про те, що 22.04.2019 Київським районним судом міста Харкова ухвалено вирок та визнано невинним директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма" ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, як і доводи, що ТОВ "Компані "Плазма" не має відношення до кримінальних проваджень - не спростовують обставин, за якими АТ "Перший український міжнародний банк" встановив неприйнятно високий рівень ризику позивачу; отримання банком ухвали Київського районного суду міста Харкова від 11.12.2015 у кримінальній справі № 640/15110/14-к та ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26.07.2017 у кримінальній справі №757/43184/17-к було підставою для перевірки позивача, внаслідок здійснення якої банком було встановлено наявність фінансових операцій, за якими позивачу встановлено неприйнятно високий рівень ризику за результатами аналізу клієнтських операцій.

З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що банком було правомірно відмовлено позивачу у підтриманні ділових відносин з підстави встановлення неприйнятно високого рівня ризику за результатами аналізу клієнтських операцій, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача не є обґрунтованими та законними, не були доведені належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, і задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 27.03.2019 у справі № 922/2224/18.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 - відсутні.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене Північний апеляційний господарський суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 у справі №910/7161/19 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 у справі №910/7161/19 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/7161/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 06.12.2019 року

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді О.І. Поляк

Є.Ю. Пономаренко