Рішення

від 28.11.2019 по справі 910/8856/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.11.2019Справа № 910/8856/19

За позовом Виконавчого комітету Одеської міської ради;

до Антимонопольного комітету України;

про визнання недійсним рішення.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Дюбко С.П.

Представники:

Від позивача: не з`явилися;

Від відповідача: Попов Я.О., довіреність № 300-122/03-80 від 08.07.19 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся Виконавчий комітет Одеської міської ради з позовом до Антимонопольного комітету України, в якому просить визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 287-р від 25.04.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем при прийнятті рішення № 287-р від 25.04.2019 неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, не доведено обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, неправильно застосовано норми матеріального права.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2019 було відкрито провадження у справі № 910/8856/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.09.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2019 відкладено підготовче засідання до 26.09.2019 р.

У судовому засіданні 26.09.2019 р. від представника позивача надійшло клопотання про приєднання доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. (п. 4 ст. 80 ГПК України)

Згідно з п. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Розглянувши клопотання позивача про приєднання доказів від 26.09.2019 р., суд не приймає їх до розгляду з огляду на пропущення позивачем строків на їх подання та необгрунтування неможливості їх подання у строк з причин, що не залежали від нього.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 року постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу № 910/8856/19 до судового розгляду по суті на 22.10.2019 року.

У судовому засіданні 22.10.2019 року та 12.11.2019 оголошувалась перерва в слухані справи по суті.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.11.2019 р. проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав викладених у своєму письмовому відзиві на позовну заяву.

Позивач у судове засідання 28.11.2019 не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ

25.04.2019 року Антимонопольним комітетом України (надалі - Комітет) прийнято рішення № 287-р у справі № 143-26.13/88-17 Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі - Рішення), яким:

- визнано, що виконавчий комітет Одеської міської ради, прийнявши 25.02.2016 року рішення № 46 Про затвердження схеми організації руху вантажного транспорту до Одеського морського торгівельного порту , вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене абзацом дев`ятим частини другої статті 15 та пунктом 3 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції , у вигляді дії, якою встановлені не передбачені законами України обмеження самостійності підприємств у частині споживання платних послуг товариства з обмеженою відповідальністю Євротерминал , що надаються на території Сухого порту;

- зобов`язано виконавчий комітет Одеської міської ради передбачити можливість заїзду вантажного автотранспорту до Одеського морського торговельного порту без споживання платних послуг товариства з обмеженою відповідальністю Євротерминал .

Виконавчий комітет Одеської міської ради не погоджується з висновками Антимонопольного комітету України про вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, звернувся до Господарського суду м. Києва на підставі статі 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" з позовом про визнання недійним Рішення з підстав порушення та неправильного застосування відповідачем норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Виконавчим комітетом Одеської міської ради було отримано копію рішення АМКУ 14.05.2019 р. Судом встановлено, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення № 287-р від 25.04.2019 р. в межах зазначеного строку, а саме 07.05.2019 р.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на таке.

В обґрунтування позовної заяви, позивач, зокрема, посилався на обов`язок забезпечення економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів, а не на забезпечення економічної конкуренції. Також обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказував, що Комітет вже визначив особу відповідальну за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а саме ТОВ Євротерминал .

Відповідно до статті 2 Закону України Про захист економічної конкуренції (далі - Закон) цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб`єктами господарювання; суб`єктів господарювання з іншими суб`єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв`язку з економічною конкуренцією.

Цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України.

При цьому, частиною 2 статті 4 Закону встановлено, що суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно- господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Відтак, органи місцевого самоврядування, у тому числі позивач, під час виконання свого обов`язку щодо забезпечення безперервних, безпечних економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами зобов`язані також враховувати можливий вплив на стан конкуренції, а також не вчиняти дії які мають на неї негативний вплив.

При цьому, прийняття спірного рішення позивачем в рамках наданої йому законом компетенції не спростовує факту порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Погодження спірного рішення позивача з профільними центральними органами виконавчої влади не спростовує факту вчинення позивачем порушення, з огляду на виключні повноваження органів Комітету, що передбачено статтею 7 Закону України Про Антимонопольний комітет України відповідно до якої здійснення іншими органами державної влади повноважень Антимонопольного комітету України, передбачених пунктами 1 -4 і 11 частини першої, пунктами 1, 2 і 4 частини другої,пунктами 11-13, 15 і 16 частини третьої цієї статті, не допускається.

Судом встановлено, що Рішенням Комітету від 21.12.2017 № 720-р визнано, що ТОВ Євротерминал у період з березня 2016 року по листопад 2017 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг, пов`язаних з обслуговуванням (обробкою) вантажних транспортних засобів, без оплати яких заїзд в Одеський морський торговельний порт є неможливим, з часткою 100 відсотків/ Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Комітету визнано, що дії ТОВ Євротерминал , які полягають у стягненні плати за повний комплекс послуг, пов`язаних з обслуговуванням (обробкою) вантажних транспортних засобів, без оплати яких заїзд в Одеський морський торговельний порт є неможливим, а не тих складових, в яких фактично є потреба у експедиторів (перевізників) і які фактично надаються ТОВ Євротерминал та споживаються експедиторами (перевізниками), наслідком чого є стягнення плати за фактично не надані послуги, є порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг обслуговування транспортних засобів на території Сухого порту, що призводить до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання, яке було б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення Комітету зобов`язано ТОВ Євротерминал забезпечити можливість проїзду в Одеський морський торговельний порт експедиторів (перевізників) територією товариства без сплати за послуги, у випадку якпю експедитори (перевізники) не потребують і не мають наміру їх споживати, крім тих, що стосуються користування територією ТОВ Євротерминал для проїзду до Одеського морського торговельного порту і без яких забезпечити такий проїзд неможливо.

Водночас, Рішенням Комітету від 25.04.2019 № 287-р, визнано, що Виконком ОМР прийнявши 25.02.2016 рішення № 46 Про затвердження схеми організації руху вантажного транспорту до Одеського морського торгівельного порту , вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене абзацом дев`ятим частини другої статті 15 та пунктом 3 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції , у вигляді дії, якою встановлено не передбачені законами України обмеження самостійності підприємств у частині споживання платних послуг ТОВ Євротерминал , що надаються на території Сухого порту.

З вищевикладеного слідує, що ТОВ Євротерминал та Виконавчий комітет Одеської міської ради вчинили різні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, хоча і пов`язаних між собою обставинами. Отже, ТОВ Євротерминал та Виконавчий комітет Одеської міської ради вчини різні порушення які між собою нерозривно пов`язані, а тому притягнення ТОВ Євротерминал до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції не звільняє від відповідальності Позивача.

Відповідно до статті 1 Закону економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Як вже зазначалось вище, Рішенням Комітету від 21.12.2017 № 720-р дії ТОВ Євротерминал визнано порушенням передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг обслуговування транспортних засобів на території Сухого порту, що призводить до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання, яке було б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Внаслідок дій ТОВ Євротерминал відбулось ущемлення інтересів споживачів, оскільки останні сплачували за послуги, які фактично не надавались під час заїзду в ОМТП.

Водночас, дії позивача кваліфіковано за абзацом дев`ятим частини другої статті 15 Закону, відповідно до якого антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком.

Прийняття спірного рішення позивача має безпосередній вплив на конкуренцію, оскільки внаслідок прийняття такого рішення були створенні умови, що вантажний транспорт прямує до ОМТП через територію ТОВ Євротерминал , на якій розташовано Сухий порт для відстою вантажного автотранспорту до в`їзду в ОМТП, тобто дії позивача сприяли монополізації ТОВ Євротерминал .

Водночас, після приїзду до території ТОВ Євротерминал останній зловживаючи своїм монопольним (домінуючим) становищем, стягує плату за послуги які фактично не надаються.

Обмеження самостійності підприємства полягає, у тому, що для вантажного транспорту рух організований таким чином, що суб`єкти господарювання не маючи можливість обрати альтернативний заїзд до ОМТП вимушені сплачувати послуги, які їм не надаються, що свідчить про ущемлення їх інтересів.

Згідно зі статтею 59 Закону України Про захист економічної конкуренції підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції" з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та під час розгляду відповідачем справи було всебічно, повно і об`єктивно розглянуто її обставини, а відтак - в суду відсутні передбачені ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстави для визнання частково недійсним або скасування оскаржуваного рішення.

За таких обставин, оскільки оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", суд приходить до висновку, що позивачем не доведено того, що його права, за захистом яких він звернувся до суду - порушені відповідачем, а відтак - вимоги позивача про визнання недійсним Рішення Антимонопольного комітету України № 287-р від 25.04.2019 року є необґрунтованими, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05.12.2019

Суддя О.В. Мандриченко