Рішення

від 03.12.2019 по справі 918/778/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/778/19

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Стафійчук К.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕССЕНТІ"

до Приватного підприємства "ГАЛАФРУТ"

про стягнення коштів

За участю представників сторін:

від позивача: представник Штерле В.М. (ордер серія КВ № 390064 від 30.10.2019 року);

від відповідача: представник не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕССЕНТІ" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства "ГАЛАФРУТ" (далі - Відповідач) в якому просить стягнути з останнього 74 927,00 грн основного боргу, 8 556,30 грн 3 % річних, 10 560,30 грн інфляційних та 46 883,39 грн пені.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що 02.01.2013 року між ТОВ "ЕССЕНТІ" (Постачальник) та ПП "ГАЛАФРУТ" (Покупець) укладено договір № 2/1, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язався поставляти і передавати у власність покупця товар, а покупець - приймати та своєчасно сплачувати його вартість.

Позивач зазначає, що останній в повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання за договором, поставивши покупцеві товар на загальну суму 2 652 579,46 грн., вартість якого покупцем сплачено частково на суму 2 577 652,46 грн. Станом на момент звернення з позовною заявою основний борг покупця перед постачальником за договором складає 74 927,00 грн.

Позивач вказує на те, що сторони здійснили звіряння взаєморозрахунків за договором за період 01.09.2018 по 15.01.2019, що підтверджується відповідним актом взаємних розрахунків, підписаним керівниками сторін.

Крім того, за період прострочення виконання відповідачем зобов`язань щодо сплати за товар позивач, відповідно до п. 8.2. Договору та ст. 625 ЦК України, нарахував та просить суд стягнути з Відповідача 46 883,39 грн пені, 10 560,30 грн інфляційних та 8 556,30 грн 3 % річних.

19.11.2019 року до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог № 18/11 від 18.11.2019 року, в якій останній, у зв`язку з частковою сплатою заборгованості за товар на суму 20 000,00 грн, просить суд стягнути 54 927,00 грн основного боргу, 46 883,39 грн пені, 10 560,30 грн інфляційних та 8 556,30 грн 3 % річних.

26.11.2019 року до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог та про стягнення судових витрат № 21/11 від 21.11.2019 року, в якій останній, у зв`язку із здійсненням нового розрахунку пені, просить суд стягнути 54 927,00 грн основного боргу, 39 957,669 грн пені, 10 560,30 грн інфляційних та 8 556,30 грн 3 % річних.

Крім того, а поданій позивачем заяві, останній уточнив свої вимоги щодо стягнення судових витрат, а саме судового збору та витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, та просить суд стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 22 113,90 грн, в т. ч. 2 113,90 грн судового збору та 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 169 ГПК України встановлено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

За таких обставин, враховуючи що позивач скористався правом на зменшення позовних вимог, вказані заяви приймаються судом.

Відповідач відзиву у строки і порядку, визначені ухвалою суду від 07.11.2019 року, не надав, а відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.

03.12.2019 року від відповідача до Господарського суду Рівненської області надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки, відповідно до якого, останній просить суд, у зв`язку з тим, що сума пені є дуже великою у порівнянні із сумою основного боргу, зменшити розмір пені до 5 000,00 грн.

Разом з тим, 03.12.2019 року від відповідача до господарського суду надійшло заперечення щодо розподілу судових витрат, в якому останнім просить суд відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн, посилаючись при цьому на те, що розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірними з розміром позовних вимог та складністю справи, є значно завищеними з розміром позовних вимог, а також позивачем не надано доказів понесення цих витрат, тобто доказу оплати послуг.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.11.2019 року, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд справи на "20" листопада 2019 р.

Ухвалою господарського суду від 20.11.2019 року відкладено розгляд справи на "03" грудня 2019 р.

Представник відповідача в судове засідання 04.12.2019 року не з`явився, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Крім того, суд зазначає, що статтею 42 ГПК України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З огляду на вказане учасники справи не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

02.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕССЕНТІ" (Постачальник) та Приватним підприємством "ГАЛАФРУТ" (Покупець) укладено Договір № 2/1 (далі - Договір), за умовами якого, Постачальник зобов`язується поставляти та передати у власність Покупцеві товар (далі - "товар") в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. та п. 1.3. Договору Покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Загальний обсяг переданого (поставленого) товару за цим Договором визначається протягом терміну дії цього Договору з урахуванням кількості і асортименту товару по всім переданим (поставленим) окремим партіям товару. Загальна сума цього Договору визначається загальною вартістю товару, поставленого (переданого) по всім окремим партіям товару за цим Договором.

Згідно з п. 2.1. Договору кількість партії товару, його найменування, асортимент та ціна товару визначаються Сторонами у Специфікаціях (додатках до цього Договору) та відповідних видаткових накладних (інших двосторонніх документах), що є невід`ємною частиною цього Договору.

Після узгодження Сторонами замовлення окремої партії товару, Постачальник зобов`язаний поставити цей товар у строк, визначений в узгодженому замовленні. Сторони можуть погодити графік поставки товару. Датою продажу і переходу права власності на товар, а також усіх ризиків, вважається дата передачі Постачальником товару Покупцю та підписання Сторонами видаткових накладних чи інших двосторонніх документів на поставлений товар. При цьому, Покупець зобов`язаний на кожну поставку товару надати довіреність, виписану датою подання Постачальнику замовлення на товар, або датою отримання товару відповідно до видаткової накладної Постачальника, засвідчену печаткою і підписами керівника та головного

бухгалтера. Оформлені належним чином видаткову накладну та довіреність на отримання партії товару Покупець зобов`язаний передати Постачальнику при отриманні товару. В разі, коли Покупець знаходиться поза межами міста Києва та якщо товар відправлений йому Постачальником за допомогою Перевізника, то оформлені належним чином видаткову накладну та довіреність на отримання товару Покупець зобов`язаний надіслати Постачальнику у 7-денний термін поштовим відправленням з повідомленням про вручення. У разі несвоєчасного надання Постачальнику відповідних накладних та довіреностей наступна партія товару буде відправлена лише після надходження вище зазначених документів (п. 3.1. та п. 3.2. Договору).

Пунктами 5.1. та 5.3. Договору сторони погодили, що ціни на товар встановлюються Постачальником у гривнях і визначаються у накладних на поставлений товар відповідно до прайс-листів Постачальника або Специфікації. Ціна включає в себе вартість товару, упаковки, маркування та доставки. Покупець зобов`язується сплатити товар за цим Договором в повному обсязі шляхом перерахуванням коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в розділі 13 даного Договору, не пізніше 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дати передачі йому товару. Датою передачі товару вважається дата отримання товару Покупцем, що підтверджується датою у видатковій накладній Постачальника або у разі, якщо Покупець не надав/не надіслав Постачальнику видаткову накладну та довіреність, - датою отримання товару згідно декларації Перевізника.

Відповідно до п. п. 8.1. - 8.2. Договору у випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним в Україні законодавством та відповідно до умов цього Договору. У разі прострочення виконання прийнятих на себе зобов`язань винна Сторона зобов`язана сплатити іншій Стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, від вартості невиконаного зобов`язання за кожний день такого прострочення.

Договір набуває чинності з "02" січня 2013 року і діє до "31" грудня 2013 року. Якщо жодна із Сторін протягом місяця до закінчення строку дії даного Договору письмово не попередила іншу Сторону про бажання припинити дію Договору, він автоматично пролонгується на кожний наступний рік. Закінчення терміну дії цього Договору не звільняє Сторони від своєчасного і повного виконання своїх зобов`язань за цим Договором (п. п. 12.10. - 12.12. Договору).

На виконання умов Договору № 2/1 від 02.01.2013 року Позивач передав Відповідачу товар на загальну суму 471 927,00 грн, що підтверджується підписаними та скріплені печаткою сторін видатковими накладними: № 451 від 13.09.2018 р. на суму 117 150,00 грн та довіреністю № 222 від 12.09.2018 р., № 492 від 10.10.2018 р. на суму 39 777,00 грн та довіреністю № 230 від 10.10.2018 р., № 553 від 16.11.2018 р. на суму 55 758,00 грн та довіреністю № 253 від 15.11.2018 р., № 589 від 06.12.2018 р. на суму 25 671,00 грн та довіреністю № 262 від 05.12.2018 р., № 623 від 29.12.2018 р. на суму 66 663,00 грн, № 36 від 04.02.2019 р. на суму 53 679,00 грн та довіреністю № 23 від 04.02.2019 р., № 69 від 28.02.2019 р. на суму 113 229,00 грн та довіреністю № 39 від 27.02.2019 р.

Про належне виконання Позивачем своїх зобов`язань за договором також свідчить відсутність з боку Відповідача письмових претензій та повідомлень про порушення Постачальником умов договору.

Разом з тим, в порушення умов Договору Відповідач частково сплатив Позивачу за поставлений товар, що підтверджується наданими суду виписками з банку з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року, з 01.01.2019 року до 28.08.2019 року, з 29.10.2019 року до 29.10.2019 року

Крім того, як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків станом за період: 01.09.2018 р. - 15.01.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕССЕНТІ" та Приватним підприємством "ГАЛАФРУТ" за договором № 2/1 від 02.01.2013 р., поданого позивачем, підписаного сторонами та скріпленого печатками останніх, наявність заборгованості та її розмір відповідачем визнається.

В свою чергу, докази сплати Позивачу Відповідачем заборгованості за переданий товар відповідно до Договору № 2/1 від 02.01.2013 року в сумі 74 927,00 грн станом на день подання позову відсутні.

Разом з тим, після відкриття провадження у справі, Відповідач - ПП "Галафрут" платіжними дорученнями № 5380 від 11.11.2019 року на суму 10 000,00 грн, № 5400 від 12.11.2019 року на суму 5000,00 грн та № 5431 від 15.11.2019 року на суму 5000,00 грн, здійснив перерахування грошових коштів ТОВ "ЕССЕНТІ" на загальну суму 20 000,00 грн, призначення платежу - сплата за ароматизатори з-но Договір 2/1 (02.01.13).

19.11.2019 року та 26.11.2019 року до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог № 18/11 від 18.11.2019 року та № 21/11 від 21.11.2019 року, в яких останній, у зв`язку з частковою сплатою заборгованості за товар, просить суд стягнути 54 927,00 грн основного боргу, 39 957,669 грн пені, 10 560,30 грн інфляційних та 8 556,30 грн 3 % річних.

Докази сплати Позивачу Відповідачем заборгованості за поставлений товар на загальну суму 54 927,00 грн основного боргу за Договором № 2/1 від 02.01.2013 року станом на дату розгляду суду не подано.

Враховуючи, що Відповідач припустився прострочення грошового зобов`язання, Позивач відповідно до п. 8.2. та ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з останнього 39 957,669 грн пені, 10 560,30 грн інфляційних та 8 556,30 грн 3 % річних.

На час розгляду справи доказів сплати Відповідачем Позивачу 39 957,669 грн пені, 10 560,30 грн інфляційних та 8 556,30 грн 3 % річних матеріали справи не містять.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору поставки.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України)

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

У відповідності до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Оскільки вказана видаткова накладна містить найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, перелік товару, його вартість, посилання на договір, штамп позивача і відповідача про отримання товару та інші реквізити, вони відповідають вимогам закону та є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи, що факт передачі Позивачем товару на виконання умов Договору № 2/1 від 02.01.2013 р., підтверджується зібраними у справі матеріалами, строк оплати за який настав, то за відсутності доказів сплати його повної вартості, позовні вимоги про стягнення з ТОВ "ГАЛАФРУТ" 54 927,00 грн заборгованості судом визнаються обґрунтованими.

Також судом взято до уваги положення чинного законодавства що регулюють порядок застосування забезпечення виконання зобов`язання, а також відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Згідно з положеннями пункту 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Згідно з приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи, що Відповідач припустився прострочення грошового зобов`язання, суд, перевіривши подані розрахунки 3 % річних та інфляційних, визнає їх арифметично вірними, а відтак правомірним та обґрунтованим стягнення 8 556,30 грн 3 % річних та 10 560,30 грн інфляційних.

Разом з тим, перевіривши подані розрахунки та період нарахування пені, судом встановлено, що відповідні розрахунки здійснено Позивачем з порушенням порядку та періоди нарахування. Так зокрема, Позивачем не враховано зменшення розміру облікової ставки НБУ який складав: з квітня 2019 року по липень 2019 року (включно) - 17,5 %; у вересні 2019 року 16,5 %. Крім того, кількість днів прострочення з 01.08.2019 року по 27.08.2019 року складає - 27 днів, а не 28, як зазначив позивач.

Стосовно клопотання Відповідача про зменшення розміру неустойки на підставі ст. 551 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За приписами статті 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи Відповідача, суд зазначає, що Відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження наявності поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, а тому клопотання Відповідача про зменшення розміру неустойки на підставі ст. 551 ЦК України задоволенню не підлягає.

Відтак, враховуючи, що Відповідач припустився прострочення грошового зобов`язання, пеня за період з 07.11.2018 року по 18.09.2019 року складає 39 725,24 грн, а отже обґрунтованою судом визнається саме ця сума.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених поданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та про стягнення з Відповідача на користь Позивача 54 927,00 грн заборгованості за товар згідно Договору № 2/1 від 02.01.20138 р., 8 556,30 грн 3 % річних, 10 560,30 грн інфляційних та 39 725,24 грн пені.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Частиною 1 ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із ч. 3 ст. 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У силу вимог ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд, оцінивши надані позивачем докази у підтвердження витрат на правову допомогу, встановив таке.

Щодо підтвердження витрат, здійснених позивачем на надання правової допомоги.

Як зазначалося, у підтвердження витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, надано договір про надання правової допомоги, ордер, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, детальний опис робіт (наданих послуг).

За змістом глави 8 ГПК України необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Отже, розподіл судових витрат у справі має компенсаційний характер (тобто таких, що фактично понесені стороною) та не передбачає авансування можливих майбутніх витрат однієї сторони за рахунок іншої.

Вказана вимога є також гарантією реального виконання зобов`язань саме замовником (клієнтом) перед виконавцем (адвокатом, адвокатським бюро тощо) за договором про надання правової допомоги та в розмірі, визначеному договором, а не відповідачем у справі за результатами виконання судового рішення в обсязі, визначеному судом.

Водночас, позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів, що підтверджують надання та виконання таких послуг, належної їх сплати замовником, зокрема, не подано платіжного доручення про перерахування коштів на рахунок адвоката.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У свою чергу, позивач доказів фактичного понесення витрат на правову допомогу (їх оплату) у встановлені процесуальним законом строки суду не надав, так само як і до закінчення судових дебатів не зробив заяви про їх надання протягом 5-ти днів після ухвалення судового рішення (у випадку необхідності їх складання та проведення оплати за результатами розгляду та вирішення спору).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях у справах "Двойних проти України", "Гімайдуліна і інших проти України", "East/West Alliance Limited" проти України", "Баришевський проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Усупереч вимогам ст.ст. 74, 76, 77 ГПК України позивач свій обов`язок щодо доказування та подання належних і допустимих доказів у підтвердження здійснення витрат на правову допомогу не виконав, а отже вказані витрати розподілу не підлягають.

Щодо розподілу судового зору, то згідно частини 9 ст. 129 ГПК України, у випадку якщо спір виник внаслідок неправилних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково, незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин, коли спір у справі виник внаслідок неправильних дій сторони, витрати по сплаті судового збору судом покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ГАЛАФРУТ" (35340, Рівненська обл., Рівненський район, с. Великий Житин, провулок Фермський, буд 20, код ЄДРПОУ 36182137) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕССЕНТІ" (04205, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 16, код ЄДРПОУ 20028785) 54 927,00 грн (п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот двадцять сім гривень 00 коп) заборгованості за Договором № 2/1 від 02.01.2013 року, 8 556,30 грн (вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят шість гривень 30 коп) 3 % річних, 10 560,30 грн (десять тисяч п`ятсот шістдесят гривен 30 коп) інфляційних, 39 725,24 грн (тридцять дев`ять тисяч сімсот двадцять п`ять гривень 24 коп) пені та 1 921,00 грн. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕССЕНТІ" про стягнення 232,43 грн пені - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕССЕНТІ" (04205, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 16, код ЄДРПОУ 20028785).

Відповідач (боржник): Приватне підприємство "ГАЛАФРУТ" (35340, Рівненська обл., Рівненський район, с. Великий Житин, провулок Фермський, буд 20, код ЄДРПОУ 36182137).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 06 грудня 2019 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Романюк Р.В.