Рішення

від 28.11.2019 по справі 921/492/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 листопада 2019 року м. ТернопільСправа № 921/492/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

при секретарі судового засідання Касюдик О.О.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46021

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дружба» , с. Різдвяни, Теребовлянського району, Тернопільської області, 48523

про: визнання права власності держави на урожай.

За участі представників:

Позивача: Оленяк В.Я., посвідчення №33 від 03.01.2017.

Відповідача: Адвокат Бронецький Н. В., ордер серія ТР№020062 від 28.10.2019.

В ході розгляду справи учасникам судового процесу роз`яснено їх процесуальні права та обов`язки згідно ст.ст. 42, 46, 222, 224 Господарського процесуального кодексу України.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд", відповідно до вимог статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України. Експертний висновок № 765 від 20.10.2017 до 20.10.2020. Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер N120VG06D8094259A1.

ВСТАНОВИВ:

05.08.2019 Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дружба» про визнання права власності держави на урожай озимої пшениці, вирощений у 2019 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дружба» на земельній ділянці площею 57,3353 га, кадастровий номер 6125085900:01:001:0279, розташованої на території Золотниківської сільської ради за межами с. Надрічне Теребовлянського району Тернопільської області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час розгляду справи № 921/6/19 Господарським судом Тернопільської області було встановлено факт самовільного зайняття Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дружба» земельної ділянки, а також наявність на ній сільськогосподарських культур. Водночас виконання рішення від 30.05.2019 р. в даній справі відстрочено до 31.10.2019. Під час проведеної позивачем перевірки 29.07.2019 встановлено, що земельна ділянка площею 57,3353 га, кадастровий номер 6125085900:01:001:0279, повністю засіяна озимою культурою - пшеницею, а тому роботи по збору урожаю на даній земельній ділянці ще не були здійснені. У відповідності до статей 90, 95, 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки повертаються їх власникам або землекористувачам з передачею останнім незібраного врожаю без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 06.08.2019 відкрито провадження у справі № 921/492/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.09.2019, з подальшим його неодноразовим відкладенням, востаннє на 31.10.2019.

30.08.2019 позивачем згідно супровідного листа №9-19-0.91-5082/2-19 від 30.08.2019 до матеріалів справи долучено копії: листа ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області від 31.07.2019 за №1421/17-19, листів Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації за №1-806/3.3 від 05.08.2019 та №1-809/3.3 від 06.08.2019 та докази надіслання такого супровідного листа із доданими до нього документами на адресу відповідача.

30.08.2019 Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області в порядку ст. ст. 136-137 Господарського процесуального кодексу України звернулось до Господарського суду Тернопільської області із заявою №9-19-0.91-5035/2-19 від 28.08.2019 (вх. №15372 від 30.08.2019) про забезпечення позову, розглянувши яку суд встановив, що її (заяву) подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу (відсутні докази сплати судового збору за подання відповідної заяви), а тому повернув її заявнику, про що постановлено відповідну ухвалу від 02.09.2019.

18.09.2019 Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області в порядку ст. ст. 136-137 Господарського процесуального кодексу України повторно звернулось до Господарського суду Тернопільської області із заявою №9-19-0.91-5440/2-19 від 13.09.2019 (вх. №16832 від 18.09.2019) про забезпечення позову, у якій просило суд застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Агрофірма «Дружба» (с. Різдвяни, Теребовлянський район, Тернопільська область, 48523, код ЄДРПОУ 31877338) використовувати для власних потреб, а також відчужувати у будь-який спосіб урожай озимої пшениці 2019 року, який вирощений та зібраний на земельній ділянці площею 57,3353 га, кадастровий номер 6125085900:01:001:0279, державної форми власності за цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованої на території Золотниківської сільської ради за межами с. Надрічне Теребовлянського району Тернопільської області. При цьому до вказаної вище заяви заявником було долучено докази сплати судового збору у встановленому чинним законодавством порядку та розмірі, а також докази її надіслання відповідачу.

Суд, розглянувши заяву Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №9-19-0.91-5440/2-19 від 13.09.2019 (вх. №16832 від 18.09.2019) про забезпечення позову у справі №921/492/19, відмовив у її задоволенні з підстав, викладених у відповідній ухвалі від 19.09.2019.

17.10.2019 відповідачем - ТОВ «Агрофірма «Дружба» через канцелярію суду подано клопотання №156 від 16.10.2019 про зупинення провадження у справі за №921/492/19, в задоволенні якого судом відмовлено з підстав викладених у відповідній ухвалі від 31.10.2019. Крім того, вказаною ухвалою підготовче провадження у даній справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 28.11.2019 року на 11:00год.

Представник позивача у судовому засіданні по розгляду спору по суті, яке відбулося 28.11.2019, підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, а також усних поясненнях, наданих у судових засіданнях.

Представник відповідача щодо позовних вимог заперечив та просив відмовити у задоволенні позову посилаючись, зокрема, на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту самовільного зайняття земельної ділянки саме відповідачем станом на день розгляду справи і площу такого зайняття, а також повідомив суд, що внаслідок проведених публічних торгів спірна земельна ділянка була відчужена в орендне користування третьої особи ще у вересні 2019 року, про що не заперечував представник позивача в судовому засіданні, однак доказів на підтвердження наведених обставин, як і поважності підстав їх неподання в межах підготовчого провадження, суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності судом встановлено таке.

На підставі Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та Кодексу України про адміністративні правопорушення, Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області проведено ряд перевірок на предмет дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дружба» вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки площею 57,3353 га з кадастровим номером 6125085900:01:001:0279 на території Золотниківської сільської ради за межами с.Надрічне Теребовлянського району Тернопільської області, а саме:

- за результатами проведеної Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області перевірки дотримання вимог земельного законодавства встановлено, що ТОВ Агрофірма Дружба самовільно зайняло земельну ділянку площею 57,3353 га з кадастровим номером 6125085900:01:001:0279 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Золотниківської сільської ради за межами с Надрічне Теребовлянського району Тернопільської області та належить до земель державної форми власності, землі сільськогосподарського призначення, чим порушило вимоги ст.ст.125,126 Земельного кодексу України, про що складено відповідні Акт обстеження земельної ділянки 23.08.2018 за №528-ДК/0125/АО/10/01/-18 та Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки за №528-ДК/0770АП/09/01/-18 від 23.08.2018;

- з огляду на встановлені в ході перевірки обставини Головним управління Держгеокадастру у Тернопільській області стосовно директора ТОВ Агрофірма Дружба Цвик Л.О. винесено припис від 27.08.2018 №528-ДК/0441ПР/03/01/-18 з вимогою усунути порушення земельного законодавства до 26.09.2018 року. Крім того, 05.09.2018 року винесено постанову про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень;

- також Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області нараховано шкоду, заподіяну ТОВ Агрофірма Дружба внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у сумі 84 354,96 гривень, яка була сплачена відповідачем 14.09.2018 року;

- також, за результатами повторної перевірки, проведеної з питань перевірки виконання припису від 27.08.2018 № 528-ДК/0441/ПР/03/01/-18 посадовими особами позивача складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 23.10.2018 за №803-ДК/1075АП/09/01/-18 від 23.10.2018, яким зафіксовано, що вищевказане порушення земельного законодавства не усунуто - ТОВ "Агрофірма "Дружба" самовільно займає земельну ділянку площею 57,3353 га кадастровий номер 6125085900:01:001:0279 із земель сільськогосподарського призначення, чим порушує приписи ст . ст . 125-126 Земельного кодексу України. Внаслідок цього, директору ТОВ "Агрофірма "Дружба" Цвик Л.О. видано повторний припис від 23.10.2018 за № 803-ДК/0639ПР/03/01/-18, в якому вказано про необхідність усунути виявлене порушення земельного законодавства та повідомити позивача про це в строк до 23.10.2018.

- 28.11.2018 Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області (втретє) проведено перевірку з питань перевірки виконання припису від 23.10.2018 №803-ДК/0639ПР/03/01/-18. З Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 28.11.2018 за №1115-ДК/1253АП/09/01/-18 вбачається: земельна ділянка державної форми власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 6125085900:01:001:0279 площею 57,3353 га самовільно зайнята відповідачем; на час перевірки порушення земельного законодавства не усунуто; земельна ділянка використовуються відповідачем шляхом посіву сільськогосподарської культури (озимої пшениці).

З урахуванням викладеного 08.01.2019 заступник керівника Теребовлянської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області до Товариства з обмеженого відповідальністю Агрофірма Дружба про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 57,3353 га, кадастровий номер 6125085900:01:001:0279, розташовану на території Золотниківської сільської ради за межами с . Надрічне Теребовлянського району Тернопільської області.

За результатами розгляду вказаної позовної заяви Господарським судом Тернопільської області винесено рішення від 30 травня 2019 року у справі 921/6/19 про задоволення позову, яким зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" (с Різдвяни, Теребовлянський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 31877338) повернути у володіння і користування держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (вул . Лисенка, 20А, м Тернопіль, ідентифікаційний код 39766192) земельну ділянку площею 57,3353га кадастровий номер 6125085900:01:001:0279, розташовану на території Золотниківської сільської ради за межами с . Надрічне Теребовлянського району Тернопільської області.

Водночас судом виконання рішення суду від 30.05.2019 у справі №921/6/19 відстрочено до 31.10.2019. Як підставу для відстрочення виконання рішення суду у даній справі судом зазначено сезонний характер господарської діяльності товариства, а також бажання добровільного виконання рішення відповідачем після збору урожаю на засіяній сільськогосподарською культурою земельній ділянці.

Позивач вважає, що з урахуванням положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України , обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі №921/6/19, що набрало законної сили, є такими, що не потребують повторного доказування в межах розгляду даного спору, а отже встановленим є факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, а також наявність на ній сільськогосподарських культур.

29.07.2019 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 26.07.2019 № 680-ДК позивачем проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні спірної земельної ділянки, якою встановлено, що земельна ділянка площею 57,3353 га кадастровий номер 6125085900:01:001:0279 державної форми власності за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами с. Надрічне Золотниківської ОТГ, повністю засіяна сільськогосподарською культурою - пшеницею, про що складено відповідний акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки за №680-ДК/685/АП/09/01/-19 від 29.07.2019.

І оскільки спірна земельна земельна ділянка належить до земель державної власності сільськогосподарського призначення , а тому Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, яке відповідно до п .п.13 п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Тернопільській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 № 308, відповідно до покладених на нього завдань, є розпорядником земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Тернопільської області, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дружба» про визнання права власності держави на урожай озимої пшениці, вирощений у 2019 р. Товариством на земельній ділянці площею 57,3353 га кадастровий номер 6125085900:01:001:0279, розташованої на території Золотниківської сільської ради за межами с Надрічне Теребовлянського району Тернопільської області . В якості нормативного обґрунтування заявлених позовних вимог ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області посилається на статті 90, 95, 212, Земельного кодексу України, відповідно до приписів яких самовільно зайняті земельні ділянки повертаються їх власникам або землекористувачам з передачею останнім незібраного врожаю без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

При цьому просить суд врахувати надану рішенням Господарського суду Тернопільської області від 30.05.2019 у справі № 921/6/19 відстрочку його виконання до 31.10.2019, а тому роботи зі збору урожаю на даній земельній ділянці станом на день проведення перевірки ще не були завершені, що позбавляє позивача змоги подати до суду в якості доказів, відомості про кількість (вагу) вирощеного ТОВ Агрофірма Дружба у 2019 році урожаю пшениці на вказаній земельній ділянці.

Водночас, з метою отримання об`єктивної інформації про кількість (вагу) урожаю пшениці, який вирощується та збирається з 1 га на території Теребовлянського району Тернопільської області у 2019 році, Головним управлінням надіслано до Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації відповідний запит (лист від 31.07.2019 № 8-19-0.91-4517/2-19), у відповідь на який листом за №8-2444/0/1-19 від 08.08.2019 заявника повідомлено, що станом на 01.08.2019 за оперативними даними по сільськогосподарських підприємствах Теребовлянського району урожайність озимої пшениці становить 65ц/га.

Також позивачем до матеріалів справи долучено лист Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації №8-2470/0/1-19 від 09.08.2019, у якому зазначено, що станом на 01.08.2019 за оперативною інформацією ціна на озиму пшеницю становить: 2 класу - 4570 грн , 3 класу - 4500грн та 4 класу (фуражна) - 4330 грн.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи учасників процесу, оцінивши докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з частинами 1, 2 статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Статтею 188 Земельного кодексу України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Відповідно до п. п. 25-1, 25-10 п . 4 Положення Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №15 від 14.01.2015 (надалі - Положення)) Держгеокадастр згідно покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов`язковим здійсненням заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; вживає відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам.

Також, згідно п . п . 31 п . 4 вказаного Положення Держгеокадастр розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" №28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII).

З огляду на викладене, обставини, встановлені в межах розгляду справи №921/ 6 /19, при розгляді даного спору судом оцінюються як преюдиційні при розгляді даної справи.

Чинним рішенням Господарського суду Тернопільської області від 30 .05.2019 у справі за №921/ 6 /19 (між тими ж сторонами) встановлено:

- Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах щодо названої земельної ділянки, оскільки згідно Витягу з Державного земельного кадастру № НВ-6105229192018, сформованого 07.11.2018 земельна ділянка з кадастровим номером 6125085900:01:001:0279 площею 57,3353 га є землею сільськогосподарського призначення, яка належать до земель державної форми власності та перебуває у розпорядженні позивача у справі , державна реєстрація земельної ділянки проведена 28.10.2013 ;

- на час розгляду справи 921 /6 /19 ТОВ «Агрофірма «Дружба» самовільно займало земельну ділянку державної форми власності за кадастровим номером 6125085900:01:001:0279, площею 57,3353 за межами населеного пункту села Надрічне на території Золотниківської сільської ради Теребовлянського району та використовується останнім шляхом вирощування сільськогосподарських культур.

З огляду на встановлені судом обставини сільськогосподарського обробітку Товариством спірної земельної ділянки, а також заявлене ним бажання добровільного виконання рішення суду у справі №921/6/19 після збору урожаю на засіяній сільськогосподарськими культурами спірній земельній ділянці, виконання рішення суду у справі №921/6/19, яким зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія «Дружба» повернути у володіння і користування держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області земельну ділянку площею 57,3353 га кадастровий номер 6125085900:01:001:0279, розташовану на території Золотниківської сільської ради за межами с Надрічне Теребовлянського району Тернопільської області , відстрочено до 31.10.2019року .

Також на підтвердження заявлених позовних вимог, позивачем до матеріалів справи долучено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки за №680-ДК/685/АП/09/01/-19 від 29.07.2019, з якого вбачається, що проведеною на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 26.07.2019 № 680-ДК перевіркою дотримання вимог земельного законодавства при використанні спірної земельної ділянки встановлено, що вказана земельна ділянка повністю засіяна сільськогосподарською культурою - пшеницею та ТОВ «Агрофірма «Дружба» . продовжує самовільно нею користовуватись.

Наведене свідчить, що станом на час подання позовної заяви у даній справі (05.08.2019) правовідносини щодо користування спірною земельною ділянкою, зокрема шляхом укладення договору оренди між сторонами, не врегульовано, а відтак, факт самовільного зайняття відповідачем вказаної земельної ділянки, на думку позивача, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності шляхом визнання права власності на урожай озимої пшениці, вирощеної відповідачем на цій земельній ділянці у 2019 році.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 16 ЦК Україні унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав може бути визнання права судом.

Тобто підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову (зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 922/4316/14).

Виходячи із змісту вищенаведених норм законодавства, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права, інтересу; порушення, невизнання або оспорювання такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту. При цьому, відсутність або недоведеність будь-якої з зазначених умов унеможливлює задоволення позову.

Згідно з ст.ст. 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до ст.ст. 316, 321, 328 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів . Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так в якості нормативно-правового обґрунтування заявленого позову ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області посилається на приписи норм ст.90 ЗК України, відповідно до ч.1 якої власники земельних ділянок мають право:

а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину;

б) самостійно господарювати на землі;

в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;

г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі;

ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (ч.2 ст.90 ЗК України).

Згідно статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Звертаючись до господарського суду, Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області просить: визнати право власності держави на урожай озимої пшениці , вирощений у 2019 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дружба» на земельній ділянці площею 57,3353 га, кадастровий номер 6125085900:01:001:0279, розташованій на території Золотниківської сільської ради за межами с Надрічне Теребовлянського району Тернопільської області.

Частиною 1 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст . 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Під вимогою розуміється матеріально правова вимога, тобто предмет позову.

Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Позовна заява - це процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. З аналізу норм чинного в Україні законодавства, а також положень доктрини права вбачається, що елементами позову, які є його структурними складовими та визначають його зміст, є предмет та підстави позову.

Отже, згідно присів чинного процесуального законодавства особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

І оскільки предметом розгляду даної справи є визнання права власності на урожай озимої пшениці , яка з урахуванням приписів 2 ст. 184 ЦК України є річчю визначеною родовими ознаками, так як має ознаки, властиві усім речам того ж роду і є замінною, а відтак повинна вимірюватись числом, вагою, мірою.

Водночас, стаття 163 ГПК Україні містить вимогу про необхідність визначення позивачем ціни позову, яка у позовах про визнання права власності на майно визначається його вартістю (ч.1 п.2 ст. 163 ГПК України).

Проте, зі змісту позовної заяви №9-19-0.91-457 1 /2-19 від 02.08.2019 вбачається, що прохальна частина позову не містить чітко визначеної вимоги щодо кількості та вартості озимої пшениці , вирощеної у 2019р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дружба» . Інших доказів, спрямованих на конкретизацію заявлених позовних вимог за час розгляду даної справи позивачем не подано, а судом не здобуто, що є порушенням наведених приписів процесуального законодавства.

Заявлене ж позивачем у позовній заяви клопотання про витребування у відповідача інформації про кількість (вагу) вирощеної озимої пшениці судом в межах підготовчого провадження у даній справі не було задоволено з огляду на те, що як зазначає і сам позивач у позовній заяві, матеріали справи не містять належних доказів того, що відповідач зібрав або ж приступив до збору засіяної на спірній земельній сільськогосподарської культури, а отже, на думку суду, не міг володіти інформацією щодо кількості (ваги) вирощеного врожаю .

Крім того, звертаючись з клопотанням про витребування доказів до суду, позивач, як орган, наділений у відповідності до чинного законодавства правом державного контролю за використанням та охороною земель, повинен також обґрунтувати неможливість самостійного здобуття цих доказів, що ним зроблено не було.

Статтею 16 ЦК Україні унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав може бути визнання права судом.

Тобто підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. (Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 922/4316/14).

Виходячи із змісту вищенаведених норм законодавства, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права, інтересу; порушення, невизнання або оспорювання такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту. При цьому, відсутність або недоведеність будь-якої з зазначених умов унеможливлює задоволення позову.

На думку суду, заявляючи позовні вимоги у даній справі позивачем не вказано, які саме його права чи охоронювані законом інтереси не визнаються чи оспорюються відповідачем.

Так посилання позивача, як на підставу заявленого позову, на факт самовільного зайняття Товариством земельної ділянки площею 57,3353 га, кадастровий номер 6125085900:01:001:0279, розташованої на території Золотниківської сільської ради за межами с Надрічне Теребовлянського району Тернопільської області , чим порушено права держави, як власника землі, судом оцінюється критично, оскільки за вказане правопорушення земельного законодавства ТОВ «Агрофірма «Дружба» вже було притягнуто Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області до адміністративної відповідальності шляхом нарахування шкоди у сумі 84354, 96 гривень в порядку ч. 2 ст. 152 ЗК України, що була сплачена відповідачем 14.09.2018 року. Крім цього, враховуючі надану рішенням суду від 30 .05.2019 у справі за №921/ 6 /19 ТОВ «Агрофірма «Дружба» відстрочку його виконання до 31.10.2019року , строк для звільнення вказаної земельної ділянки станом на час звернення до суду ще не настав.

Поняття і види доказів викладені у статті 32 ГПК України, згідно якої доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст. 36 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

І хоча нормами ст. 38 ГПК України визначено обов`язок господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, водночас наявним є і диспозитивне право сторін подавати докази. Так свободу в наданні сторонами своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості визначено одним з принципів судочинства (п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України) .

Крім цього позивач, заявляючи позов про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 57,3353 га, кадастровий номер 6125085900:01:001:0279, розташованої на території Золотниківської сільської ради за межами с Надрічне Теребовлянського району Тернопільської області (що було предметом розгляду у справі №921/ 6 /19), маючи при цьому відомості про наявність на цій земельній ділянці посівів озимих культур , вимог про її (землі) повернення з передачею незібраного урожаю або разом із посівами не заявляв, більше того, прийнятого судом рішення від 30.05.2019 у справі № 921/6/19, ухвалене з відстрочкою його виконання, не оскаржив.

Нормативне обґрунтування, на яке посилається позивач - ст.ст.90,92,212 ЗК України, регулює питання повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, незалежно від наявності на ній посівів, урожаю, зораної землі чи стерні. При цьому законодавцем у названих статтях Земельного кодексу передбачено, що такий землекористувач права на відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування, не має.

У такий спосіб законодавець надав гарантії власнику землі на її повернення із самовільного користування без відшкодування витрат, що їх поніс такий землекористувач, проте вказаними нормами земельного законодавства землевласнику (позивачу) не надано право вимоги про власність на вирощений таким землекористувачем врожай.

Виходячи із фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що позов Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області до відповідача ТОВ «Агрофірма «Дружба» про визнання права власності урожай озимої пшениці , вирощений у 2019 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дружба» на земельній ділянці площею 57,3353 га, кадастровий номер 6125085900:01:001:0279, розташованої на території Золотниківської сільської ради за межами с Надрічне Теребовлянського району Тернопільської області , до задоволення не підлягає, як необґрунтовано заявлений та не доведений позивачем належними та допустимими доказами.

Керуючись ст.ст. 76-79, 123, 129, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову - відмовити .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 06.12.2019

Суддя Н.М. Бурда