Ухвала

від 04.12.2019 по справі 163/2412/19

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 163/2412/19

Провадження № 2-з/163/10/19

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2019 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Чишія С.С.

розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

в с т а н о в и в :

02.12.2019 року в канцелярії суду зареєстрована позовна заява ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Любомльське ремонтно-транспортне підприємство" (далі - ПрАТ "Любомльське РТП" про стягнення 189 494,00 гривень заборгованості по заробітній платі з 01.05.2013 року по 29.11.2019 року.

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ПрАТ "Любомльське РТП", що знаходиться по АДРЕСА_1 . Заяву обґрунтував тим, що господарської діяльності ПрАТ "Любомльське РТП" не здійснює, його власник розпродує майно на металобрухт та розбирає будівлі, на частину майна накладений арешт, на рахунках товариства відсутні кошти. Статутний фонд відповідача складає 312 060,00 гривень, проте майно знаходиться у занедбаному стані і його вартість при реалізації буде значно меншою. За сукупності таких обставин вважає необхідним вжити заходи забезпечення поданого ним позову.

На підставі ч.1 ст.153 ЦПК України суд розглянув заяву без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У частині 1 статті 150 ЦПК України наведено перелік видів заходів забезпечення позову, серед яких накладення арешту на майно.

За змістом ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження та реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

За загальним правилом заявник зобов`язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази, що невжиття заходів забезпечення позову може привести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду.

З досліджених матеріалів позову вбачається, що між сторонами виник спір з приводу невиплати позивачу заробітної плати після його звільнення із посади виконуючого обов`язки Генерального директора ПрАТ "Любомльське РТП", починаючи з травня 2013 року по листопад 2019 року.

Необхідність у застосуванні забезпечення позову заявник обґрунтовує виключно незадовільним майновим станом відповідача, який підтверджує розміром внеску до статутного фонду ПрАТ "Любомльське РТП" і внесенням товариства до Єдиного реєстру боржників у зв`язку із примусовим стягненням коштів за судовим рішенням. Проте такі мотиви заяви не можуть свідчити про реальність загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову.

Доводи заявника в обґрунтування забезпечення позову щодо відсутності коштів на рахунках відповідача, розпродажу майна його власником, нездійснення господарської діяльності жодними доказами не підтверджені та ґрунтуються лише на припущеннях позивача. При цьому сам факт внесення відповідача до реєстру боржників не спроможний доводити наведені обставини та свідчити про можливу несумлінність дій відповідача в разі задоволення позову.

Наявність же самого по собі позову про стягнення заробітної плати в жодному разі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача.

Окрім цього, ПрАТ "Любомльське РТП" у стані припинення не перебуває, тому з огляду на види його господарської діяльності (технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; неспеціалізована оптова торгівля; вантажний автомобільний транспорт; складське господарство - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; тощо), суд вважає, що застосування заявленого способу забезпечення позову (накладення арешту на усе майно відповідача) може призвести до негативних наслідків, оскільки обмежить відповідача як суб`єкта господарювання користуватися та розпоряджатися власним майном, а відтак і порушення балансу інтересів сторін.

За викладених обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів заявника про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача і вважає, що це буде необґрунтованим фактичним втручанням у права відповідача як юридичної особи.

У зв`язку із цим у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст.149-153, 260 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Любомльське ремонтно-транспортне підприємство" про стягнення 189 494,00 гривень заборгованості по заробітній платі відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її складення.

На ухвалу протягом 15 днів з дня її складення може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.

Головуючий: суддя С.С.Чишій