Постанова

від 03.12.2019 по справі 369/811/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/12230/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня2019року місто Київ

справа № 369/811/18

Київський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.

за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 червня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Дубас Т.В., повний текст рішення складено 03 липня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства Ритуал Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Тарасівської сільської ради Києво-Святошиснького району Київської області про повернення земельної ділянки в попередній стан,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року позивачі звернулися до суду з зазначеним позовом до відповідачів, в якому просили:

зобов`язати Тарасівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області та КП Ритуал Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області повернути земельну ділянку з кадастровим номером 3222486601:01:003:5042 загальною площею 10,2293 га за адресою: АДРЕСА_1 у попередній стан шляхом знесення: центральної дороги, розбивки доріг секторами; огородження об`єкта: вхідної групи - воріт, двох хвірток, в`їзду на господарчий двір; освітлення вхідної групи; побутових споруд - туалету, ємності для технічної води, контейнеру для сміття за рахунок відповідачів.

В мотивування вимог посилались на те, що 18 травня 2011 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки набула право власності на земельну ділянку для будівництва кадастровий номер: 3222486601:01:003:0079, загальною площею 0,1195 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказували, що 30 червня 2016 року на підставі рішення Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області серія та номер 2/13 ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 3222486601:05:001:5001, загальною площею 0,1288 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначали, що відповідно до рішення VIII сесії VII скликання Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №12 від 14 липня 2016 року Про передачу у постійне безоплатне користування земельної ділянки спеціалізованому комунальному підприємству Ритуал передано у постійне безоплатне користування земельну ділянку з кадастровим номером 3222486601:01:003:5042, загальною площею 10,2293 га спеціалізованому КП Ритуал . Метою передачі земельної ділянки у постійне користування відповідачу є розміщення на ній кладовища, що підтверджується листом Тарасівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області від 31 жовтня 2016 року №615.

Посилалися на те, що в квітні 2017 року Тарасівською сільською радою Київської області зареєстровано повідомлення про початок підготовчих робіт №КС 010170950961 щодо будівництва сільського кладовища Пам'ять за адресою: АДРЕСА_1 . Замовником будівництва визначена Тарасівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області.

Вказували, що за період з червня 2017 року по серпень 2017 року на земельній ділянці було проведено наступні роботи підготовчого етапу, а саме: земляні роботи з планування та підготовки земельної ділянки; вишукувальні роботи; улаштування під'їзних шляхів, центральної дороги, розбивка доріг секторами; влаштування огородження об`єкта: вхідна група - ворота, дві хвіртки, в'їзд та господарчий двір; освітлення вхідної групи, встановлено побутові споруди - туалет, ємності для технічної води, контейнери для сміття.

Зазначали, що Державною архітектурно-будівельною інспекцією було проведено перевірку будівництва кладовища за результатами якої складено акт, надано приписи від 11 жовтня 2017 року №С-1110/1 та № С-1110/2 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил та складено протоколи про адміністративне правопорушення від 11 жовтня 2017 року №1-Л-3-1110/2 та №1-Л-З-1110/2, винесено постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23 жовтня 2017 №3-2310/1-10/10-9/2310/06/01 та № 3-2310/1-10/10/10-9/2310/06/01.

Вказували, що Наказом ДАБІ від 27 жовтня 2017 №450 скасовано реєстрацію повідомлення про початок підготовчих робіт №КС 010170950961 на об 'єкт будівництва сільського кладовища Пам'ять за адресою: АДРЕСА_1 . Посилались на те, що з технічного звіту про виконання комплексу топографо-геодезичних робіт по створенню планово-висотного обґрунтування у вигляді базисної лінії у СК -63 за допомогою системи глобального позиціонування GPS для виконання горизонтальної зйомки М1: 1000 вбачається, що відстань від меж кладовища, що будувалось відповідачами до земельної ділянки належної ОСОБА_1 складає 217 метрів.

Зазначали, що відповідно до Містобудівних та планувальних вимог та обмежень на земельну ділянку належну ОСОБА_2 , останній заборонено будівництво житла, приміщень для зберігання продуктів та джерела водопостачання в 300 метровій санітарній зоні запроектованого кладовища, яка відповідно до схеми забудови земельної ділянки поширюється на більшу частину земельної ділянки, вказана обставина підтверджується будівельним паспортом №993 на земельну ділянку під будівництво індивідуального житлового будинку та господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_3 , 31 від 2017 року.

Вказували, що дії щодо будівництва кладовища прямо порушують їх права, шляхом обмеження їх прав на підставі ст.114 ЗК України, як власників земельних ділянок права яких виникли раніше ніж права КП Ритуал і не були враховані під час початку землевідведення, проектування та будівництва кладовища.

Посилались на те, що оскільки, наказом ДАБІ від 27 жовтня 2017 року №450 скасовано реєстрацію повідомлення про початок підготовчих робіт №КС 010170950961 на об`єкт будівництва сільського кладовища Пам`ять , майно розташоване на вказаній земельній ділянці є самочинно збудованим та порушує права позивачів.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 червня 2019 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.

Зобов`язано Тарасівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області та КП Ритуал Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області повернути земельну ділянку з кадастровим номером 3222486601:01:003:5042, загальною площею 10,2293 га за адресою: АДРЕСА_1 у попередній стан шляхом знесення огородження об`єкта: вхідної групи-воріт, двох хвірток, в`їзду на господарчий двір за рахунок відповідачів.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої інстанції, відповідач Тарасівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що позивачі не є власниками або землекористувачами земельної ділянки, на якій здійснювалось будівництво, а також не є органами державної влади, місцевого самоврядування або інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю, отже не наділені правом вимагати знесення будівництва.

Вказував, що суд першої інстанції повинен був установити чи були порушені права позивачів і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позову чи про відмову у його задоволенні.

Зазначав, що як обґрунтування позову так і обґрунтування рішення тим, що відповідачі не дотрималися санітарно-захисних зон кладовища - 300 метрів встановлених законодавством, не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства.

Посилався на те, що вказана в рішенні підстава задоволення позову суперечить Державним санітарним правилам та нормам Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України ДСанПіН 2.2.2.028-99, Державним санітарним правилам №379/1404, ДБН 360-92, ДБН Б.2.2.-12:2018.

Вказував, що у ОСОБА_1 відсутнє право власності на житловий будинок або іншу житлову забудову на належній їй земельній ділянці (кадастровий номер 3222486601:01:003:0079), до стін яких має встановлюватись санітарно-захисна зона кладовища - 300 метрів, а отже права останньої не могли бути порушені.

Зазначав, що ОСОБА_2 було відомо про заборону будівництва житлового будинку у 300 метровій зоні до початку будівництва, оскільки кладовище вже існувало до початку будівництва ОСОБА_2 житлового будинку, отже, саме обов`язком останньої було дотримання при побудові житлового будинку норм санітарно-захисної зони кладовища.

Посилався на те, що ОСОБА_2 набула право на житловий будинок значно пізніше, ніж було запроектовано кладовище та просив врахувати, що згідно висновків експертів за результатами проведеної судової комплексної земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 07 листопада 2018 року №16016/18-41/16017/18-44, відстань від стіни житлового будинку до межі ділянки ОСОБА_2 в сторону кладовища становить 22,3 м, тобто відстань від межі кладовища до будинку більше 300 метрів, а отже, жодним чином права позивача не порушені.

Вказував, що введення в експлуатацію та подальша державна реєстрація права власності на житловий будинок за ОСОБА_2 свідчить про те, що відстані санітарно-захисних зон до житлового будинку останньої дотримано.

Зазначала, що при прийнятті рішення судом залишено поза увагою той факт, що жоден з відповідачів не надавав заяву або не вчиняв дій з яких би вбачалася відмові від перебудови, не досліджувалось чи можлива перебудова об`єкта.

Посилався на те, що в мотивувальній частині рішення суд зазначає про часткове задоволення позовних вимог, а в резолютивній - на повне задоволення позовних вимог.

Від представників позивачів до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останні просили залишити скаргу без задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області в судовому засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з вищевказаних підстав.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_2 та її представник проти апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники відповідача КП Ритуал Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області апеляційну скаргу відповідача Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області підтримали та просили її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.23 Закону України Про поховання та похоронну справу для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування надається земельна ділянка.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням обов`язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.26 вказаного Закону поховання померлих здійснюється таким шляхом: закопування в могилі труни з тілом померлого, спалювання в крематорії труни з тілом померлого та закопування в могилі чи розміщення в колумбарній ніші урни з прахом померлого, розвіювання праху померлого.

Поховання померлих здійснюється з дотриманням вимог санітарно-епідеміологічного законодавства.

Підпунктом 1.1 п.1 Порядку утримання кладовищ та іншим місць поховань, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 19 листопада 2003 року №193 передбачено, що для розміщення місця поховання спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування відповідно до вимог земельного законодавства та гігієнічних вимог щодо облаштування і утримання кладовищ у населених пунктах України (ДСанПіН 2.2.2.028.99) надається земельна ділянка. Наявність місця поховання передбачається проектом планування та забудови населеного пункту з урахуванням подальшого розширення його території.

Відповідно до п.3.2. ДСанПіН 2.2.2.028.99 місцезнаходження кладовищної ділянки та її розміри передбачаються генеральним планом розвитку населеного пункту; відведення земельної ділянки під кладовище, проекти улаштування нових кладовищ, розширення і реконструкції діючих підлягають погодженню з місцевими установами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області VI сесії ХХ IV скликання від 22 квітня 2003 року відбулося погодження місця розташування сільського кладовища на південній околиці села, за рахунок земель запасу сільської ради 11 га з них/0,8 га під`їзна дорога/.

Висновком №4322 від 12 грудня 2003 року Києво-Святошинською районною санітарно-епідеміологічною станцією погоджено місце розміщення сільського кладовища на південній околиці села Тарасівка.

У листі Відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 25 червня 2018 року №17-05/116, зазначено, що Генеральний план с. Тарасівка від 1987 року розроблено інститутом УКРНДНТІЗ в 1986 році. Відповідно до Генерального плану , земельна ділянка за кадастровим номером 3222486601:01:003:5042 розташована на місці запроектованого кладовища відповідно до вказаного Генерального планус. Тарасівка .

В 2005 році ДП Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва УКРНДПІЦИВІЛЬБУД було розроблено проект облаштування сільського кладовища. При проектуванні кладовища було запроектовано вхідну зону, зону траурних церемоніалів, площадкудля проведення траурних церемоній, зони поховання, яка передбачає традиційні поховання (з санітарно-захисною зоною 300 м) та колумбарію (з захисною зоною не меншою 100 м), адміністративно-господарської зони.

Після збору матеріалів технічної документації на місце розташування нового сільського кладовища Тарасівська сільська рада рішенням від 20 вересня 2007 року погодила зібрані матеріали та надала згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки під сільське кладовище 11 га, з них 0,8 га - під`їзна дорога на південній околиці села за рахунок земель запасу Тарасівської сільської ради.

26 листопада 2014 року було зареєстровано право власності на земельну ділянку кладовища, кадастровий номер: 3222486601:01:003:5042, площа 10,2293 га за Тарасівською сільською радою, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, індексний номер 71774899 від 30 жовтня 2016 року.

Відповідно до рішення VIIIсесії VII скликання Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №12 від 14 липня 2016 року Про передачу у постійне безоплатне користування земельної ділянки спеціалізованому комунальному підприємству Ритуал передано у постійне безоплатне користування земельну ділянку з кадастровим номером 3222486601:01:003:5042, загальною площею 10,2293 га спеціалізованому комунальному підприємству Ритуал .

Метою передачі земельної ділянки у постійне користування комунальному підприємству Ритуал є розміщення на ній кладовища, що підтверджується листом Тарасівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області від 31 жовтня 2016 року №615.

Вказане рішення Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області ніким не скасоване та є чинним.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка є загальнодоступною за видом основної діяльності відповідач комунальне підприємство Ритуал за КВЕД відноситься до осіб які здійснюють організування поховань і надання суміжних послуг.

В квітні 2017 року Тарасівською сільською радою Київської області зареєстровано повідомлення про початок підготовчих робіт №КС 010170950961 щодо будівництва сільського кладовища Пам`ять за адресою: АДРЕСА_1 замовник - Тарасівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області.

З акту готовності об`єкта до експлуатації, затвердженого рішенням виконавчого комітету Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 29 серпня 2017 року за №60 вбачається, що за період з червня 2016 року по серпень 2017 року на об`єкті сільське кладовище Пам`ять були виконані роботи підготовчого етапу, а саме: земляні роботи з планування та підготовки земельної ділянки; вишукувальні роботи; улаштування під`їзних шляхів, центральної дороги, розбивка доріг секторами; влаштування огородження об`єкта: вхідна група - ворота, дві хвіртки, в`їзд на господарчий двір; освітлення вхідної групи, встановлено побутові споруди - туалет, ємності для технічної води, контейнери для сміття, тощо.

Виконанні вказаних робіт також підтверджується актом депутатів Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 03 вересня 2017 року.

ДАБІ було проведено перевірку будівництва кладовища за результатами якої складено акт, надано приписи від 11 жовтня 2017 року №С-1110/1 та від 11 жовтня 2017 року №С-1110/2 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил та складено протоколи про адміністративне правопорушення від 11 жовтня 2017 року №1-Л-3-1110/2 та №1-Л-З-1110/2, винесено постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23 жовтня 2017 року №3-2310/1-10/10-9/2310/06/01 та №3-2310/1-10/10/10-9/2310/06/01.

Наказом ДАБІ від 27 жовтня 2017 року №450 скасовано реєстрацію повідомлення про початок підготовчих робіт від 05 квітня 2017 року №КС 010170950961 на об`єкт будівництва Сільське кладовище Пам`ять за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.111 ЗК Україниобтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження.

Законом, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, договором, рішенням суду можуть бути встановлені такі обмеження у використанні земель:

а) умова розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків;

б) заборона на провадження окремих видів діяльності;

в) заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту;

г) умова здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги;

ґ) умова додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт;

д) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку;

е) обов'язок щодо утримання та збереження полезахисних лісових смуг.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації. Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.5 Закону України Про поховання та похоронну справу державні стандарти, інші нормативні документи в галузі поховання впроваджуються в порядку, передбаченому законом, з метою забезпечення безпеки життя та здоров'я людей, тварин, охорони рослин, а також майна та довкілля, створення умов для раціонального використання всіх видів ресурсів.

Державні стандарти, інші нормативні документи в галузі поховання складаються з: обов`язкових містобудівних, екологічних вимог та санітарно-гігієнічних норм щодо створення та функціонування кладовищ, крематоріїв, інших місць поховань; технічних умов щодо виготовлення предметів ритуальної належності; необхідного мінімального переліку вимог щодо порядку організації поховання померлих і ритуального обслуговування населення; єдиної методики визначення вартості надання громадянам необхідного мінімального переліку видів ритуальних послуг та реалізації предметів ритуальної належності.

Розроблення і прийняття державних стандартів у галузі поховання здійснюється в порядку, встановленому законом.

Санітарно-захисні зони для облаштування кладовищ визначаються Державними санітарними правилами та нормами Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України ДСанПіН 2.2.2.028-99, затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 липня 1999 року №28.

Державні санітарні правила та норми поширюються на органи та установи житлово-комунального господарства виконавчих комітетів місцевих (селищних) рад народних депутатів, сільвиконкоми, підприємства і організації, що надають ритуальні послуги чи реалізують предмети похоронного призначення на території України.

Відповідно до п.3.5 розділу 3 ДСанПіН 2.2.2.028-99 санітарно-захисна зона від території кладовища традиційного поховання і крематорію до житлових і громадських будівель, зон відпочинку, а також колективних садів та городів повинна бути не меншою 300 м, а від території кладовища для поховання урн після кремації до житлових і громадських будівель та об`єктів, що прирівняні до них, має бути не менше 100 м.

Згідно з п.6.5. Державних будівельних норм Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92, затверджених Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року №44, відстані від будинків і меж земельних ділянок установ і підприємств обслуговування треба приймати не менші, ніж ті, що наведені у таблиці 6.2.

У таблиці 6.2. зазначено, що відстань від кладовищ традиційного поховання до стін житлових будинків має становити не менше 300 метрів.

При цьому аналогічна норма викладена у таблиці 9.2. Державних будівельних норм Планування і забудова територій ДБН Б.2.2.-12:2018, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23квітня 2018 року №100 (з набранням чинності яким втратили чинність ДБН 360-92), де вказано, що відстань саме від стін житлових будинків до кладовищ традиційного поховання має становити не менше 300 метрів.

Зважаючи на функціональне призначення земельної ділянки, яка виділена під кладовище Пам`ять та внаслідок прийняття відповідно до закону нормативно-правових актів, відповідно до ст.111 ЗК України виникло і обмеження у вигляді 300 метрової санітарно-захисної зони кладовища, в якій заборонено житлову забудову.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі вказували на те, що дії відповідачів щодо будівництва кладовища порушують права позивачів, шляхом обмеження їх прав на підставі ст.114 ЗК України, як власників земельних ділянок права яких, на думку позивачів, виникли раніше ніж права КП Ритуал і не були враховані під час початку землевідведення, проектування та будівництва кладовища.

З матеріалів справи вбачається, що 18 травня 2011 року ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Коряковою Н.О. за реєстровим №981 набула право власності на земельну ділянку площею 0,1195 га, що знаходиться в АДРЕСА_2 з кадастровим номером: 3222486601:01:003:0079, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія: ЯЕ №103705 від 15 листопада 2007 року, з відповідною відміткою про перехід права власності.

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 поширюється дія обмеження у користуванні земельною ділянкою. Вид обмеження - зона надзвичайної екологічної ситуації, дата реєстрації обмеження 27 квітня 2006 року, строк дії обмеження - безстроково.

А відтак, придбаваючи земельну ділянку з кадастровим номером: 3222486601:01:003:0079 на підставі договору купівлі-продажу позивач ОСОБА_1 повинна була знати про наявність обмеження у користуванні нею.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 червня 2016 року на підставі рішення Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області серія та номер: 2/13 ОСОБА_2 було набуто право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 3222486601:05:001:5001, загальною площею 0,1288 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №63281747 від 12 липня 2016 року.

Згідно з ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Судом встановлено, що при виділенні Тарасівською сільською радою земельної ділянки ОСОБА_2 на підставі ст.50 Закону України Про землеустрій розроблявся проект відведення земельної ділянки, до складу якого згідно із абз.10 ст.50 вказаного Закону входили матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування.

Як вбачається з Кадастрового плану зовнішніх меж земельної ділянки наданої у власність ОСОБА_2 , який був внесений до Державного земельного кадастру державним кадастровим реєстратором Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області Король О.І., земельна ділянка, яка була надана ОСОБА_2 мала встановлені обмеження: санітарно-захисна зона навколо об`єкта код 03, які як графічно позначені на схемі земельної ділянки так і описані в розділі експлікація угідь.

Крім того, на схемі забудови земельної ділянки, належної ОСОБА_2 позначена санітарна зона запроектованого кладовища, яка поширюється на більшу частину земельної ділянки, вказана обставина підтверджується будівельним паспортом №993 на земельну ділянку під будівництво індивідуального житлового будинку та господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_3 від 2017 року.

При цьому, у вимогах до забудови належної ОСОБА_2 земельної ділянки у п.8 зазначено інші вимоги: в санітарній зоні запроектованого кладовища заборонено будівництво житла, приміщень для зберігання продуктів та джерела водопостачання заборонено .

Вищевикладене свідчить, що ОСОБА_2 виявила бажання, яке було задоволено Тарасівською сільською радою на підставі ст.118 ЗК України про отримання земельної ділянки з кадастровим номером: 3222486601:05:001:5001 та останній повинно було бути відомо про всі обмеження та інші обставини щодо належної їй земельної ділянки.

Відповідачі не заперечують того факту, що санітарно-захисна зона кладовища поширюється на земельні ділянки позивачів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що як позивач ОСОБА_1 , так і позивач ОСОБА_2 побудували на своїх земельних ділянках житлові будинки, тобто використали земельні ділянки за призначенням, а відтак санітарно-захисна зона, яка частково поширюється на ділянки позивачів не вплинула на використання їх за призначенням - для будівництва житлового будинку і господарських будівель.

При цьому, ОСОБА_2 було збудовано, введено в експлуатацію та зареєстровано право власності на житловий будинок за межами санітарно-захисної зони, що свідчить про відсутність порушення її майнових прав збоку відповідачів.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

За загальним правилом ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Обраний спосіб захисту має бути пропорційним порушеному (оспорюваному) праву.

Заявляючи вимоги про зобов`язання Тарасівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області та КП Ритуал Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області повернути земельну ділянку з кадастровим номером 3222486601:01:003:5042 загальною площею 10,2293 га за адресою: АДРЕСА_1 у попередній стан шляхом знесення: центральної дороги, розбивки доріг секторами; огородження об`єкта: вхідної групи - воріт, двох хвірток, в`їзду на господарчий двір; освітлення вхідної групи; побутових споруд - туалету, ємності для технічної води, контейнеру для сміття за рахунок відповідачів, позивачі вказували на те, що самочинна побудова порушує їх права, як власників суміжних земельних ділянок, при цьому посилались на ч.4 ст.376 ЦК України.

Посилання позивачів на те, що оскільки наказом ДАБІ від 27 жовтня 2017 року №450 скасовано реєстрацію повідомлення про початок підготовчих робіт №КС 010170950961 на об`єкт будівництва сільського кладовища Пам`ять , а відтак майно розташоване на вказаній земельній ділянці є самочинно збудованим та підлягає знесенню колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

За положеннями частини четвертої вказаної статті якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно роз`яснень, які викладені в п.п.5, 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №6 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) суди, розглядаючи позови про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості відповідно до вимог статті 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та положень частини сьомої статті 376 ЦК України, мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об`єкта та чи відмовляється ця особа від такої перебудови.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Європейській суд з прав людини по справі Іванова і Черкезов проти Болгарії (Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria, скарга №46577/15) від 21 квітня 2016 року, підтвердив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №6 знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

В інших випадках суд за позовом відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування може на підставі частини сьомої статті 376 ЦК зобов`язати забудовника здійснити перебудову житлового будинку, будівлі, споруди або іншого об`єкта нерухомості, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з істотним порушенням основних будівельних норм і правил, у тому разі, коли таке будівництво суперечить суспільним інтересам, порушує права інших осіб, коли порушення будівельних норм і правил є істотним, а також є технічна можливість виконати перебудову.

Якщо технічна можливість перебудови об`єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна.

Відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов`язання здійснити перебудову.

Погодження забудовника на перебудову при розгляді справи про знесення самочинного будівництва за можливості перебудови, якщо це підтверджено, є підставою для відмови в позові лише тоді, коли рішення суду, яке набрало законної сили, про зобов'язання здійснити перебудову не виконано не з вини забудовника, про що державним виконавцем складено відповідний акт.

Так, позивачами ставиться питання про знесення огородження об`єкта: вхідної групи - воріт, двох хвірток, в`їзду на господарчий двір, однак таке знесення можливе лише за умови, що неможлива перебудова вказаних об`єктів будівництва відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Разом з тим, позивачами не надано доказів того, що неможлива перебудова огородження об`єкта: вхідної групи - воріт, двох хвірток, в`їзду на господарчий двір та докази, що підтверджують відмову відповідачів від такої перебудови.

Як вбачається з матеріалів справи, площа земельної ділянки позивача ОСОБА_1 становить 0,1195 га, протяжність межі зі сторони кладовища - 23 метри, площа земельної ділянки позивача ОСОБА_2 - 0,1288 га, протяжність межі земельної ділянки останньої зі сторони кладовища - 30 метрів. Площа кладовища становить 10,2293 га, протяжність огорожі навколо кладовища становить 1480 метрів.

Позивачі, звертаючись до суду з позовом просили знести все огородження об`єкта: вхідної групи - воріт, двох хвірток, в`їзду на господарчий двір, в тому числі і іншу частину огорожі кладовища, яка перевищує розмір меж земельних ділянок позивачів зі сторони кладовища.

При цьому, розбивка доріг секторами; освітлення вхідної групи; наявність побутових споруд - туалету, ємності для технічної води, контейнеру для сміття ніяким чином не порушує права позивачів, як власників земельних ділянок, оскільки вказані об`єкти розташовані на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні Комунального підприємства Ритуал Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на законних підставах.

На вищевказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, авідтак, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Виходячи з положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з позивачів на користь Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області судові витрати по 528,60 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381 -383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області - задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 червня 2019 року скасувати та ухвалити нове .

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства Ритуал Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Тарасівської сільської ради Києво-Святошиснького району Київської області про повернення земельної ділянки в попередній стан відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, місцезнаходження: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Тарасівка, пров.Островського (Патріотів), 4, код ЄДРПОУ 04358796 судові витрати по 528 грн. 60 коп. з кожного.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 06 грудня 2019 року.

Головуючий:

Судді: