Окрема ухвала

від 13.11.2019 по справі 826/8713/17

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б.,

на постанову від 13 листопада 2019 року у справі № 826/8713/17 (провадження

№ 11-1297апп18)

за позовом Приватного акціонерного товариства Універсам Київ (далі - ПрАТ Універсам Київ ) до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Чижикова Олександра Олександровича, приватного нотаріуса Ангеловської Ольги Сергіївни, державного реєстратора виконавчого комітету Малинівської міської ради Житомирської області (далі - державний реєстратор) Потапенко Марини Василівни, Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , Товариство з обмеженою відповідальністю Універсам Київ Плюс (далі - ТОВ Універсам Київ Плюс ), Приватне підприємство Наш дім ХХІ (далі - ПП Наш дім ХХІ ), про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Короткий виклад історії справи

У липні 2017 року ПрАТ Універсам Київ звернулося до суду з позовом, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Чижикова О. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу та присвоєнням реєстраційного номера об`єкта нерухомого майна 1208513980000) за індексним номером 34487371 від 28 березня 2017 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Чижикова О. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 34581055 від 3 квітня 2017 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Ангеловської О. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 34782896 від 13 квітня 2017 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Потапенко М. В. за індексним номером 35628015 від 12 червня 2017 року про припинення обтяження - арешту цілісного майнового комплексу площею 3 703,7 кв. м, що розташований на АДРЕСА_1 , накладеного згідно з ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 25 квітня 2017 року (справа № 753/7444/17; провадження № 1-кс/753/1897/17; ЄДРСР 66216439);

- зобов`язати Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) закрити розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1208513980000.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2018 року, позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Чижикова О. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу та присвоєнням реєстраційного номера об`єкта нерухомого майна 1208513980000) за індексним номером 34487371 від 28 березня 2017 року;

- визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Чижикова О. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 34581055 від 3 квітня 2017 року;

- визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Ангеловської О. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 34782897 від 13 квітня 2017 року;

- визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Потапенко М. В. за індексним номером 35628015 від 12 червня 2017 року про припинення обтяження - арешту цілісного майнового комплексу площею 3 703,7 кв. м, що розташований на АДРЕСА_1 , накладеного згідно з ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 25 квітня 2017 року (справа № 753/7444/17; провадження № 1-кс/753/1897/17; ЄДРСР 66216439). В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що приватний нотаріус Чижиков О. О. не надав належної оцінки свідоцтву про придбання майна з прилюдних торгів, не перевірив заявлених прав, не надіслав запитів до органів влади про підтвердження переходу права власності на спірне майно до громадянки ОСОБА_1 , не виготовив електронних копій документів, не сформував реєстраційної справи, зареєстрував право власності на спірне майно на підставі неіснуючого документа.

Окрім того, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що у цій справі спір про право між позивачем та третьою особою - ПП Наш дім ХХІ відсутній, оскільки, як установлено з обставин справи, право власності на спірне майно за третьою особою - ПП Наш дім ХХІ було зареєстроване на підставі нікчемного правочину, тому правовідносин придбання спірного майна з прилюдних торгів не існувало, відтак приватні нотаріуси як державні реєстратори не виконали вимог спеціального закону, прийняли незаконні рішення, які обґрунтовано скасовані судом.

При цьому у межах цієї справи позовні вимоги позивача ґрунтуються на протиправності дій державних реєстраторів як суб`єктів, наділених владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, у зв`язку з недотриманням ними вимог Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон № 1952-IV). Тобто у цій справі спір про право відсутній, натомість суд дослідив виключно владні, управлінські рішення та дії державних реєстраторів (приватних нотаріусів), які у межах спірних правовідносин діють як суб`єкти владних повноважень, отже, цей спір підлягає розгляду саме в порядку адміністративного судочинства.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, третя особа - ПП Наш дім ХХІ звернулося із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а провадження у справі закрити.

На обґрунтування доводів скарги посилалося на те, що у цій справі оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує спір про право цивільне, у межах якого можуть бути розв`язані й питання щодо реєстрації права власності на об`єкт нерухомості, а тому цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку державних реєстраторів, що унеможливлює його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 20 вересня 2018 року відкрив касаційне провадження, а ухвалою від 25 жовтня 2018 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року касаційну скаргу ПП Наш дім ХХІ задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2018 року скасовано. Провадження у цій справі - закрито.

Основні мотиви, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду

На обґрунтування своєї позиції Велика Палата Верховного Суду зазначає, що до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта (інших суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки приватні нотаріуси та державний реєстратор, приймаючи оспорювані рішення про державну реєстрацію прав на об`єкти нерухомого майна, не мали публічно-правових відносин саме з позивачем. Оскаржувані рішення про державну реєстрацію стосувались реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу.

Визнання протиправними і скасування рішень про державну реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс за ПП Наш дім ХХІ спрямовано на захист прав позивача.

Ухвалюючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором між позивачем та третьою особою щодо прав на спірне майно (об`єкти нерухомості).

Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Велика Палата Верховного Суду вважала також, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства.

Підстави і мотиви для висловлення окремої думки

Відповідно до частини третьої статті 34 КАС суддя, не згодний із судовим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.

Розглядаючи справу, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що спір у цій справі має приватноправовий характер та не належить до юрисдикції адміністративних судів, проте з таким висновком не погоджуюсь з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до статті 55 Конституції України . Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 надав конституційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України . Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Конституційний Суд України зазначив, що КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Крім того, Конституційний Суд України в Рішенні № 6-зп від 25 листопада 1997 року сформулював правову позицію, за якою удосконалення законодавства в контексті статті 55 Конституції Українимає бути поступовою тенденцією, спрямованою на розширення судового захисту прав і свобод людини, зокрема судового контролю за правомірністю й обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень (пункт 2 мотивувальної частини). Ця правова позиція кореспондується з положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року щодо ефективного засобу юридичного захисту від порушень, вчинених особами, які здійснюють свої офіційні повноваження.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень .

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС).

Отже, КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджуваних порушень прав чи інтересів.

При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 1 серпня 1995 року представництвом Фонду державного майна України у Харківському районі м. Києва видано свідоцтво про власність № І-с/95, у якому зазначено, що на підставі договору купівлі-продажу № 5 від 18 квітня 1995 року, Товариство покупців трудового колективу Орендного підприємства (далі - ОП) Універсам № 27 Київ є власником майна цілісного майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1.

Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 16 серпня 2002 року видано реєстраційне посвідчення № 005326, яким засвідчено, що будівлі (літ. А , Б , В ) та споруди (літ. Г , Д ), розташовані у АДРЕСА_1, зареєстровані за Товариством покупців трудового колективу ОП Універсам № 27 Київ на праві колективної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 16-ю Київською державною нотаріальною конторою 18 квітня 1995 року, реєстровий номер 2-1448.

У відповідності до статуту Закритого акціонерного товариства Універсам Київ , який затверджений загальними зборами засновників від 9 липня 1995 року, протокол № 50, останній є правонаступником ОП Універсам № 27 Київ .

Згідно із пунктом 1.2 нової редакції статуту ПрАТ Універсам Київ від 22 травня 2013 року, останній є правонаступником Закритого акціонерного товариства Універсам Київ .

Позивачем зазначалося, що він єдиний законний власник будівель (літ. А , Б , В ), споруд (літ. Г , Д ) розташованих у АДРЕСА_1.

Згідно з даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Чижиковим О. О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу та присвоєнням реєстраційного номеру об`єкта нерухомого майна 1208513980000) за ОСОБА_1 права власності на об`єкт нерухомого майна: цілісний майновий комплекс ОП Універсам № 27 Київ , загальною площею 5 402,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, індексний номер рішення про державну реєстрацію 34487371 від 28 березня 2017 року.

Підставою виникнення права власності за цим записом стало свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів від 11 жовтня 2012 року, посвідчене приватним нотаріусом Ісаєвим О. В.

Крім того, на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві надійшли копії реєстраційної справи цілісного майнового комплексу ОП Універсам № 27 Київ , загальною площею 5 402,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, що вилучені під час тимчасового доступу до документів у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017100020003984.

Зі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 11 жовтня 2012 року, посвідченого нотаріусом Ісаєвим О. В., убачається, що на підставі акта про проведення прилюдних торгів, затвердженого начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, 12 вересня 2012 року у місті Донецьк відбулись прилюдні торги з реалізації арештованого майна, а саме: цілісного майнового комплексу ОП Універсам № 27 Київ , загальною площею 5 402,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, яке раніше належало ПрАТ Універсам Київ та яке придбано громадянкою ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 1.3 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (у редакції станом на 11 жовтня 2012 року - на час придбання майна на торгах), якщо боржник є юридичною особою, то реалізація майна проводиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або місцезнаходженням майна.

Відповідно реалізація спірного майна на торгах повинна була відбутися в м. Києві, а не в м. Донецьку.

Крім того, згідно з листа відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 13 червня 2017 року № 16531-0-33-17 акт про придбання з прилюдних торгів цілісного майнового комплексу, що розташований у АДРЕСА_1, який належить ПрАТ Універсам Київ , не затверджувався начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, оскільки згідно з даними АСВП виконавчі провадження, боржником у яких є ПрАТ Універсам Київ , у відділі зареєстрованими не значиться.

Відтак судами констатовано, що приватним нотаріусом Чижиковим О. О. не було перевірено заявлені права, не надіслано запитів до органів влади про підтвердження переходу права власності до ОСОБА_1 спірного майна, не виготовлено електронні копії документів, не сформовано реєстраційну справу.

За викладених обставин, суди дійшли висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Чижикова О. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу та присвоєнням реєстраційного номеру об`єкта нерухомого майна 1208513980000) індексний номер рішення про державну реєстрацію 34487371 від 28 березня 2017 року та індексний номер 34581055 від 3 квітня 2017 року.

Також суди дійшли висновку, що оскільки реєстраційні дії по реєстрації права власності за ОСОБА_1 , а в подальшому за ТОВ Універсам Київ плюс , визнані судом протиправними та відповідні рішення скасовані, то і рішення за індексним номером 34782896 від 13 квітня 2017 року є похідним і підлягає скасуванню.

Крім того, суди зазначили, що ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 25 квітня 2017 року у справі № 753/7444/17 накладено арешт та заборонено здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас з листа Дарницького районного суду м. Києва від 10 липня 2017 року убачається, що 29 травня 2017 року не виносилась ухвала про зняття арешту з цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того листом Головного управління юстиції Житомирської області від 26 червня 2017 року № ф-25/17/4.4-06/2017 встановлено порушення державним реєстратором виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області Потапенко М. В. вимог Закону № 1952-IV та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 під час проведення реєстраційних дій за період з 12 по 14 червня 2017 року.

За викладених обставин суди дійшли висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області Потапенко М. В., індексний номер 35628015 від 12 червня 2017 року про припинення обтяження - арешту цілісного майнового комплексу площею 3703,7 кв.м., що розташований у АДРЕСА_1, накладеного згідно ухвали слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 25 квітня 2017 року, також є обґрунтованими.

Таким чином, предметом доказування в цій справі є обставини, що підтверджують законність чи незаконність прийнятих відповідачами рішень, які за своєю юридичною природою є рішеннями суб`єкта владних повноважень та мають прийматися в порядку, на підставі та у спосіб, визначені законом.

Вважаю, що дослідженню в цій справі підлягають владні, управлінські рішення відповідача щодо державної реєстрації речових прав, прийняті/вчинені відповідачами як суб`єктом владних повноважень.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом № 1952-IV.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Реєстру.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та/або внесення до Реєстру відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; формування інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно для подальшого використання заявником; видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (частина перша статті 18 Закону № 1952-IV).

Відповідно до частини четвертої статті 18 Закону № 1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Частиною першою статті 25 Закону № 1952-IV передбачено, що проведення державної реєстрації прав зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією речових прав, що набрало законної сили. Державний реєстратор невідкладно повідомляє про зупинення реєстрації прав заявника.

Таким чином, державний реєстратор є суб`єктом владних повноважень, а правовідносини, які виникають між ним та заявником прав чи їх обтяжень - публічно-правовими. Захист прав та інтересів відповідного заявника від порушень з боку цього суб`єкта владних повноважень, якщо ці порушення полягають, наприклад, у перевищенні повноважень, недотриманні строків, процедури, умов та інших визначених законом особливостей вчинення реєстраційних дій, є завданням адміністративного судочинства та має відбуватися у відповідному порядку.

На мою думку, вимоги щодо реєстрації майна, інших реєстраційних дій можуть розглядатися судами в порядку цивільного чи господарського судочинства (залежно від суб`єктного складу), якщо такі вимоги є похідними (задоволення яких залежить від задоволення іншої - основної позовної вимоги) від спору щодо такого майна або майнових прав у зв`язку з оскарженням заінтересованою особою не самої реєстраційної дії (рішення), а підстави її проведення.

Видається, що вимога про оскарження реєстраційної дії може бути похідною вимогою, якщо вона заявлена разом із основною вимогою, наприклад такою, як вимога про визнання правочину недійним чи витребування майна із чужого незаконного володіння.

Вважаю за необхідне вказати, що позивач наголошував про реєстрацію права власності на спірне майно за ПП Наш дім ХХІ на підставі нікчемного правочину, оскільки, на його думку, правовідносин придбання спірного майна з прилюдних торгів не існувало, відтак приватні нотаріуси, як державні реєстратори, не виконали вимог спеціального закону та прийняли незаконні рішення.

При цьому, в рамках цієї справи позовні вимоги позивача ґрунтувалися на протиправності дій державних реєстраторів, як суб`єктів, наділених владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, у зв`язку з недотриманням ними вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Отже, на мою думку, якщо позивач обґрунтовував незаконність відповідної реєстраційної дії саме порушенням з боку державних реєстраторів під час їх здійснення, то такі вимоги не є похідними від будь-яких інших вимог, а є основною вимогою і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Таке розмежування обумовлене й обсягом судового контролю в адміністративному судочинстві, визначеним частиною другою статті 2 КАС, який не охоплює оцінки правомірності діянь/рішень суб`єкта владних повноважень з огляду на наслідки, які це діяння/рішення спричинили, чи правомірності юридичного факту, що став підставою реєстрації.

Таким чином, спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Діяльність з державної реєстрації речових прав має організуючий, виконавчо-розпорядчий, підзаконний характер, здійснюється державним органом або суб`єктом з делегованими державою повноваженнями, тому має всі ознаки діяльності з державного управління. Суб`єкт такої діяльності здійснює від імені і за дорученням держави функції з контролю у сфері державної реєстрації (зокрема перевіряє подані документи), приймає обов`язкові для заявника управлінські рішення, тому має всі ознаки суб`єкта владних повноважень. Такі управлінські відносини за участю суб`єкта владних повноважень, що врегульовані нормами саме адміністративного законодавства, є адміністративними правовідносинами.

Враховуючи викладене, вважаю неправильною позицію про те, що рішення державного реєстратора не можуть бути предметом судового контролю окремо від вимог, заявлених у цивільному чи господарському спорі, навіть у разі наявності порушень законодавства з боку державного реєстратора під час виконання ним своїх повноважень.

Позивач наголошував на недотриманні державними реєстраторами порядку здійснення реєстрації нерухомого майна і, що здійснення таких реєстраційних дій є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача.

Отже, обсяг та зміст конкретних обставин цієї справи та їх нормативне регулювання дають підстави вважати, що незгода з рішенням відповідача у зв`язку з недотриманням ним вимог законодавства, яке визначає підстави та порядок проведення реєстраційних дій, спричиняє публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням владних управлінських функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Спір у цій справі стосується виключно проведення державної реєстрації права власності та не є спором про право. Такі вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки спір виник унаслідок виконання відповідачем владних управлінських функцій та має публічно-правовий характер.

Ураховуючи наведене, не погоджуюсь із висновком Великої Палати Верховного Суду про те, що зазначена категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів.

За наведених обставин вважаю, що Велика Палата Верховного Суду дійшла помилкового висновку про те, що цей спір не підлягав розгляду в порядку адміністративного судочинства. Відтак касаційна скарга ПП Наш дім ХХІ підлягала розгляду по суті заявлених у ній вимог.

Суддя Великої Палати

Верховного Суду О. Б. Прокопенко