Постанова

від 03.12.2019 по справі 171/110/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9156/19 Справа № 171/110/19 Суддя у 1-й інстанції - Чумак Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Барильської А.П.

суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання- Євтодій К.С.

сторони:

позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3

відповідач - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2019 року, яке ухвалено суддею Чумак Т.А. у м. Апостолово Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення відсутні, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних від простроченої суми.

Позов мотивовано тим, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.03.2013 року на користь ОСОБА_5 з відповідача ОСОБА_6 стягнуто відшкодування матеріальної шкоди в результаті ДТП в розмірі 235 662 грн. 40 коп., матеріальну шкоду в сумі 233 824 грн. 40 коп., оплату за проведення експертних послуг в розмірі 800 грн., витрати за послуги СТО в розмірі 1038 грн. та сплачений судовий збір в сумі 2 356,62 грн. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.11.2013 року вищезазначене рішення в цій частині залишено без змін. 1 4.11.2013 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська на виконання вищевказаного рішення було видано виконавчий лист та 06.12.2013 року Апостолівським районним відділом ДВС відкрито виконавче провадження ВП № 41100429.28.09.2014 року ОСОБА_5 загинув у лавах АТО, в зв`язку з чим ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2015 року замінено стягувача ОСОБА_5 на його правонаступників батька ОСОБА_1 , дружину ОСОБА_2 , що діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої доньки ОСОБА_3 , а ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.12.2016 року встановлений порядок виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.03.2013 року, згідно якого на користь кожного зі стягувачів підлягає стягненню з ОСОБА_6 по 1/3 частині стягнутих з нього 235 662,4 грн.

Позивачі зазначають, що, незважаючи на те, що з дня ухвалення судового рішення про стягнення з відповідача вказаної суми щодо відшкодування матеріальної шкоди пройшло 5 років, а з моменту заміни стягувача ОСОБА_5 на його правонаступників -3 роки, відповідач не виконав судове рішення в повному обсязі, всіляко ухиляючись від виплати стягнутих з нього коштів, оскільки у виконавчому провадженні було примусово стягнуто лише 13 430,3 грн. Залишок грошового зобов`язання складає 222 232,1 грн. Тому на підставі положень статей 1216 , 1218 , 526 , 625 ЦК України , позивачі, реалізуючи своє право на одержання стягнутої з відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, просили суд стягнути з відповідача на їх користь 369 450,6 грн., з яких інфляційні втрати -335 126,01 грн., 3 % річних від простроченої суми -34 324,59 грн., у рівних частках по 123 150,2 грн. кожному, а також стягнути з відповідача на користь позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 2463 грн. судових витрат у рівних частках по 1231,5 грн., кожному.

Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних здійснено за період часу з 04.11.2013 року, тобто з дня вступу у законну силу рішення суду по 27.12.2018 року, тобто по день звернення до суду з даним позовом.

05.03.2019 року представник позивачів ОСОБА_7 подав заяву про збільшення позовних вимог. В обґрунтування вказаної заяви представник позивачів зазначає, що попередній розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми здійснено за період часу з 04.11.2013 року по 27.12.2018 року, остаточно прострочена заборгованість з відповідача в сумі 222 232,1 грн. отримана позивачами лише 23.01.2019 року, що підтверджується довідкою приватного виконавця та постановою про закінчення виконавчого провадження від 23.01.2019 року.

Враховуючи, що рішення суду відповідачем виконано лише 23.01.2019 року, просить стягнути з відповідача на користь позивачів 3% річних та інфляційних втрат за період з 04.11.2013 року по 23.01.2019 року в сумі 380 148,23 грн. у рівних частках по 126 716,07 грн. кожному, а також стягнути з відповідача на користь позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 2534 грн. судових витрат у рівних частках, по 1267 грн., кожному.

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 3% річних від простроченої суми в розмірі 6 789,41 грн., інфляційні втрати в розмірі 30 890,26 грн., судовий збір в сумі 376,9 грн., всього в сумі 38 056,57 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 3% річних від простроченої суми в розмірі 6 789,41 грн., інфляційні втрати в розмірі 30 890,26 грн., судовий збір в сумі 376,9 грн., всього в сумі 38 056,57 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 3% річних від простроченої суми в розмірі 11 599,85 грн., інфляційні втрати в розмірі 115 116,22 грн., всього в сумі 126 716,07 грн.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір в сумі 1267,16 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з нього на користь позивачів інфляційних втрат і трьох процентів річних від простроченої суми, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зокрема вказує на те, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2013 року було зобов`язано позивача передати відповідачу автомобіль Хонда Легенд , д/н НОМЕР_1 , однак позивачі умисно на момент розгляду справи ввели суд в оману та не повідомили, що автомобіль Хонда Легенд , д/н НОМЕР_1 було знято з обліку для реалізації 26 червня 2013 року та продано, а позивачем ОСОБА_5 було отримано грошову винагороду від продажу зазначеного автомобіля.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача представник позивачів зазначає про те, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, як необгрунтована.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 - ОСОБА_7 який, заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, відзиву представника позивачів на апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська від 14.11.2013 року стягувачу ОСОБА_5 видано виконавчий лист у справі № 201/1650/13-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди. Згідно зазначеного виконавчого листа судом ухвалено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 . 235 662 грн. 40 коп., спричинену матеріальну шкоду в розмірі 233 824 грн. 40 коп., оплату за проведення експертних послуг в розмірі 800 грн., витрати за послуги СТО в розмірі 1038 грн. (а.с.8)

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спадкоємцями ОСОБА_5 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3 .

На підставі зазначеного стягувача ОСОБА_5 у виконавчому провадженні ВП № 41100429 по виконанню рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.03.2013 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.11.2013 року замінено його правонаступниками - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3 , та встановлено порядок виконання судового рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.03.2013 року в частині, яка була залишена без змін рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.11.2013 року - на користь кожного зі стягувачів - правонаступників ОСОБА_5 , а саме - ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 підлягає стягненню з ОСОБА_4 по 1/3 частині стягнутих з нього 235 662 грн. 40 коп. (а.с.9-17).

Відповідно до довідки, виданої 25.02.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю.О., та постанови вказаного приватного виконавця від 23.01.2019 року про закінчення виконавчого провадження вимоги виконавчого листа № 201/1650/13-ц, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 14.11.2013 року, про стягнення з боржника ОСОБА_4 на користь стягувачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 235 662,4 грн. (по 1/3 частині стягнутих з боржника коштів) виконані в повному обсязі 23 січня 2019 року шляхом перерахування на користь ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 73987,88 грн. та 74122,12 грн., на користь ОСОБА_1 - в сумі 74122,10 грн., при цьому залишкова сума боргу складала 222 232,10 грн . (а.с.41-42).

Задовольняючи частково позовні вимоги позивачів, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання, у позивачів виникло право на застосування відповідальності передбаченого статтею 625 ЦК України внаслідок порушення грошового зобов`язання та дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивачів підлягають стягненню 3% річних та інфляційні витрати.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, ч. 1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У ч. 2 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов`язання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін, тому не виключено, що боржник, який не може виконати грошове зобов`язання зараз, зможе виконати його пізніше. Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов`язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей та інших підстав) не звільняє його від відповідальності.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у Постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ст. 257 ЦК України , загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 4 ст. 261 ЦК України, у разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття..

Оскільки кошти за договором позики в належному розмірі повернуто не було, три проценти річних та інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

Згідно ст.262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.03.2013 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 . 235 662 грн. 40 коп. набуло законної сили 04.11.2013 року та фактично виконано відповідачем в повному обсязі 23 січня 2019 року.

Право на позов про стягнення інфляційних втрат та 3% річних від суми простроченої заборгованості виникло у ОСОБА_5 у листопаді 2013 року, тому саме з листопада 2013 року для ОСОБА_5 почався перебіг позовної давності.

Позовна давність для позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно ст.262 ЦК України також починається з листопада 2013 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що оскільки відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності, то з відповідача підлягає стягнення на користь позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 222 232,10 грн. в межах строку позовної давності з 04.01.2016 року по 22.01.2019 року.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки згідно ч.4 ст.261 ЦК України позовна давність до вимог ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , починається від дня досягнення нею повноліття, то позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню за весь період порушення відповідачем виконання грошового зобов`язання - з 04.11.2013 року по 22.01.2019 року.

Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції проведено розрахунок 3% річних від суми простроченої заборгованості відповідача за період з 04 січня 2016 року по 22 січня 2019 року та виходив з наступного: 222 232,10 грн. х 0,00822%/дн. х 1115 дн. :100%=20 368,24 грн., оскільки на користь кожного з позивачів підлягає стягненню 1/3 частині стягнутих з відповідача коштів, то підлягає стягненню 3% річних від суми простроченої заборгованості по 6 789,41 грн. (20 368,24 :3= 6 789,41) на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Сума простроченої заборгованості відповідача за період з 04 січня 2013 року по 22 січня 2019 року, яка підлягає стягненню на користь малолітньої ОСОБА_3 становить 11 599,85 грн. та суд виходив з наступного: 222 232,10 грн. х 0,00822%/дн. х 1905дн. :100%=34 799,55грн. :3=11 599,85.

Сума інфляційних втрат з 04.01.2016 року по 22.01.2019 року, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складає по 30 890,26 грн. та суд виходячи з наступного (112,4% х 113,7% х 109,8% х 101,0%=141,7%; 222 232,10 грн. х 141,7%=314 902,89 грн.; 314 902,89 грн. - 222 232,10 грн. = 92 670,79 грн.: 3=30 890,26).

Сума інфляційних втрат за період з 04.11.2013 року по 22.01.2019 року, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 складає 115116,22 грн. виходячи з наступного (100,7% х 124,9% х 143,3% х 112,4% х 113,7% х 109,8% х 101,0%=255,4%; 222232,10 грн. х 255,4%= 567580,78 грн.; 567580,78 грн. - 222232,10 грн. = 345348,68 : 3=115116,23).

Колегією суддів перевірено проведений судом першої інстанції розрахунок 3% річних від суми заборгованості та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачів з яким колегія суддів погоджується та вважає його вірним .

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача, що автомобіль Хонда Легенд , д/н НОМЕР_1 було знято з обліку для реалізації 26 червня 2013 року, тобто позивачі умисно на момент розгляду справи ввели суд в оману, та не повідомили про те, що зазначений автомобіль продано та позивачем ОСОБА_5 було отримано грошову винагороду від продажу автомобіль Хонда Легенд , д/н НОМЕР_1 , який за рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2013 року зобов`язано позивача передати відповідачу, оскільки невиконання позивачами рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2013 року не є предметом розгляду даної цивільної справи.

Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України , виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку й ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 06 грудня 2019 року.

Головуючий:

Судді: