Постанова
Іменем України
26 червня 2020 року
м. Київ
справа № 171/110/19
провадження № 61-944св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
позивач - ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 ,
відповідач - ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 19 липня
2019 року у складі судді Чумак Т. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2019 рокуу складі колегії суддів: Барильської А. П.,
Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4
про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних.
Позов мотивовано тим, що рішенням Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 14 березня 2013 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 стягнуто 235 662,40 грн на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 листопада
2013 року рішення суду першої інстанції в цій частині залишено без змін.
14 листопада 2013 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська
на виконання рішення було видано виконавчий лист та 06 грудня 2013 року Апостолівським районним відділом державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження ВП № 41100429.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 загинув.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня
2015 року замінено стягувача ОСОБА_5 на його правонаступників-спадкоємців: батька ОСОБА_1 та дружину ОСОБА_2 , що діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня
2016 року встановлено порядок виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2013 року, згідно з якою на користь кожного зі стягувачів підлягає стягненню з ОСОБА_4 по 1/3 частині стягнутої з нього загальної суми коштів у розмірі 235 662,40 грн.
Уточнивши позові вимоги, посилаючись на те, що остаточно прострочена заборгованість з відповідача в сумі 222 232,01 грн отримана позивачами лише
23 січня 2019 року, просили стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати за період з 04 листопада 2013 року (часу набуття чинності рішенням
про відшкодування матеріальної шкоди) до 23 січня 2019 року в сумі
380 148,23 грн у рівних частках по 126 716,07 грн кожному, а також стягнути
з відповідача 2 534,00 грн судових витрат у рівних частках, по 1 267,00 грн кожному.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області
від 19 липня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 3 % річних від простроченої суми
в розмірі 6 789,41 грн, інфляційні втрати в розмірі 30 890,26 грн, судовий збір
у сумі 376,90 грн, всього в сумі 38 056,57 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 3 % річних від простроченої суми
в розмірі 6 789,41 грн, інфляційні втрати в розмірі 30 890,26 грн, судовий збір
в сумі 376,90 грн, всього в сумі 38 056,57 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 3% річних від простроченої суми
в розмірі 11 599,85 грн, інфляційні втрати в розмірі 115 116,22 грн, всього в сумі 126 716,07 грн.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у сумі 1 267,16 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у позивачів, як законних спадкоємців кредитора, виникло право на застосування до боржника відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, та дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивачів підлягають стягненню 3 % річних та інфляційні витрати.
Оскільки відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності, то стягненню підлягають інфляційні втрати та 3 % річних
від простроченої суми заборгованості в розмірі 222 232,10 грн в межах строку позовної давності з 04 січня 2016 року до 22 січня 2019 року. Що стосується позовних вимог в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , інтереси якої представляє ОСОБА_2 , то оскільки відповідно до частини четвертої статті 261 ЦК України позовна давність до вимог малолітньої особи починається від дня досягнення нею повноліття, то позовні вимоги щодо ОСОБА_3 підлягають задоволенню
за весь період порушення відповідачем виконання грошового зобов`язання.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вважав,
що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене
з дотриманням норм матеріального і процесуального права й не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у січні 2020 року, ОСОБА_4 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2019 рокускасувати.
В обґрунтування касаційної скарги вказує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що право позивачів на застосування відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України у вигляді стягнення 3 % річних та інфляційних витрат виникло з часу прийняття ухвали про встановлення порядку виконання рішення суду, тобто з 21 грудня 2016 року; розрахунок штрафних санкцій повинен розраховуватись з урахування коштів, які позивачі отримали від продажу автомобіля, який рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області
від 04 листопада 2013 року ОСОБА_5 було зобов`язано передати ОСОБА_4 після відшкодування шкоди в розмірі 233 824,40 грн.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Відзивів на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2020 рокувідкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали справи № 171/110/19
з Апостолівського районного суду Дніпропетровської області.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2020 року справу передано судді-доповідачеві
Бурлакову С. Ю.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судами встановлено, що на підставі рішення Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 14 листопада 2013 року стягувачу ОСОБА_5 видано виконавчий лист у справі № 201/1650/13-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди у розмірі 235 662,40 грн.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , його спадкоємцями є ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3 .
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня
2015 року стягувача ОСОБА_5 у виконавчому провадженні ВП № 41100429 щодо виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 14 березня 2013 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2013 року замінено його правонаступниками-спадкоємцями.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня
2016 року встановлено порядок виконання судового рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2013 року в частині, яка була залишена без змін рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області
від 04 листопада 2013 року, та ухвалено, що на користь кожного із стягувачів, правонаступників ОСОБА_5 , підлягає стягненню з ОСОБА_4 по 1/3 частині стягнутих з нього 235 662,40 грн.
Розмір заборгованості за виконавчим провадженням станом на 22 січня
2019 року визначався у розмірі 222 232,10 грн.
Відповідно до довідки приватного виконавця, постановою приватного виконавця від 23 січня 2019 року закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 201/1650/13-ц шляхом перерахування на користь
ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 73 987,88 грн та 74 122,12 грн, на користь ОСОБА_1 - в сумі 74 122,10 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_4 на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 19 липня
2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2019 рокуВерховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно із положеннями частини другої статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 входить до розділу I Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності
за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах
від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) та від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження
№ 14-591цс18).
Отже, положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать,
а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.
У рішенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня
2013 року, частково зміненого рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2013 року, визнано грошові зобов`язання ОСОБА_4
із відшкодування шкоди, визначено їх розмір. Ці зобов`язання належним чином не виконані, тому в цьому випадку вимоги частини другої статті 625 ЦК України підлягають застосуванню.
У частині першій статті 223 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи № 201/1650/13-ц про відшкодування шкоди, передбачалося, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Відповідно до частини першої статті 319 ЦПК України у цій же редакції рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2013 року, яким змінено рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2013 року, набрало законної сили того ж дня і саме з того часу у ОСОБА_4 виникло конкретно визначене зобов`язання виконати грошове зобов`язання
із відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_5 , і саме з указаного часу воно мало бути виконане.
Аналогічні за змістом висновки зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження
№ 14-591цс18), обставини справи якої схожі із обставинами справи,
яка переглядається, щодо виникнення між сторонами на підставі судового рішення грошового зобов`язання у зв`язку зі стягненням грошових коштів
на відшкодування шкоди, невиконання якого зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 1230 ЦК України до спадкоємця переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов`язаннях.
Отже, право на відшкодування збитків, стягнутих на користь ОСОБА_5 рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 листопада
2013 року, перейшло до його спадкоємців, а саме: батька ОСОБА_1 , дружини ОСОБА_2 та малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, саме
з часу набрання таким рішенням законної сили.
Оскільки рішення суду фактично виконано лише 23 січня 2019 року, суд першої інстанції зробив правильний висновок про обґрунтованість позову та стягнення сум, передбачених статтею 625 ЦК України, розрахував компенсаційне відшкодування за період з 11 листопада 2013 року по 23 січня 2019 року, урахувавши при цьому клопотання відповідача про застосування строку позовної давності і стягнувши заборгованість в межах строку позовної давності, з 04 січня 2016 року до 22 січня 2019 року.
Суд при цьому також врахував, що за положеннями частини четвертої статті 261 ЦК початок перебігу позовної давності у разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи починається від дня досягнення нею повноліття.
Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги щодо неврахування судами розміру коштів, які позивачі отримали від відчуження автомобіля, що підлягав повернення відповідачу, були предметом розгляду апеляційним судом, такі доводи спростовані. Касаційний суд погоджується з тим, що питання невиконання особами, які є позивачами у цій справі, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2013 року в частині передачі ОСОБА_4 автомобіля не є предметом розгляду в цій цивільній справі та у разі, коли відповідач вважає, що його права порушені таким невиконанням, він не позбавлений можливості захистити свої права у належний спосіб, визначений статями 15, 16 ЦК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції,
а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.
Щодо розгляду заяви про проведення касаційного розгляду за участю сторони
Згідно з частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно
з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження
за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання
не проводиться.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ураховуючи те, що касаційна скарга ОСОБА_4 на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 про стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних від простроченої суми розглянута у попередньому судовому засіданні та колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги
без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін, заява ОСОБА_4 про проведення касаційного розгляду за його участю задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 7, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року залишити без змін.
У задоволенні заяви ОСОБА_4 про проведення в касаційному порядку розгляду справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 про стягнення інфляційних витрат
та трьох відсотків річних від простроченої суми за його участю відмовити.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун М. Є. Червинська
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 26.06.2020 |
Оприлюднено | 06.07.2020 |
Номер документу | 90202274 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Бурлаков Сергій Юрійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні