Постанова

від 02.12.2019 по справі 907/65/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2019 р. Справа №907/65/18

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Бойко С.М., Матущак О.І.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників сторін:

від позивача (скаржника) - Барна Г.Д., Бухтоярова О.В.

від відповідача - Радь І.І.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Барна Михайла Васильовича (правонаступником якого є ОСОБА_2 ), б/н від 07 травня 2018 року

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 05 квітня 2018 року (підписане 18.04.2018 року), суддя Васьковський О.В.

у справі №907/65/18

за позовом Фізичної особи-підприємця Барна Михайла Васильовича (правонаступником якого є ОСОБА_2 ), м. Іршава, Закарпатська область

до відповідача Підприємства споживчої кооперації "Хлібокомбінат" Іршавської районної спілки споживчих товариств, м. Іршава, Закарпатська область

про стягнення 279 093,04 грн. - заборгованості за договором №1 від 02.01.2012 року

в с т а н о в и в :

13 лютого 2018 року Фізична особа-підприємець Барна Михайло Васильович звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача - Підприємства споживчої кооперації "Хлібокомбінат" Іршавської районної спілки споживчих товариств про стягнення заборгованості за договором №1 від 02.01.2012 року в розмірі 402 192,15 грн., з яких: 123 099,11 грн. - сума основного боргу, 256 990,05 грн. - пеня, 17 548,20 грн. - інфляційні збитки, 4 554,79 грн. - 3% річних.

З урахуванням заяви (б/н від 20.03.2018 року) про зменшення позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача пеню, інфляційні збитки та 3% річних, оскільки відповідач сплатив основний борг в розмірі 123 099,11 грн. Поряд з тим, просив суд повернути йому судовий збір в частині зменшення позовних вимог (арк. справи 101 том І).

У клопотанні (б/н від 06.03.2017 року) позивач просив відшкодувати витрати на послуги адвоката в розмірі 12 300 грн. (арк. справи 83 том І).

У клопотанні (б/н від 05.04.2018 року) позивач просив відшкодувати йому судові витрати за вчинення дій, необхідних для розгляду справи (витрати на паливо) в розмірі 2 249,73 грн.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 05 квітня 2018 року у справі №907/65/18 позов задоволено частково: присуджено до стягнення з Підприємства споживчої кооперації "Хлібокомбінат" Іршавської районної спілки споживчих товариств на користь Фізичної особи-підприємця Барна Михайла Васильовича 21 099,33 грн., з яких: 3 617,56 грн. - 3% річних та 17 481,77 грн. - інфляційні втрати. В задоволені решти позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду в частині відмови в стягненні пені мотивоване тим, що дослідивши матеріали справи, перевіривши подані сторонами розрахунки пені, заявленої до стягнення, судом встановлено, що поданий позивачем розрахунок пені є необґрунтований та не доведений позивачем належними та допустимими доказами, у відповідності з ст.ст.73,74,76-79 ГПК України. Суд зазначає, що позивачем здійснювалась поставка згідно договору на власний розсуд за наявної у відповідача простроченої заборгованості, хоча умовами договору передбачений відпуск товарів після попередньої оплати безготівковим видом розрахунків (п.3.2 договору) та гарантовано відповідачем в гарантійному листі від 03.04.17 №2, при цьому, позивачем не подано та у матеріалах справи відсутні докази пред`явлення відповідачу будь-яких претензій щодо простроченої оплати чи застосування насідків порушення платіжної дисципліни, передбаченої п.3.5 договору. Поряд з тим, здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Фізична особа-підприємець Барна Михайло Васильович звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 05 квітня 2018 року у справі №907/65/18 в частині відмови в позові та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову. Поряд з цим, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 6 032,88 грн. - судового збору за подання позову, 12 300 грн. - витрат на правову допомогу в суді першої інстанції та 2 249,73 грн. - судових витрат за вчинення дій, необхідних для розгляду справи в суді першої інстанції (витрати за паливо). Зокрема, зазначає, що ним правомірно нараховано відповідачу пеню в розмірі 0,5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання, на підставі п.5 договору №1 від 02 січня 2012 року, при цьому вважає, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , оскільки, сторонами в договорі погоджено інший розмір пені. До апеляційної скарги позивач долучив відповідний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат. Поряд з тим, скаржник зазначає, що у випадку іншого висновку місцевий господарський суд повинен був самостійно здійснити розрахунок пені у відповідності до вимог законодавства, яке на думку суду підлягає застосуванню до спірних правовідносин сторін. Одночасно апелянт наголошує на порушенні судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки останнім не здійснено розподілу судового збору, не вирішено заяв про відшкодування витрат на послуги адвоката, паливо та питання щодо повернення судового збору в частині зменшення позовних вимог.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2018 року провадження у справі зупинено до винесення Господарським судом Закарпатської області додаткового рішення у справі. Матеріали справи надіслано до місцевого господарського суду для вирішення заяв позивача: про повернення судового збору, про стягнення витрат на правничу допомогу та витрат, за вчинення дій, необхідних для розгляду справи (арк. справи 236 том І).

Додатковим рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17 жовтня 2018 року присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 316,49 грн. - судового збору, 12 300 грн. - витрат на правничу допомогу. Відмовлено у задоволенні клопотання позивача про відшкодування судових витрат за вчинення дій, необхідних для розгляду справи в розмірі 2 249,73 грн. Також суд повернув позивачу з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 846,49 грн.

У зв`язку з ліквідацією Львівського апеляційного господарського суду, справу передано колегії суддів Західного апеляційного господарського суду: Плотніцький Б.Д., Кордюк Г.Т. та Хабіб М.І. (арк. справи 1 том ІІ).

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26 червня 2019 року закрито провадження у справі №907/65/18, на підставі ч.6 ст.231 ГПК України (арк. справи 91 том ІІ).

Постановою Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі №907/65/18 ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 26 червня 2019 року скасовано, справу №907/65/18 передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (арк. справи 155 том ІІ).

У постанові Верховний Суд зазначає, що прийняття спадщини є безумовним і беззаперечним переходом всіх прав і обов`язків від померлої особи до спадкоємців, відтак, суд дійшов висновку, що у разі встановлення обставин, що спадкоємцем Барни Михайла Васильовича є ОСОБА_2 , остання не може бути обмежена у праві бути правонаступником у спірних правовідносинах на стадії апеляційного провадження.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 вересня 2019 року справу №907/65/18 розподілено колегії суддів: Якімець Г.Г. (головуючий суддя), Желік М.Б., Матущак О.І.

У зв`язку з перебуванням у відпустці члена колегії - судді Желіка М.Б., розпорядженням керівника апарату Західного апеляційного господарського суду №938 від 30 вересня 2019 року призначено проведення автоматизованої заміни складу колегії суддів.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 вересня 2019 року справу №907/65/18 розподілено колегії суддів: Якімець Г.Г. (головуючий суддя), Бойко С.М. та Матущак О.І.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2019 року, з урахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 10 вересня 2019 року, до участі у справі залучено правонаступника позивача (скаржника) ФОП Барна Михайла Васильовича - Барну Ганну Дмитрівну. Розгляд справи відкладено на 02 грудня 2019 року.

Судові засідання з розгляду справи №907/65/18 в суді апеляційної інстанції проводились в режимі відеоконференції з Господарським судом Закарпатської області за клопотанням Барни Г.Д. на підставі ст.197 ГПК України.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги в частині стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних та витрат, необхідних для розгляду справи (витрати на паливо).

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 02 січня 2012 року між Приватним підприємцем Барна Михайлом Васильовичем (в тексті договору - продавець) та Підприємством споживчої кооперації Хлібокомбінат Іршавської районної спілки споживчих товариств (в тексті договору - покупець) укладено договір №1, відповідно до умов якого, а саме: розділу 1 продавець зобов`язався продати (передати у власність) товар покупцеві на умовах цієї угоди, а покупець - прийняти і оплатити товар на умовах цієї угоди товар в асортименті, кількості за цінами, наведеними у накладній, яка виписується при відпуску товару.

Згідно з п.2.1 Договору продаж товару здійснюється за замовленням покупця, або після попередньої оплати вартості товару.

У розділі 3 Договору сторони погодили, що продавець відпускає покупцю товар по цінах згідно з накладною, що є невід`ємною частиною даної угоди. Відпуск товару здійснюється після попередньої оплати безготівковим видом розрахунків. За усною домовленістю між сторонами відпуск товару може проводитись з відтермінуванням в оплаті до 10 календарних днів. При виникненні затримки з оплатою за отримані товари більше десяти календарних днів з моменту отримання товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день простроченої оплати. У разі порушення платіжної дисципліни продавець залишає за собою право припинити продаж товару. Відпуск наступної партії товару здійснюється після надходження грошових коштів за попередню партію на розрахунковий рахунок продавця.

У разі порушення умов оплати товару покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання; суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми (п.5.1 Договору).

Відповідно до п.4.1 Договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань та здійснення взаєморозрахунків сторін.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 18 жовтня 2016 року по 19 травня 2017 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 125 687,25 грн., що підтверджується накладними, копії яких знаходяться у матеріалах справи, а саме:

накладна №1954 від 18.10.2016 року на суму 2 631,70 грн.

накладна №1918 від 14.11.2016 року на суму 6 564,20 грн.

накладна №1948 від 17.11.2016 року на суму 2 504,75 грн.

накладна №1958 від 18.11.2016 року на суму 504,75 грн.

накладна №1993 від 22.11.2016 року на суму 895,65 грн.

накладна №1994 від 22.11.2016 року на суму 999,80 грн.

накладна №2013 від 24.11.2016 року на суму 1 336,05 грн.

накладна №2036 від 28.11.2016 року на суму 3 859,95 грн.

накладна №2048 від 30.11.2016 року на суму 977,45 грн.

накладна №2067 від 01.12.2016 року на суму 2 232,40 грн.

накладна №2068 від 01.12.2016 року на суму 654,10 грн.

накладна №2103 від 05.12.2016 року на суму 3 895,35 грн.

накладна №2118 від 07.12.2016 року на суму 1 089,15 грн.

накладна №2188 від 14.12.2016 року на суму 4 597,55 грн.

накладна №2220 від 19.12.2016 року на суму 2 974 грн.

накладна №2223 від 19.12.2016 року на суму 2 324,60 грн.

накладна №2241 від 22.12.2016 року на суму 3 254 грн.

накладна №2244 від 26.12.2016 року на суму 4 059,80 грн.

накладна №2251 від 29.12.2016 року на суму 5 112,50 грн.

накладна №3 від 06.01.2017 року на суму 1 610 грн.

накладна №4 від 10.01.2017 року на суму 5 213,45 грн.

накладна №26 від 17.01.2017 року на суму 832,50 грн.

накладна №54 від 19.01.2017 року на суму 4 022 грн.

накладна №55 від 19.01.2017 року на суму 731,25 грн.

накладна №61 від 20.01.2017 року на суму 2 087,70 грн.

накладна №93 від 24.01.2017 року на суму 2 189,70 грн.

накладна №128 від 30.01.2017 року на суму 2 999 грн.

накладна №165 від 06.02.2017 року на суму 4 765,85 грн.

накладна №202 від 09.02.2017 року на суму 1 902,50 грн.

накладна №226 від 14.02.2017 року на суму 3 017,10 грн.

накладна №249 від 20.02.2017 року на суму 2 662,25 грн.

накладна №274 від 23.02.2017 року на суму 1 987,50 грн.

накладна №298 від 27.02.2017 року на суму 3 794,60 грн.

накладна №328 від 03.03.2017 року на суму 3 781,40 грн.

накладна №352 від 07.03.2017 року на суму 3 898,10 грн.

накладна №370 від 10.03.2017 року на суму 1 547,10 грн.

накладна №462 від 23.03.2017 року на суму 1 867 грн.

накладна №476 від 27.03.2017 року на суму 2 030,50 грн.

накладна №493 від 29.03.2017 року на суму 1 065 грн.

накладна №501 від 31.03.2017 року на суму 1 248,75 грн.

накладна №522 від 03.04.2017 року на суму 1 926,75 грн.

накладна №542 від 05.04.2017 року на суму 1 065 грн.

накладна №552 від 07.04.2017 року на суму 9 142,80 грн.

накладна №587 від 12.04.2017 року на суму 138 грн.

накладна №588 від 12.04.2017 року на суму 401,90 грн.

накладна №590 від 13.04.2017 року на суму 832,50 грн.

накладна №603 від 14.04.2017 року на суму 660,80 грн.

накладна №615 від 19.04.2017 року на суму 1 848 грн.

накладна №638 від 25.04.2017 року на суму 1 317,75 грн.

накладна №654 від 28.04.2017 року на суму 2 021,55 грн.

накладна №751 від 19.05.2017 року на суму 2 611,20 грн.

Крім того, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором №1 від 02 січня 2012 року становила: (підтверджується актами звіряння розрахунків, підписаними обома сторонами):

станом на 01 липня 2016 року - 75 055,06 грн.

станом на 01 вересня 2016 року - 113 234,41 грн.

станом на 30 вересня 2016 року - 121 816,81 грн.

станом на 01 жовтня 2016 року - 121 816,81 грн.

станом на 28 лютого 2017 року - 206 681,36 грн.

станом на 01 березня 2017 року - 206 681,36 грн.

станом на 31 березня 2017 року - 152 307,69 грн.

станом на 01 жовтня 2017 року - 124 099,11 грн.

станом на 05 січня 2018 року - 123 099,11 грн. (відповідачем сплачено 1 000 грн. 24 жовтня 2017 року).

Звертаючись до суду з цим позовом в лютому 2018 року, позивач просив суд стягнути з відповідача: 402 192,15 грн., з яких: 123 099,11 грн. - сума основного боргу, 256 990,05 грн. - пеня, 17 548,20 грн. - інфляційні збитки та 4 554,79 грн. - 3% річних.

Враховуючи, що в процесі розгляду справи в суді першої інстанції відповідач сплатив основний борг в розмірі 123 099,11 грн., а позивач зменшив позовні вимоги в цій частині, предметом позову є стягнення з відповідача 279 093,04 грн., з яких: 256 990,05 грн. - пеня, 17 548,20 грн. - інфляційні збитки та 4 554,79 грн. - 3% річних.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Обов`язок покупця щодо оплати товару передбачено частиною 1 ст.692 ЦК України.

В силу положень ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Поряд з тим, відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пунктах 3.2, 3.3 Договору сторони погодили, що відпуск товару здійснюється після попередньої оплати безготівковим видом розрахунків; за усною домовленістю між сторонами відпуск товару може проводитись з відтермінуванням в оплаті до 10 календарних днів.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат. До стягнення підлягає з відповідача на користь позивача 3 617,56 грн. - 3% річних та 17 481,77 грн. інфляційних втрат.

Поряд з тим, позивач просив стягнути з відповідача 256 990,05 грн. - пені, нарахованої на підставі п.5.1 Договору на всю суму заборгованості за період з 12 лютого 2017 року по 24 жовтня 2017 року.

Суд першої інстанції, визнавши необґрунтованим розрахунок пені, поданий позивачем, відмовив у задоволенні позову у цій частині, однак, колегія суддів не погоджується з таким рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У ч.6 ст.231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У пункті 5.1 Договору сторони погодили, що у разі порушення умов оплати товару покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Поряд з тим, статтею 1 ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 вказаного Закону).

Частиною 2 ст.343 ГК України також визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Слід зазначити, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Правова позиція щодо розміру обчислення пені на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України є сталою та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 24.10.2011 року у справі №25/187 та від 07.11.2011 року у справі №5002-2/5109-2010. Також вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 листопада 2019 року у справі №914/1359/18.

Судом встановлено, що розмір пені, погоджений сторонами в п.5.1 Договору (0,5%) перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, відтак, позивач має право на нарахування відповідачу пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано .

Вказаною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч.6 ст.232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 07 червня 2019 року у справі №910/23911/16 та від 22 серпня 2019 року у справі №914/508/17).

Враховуючи викладене, надавши оцінку умовам договору №1 від 02 січня 2012 року, колегія суддів встановила, що вказаний договір не містить положень, які б визначали інший строк припинення нарахування пені, у зв`язку з чим, при нарахуванні пені в цьому випадку підлягає застосуванню строк, передбачений ч.6 ст.232 ГК України.

Одночасно умовами договору сторони передбачили можливе відтермінування оплати товару до десяти календарних днів після відпуску товару без попередньої оплати, відтак, строк оплати у кожному такому випадку настає в залежності від дати поставки (дати накладної), у зв`язку з чим, і пеня нараховується за прострочення оплати більш ніж на 10 днів по кожній накладній окремо.

Слід зазначити, що позивачем неправильно здійснено розрахунок пені, оскільки останнім не враховано вимог ч.6 ст.232, ч.2 ст.343 ГК України, ст.3 ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та поряд з тим, помилково нараховано пеню на сукупну заборгованість, зокрема по накладних, що містяться у матеріалах справи, а також заборгованість за попередні періоди поставки, накладні по яких у матеріалах справи відсутні.

Як встановлено судом вище, в матеріалах справи знаходяться копії накладних на загальну суму 125 687,25 грн. за період поставки - з 18 жовтня 2016 року по 19 травня 2017 року. Станом на час звернення позивача до суду у відповідача існував борг в розмірі 123 099,11 грн., який відповідач сплатив лише під час розгляду справи, поряд з тим, з матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечувалось, що до подання позову останні проплати відповідача мали місце 24 жовтня 2017 року - 1 000 грн. та 28 вересня 2017 року - 2 000 грн., тобто здійсненні поза межами строку нарахування пені за несвоєчасну оплату товару за накладною №1954 від 18 жовтня 2016 року на суму 2 631,70 грн.

У зв`язку з наведеним вище, взявши до уваги накладні, копії яких знаходяться у матеріалах справи, здійснивши розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, враховуючи строк нарахування пені, визначений ч.6 ст.232 ГК України, при цьому, врахувавши визначений позивачем у позовній заяві період нарахування пені (з 12 лютого 2017 року по 24 жовтня 2017 року), колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову щодо стягнення пені. Так, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 13 972,21 грн. - пені. Розрахунок пені долучено до матеріалів справи. При цьому, за відсутності у матеріалах справи відповідних первинних документів за період до 18 жовтня 2016 року, а також доказів оплати відповідачем поставленого товару, в колегії суддів немає можливості здійснити розрахунок пені за порушення зобов`язання за такий період.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Статтею 275 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч.1 ст.277 ГПК України).

Беручи до уваги все наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Господарського суду Закарпатської області від 05 квітня 2018 року у справі №907/65/18 в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені, прийняття в цій частині нового рішення, про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 13 972,21 грн. - пені, в задоволенні решти вимог про стягнення пені - відмовити. При цьому, рішення суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат слід залишити без змін.

Разом з тим, оскільки додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 17 жовтня 2018 року у справі №907/65/18, яким вирішено питання про судові витрати, є похідним від первісного судового акта і його невід`ємною складовою, то воно підлягає зміні в частині відшкодування позивачу судового збору за подання позовної заяви, а саме: з відповідача на користь позивача слід стягнути 526,07 грн.

Щодо судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

У зв`язку з наведеним, з відповідача на користь позивача слід стягнути 789,11 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги. При цьому, судом встановлено, що подаючи апеляційну скаргу апелянт сплатив судовий збір в розмірі 9 049,32 грн., відтак, останній має право на повернення зайво сплаченого судового збору в розмірі 2 769,73 грн. за його клопотанням.

Поряд з цим, пропорційно до задоволених вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути 241,40 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

Щодо відшкодування позивачу судових витрат за вчинення дій, необхідних для розгляду справи (витрати на паливо) в розмірі 2 249,73 грн., колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду про відмову у відшкодуванні таких витрат, оскільки витрати на паливо для доїзду на судове засідання, не входять до витрат, пов`язаних з розглядом справи (пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду) в розумінні п.4 ч.3 ст.123 ГПК України. Також безпідставним є посилання позивача по положення ст.128 ГПК України, оскільки заявлені до відшкодування витрати на паливо для доїзду на судове засідання особисто позивача не є витратами, пов`язаними з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, про які зазначено у ст.128 ГПК України. Поряд з тим, як вбачається з матеріалів справи, в суді першої інстанції інтереси позивача представляв адвокат, який був присутній у судових засіданнях в Господарському суді Закарпатської області та місце роботи якого знаходиться у м. Ужгород (договір про надання правової допомоги, арк. справи 84 том І). Зважаючи на наведене суд першої інстанції правомірно відмовив у відшкодуванні позивачу 2 249,73 грн. - витрат на паливо.

Керуючись ст.ст.129, 244, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Барна Михайла Васильовича - задоволити частково.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 05 квітня 2018 року у справі №907/65/18 скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити частково.

Стягнути з Підприємства споживчої кооперації Хлібокомбінат Іршавської районної спілки споживчих товариств (90100, Закарпатська область, м. Іршава, вул. Гагаріна, 116, ідентифікаційний код юридичної особи - 01730858) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) 13 972,21 грн. - пені.

В задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені - відмовити.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 05 квітня 2018 року у справі №907/65/18 в частині задоволення позову про стягнення 3 617,56 грн. - 3% річних та 17 481,77 грн. - інфляційних втрат залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 17 жовтня 2018 року у справі №907/65/18 змінити, виклавши п.2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути з Підприємства споживчої кооперації Хлібокомбінат Іршавської районної спілки споживчих товариств (90100, Закарпатська область, м. Іршава, вул. Гагаріна, 116, ідентифікаційний код юридичної особи - 01730858) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) 526,07 грн. - судового збору та 12 300 грн. - витрат на правничу допомогу. .

В решті додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 17 жовтня 2018 року у справі №907/65/18 залишити без змін.

Стягнути з Підприємства споживчої кооперації Хлібокомбінат Іршавської районної спілки споживчих товариств (90100, Закарпатська область, м. Іршава, вул. Гагаріна, 116, ідентифікаційний код юридичної особи - 01730858) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) 1 030,51 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної та касаційної скарг.

На виконання постанови місцевому господарському суду видати відповідні накази.

Матеріали справи №907/65/18 повернути до Господарського суду Закарпатської області .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 06 грудня 2019 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Матущак О.І.