Ухвала

від 09.12.2019 по справі 14/263-пд-05

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення апеляційної скарги

09 грудня 2019 року м. ОдесаСправа № 14/263-ПД-05 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Мишкіної М.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на рішення господарського суду Херсонської області від 15.11.2005, прийняте суддею Гридасовим Ю.В., повний текст складено 21.11.2005 в м. Херсоні

у справі №14/263-ПД-05

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Дана лтд"

до відповідачів:

-Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "АБМ";

-Херсонського державного бюро технічної інвентаризації

про визнання договору дійсним та визнання права власності на предмет договору купівлі-продажу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 15.11.2005 у справі №14/263-ПД-05 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Дана лтд" до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "АБМ" та Херсонського державного бюро технічної інвентаризації задоволено; визнано дійним договір купівлі-продажу підвального приміщення за адресою: м. Херсон, вул . Карла Маркса, 104, загальною площею 195,2 кв.м, укладений 07.10.1995 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Дана лтд" та Приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "АБМ"; визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Дана лтд" на підвальне приміщення за адресою: м. Херсон, вул. Карла Маркса, 104, загальною площею 195,2 кв.м.

Не погодившись з вказаним рішенням, 23.10.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Одночасно з апеляційною скаргою скаржником було заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження вищезазначеного рішення, яке мотивоване тим, що скаржник не брав участі у справі №14/263-ПД-05 під час її розгляду судом першої інстанції, між тим, ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд вирішив питання про його права та інтереси як співвласника підвального приміщення загальною площею 195,2 кв.м, розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Карла Маркса, 104. Водночас скаржник стверджує, що він є мешканцем зазначеного гуртожитку та власником житлових кімнат № 9, 12, а тому в силу закону є співвласником спірних приміщень. Тобто, з об`єктивних причин, не залежних від його волі, він не міг довідатися про існування оскаржуваного рішення та подальшої державної реєстрації прав на вказане підвальне приміщення. Весь цей час (з листопада 2005 року до вересня 2019 року) жодні треті особи не здійснювали фактичного користування підвальним приміщенням загальною площею 195,2 кв.м., розташованого за адресою вул. Потьомкінеька, буд. 104, м. Херсон. Лише у вересні 2019 року у скаржника виникли підозри з приводу того, що його права можуть бути порушені, адже до гуртожитку приїхали сторонні особи, які вимагали надати доступ до підвального приміщення, а згодом почали виносити звідти особисті речі мешканців. З того часу скаржник розпочав активні дії з ціллю встановити істину та захистити і відновити своє порушене право.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Херсонської області від 15.11.2005 у справі №14/263-ПД-05 залишено без руху. Встановлено скаржнику строк протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням в ній інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвала мотивована тим, що причини пропуску строку, зазначені апелянтом в обґрунтування відповідного клопотання, не є поважними для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Херсонської області від 15.11.2005 у справі №14/263-ПД-05, оскільки несвоєчасне оскарження ОСОБА_1 зазначеного рішення суду, з огляду на наведені скаржником доводи, не зумовлене обставинами, які є об`єктивно непереборними, незалежними від її волевиявлення та пов`язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії.

На виконання вимог зазначеної ухвали, скаржником подано до Південно-західного апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в додатках до якої міститься заява про поновлення строку на апеляційне оскарження (доповнення).

В обґрунтування інших поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення скаржник зазначає, що до матеріалів справи додано свідоцтво про право власності ОСОБА_1 від 10 квітня 2014 року, отже право власності вона набула лише в 2014 році, тому раніше не мала навіть права дізнатися про існування оспорюваного рішення, адже гуртожиток був у державній власності. Враховуючи, що апелянт не був стороною у справі, не приймав участі у розгляді справи судом першої інстанції, а тому був позбавлений можливості оскаржити його у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Отже, скаржник фактично посилається на ті ж самі обставини, які були ним зазначені у раніше поданій заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).

З 15.12.2017 набув чинності Господарський процесуальний кодекс України в новій редакції відповідно до Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-19 від 03.10.2017.

Згідно з пунктом 13 частини 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Господарським судом Херсонської області у справі №14/263-ПД-05 оскаржуване рішення винесено 15.11.2005, тобто до набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в новій редакції відповідно до Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-19 від 03.10.2017.

Отже, судові рішення, що ухвалені до набрання чинності цією редакцією Господарського процесуального кодексу України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, однак до розгляду таких скарг застосовуються правила, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 93 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п`яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Згідно із частиною третьою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цієї редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною першою статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на положення статті 256 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником і лише сам факт подання скаржником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду відновити цей строк.

З наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №177761538 від 16.08.2019 вбачається, що ще 19.12.2005 на підставі оскаржуваного рішення господарського суду Херсонської області від 15.11.2005 було зареєстровано право колективної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Дана лтд" на спірне підвальне приміщення загальною площею 195,2 кв.м, розташоване за адресою: м. Херсон, вул. Карла Маркса , 104. З цього моменту відомості про оскаржуване рішення є загальнодоступними та відомими.

Отже, з моменту реєстрації спірного майна за позивачем і до моменту звернення ОСОБА_1 з даною апеляційною скаргою минуло близько 14 років, що є дуже тривалим періодом у часі. При цьому, скаржник набувши право власності у 2014 році на житлові приміщення у гуртожитку і вважаючи себе співвласником спірного підвального приміщення мав достатньо механізмів та засобів для того, щоб протягом 5-ти років з`ясувати факт як належності спірного майна до власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Дана лтд", так і проведення реєстрації права власності на нього за позивачем на підставі рішення господарського суду Херсонської області від 15.11.2005 у справі №14/263-ПД-05.

Проте, доказів які б свідчили про те, що з 2014 року ОСОБА_1 вживалися будь-які заходи для з`ясування факту належності спірного майна до власності іншої особи, скаржником до суду не подано.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 29.10.2010 у справі "Устименко проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 13.03.2018 у справі "Кузнєцов та інші проти Росії" суд підкреслив, що поновлення строків на оскарження означає відступ від принципу res judicata, а тому особи, які оскаржують рішення за межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом .

Європейський суд з прав людини у вказаному рішенні стосовно випадків пана Беззубко та пана Трубіцина визначає, що вказані заявники подали заяви про поновлення строку на оскарження після спливу чотирьох місяців з дня визнання неприйнятними їх апеляційних скарг, а тому, за даних обставин, такі заявника діяли без належної старанності та задоволення їх клопотання за таких умов означало б глумитися над принципом правової певності .

З цих підстав Європейський суд з прав людини визнав скарги пана Беззубко та пана Трубіцина неприйнятними.

Колегія суддів виходить із того, що процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на не допущення зловживання процесуальними правами.

Звертаючись з апеляційною скаргою поза строками встановленими законом скаржник не надав переконливих доказів про наявність у нього дійсних перешкод для реалізації права на оскарження рішення господарського суду Херсонської області від 15.11.2005 у справі №14/263-ПД-05 сумлінно та своєчасно, тобто з урахуванням періоду часу, який об`єктивно необхідний для підготовки апеляційної скарги. При цьому відхід від res judicatа можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено, не обґрунтовано і не доведено. Посилання скаржника на те, що він набув право власності лише в 2014 році, а тому раніше не мав можливості дізнатися про існування оспорюваного рішення, адже гуртожиток був у державній власності, не є такими непереборними обставинами, оскільки ніщо не заважало скаржнику одразу після того як він набув право власності на приміщення гуртожитку вчинити будь-які дії для встановлення факту належності спірного майна іншій особі.

Відповідно до частини четвертої статті 260 ГПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

В силу пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Херсонської області від 15.11.2005 у справі №14/263-ПД-05 визнані Південно-західним апеляційним господарським судом неповажними і при цьому скаржником не вказано інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, крім тих, які судом апеляційної інстанції визнано неповажними, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 слід відмовити.

Станом на 09.12.2019 будь-яких інших заяв чи клопотань про усунення недоліків, зазначених в ухвалі Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2019 у даній справі, від скаржника не надходило.

Згідно з частиною четвертою статті 261 ГПК України копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.

Також судом апеляційної інстанції враховано акт господарського суду Херсонської області № 1 від 06.04.2016, відповідно до якого справа № 14/263-ПД-05 була знищена за спливом строків зберігання.

Керуючись статтями 119, 232-235, 256, 258, 260, 261 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Херсонської області від 15.11.2005 у справі №14/263-ПД-05.

Апеляційну скаргу з доданими до неї матеріалами повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Бєляновський В.В.

Судді Богатир К.В.

Мишкіна М.А.