Ухвала

від 04.12.2019 по справі 910/23003/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця

04.12.2019Справа № 910/23003/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участі секретаря судового засідання Грузького Ю.О., розглянувши скаргу Приватного акціонерного товариства "АПК-Інвест"

на бездіяльність Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві

у справі № 910/23003/16

за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "АПК-Інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дахміра-Україна"

про зобов`язання здійснити поставку товару та стягнення 613 237,20 грн,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дахміра-Україна"

до Приватного акціонерного товариства "АПК-Інвест"

про визнання недійсним пункту договору та стягнення заборгованості

Представники учасників судового процесу:

від позивача за первісним позовом (скаржника): Бажан В.П., довіреність № 33-Д від 16.04.2019;

від відповідача за первісним позовом: не з`явився;

від ДВС: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Приватне акціонерне товариство "АПК-Інвест" (далі - ПрАТ "АПК-Інвест") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дахміра-Україна" (далі - ТОВ "Дахміра-Україна") про зобов`язання відповідача здійснити поставку товару за Договором поставки від 21.09.2015 № 49/09-15 та стягнення штрафних санкцій у сумі 613 237,20 грн, у зв`язку із порушенням відповідачем строків поставки товару за цим договором.

У лютому 2017 року ТОВ "Дахміра-Україна" подало до Господарського суду міста Києва зустрічну позовну заяву, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (яку було прийнято судом), в якій просило визнати недійсним пункт 5.3 Договору поставки від 21.09.2015 № 49/09-15, укладеного між сторонами, оскільки він суперечить положенням частин 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, статтям 1, 3 Закону України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань" та статті 61 Конституції України, а також стягнути з ПрАТ "АПК-Інвест" заборгованість у сумі 107 403,29 грн, пеню у сумі 24 794,76 грн, 3 % річних у сумі 3 127,68 грн та 12 559,02 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2017, первісний позов задоволено частково, у частині спонукання ТОВ "Дахміра-Україна" до виконання зобов`язань з поставки товару за Договором поставки від 21.09.2015 № 49/09-15 провадження у справі припинено у зв`язку зі здійсненням поставки на час розгляду справи. Стягнуто з ТОВ "Дахміра-Україна" на користь ПрАТ "АПК-Інвест" неустойку в сумі 15 325,35 грн і 6 503,52 грн судового збору. У решті первісного позову ПрАТ "АПК-Інвест" відмовлено.

Зустрічний позов ТОВ "Дахміра-Україна" задоволено частково, стягнуто з ПрАТ "АПК-Інвест" на користь ТОВ "Дахміра-Україна" заборгованість у сумі 107 403,29 грн, пеню у сумі 24 794,76 грн, 3 % річних у сумі 3 127,68 грн, 12 559,02 грн інфляційних втрат, 6 000 грн витрат на послуги адвоката та 2 218,27 грн судового збору. У частині визнання недійсним пункту 5.3 договору поставки відмовлено.

13.07.2017 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідні накази.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.10.2017 рішення Господарського суду м. Києва від 16.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 скасовано у частині первісного позову про стягнення неустойки і розподілу судових витрат та у частині зустрічного позову про стягнення пені, 3 % річних, інфляційних сум і розподілу судових витрат. Справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду, 06.11.2017 ТОВ "Дахміра-Україна" подано заяву про зменшення позовних вимог за зустрічним позовом у частині інфляційних нарахувань у сумі 6 359,64 та 29.11.2017 - заяву про збільшення позовних вимог, у якій просило стягнути 3 % річних у сумі 5 593,71 грн, донарахованих на несплачену суму заборгованості за період із 06.02.2017 по 28.11.2017, інфляційних втрат у сумі 10 992,12 грн за січень-жовтень 2017.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018, первісний позов задоволено частково, стягнуто із ТОВ "Дахміра-Україна" на користь ПрАТ "АПК-Інвест" 358 119,71 грн штрафних санкцій, 6 176,71 грн судового збору за подання позовної заяви, 9 390,98 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 10 244,70 грн судового збору за подання касаційної скарги. У задоволенні іншої частини позову ПрАТ "АПК-Інвест" відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково, стягнуто з ПрАТ "АПК-Інвест" на користь ТОВ "Дахміра-Україна" 24 794,76 грн пені, 5 550,52 грн - 3 % річних, 10 614,68 грн інфляційних втрат, а також 614,40 грн судового збору. У задоволенні іншої частини зустрічного позову відмовлено.

19.02.2018 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідні накази.

Постановою Верховного Суду від 29.05.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі № 910/23003/16 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 визнано наказ Господарського суду міста Києва у справі № 910/23003/16 від 13.07.2017 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "АПК-Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дахміра-Україна" 107 403 грн. 29 коп. боргу таким, що не підлягає виконанню, визнано наказ Господарського суду міста Києва від 19.02.2018 у справі № 910/23003/16 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "АПК-Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дахміра-Україна" 24794 грн 76 коп. пені, 5550 грн 52 коп. трьох процентів річних, 10614 грн 68 коп. інфляційних втрат, а також 614 грн 40 коп. судового збору таким, що не підлягає виконанню, визнано наказ Господарського суду міста Києва від 19.02.2018 у справі № 910/23003/16 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дахміра-Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "АПК-Інвест" 358119 грн 71 коп. штрафних санкцій, 6176 грн 71 коп. судового збору за подання позовної заяви, 9390 грн 98 коп. судового збору за подання апеляційної скарги, 10244 грн 70 коп. судового збору за подання касаційної скарги таким, що не підлягає виконанню частково на суму 148 977 грн 65 коп.

07.11.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла скарга Приватного акціонерного товариства "АПК-Інвест" на бездіяльність Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у справі № 910/23003/16, відповідно до якої стягувач просить суд визнати протиправною бездіяльність органу державної виконавчої служби щодо нездійснення належних та достатніх дій з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 19.02.2018 про стягнення з ТОВ "Дахміра-Україна" на користь ПрАТ "АПК-Інвест" грошових коштів у розмірі 234 954 грн 35 коп. та зобов`язати орган державної виконавчої служби здійснити належні та достатні дії з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 19.02.2018.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2019, у зв`язку з лікарняним судді Сташківа Р.Б., справу № 910/23003/16 передано судді Нечаю О.В. для розгляду скарги Приватного акціонерного товариства "АПК-Інвест".

Згідно зі статтею 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

З огляду на положення частини 1 статті 342 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалою призначив скаргу до розгляду на 04.12.2019.

02.12.2019 від ДВС надійшли до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва письмові пояснення.

У судове засідання 04.12.2019 з`явився представник скаржника, скаргу підтримав в повному обсязі, просив суд її задовольнити.

Інші учасники у судове засідання 04.12.2019 не з`явились, про час, дату та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Розглянувши у судовому засіданні 04.12.2019 скаргу Приватного акціонерного товариства "АПК-Інвест" на бездіяльність Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у справі № 910/23003/16, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (ч. 1 ст. 14 Закону України Про виконавче провадження ).

За вимогами частин 1 та 2 ст. 18 названого Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

При цьому, у частині третій статті 18 Закону України Про виконавче провадження закріплено право державного виконавця 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;

9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;

10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;

12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

Сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом (ч. 1 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження ).

З аналізу вказаної правової норми вбачається, що державний виконавець має певне коло прав і обов`язків. В частині наявних у державного виконавця прав, слід, перш за все, звертати увагу на предмет виконавчого провадження, з метою визначення об`єктивних дій, які мають бути вчиненні задля належного виконання рішення суду, яке гарантується державою.

Скаржник у своїй скарзі зазначає про бездіяльність державного виконавця в частині вчинення всіх необхідних дій по виконанню рішення суду, зокрема:

- зобов`язати боржника подати декларацію про його доходи та майно;

- зобов`язати боржника надати відомості щодо належного йому майна за даними бухгалтерського обліку;

- отримати в органах доходів і зборів інформацію про наявні у боржника рахунки, а також про його дебіторську заборгованість;

- встановити майно боржника, яке знаходиться в інших осіб, а також майно та кошти, що належать Боржнику від інших осіб;

- встановити інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в найм (оренду) індивідуальних банківських сейфів;

- провести перевірку майнового стану боржника. У подальшому здійснювати перевірку не рідше ніж один раз на три місяці;

- здійснити реєстрацію обтяжень майна боржника;

- у разі невиконання стороною боржника законних вимог державного виконавця вирішити питання про притягнення винуватих осіб до адміністративної відповідальності в порядку ст. 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а у разі неявки на вимогу держаного виконавця - вжити заходів застосування приводу;

- якщо у поведінці боржника чи пов`язаних з ним осіб буде виявлено ознаки злочину, передбаченого в статтях 219, 382 чи 388 Кримінального кодексу України (доведення до банкрутства, невиконання судового рішення, незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, або майна, яке описано), скласти про це відповідний акт та звернутися до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення;

- у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Державним виконавцем було надано суду копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 56028584, з яких вбачається, що з метою належного та повного виконання рішення державним виконавцем було вчинено наступні дії:

- 24.05.2018 отримано відповіді з Державної фіскальної служби України та винесено постанову про арешт коштів боржника, скеровано до банківських установ на виконання;

- 25.05.2018 виставлено платіжні вимоги до банківських установ, по надходженню відповідей державним виконавцем виявлено, що кошти на рахунках боржника відсутні;

- на вимогу до директора боржника, ТОВ Дахміра-Україна , 16.07.2018 керівник товариства особисто з`явився на прийом до державного виконавця та надав письмові пояснення з копією заяви про залік зустрічних однорідних вимог від 31.01.2018, та просив врахувати у суму погашення боргу суму грошових коштів 148 977,65 грн;

- арешт на все нерухоме та рухоме майно боржника було накладено державним виконавцем постановою ВП № 56028594, проте майна, на яке можливо звернути стягнення, державним виконавцем не виявлено;

- з метою повного, фактичного виконання рішення державним виконавцем повторно виставлено платіжні вимоги на рахунки боржника, та поновлено запити до Державної фіскальної служби України та Міністерства внутрішніх справ України;

- державним виконавцем повторно надіслано вимогу директору боржника з`явитись на прийом для відібрання пояснень, отримання декларації, відомостей щодо юридичної особи-боржника;

- на вимогу до директора - ОСОБА_1 , ТОВ Дахміра- Україна , 04.11.2019 керівник особисто з`явився на прийом до державного виконавця та надав письмові пояснення, що після арешту всього майна боржника за відповідним виконавчим провадженням № 56028584, боржник не здійснював господарську діяльність та не подавав податкову, фінансову звітність через відсутність господарських операцій, не отримував дохід, у боржника відсутні наймані працівники та ЄСВ не нараховувалось.

Пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо, зокрема, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Постановою Головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 19.11.2019 наказ Господарського суду міста Києва № 910/23003/16 від 19.02.2018 було повернуто стягувану на підставі ч. 2 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження . У вказаній постанові державним виконавцем було зазначено про можливість стягувача повторно пред`явити наказ до виконання в строк до 19.11.2022.

Враховуючи предмет виконавчого провадження, а саме, стягнення з боржника грошових коштів, державним виконавцем здійснені всі необхідні заходи, спрямовані на виконання рішення суду в межах своїх повноважень та винесено постанову про повернення виконавчого документа з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

При цьому, слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до відкриття провадження у справі.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі Пелевін проти України , від 30.05.2013 у справі Наталія Михайленко проти України зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з положеннями ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб`єкти права власності рівні перед законом; захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 17, частина перша статті 55, частина п`ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).

За приписами чинного процесуального закону учасники судового процесу повинні добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ч. 3 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, суд звертає увагу, що, оскільки державним виконавцем було повернуто стягувачу виконавчий документ на підставі ч. 2 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , то обраний скаржником спосіб захисту порушеного права, в разі його наявності, у вигляді визнання бездіяльності ДВС незаконною та зобов`язання вчинити дії, не поновить його порушених або оспорюваних прав, в разі наявності такого порушення.

Суд критично ставиться до усної вимоги скаржника, заявленої у судовому засіданні 04.12.2019, про вихід судом за межі вимог, викладених у скарзі, через імперативні положення частини 2 статті 237 ГПК України, відповідно до якого при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, вимоги скаржника задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 232 - 235, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства "АПК-Інвест" на бездіяльність Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у справі № 910/23003/16 відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений та підписаний 09.12.2019

Суддя О.В. Нечай