Рішення

від 27.11.2019 по справі 177/1606/17

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/1606/17

Провадження № 2/177/40/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 листопада 2019 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

третьої особи Тищенка О.І. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , Веселівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Тищенко Олександр Іванович, про визнання недійсним договору, визнання недійсним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 04.09.2017 звернулася до суду з указаним позовом, який неодноразово уточнюючи, а саме: 07.05.2018 та 13.11.2008, просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , укладений між нею та відповідачем у справі, ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Тищенком О.І. та зареєстрований у реєстрі за № 4271, у зв`язку з вчиненням його під впливом обману, зловживання довірою і скасувати запис № 16549989 від 23.09.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_5 на вказаний будинок, а також визнати недійсним та скасувати рішення Веселівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 17.10.2017 № 176 про затвердження технічної документації з землеустрою на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 1221881200:01:001:0322, за адресою: АДРЕСА_1 і скасувати запис № 23286361 від 03.11.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_5 на вказану земельну ділянку.

Крім того, просила стягнути з відповідача на свою користь сплачені та документально підтвердженні витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви до суду, у розмірі 1344,80 грн, а також витрати, пов`язані із забезпеченням позову, у розмірі 672,40 гр та на правничу допомогу, у розмірі 11430,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що їй на підставі договору купівлі-продажу від 29.04.2013, на праві приватної власності належав житловий будинок АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,2500 га, кадастровий номер 1221881200:01:001:0322, форма власності - комунальна.

Під час проживання у селі, вона познайомилася з батьками відповідача - ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (по-батькові - не відомо), які дуже добре ставилися до неї. Вона розповідала їм про своє життя, про хвороби, вони співчували їй і запропонували свою допомогу, обіцяли доглядати за нею. Тому через деякий час погодилась укласти договір довічного утримання або скласти заповіт на користь їх сина - відповідача у справі, ОСОБА_5 . При цьому, батьки відповідача запевняли, що він буде допомагати їй, що вона буде мешкати у своєму будинку до кінця життя, а вони стануть господарями тільки після її смерті.

Із сім`єю ОСОБА_8 , 23.09.2016 вона, прибула до нотаріуса з метою оформлення договору довічного утримання або складення заповіту на ім`я відповідача. Після підписання документів у нотаріальній конторі вона вважала, що залишається власником будинку, сплачувала грошові кошти за комунальні послуги, земельний податок.

Але навесні відповідач з батьками стали приходити на її земельну ділянку, як вона вважала, щоб їй допомогти, але вони не радились з нею про те, що й де робити.

Як у послідуючому з`ясувалося, позивач підписала договір купівлі-продажу свого будинку на користь ОСОБА_5 , який посвідчено та зареєстровано 23.09.2016 приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу Тищенком О.І., у реєстрі № 4271, про що влітку їй повідомила мати відповідача, яка також надала їй копію договору купівлі-продажу, відповідно до якого вона продала свій будинок її синові за 10343,00 грн.

Вважає, що відповідач за допомогою своїх батьків навмисно ввів її в оману щодо обставин, які мали істотне значення для складання нотаріального документу 23.09.2016, так як він не говорив їй, що оформлюється договір купівлі - продажу. Крім того, відповідач скористався її хворобливим станом, оскільки ще з 2010 року позивач хворіє на ДЕП ст. 2. Указаний діагноз також підтверджено і в 2017 року, та, серед іншого, встановлено, що позивач має зорові галюцинації. За декілька днів до укладення договору купівлі-продажу, а саме 16.09.2016, їй встановлено діагноз ОД, язва роговицы, терм. Глаукова, ОД острота зрения 0 (ноль) (мовою оригіналу).

Також вказує, що грошових коштів за будинок вона не одержувала ані під час підписання договору, ані раніше чи пізніше, при цьому зазначає, що не могла здійснити продаж свого будинку за ціною меншою, аніж його реальна ринкова вартість та не маючи іншого житлового приміщення у своїй власності. Сама ж суть правочину, права та обов`язки сторін, наслідки правочину їй нотаріусом не роз`яснювалися, самостійно ознайомитися зі змістом правочину не мала можливість через вади зору.

Окрім того, посилається на те, що відповідач, не зважаючи на наявність між ними спору, після її звернення до суду щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.09.2016, приватизував земельну ділянку, на якій розташований спірний житловий будинок. Однак цю приватизацію вона вважає незаконною, оскільки технічна документація з землеустрою виготовлена відповідачем, як власником вказаного житлового будинку на підставі договору-купівлі продажу, який нею оспорюється.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_5 , будучи присутнім у судовому засіданні 19.03.2019 позовні вимоги не визнав. Його представником за довіреністю, ОСОБА_9 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому остання просила позов залишити без задоволення. В обґрунтування заперечень проти позову вказувала, що договір купівлі-продажу від 23.09.2016 посвідчений з дотриманням всіх передбачених законом вимог для такого роду правочинів. При його укладенні позивач розуміла природу правочину, наслідки його вчинення. Внаслідок укладення оспорюваного правочину остання очікувала на підтримку та увагу від відповідача ОСОБА_5 . Разом з тим, такий мотив не впливає на дійсність правочину, оскільки не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Сам факт передачі позивачем відповідачу правовстановлюючих документів на будинок після оформлення договору купівлі-продажу відразу у нотаріуса, спростовує її доводи про нерозуміння нею значення правочину. Представник відповідача вказувала, що грошові кошти в обумовленій сумі за житловий будинок передано відповідачем позивачу до укладення угоди, про що безпосередньо зазначено у договорі, який підписано сторонами 23.09.2016 (а.с.155-158).

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача через безпідставність та недоведеність.

Представник позивача, ОСОБА_2 подала відповідь на відзив, в якій у заперечення тверджень відповідача вказувала, що відомості у спірному договорі про те, що сторони розуміють природу правочину та інші відомості викладені у цьому договорі, позивачу не були відомі. Наполягає на тому, що суть правочину, права та обов`язки сторін, наслідки правочину позивачу не роз`яснювалися. Позивач мала намір на укладення договору довічного утримання або ж заповіту, та аж ніяк не на укладення договору купівлі-продажу житлового будинку, який є її єдиним житлом. Зі змістом договору, зважаючи на хворобу очей, позивач самостійно не ознайомлювалася та нотаріусом уголос він не зачитувався. Стверджувала, що позивач мала надію на догляд за нею відповідачем та його батьками, повірила їх обіцянкам щодо цього, і лише через те, що вони запевняли позивача про укладення саме договору довічного утримання, будучи впевненою у тому, що саме вона залишається власником домоволодіння, підписала у нотаріуса договір, як вважала позивач, довічного утримання. Дійсно, позивач передала відповідачу правовстановлюючі документи на домоволодіння, оскільки вона була впевнена у тому, що він стане власником будинку лише після її смерті. Будь-яких грошових коштів за договором купівлі-продажу від 23.09.2016 позивач не отримувала (а.с.183-188).

Відповідач ОСОБА_5 та його представники заперечень на відповідь на відзив не надали.

Відповідач Веселівська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечила, надавши заяви про розгляд справи за відсутності представника. Відзиву на позовну заяву не подано. У наданих суду письмових поясненнях за підписом сільського голови Кривого О.В. від 16.05.2018 № 02.21/9-350 зазначено про те, що при оформленні у нотаріуса договору купівлі-продажу будинку від 23.09.2016, представники Веселівської сільської ради присутніми не були та про факт здійснення такої угоди стало відомо у квітні 2017 року. На час прийняття рішення сільської ради Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) гр. ОСОБА_5 від 17.10.2107, ОСОБА_5 мав право власності на житловий будинок та надав повний пакет документів, у якому були копія Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та копія Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж ділянки. Щодо прийнятого рішення за результатами розгляду вказаної справи, покладалися на розсуд суду (т.1 а.с.152, т.2 а.с.81).

Третя особа, яка не заявляла самостійних вимог щодо предмета спору, з боку відповідача, - приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Тищенко О.І., у судовому засіданні надав пояснення про те, що ним дійсно посвідчувався договір купівлі-продажу між сторонами за позовом, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , від 23.09.2016 № 4271. Посвідчення цього правочину відбувалося відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5. Просить врахувати, що Продавець ( ОСОБА_1 ) та Покупець ( ОСОБА_5 ) були дієздатними, діяли свідомо, без будь-якого примусу, мали можливість ознайомитись з договором та підписували його особисто. З боку кожної зі сторін не надходило на його адресу інформації щодо своєї недієздатності, сліпоти, або бажання посвідчити іншого виду правочин. Договір підписано кожною зі сторін особисто. Будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка була стороною цього правочину, під час проведеної розмови та роз`яснення наслідків вчинення нотаріальної дії, у нотаріуса не виникло. Оспорюваний договір купівлі-продажу житлового будинку посвідчено з дотриманням вимог законодавства і підстави для визнання його недійсним відсутні. Підписавши зазначений договір, продавець підтвердив факт повного розрахунку з ним, одержання від покупця грошей в обумовленій сумі, що зазначено в договорі.

Згідно з п. 9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017, яка набрала чинності 15.12.2017), справи в суді першої інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши докази в справі, надавши їм оцінку на предмет належності, допустимості та достатності, встановивши характер спірних правовідносин та норму права, яка підлягає застосуванню до них, суд приходить до наступного висновку.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента, визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 , як продавцем та ОСОБА_5 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу (далі по тексту Договір), який посвідчено приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Тищенком О.І. та зареєстровано у реєстрі за № 4271 від 23.09.2016.

Відповідно до пункту 1.2 розділу 1 Договору, майном, що відчужується за ним є житловий будинок з господарчими побудовами, а саме: житловий будинок А- 1 загальною площею 30,0 кв. м, житловою площею 12,2 кв. м, літня кухня Б, сарай В, погріб Б, вбиральня Д, сарай (тимчасовий) Е, водоколонка - І, замощення - ІІ, огорожа - №1, ворота з хвірткою - №2, огорожа - №3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

У пункті 1.2.2, 1.2.3 Договору вказано, що зазначений житловий будинок належить продавцю ( ОСОБА_1 ) на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 29.04.2013 Криворізькою районною державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-525 та витягу № 3061373 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого 29.04.2013, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 52454812218. Згідно з витягу Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1203799892016 від 06.09.2016, відчужувана нерухомість розташована на земельній ділянці площею 0,2500 га, кадастровий номер 1221881200:01:001:0322, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), форма власності - комунальна.

Відповідно до п.2.1, 2.2 розділу 2 Договору, продаж вчинено за 10343,00 грн, які отримані продавцем ( ОСОБА_1 ) від покупця ( ОСОБА_5 ) у повному розмірі до підписання цього договору. Зазначена ціна відповідає волевиявленню сторін, є остаточною і змінам, після укладення договору, не підлягає. Ціна об`єкта нерухомості відповідає даним, викладеним у Звіті за незалежною оцінкою, виконаному 18.08.2016 СПД ОСОБА_10 .

Як слідує з пункту 3.3. розділу 3 Договору, сторони стверджували, що вони не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними, волевиявлення є вільним і усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін, цей договір не носить характеру уявного та удаваного правочину, не приховує іншу угоду і відповідає дійсним намірам сторін створити для себе юридичні наслідки.

У п.7.6 розділу 7 Договору вказано, що договір укладено за взаємною згодою сторін .

Договір підписано сторонами у присутності нотаріуса, яким встановлено особи сторін, їх дієздатність, належність ОСОБА_1 житлового будинку з господарчими спорудами перевірено.

Також встановлено, що ОСОБА_5 03.11.2017 зареєстрував право власності на земельну ділянку, площею 0,2500 га, кадастровий номер 1221881200:01:001:0322, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яке виникло у нього на підставі рішення Веселівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про затвердження технічної документації із землеустрою, серія та номер 176 від 17.10.2017 (т. 1 а.с.44, т.2 а.с.1-16).

У судових засіданнях позивач та її представник категорично стверджували, що ОСОБА_1 не розуміла природи укладеного договору, оскільки при підписанні зазначеного договору вважала, що укладає договір довічного утримання, грошових коштів за будинок у розмірі 10343,00 грн вона не отримувала та продовжує проживати у будинку. На момент укладення договору купівлі-продажу вона була людиною похилого віку і має поганий зір, чим фактично скористався відповідач. Наполягали на підписанні позивачем саме договору довічного утримання, оскільки відповідач, з яким узгоджувалося укладання такого договору, обіцяв її доглядати, допомагати та про укладення будь-якого іншого договору, зокрема купівлі-продажу житлового будинку, домовленостей не було. Зважаючи на те, що договір купівлі-продажу від 23.09.2016 підписаний позивачем ОСОБА_1 під впливом обману, остання просила визнати цей договір недійсним.

Відповідач ОСОБА_5 у судовому засідання пояснив, що дійсно, за допомогою своїх батьків придбав у 2016 році, точної дати вже не пам`ятає, будинок у ОСОБА_1 Усі домовленості щодо його придбання з ОСОБА_1 вела його мати, ОСОБА_11 , оскільки він зі своїм батьком ОСОБА_12 , перебували на заробітках. У день укладення угоди, перед тим, як їхати до нотаріуса, його мати передала ОСОБА_1 грошові кошти в обумовленій сумі. Перебуваючи в нотаріальній конторі, де були присутні він зі своїми батьками та ОСОБА_1 безпосередньо, нотаріусом роз`яснювалися вимоги законодавства щодо змісту та наслідків укладення правочину, а саме договору купівлі-продажу. Будь-яких домовленостей з ОСОБА_1 щодо укладення іншого договору чи складення заповіту, ніж договору купівлі-продажу спірного житлового будинку, не було. На питання нотаріуса ОСОБА_1 підтвердила факт отримання нею грошових коштів за будинок до укладення договору. Після укладення вказаного договору, ОСОБА_1 продовжує проживати у будинку доки не знайде іншого житла, сплачує комунальні платежі, за усної домовленості між ними.

Аналогічні пояснення у судовому засіданні надали свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні надала пояснення про те, що у 2018 році, точної дати не пам`ятає, зі слів ОСОБА_11 їй, як землевпоряднику Веселівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, стало відомо про придбання останньою будинку у ОСОБА_1 та виникнення між ними конфлікту через земельну ділянку, яку ОСОБА_1 вже після відчуження будинку, не являючись його власником, передала у користування іншим особам.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст, правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 19, 20 постанови Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 № 9, відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Аналіз вказаної правової норми дає підстави для висновку, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення; тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Обман може виражатися: в активних діях недобросовісної сторони правочину (наприклад, повідомлення іншій стороні помилкових відомостей, надання підроблених документів тощо); у пасивних діях недобросовісної сторони правочину, яка утримується від дій, які вона повинна була зробити (зокрема умисне умовчання про обставини, що мають істотне значення тощо).

Із оспорюваного договору вбачається, що сторони у справі, діючи добровільно та розуміючи значення своїх дій, перебуваючи при здоровому розумі, ясній пам`яті та діючи добровільно, попередньо будучи ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений між ними правочин (ст. ст.202 - 204, 655 ЦК України), уклали договір купівлі-продажу житлового будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час укладення договору сторони узгодили всі його істотні умови, зокрема порядок розрахунку.

Підписавши оспорюваний договір, позивач ствердила, що його умови повністю відповідають її волевиявленню, а також про повний розрахунок за проданий житловий будинок.

При нотаріальному посвідченні вказаного вище правочину позивач усвідомлювала значення своїх дій і керувала ними, мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, доказів протилежного суду позивачем не надано.

Доводи позивача та її представника про те, що на момент укладення оспорюваного правочину позивач ОСОБА_1 мала тяжкі захворювання та вади зору, що унеможливлювало її ознайомлення зі змістом цього правочину, суд до уваги не бере, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами.

Так, позивачем долучено до матеріалів справи медичні довідки (т.1 а.с.58-59, 95,106,110), зі змісту яких слідує, що остання має захворювання на бронхіальну астму, глаукому правого ока та інші. Разом з тим, суд вважає, що вказані захворювання не можуть свідчити про не усвідомлення своїх дій позивачем на момент укладення договору купівлі-продажу від 23.09.2016. Крім того, позивачем не доведено той факт, що вона мала такі вади зору, які б унеможливлювали її самостійно ознайомитися зі змістом оспорюваного правочину. До того ж, такі доводи позивача спростовуються її особистими поясненнями у судовому засіданні, відповідно до яких вона вказувала, що самостійно поставила підпис у договорі, де їй вказав нотаріус. Тобто, факт підписання договору купівлі-продажу від 23.09.2016 позивачем ОСОБА_1 не заперечувався. Також суд враховує, що позивач до, на момент та після укладення оспорюваного правочину проживала одна, без сторонньої допомоги обходилася у побуті, що не заперечувалося нею у судовому засіданні. При цьому, за наявності аналогічних захворювань, ОСОБА_1 у такий же спосіб, тобто, самостійно ознайомилася зі змістом та підписала договір купівлі-продажу від 29.04.2013, згідно з яким, вона придбала спірний житловий будинок.

Доводи позивача про не правильне сприймання природи укладеного договору, а також про те, що на момент укладення договору купівлі-продажу вона була людиною похилого віку, фактично сліпою, що позбавляло її можливості самостійно знайомитися зі змістом будь-яких документів у нотаріуса, також спростовуються наданими у судовому засіданні поясненнями приватного нотаріуса Криворізького нотаріального округу, Тищенко О.І., який стверджував, що сторони у справі, на момент посвідчення ним договору від 23.09.2016, були дієздатними, діяли свідомо, без будь-якого примусу мали можливість ознайомитися з договором та підписували його особисто. З боку кожної із сторін не надходило інформації щодо своєї недієздатності, сліпоти, або бажання посвідчити іншого виду правочин.

При цьому судом не встановлено будь-яких порушень нотаріуса при нотаріальному посвідченні оспорюваного договору та/або його особистої зацікавленості.

Доводи позивача щодо не отримання нею грошових коштів за договором купівлі-продажу житлового будинку від 23.09.2016 не можуть бути підставою для визнання недійсним цього договору, оскільки доводи щодо неналежного виконання грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу можуть свідчити про неналежне виконання умов договору, а не про його недійсність.

До того ж у розділі 2 Договору (а.с.7) вказано, що 10343,00 грн отримані ОСОБА_1 від ОСОБА_5 у повному розмірі до підписання цього договору. Тобто, зазначене є підтвердженням факту повного розрахунку за проданий житловий будинок з ОСОБА_1 та свідчить про відсутність у неї по відношенню до покупця претензій фінансового характеру.

Доводи позивача в частині того, що в договорі зазначена ціна житлового будинку, яка вочевидь є заниженою та не відповідає його реальній вартості, суд вважає неприйнятними, оскільки ціна житлового будинку визначена сторонами в договорі відповідно до Звіту за незалежною оцінкою № 1275331_18082016_00298 від 18.08.2016, виданого СОД ФОП ОСОБА_14 , яка діє на підставі Сертифікату суб`єкта оціночної діяльності, виданого Фондом державного майна України № 15128/13 від 30.09.2013.

При цьому, позивачем не заявлено позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу недійсним з цих підстав та не спростовується Звіт за незалежною оцінкою № 1275331_18082016_00298 від 18.08.2016, у зв`язку з чим, судом не перевіряється відповідність ціни спірного житлового будинку, за якої відбулося його відчуження, реальній ринковій ціні на таке майно, оскільки, згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених цим Кодексом випадках.

Той факт, що позивач ОСОБА_1 після укладення договору купівлі-продажу житлового будинку від 23.09.2016 фактично продовжує проживати у відчужуваному будинку та сплачувати комунальні платежі за нього (т.1 а.с.11-22), сам по собі не може свідчити про підписання нею цього договору під впливом обману.

Відповідно до ст. ст. 12, 77, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищенаведене, суд не може погодиться з позивачем, що мало місце укладення договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна під впливом обману, зловживання довірою, оскільки позивачем на протязі всього судового розгляду надавалися пояснення, що саме вона, позивач у справі, не розуміла природу укладеного нею з відповідачем договору, тобто мало місце невірне уявлення нею про обставини правочину.

При цьому, враховуючи позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 13.04.2016 (справа №6-2953цс15), що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін, не є підставою для визнання правочину недійсним.

Зважаючи на положення ч. 6 ст. 81 ЦПК України, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, та враховуючи норми змагальності сторін (ст. 12 ЦПК України) в частині, що обов`язок доказування покладено на сторони, які мають довести обставини, що мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог, суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів, у розумінні положень ст. ст. 76-81 ЦПК України, які б свідчили про неможливість позивача ознайомитися з оскарженим договором купівлі-продажу майна на момент його укладення.

Будь-яких даних про те, що договір був укладений під впливом обману, внаслідок навмисного введення в оману покупцем продавця, позивачем не наведено та матеріали справи не містять.

Враховуючи наведені обставини справи та положення діючого в Україні законодавства, суд приходить до висновку, що правові підстави для визнання договору купівлі-продажу спірного будинку недійсним у зв`язку з вчиненням його під впливом обману, зловживання довірою, відсутні, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині, слід відмовити за безпідставністю.

Оскільки позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_5 на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,2500 га, кадастровий номер 1221881200:01:001:0322 за цією ж адресою, а також визнання недійсним та скасування рішення Веселівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 17.10.2017 № 176 про затвердження технічної документації із землеустрою на цю земельну ділянку, є похідними від позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу від 23.09.2016 недійсним, у задоволенні яких відмовлено у повному обсязі, то дані вимоги також задоволенню не підлягають.

Судові витрати, що понесені позивачем ОСОБА_1 при розгляді цієї справи та які складаються з судового збору, витрат на забезпечення позову та правничу допомогу, з урахуванням того, що у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦК України, покладаються на останню.

Керуючись ст.ст. 3-5, 7, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, п. 9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017, яка набрала чинності 15.12.2017), суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , Веселівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Тищенко Олександр Іванович, про визнання недійсним договору, визнання недійсним та скасування рішення, - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, а саме: житловий будинок, що за адресою: АДРЕСА_1 , застосовані ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 22.11.2017 у справі № 177/1606/17, провадження № 2-з/177/1203/17.

Скасувати заходи забезпечення позову, у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, загальною площею 0,2500 га, кадастровий номер 1221881200:01:001:0322, що за адресою: АДРЕСА_1 , застосовані ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 08.05.2018 у справі № 177/1606/17, провадження № 2-з/177/4/18.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення його повного тексту.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 06.12.2019

Суддя: