Постанова

від 04.02.2020 по справі 177/1606/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2759/20 Справа № 177/1606/17 Суддя у 1-й інстанції - Суботіна С. А. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 року м.Кривий Ріг

Справа № 177/1606/17

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання - Євтодій К.С.

сторони:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , Веселівська сільська рада Криворізького району,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Іоаніді Даніїл Сергійович, на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2019 року, яке ухвалено суддею Суботіною С.А.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 06 грудня 2019 року, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , Веселівської сільської ради Криворізького району, третя особа - Приватний нотаріус Тищенко Олександр Іванович, про визнання недійсним договору, визнання недійсним та скасування рішення, який неодноразово уточнювала.

Позовна заява мотивована тим, що їй на підставі договору купівлі-продажу від 29.04.2013, на праві приватної власності належав житловий будинок АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці, площею 0,2500 га, кадастровий номер 1221881200:01:001:0322, форма власності - комунальна.

Під час проживання у селі, вона познайомилася з батьками відповідача - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (по-батькові - не відомо), які дуже добре ставилися до неї. Вона розповідала їм про своє життя, про хвороби, вони співчували їй і запропонували свою допомогу, обіцяли доглядати за нею. Тому, через деякий час, вона погодилась укласти договір довічного утримання або скласти заповіт на користь їхнього сина - відповідача у справі, ОСОБА_2 . При цьому, батьки відповідача запевняли, що він буде допомагати їй, що вона буде мешкати у своєму будинку до кінця життя, а вони стануть господарями тільки після її смерті.

Із сім`єю ОСОБА_2 , 23.09.2016 вона, прибула до нотаріуса з метою оформлення договору довічного утримання або складення заповіту на ім`я відповідача. Після підписання документів у нотаріальній конторі вона вважала, що залишається власником будинку, сплачувала грошові кошти за комунальні послуги, земельний податок.

Але навесні відповідач з батьками стали приходити на її земельну ділянку, як вона вважала, щоб їй допомогти, але вони не радились з нею про те, що й де робити.

Як у послідуючому з`ясувалося, позивач підписала договір купівлі-продажу свого будинку на користь ОСОБА_2 , який посвідчено та зареєстровано 23.09.2016 приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу Тищенком О.І., у реєстрі № 4271, про що влітку їй повідомила мати відповідача, яка також надала їй копію договору купівлі-продажу, відповідно до якого вона продала свій будинок її синові за 10343,00 грн.

Вважає, що відповідач за допомогою своїх батьків навмисно ввів її в оману щодо обставин, які мали істотне значення для складання нотаріального документу 23.09.2016, так як він не говорив їй, що оформлюється договір купівлі - продажу. Крім того, відповідач скористався її хворобливим станом, оскільки ще з 2010 року позивач хворіє на ДЕП ст. 2. Указаний діагноз також підтверджено і в 2017 році, та, серед іншого, встановлено, що позивач має зорові галюцинації. За декілька днів до укладення договору купівлі-продажу, а саме 16.09.2016, їй встановлено діагноз ОД, язва роговицы, терм. Глаукова, ОД острота зрения 0 (ноль) (мовою оригіналу).

Також вказує, що грошових коштів за будинок вона не одержувала ані під час підписання договору, ані раніше чи пізніше, при цьому зазначає, що не могла здійснити продаж свого будинку за ціною меншою, аніж його реальна ринкова вартість та не маючи іншого житлового приміщення у своїй власності. Сама ж суть правочину, права та обов`язки сторін, наслідки правочину їй нотаріусом не роз`яснювалися, самостійно ознайомитися зі змістом правочину вона не мала можливості через вади зору.

Окрім того, посилається на те, що відповідач, не зважаючи на наявність між ними спору, після її звернення до суду щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.09.2016, приватизував земельну ділянку, на якій розташований спірний житловий будинок. Однак цю приватизацію вона вважає незаконною, оскільки технічна документація з землеустрою виготовлена відповідачем, як власником вказаного житлового будинку на підставі договору-купівлі продажу, який нею оспорюється.

Просила суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , укладений між нею та відповідачем у справі, ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Тищенком О.І. та зареєстрований у реєстрі за № 4271, у зв`язку з вчиненням його під впливом обману, зловживання довірою і скасувати запис № 16549989 від 23.09.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_2 на вказаний будинок, а також визнати недійсним та скасувати рішення Веселівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 17.10.2017 № 176 про затвердження технічної документації з землеустрою на земельну ділянку, площею 0,2500 га, кадастровий номер 1221881200:01:001:0322, за адресою: АДРЕСА_1 і скасувати запис № 23286361 від 03.11.2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, а саме: житловий будинок, що за адресою: АДРЕСА_1 , застосовані ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 22.11.2017 у справі № 177/1606/17, провадження № 2-з/177/1203/17.

Скасовано заходи забезпечення позову, у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, загальною площею 0,2500 га, кадастровий номер 1221881200:01:001:0322, що за адресою: АДРЕСА_1 , застосовані ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 08.05.2018 у справі № 177/1606/17, провадження № 2-з/177/4/18.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Іоаніді Д.С., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачка є людиною похилого віку та має ряд захворювань, в тому числі, що стосується зору та взагалі загального самопочуття, вона ніколи б не продавала свій будинок за 10 000 грн., оскільки така сума є замалою та за ці кошти придбати нове житло неможливо, а договір нею було укладено у зв`язку з введенням її в оману відповідачем та його батьками. Позивачка була переконана, що укладає договір довічного утримання та матеріали справи не містять письмових доказів про передачу їй грошових коштів за договором купівлі-продажу.

Також зазначає, що по справі необхідно витребувати необхідні докази та призначити судово-почеркознавчу експертизу.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, позивачку ОСОБА_1 та її представника адвоката Іоаніді Д.С., які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні, представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Бурлаченка С.Ю., який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.09.2016 року між ОСОБА_1 , як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Тищенком О.І. та зареєстровано у реєстрі за № 4271.

Відповідно до пункту 1.2 розділу 1 цього Договору, майном, що відчужується за ним, є житловий будинок з господарчими побудовами, а саме: житловий будинок А- 1, загальною площею 30,0 кв.м, житловою площею 12,2 кв.м, літня кухня Б, сарай В, погріб Б, вбиральня Д, сарай (тимчасовий) Е, водоколонка І, замощення ІІ, огорожа №1, ворота з хвірткою №2, огорожа №3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У пункті 1.2.2, 1.2.3 Договору вказано, що зазначений житловий будинок належить продавцю ( ОСОБА_1 ) на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 29.04.2013 року Криворізькою районною державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-525 та витягу № 3061373 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого 29.04.2013 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 52454812218. Згідно з витягу Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1203799892016 від 06.09.2016 року, відчужувана нерухомість розташована на земельній ділянці, площею 0,2500 га, кадастровий номер 1221881200:01:001:0322, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), форма власності - комунальна.

Відповідно до п.2.1, 2.2 розділу 2 цього Договору, продаж вчинено за 10343,00 грн, які отримані продавцем ( ОСОБА_1 ) від покупця ( ОСОБА_2 ) у повному розмірі до підписання цього договору. Зазначена ціна відповідає волевиявленню сторін, є остаточною і змінам, після укладення договору, не підлягає. Ціна об`єкта нерухомості відповідає даним, викладеним у Звіті за незалежною оцінкою, виконаному 18.08.2016 року СПД ОСОБА_6 .

Згідно пункту 3.3. розділу 3 Договору, сторони стверджували, що вони не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними, волевиявлення є вільним і усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін, цей договір не носить характеру уявного та удаваного правочину, не приховує іншу угоду і відповідає дійсним намірам сторін створити для себе юридичні наслідки.

У п.7.6 розділу 7 Договору вказано, що договір укладено за взаємною згодою сторін.

Договір підписано сторонами у присутності нотаріуса, яким встановлено особи сторін, їх дієздатність, належність ОСОБА_1 житлового будинку з господарчими спорудами перевірено.

03.11.2017 року ОСОБА_2 зареєстрував право власності на земельну ділянку, площею 0,2500 га, кадастровий номер 1221881200:01:001:0322, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яке виникло у нього на підставі рішення Веселівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про затвердження технічної документації із землеустрою, серія та номер 176 від 17.10.2017 року (т. 1 а.с.44, т.2 а.с.1-16).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка вказувала, що не мала наміру відчужувати будинок шляхом укладення договору купівлі-продажу, погодившись на укладення договору довічного утримання або заповіту на ім`я відповідача ОСОБА_2 , тоді як останній скористався її юридичною необізнаністю та ввів її в оману.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами того, що в момент підписання договору купівлі-продажу вона помилялася щодо правової природи правочину та мала намір на укладення договору довічного утримання або заповіту на ім`я відповідача ОСОБА_2 , та він суперечить її внутрішній волі, й був укладений під впливом омани з боку покупця ОСОБА_2 .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму..

Згідно з частинами першою-третьою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правові наслідки вчинення правочину під впливом помилки й обману передбачені статтями 229, 230 ЦК України.

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Тобто, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

При цьому, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частини першої статті 229 ЦК України).

Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення.

Лише в разі встановлення цих обставин норми частини першої статті 229, статті 230 та статей 203 і 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду України від 16 березня 2016 року № 6-93цс16 та від 27 квітня 2016 року № 6-372цс16.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом переконливості своїх вимог є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За положеннями ч.1, ч.3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

При цьому, згідно з ч. 6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Як вбачається з матеріалів справи, укладаючи оспорюваний договір купівлі-продажу, сторони стверджували, що волевиявлення є вільним і усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін та дійсним намірам сторін створити для себе юридичні наслідки.

У договорі також зазначено, що приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Тищенко О.І. роз`яснив ОСОБА_1 наслідки укладення цих правочинів, зокрема статті 229, 230 та 233 ЦК України.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Тищенко О.І. надав пояснення, відповідно до яких продавець ( ОСОБА_1 ) та покупець ( ОСОБА_2 ) були дієздатними, діяли свідомо, без будь-якого примусу, мали можливість ознайомитись з договором та підписували його особисто. З боку кожної зі сторін не надходило на його адресу інформації щодо своєї недієздатності, сліпоти, або бажання посвідчити іншого виду правочин. Договір підписано кожною зі сторін особисто. Будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка була стороною цього правочину, під час проведеної розмови та роз`яснення наслідків вчинення нотаріальної дії, у нього не виникло.

Судом першої інстанції вірно не прийнято як належний та допустимий доказ довідки про стан здоров`я позивачки ОСОБА_1 (т.1 а.с.58-59,95,106,110), оскільки із їх змісту слідує, що остання має захворювання на бронхіальну астму, глаукому правого ока та інші, що не можуть свідчити про неможливість усвідомлювати свої дії на момент укладення договору купівлі-продажу від 23.09.2016 року, та за наявності аналогічних захворювань, ОСОБА_1 придбала спірний житловий будинок у 2013 році у такий же спосіб, тобто, самостійно ознайомилася зі змістом та підписала договір купівлі-продажу від 29.04.2013 року.

Крім того, необхідно зауважити й на тому, що позивачка ОСОБА_1 мала копію оспорюваного Договору, яку вона долучила до позовної заяви при зверненні до суду, що свідчить про те, що остання, у будь-який час після укладення цього Договору, могла повторно ознайомитись з умовами Договору, а у випадку необхідності, звернутися до фахівця у галузі права за відповідною консультацією, однак таких дій остання не вчинила, та висловила свою незгоду з умовами укладеного Договору тільки після того, як батьки відповідача почали розпоряджатися земельною ділянкою, не узгоджуючи з нею свої дії та не запитуючи позивачку про те, що робити на земельній ділянці, і це їй не сподобалося (т. 1 а.с. 4).

Отже, жодних доказів, які підтверджували б наявність обставин, що обмежували позивачку ОСОБА_1 у можливості розуміти значення і умови договору, а також обману щодо правової природи цього Договору з боку відповідача ОСОБА_2 , до суду не подано.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що вона ніколи б не продавала свій будинок за 10 000 грн., оскільки така сума є замалою та за ці кошти придбати нове житло неможливо, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки ціна будинку визначена сторонами на підставі Звіту про незалежну оцінку, виконаному 18.08.2016 року СПД ОСОБА_6 , а доказів щодо спростування цього Звіту та проведення іншої незалежної оцінки позивачкою до суду не надано, відповідне клопотання щодо проведення оцінки домоволодіння не заявлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять письмових доказів про передачу їй грошових коштів за договором купівлі-продажу є безпідставними, оскільки своїм підписом у цьому Договору ОСОБА_1 засвідчила факт передачі їй грошових коштів за нерухоме майно до підписання Договору і доказів протилежного суду не надано.

Не надано позивачкою суду й жодного доказу, що підтверджує наявність потреби ОСОБА_1 у матеріальній допомозі від відповідача ОСОБА_2 , пов`язаної з хворобою чи іншими обставинами, які у неї виникли.

Позивачка також не надала докази, що вказаний будинок за вищевказаною адресою є її єдиним місцем проживання.

Доводи апеляційної скарги про те, що по справі необхідно витребувати необхідні докази та призначити судово-почеркознавчу експертизу колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки позивачка ОСОБА_1 , заявляючи про такі обставини, не заявила суду жодного клопотання щодо витребування доказів чи проведення експертизи, та в апеляційній скарзі навіть не вказано, які ж саме докази та яку експертизу необхідно, на її думку, провести, тоді, як вже зазначалося вище, суд за власною ініціативою докази не збирає та розглядає справу виключно в межах доказів, наданими сторонами.

З урахуванням викладеного, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з`ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об`єктивний склад, права та обов`язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.

Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Іоаніді Даніїл Сергійович, - залишити без задоволення.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 лютого 2020 року.

Головуючий:

Судді: