Ухвала

від 29.11.2019 по справі 645/6961/18

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/6961/18

Провадження № 1-кс/645/3351/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2019 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у судовому засіданні у залі суду в м. Харкові клопотання слідчого СВ Немишлянського ВП ГУ НП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про арешт майна по кримінальному провадженню № №42018221050000096 від 03.07.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч. 1ст.366 КК України,

в с т а н о в и в:

Слідчий СВ Немишлянського ВП ГУ НП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 за погодженням з прокурором Харківської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_3 , звернувся до суду з клопотанням, яким просив накласти арешт на нерухоме майно, а саме: на трикімнатну квартиру, загальною площею 45,0 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухому майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 190056430 від 25.11.2019 року належить з 28.08.2011 року на праві власності ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання слідчий посилався на те, що в провадженні СВ Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження №42018221050000096 від 03.07.2018 року за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Як вбачається з клопотання, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено, що 19.10.2017 року ОСОБА_5 призначено на посаду директора Науково- дослідного, проектно-конструкторського та технологічного інституту мікрографії (далі - НДІ мікрографії).

У відповідності до розподілу функціональних обов`язків між директором НДІ мікрографії ОСОБА_5 та його заступниками, до завдань та обов`язків останнього на посаді входить: укладати договори та інші контракти від імені Інституту: розпоряджатись коштами і майном Інституту відповідно до Законодавства України; затверджувати структуру Інституту, положення про структурні підрозділи та визначати функціональні обов`язки працівників, приймати на роботу та звільняти з роботи працівників Інституту та інше.

Таким чином, директор НДІ мікрографії ОСОБА_5 обіймав посаду пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, та відповідно є службовою особою.

Згідно зі Статутом, затвердженим Наказом Державної архівної служби України від 28.04.2012 року №80 (у редакції наказу Державної архівної служби України від 03.07.2017 №41), НДІ мікрографії є юридичною особою, державною науковою установою, яка належить до сфери управління Державної архівної служби України (далі - Укрдержархів). має статус неприбуткової бюджетної установи, діє на основі законодавства України та Статуту, затвердженого Укрдержархівом.

Управління НДІ мікрографії здійснює його директор, який вирішує питання провадження Інститутом діяльності відповідно до статутних завдань, відповідає за результати діяльності Інституту перед Укрдержархівом, вирішує інші питання, що згідно із законодавством, Статутом і контрактом належать до його компетенції.

Так, під час досудового розслідування встановлено, що між Державним підприємством «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (далі - ДП «УкрНДНЦ») та НДІ мікрографії, було укладено 36 договорів на виконання робіт з розроблення нормативних документів, предметами яких було надання послуг у сфері наукових досліджень та експериментальних розробок згідно з Програмою робіт з національної стандартизації на загальну суму 1 663 500,00 грн, а саме: за період з 01.07.2017 р. по 30.10.2017 р. було укладено 20 договорів на загальну суму 799 600,00 грн. та з 01.05.2018 р. по 31.07.2018 р. укладено 16 договорів на загальну суму 863 900,00 гривень.

Крім того встановлено, що всі вищезазначені Договори укладені за ідентичними розділами та змістом, особливості мають лише за темами завдань, назвою науково- дослідних робіт, терміну їх проведення та вартістю.

Так, відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договорів, НДІ мікрографії повинен виконати передбачену Договором науково-дослідну роботу, якість якої відповідає умовам, установленим Технічним завданням, який є невід`ємною частиною до кожного Договору. Приймання та оцінка науково-дослідної роботи здійснюється відповідно до вимог технічного завдання.

Джерело фінансування виконання робіт - кошти держбюджету, за КГЖВК 1201220 „Послуги щодо технічного випробування й аналізування (далі - КПКВК 1201220) або за КГЖВК 1201440 „Виконання програми Сприяння взаємній торгівлі шляхом усунення технічних бар`єрів у торгівлі між Україною та Європейським Союзом (далі - КПКВК 1201440) ( п.3.2 Договорів).

Ціна кожного Договору визначається згідно з Протоколом погодження договірної ціни (Додаток №3), який є невід`ємною частиною укладених Договорів.

За умовами Договорів складається Кошторис вартості роботи з розроблення нормативних документів, який є невід`ємною частиною Договорів.

Розділом 4 Договорів „Порядок здійснення оплати визначено, що ДП «УкрНДНЦ» розраховується з НДІ мікрографії згідно з Календарним планом, який є невід`ємною частиною Договорів, після підписання Акта приймання-здачі роботи.

Згідно з п.4.2 Договорів, кошти, виділені на виконання роботи з Державного бюджету є цільовим асигнуванням і їх не може бути використано НДІ мікрографії для будь-якого іншого призначення.

У разі зменшення реального фінансування видатків за КПКВК 1201220 та КПКВК 1201440, у результаті якого неможливо виконати науково - дослідну роботу в запланованому обсязі, вартість науково-дослідної роботи повинна бути скоригована.

Згідно з п. 7.1 Договорів Виконавець несе відповідальність за цільове використання бюджетних коштів та фактичні витрати відповідно до бухгалтерського обліку та згідно з чинним законодавством.

Усі зазначені вище Договори та додатки до них (Технічні завдання, Календарні плани, Протоколи погодження договірної ціни, Кошториси) НДІ мікрографії і ДП «УкрНДНЦ» підписані уповноваженими особами ДП «УкрНДНЦ», в особі в.о. генерального директора, генеральним директором ОСОБА_6 , та НДІ мікрографії, в особі заступника директора з наукової роботи, в.о. директора, директором ОСОБА_5 (з серпня 2017 року по липень 2018 року).

Кошториси вартості роботи з розроблення нормативних документів підписані з боку ДП «УкрНДНЦ» в.о. генерального директора (генеральним директором) ДП «УкрНДНЦ» ОСОБА_6 та начальником відділу економічного планування, аналізу та розвитку (заступником генерального директора) ОСОБА_7 та з боку НДІ мікрографії: з 28.08.2017 року - заступником директора з наукової роботи, в.о. директора, директором ОСОБА_5 .

Відповідно до кошторисів, за укладеними з ДП «УкрНДНЦ» договорами, включено статті витрат: оплата праці; нарахування на оплату праці; матеріали; паливо та енергія для науково-виробничих цілей; витрати на службові відрядження; витрати на спец устаткування; витрати на роботи, які виконують сторонні підприємства, установи і організації; інші витрати; накладні витрати.

Слідчим зазначено, що органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді директора НДІ мікрографії, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи відповідні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, з метою розтрати бюджетних коштів, виділених на виконання вказаних договорів, з корисливих мотивів, шляхом зловживання службовим становищем, за попередньою змовою разом із невстановленими у ході розслідування особами, будучи достовірно обізнаним про те, що будь-хто із безпосередніх виконавців робіт, а також службові особи НДІ мікрографії, у службові відрядження у зв`язку із виконанням даних робіт не виїжджали, зловживаючи своїм службовим становищем, надав підлеглим працівникам вказівку на внесення до актів приймання-здачі виконаних робіт між ДП «УкрНДНЦ» та НДІ мікрографії, відомостей про те, що роботи виконані у повному обсязі, згідно з умовами укладених договорів та додатків до них, які особисто підписав та засвідчив печаткою НДІ мікрографії, що призвело до розтрати на користь НДІ мікрографії грошових коштів по статті «витрати на службові відрядження» на загальну суму 28 740,00 грн.

Крім того, продовжуючи свої дії, ОСОБА_5 , діючи за аналогічних обставин, усвідомлюючи, що будь-які оплачені на момент підписання актів здачі-приймання робіт за договорами, роботи сторонні підприємства, установи і організації не виконували, зловживаючи своїм службовим становищем, надав підлеглим працівникам вказівку на внесення до актів приймання-здачі виконаних робіт між ДП «УкрНДНЦ» та НДІ мікрографії, відомостей про те, що роботи виконані у повному обсязі, згідно з умовами укладених договорів та додатків до них, у тому числі щодо наявності витрат по статті «витрати на роботи, які виконують сторонні підприємства, установи, організації».

Разом з цим, після повного виконання робіт за укладеними з ДП «УкрНДНЦ» договорами, підписання актів прийму-здачі виконаних робіт та фактичного надходження на рахунки НДІ мікрографії грошових коштів за їх виконання, діючи з корисливих мотивів, з метою розтрати коштів з державного бюджету України, укладає у 2017 році з ВСП УкрНДІ ДЕ НДЧ НАУ та у 2018 році з ПАТ «Віт» договори щодо надання науково-технічних послуг, з метою виконання вже зданих робіт за укладеними з ДП «УкрНДНЦ» договорами, що призвело до розтрати на користь ВСП УкрНДІ ДЕ НДЧ НАУ та ПАТ «Віт» грошових коштів з державного бюджету України на загальну суму 176600 грн. (у 2017 році - 81600 грн., у 2018 році - 110240 грн.).

Вказані дії ОСОБА_5 призвели до розтрати коштів з державного бюджету України на загальну суму 205340 грн., з них 28 740,00 грн. по статті «витрати на службові відрядження», 176600 грн. - по статті «витрати на роботи, які виконують сторонні підприємства, установи, організації», та порушення п. 22 Постанови № 228, п.21 Типового положення № 830 та недотримання вимог п. 1 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХIV).

Так, ОСОБА_5 органом досудового розслідування підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, тобто в розтраті чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді НДІ мікрографії, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи відповідні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, з метою розтрати бюджетних коштів, виділених на виконання договорів, з корисливих мотивів, шляхом зловживання службовим становищем, будучи достовірно обізнаним про те, що будь-хто із безпосередніх виконавців робіт, а також службові особи НДІ мікрографії, у службові відрядження у зв`язку із виконанням робіт не виїжджали а також про те, що будь-які оплачені на момент підписання актів здачі-приймання робіт за договорами, роботи сторонні підприємства, установи і організації не виконували, зловживаючи своїм службовим становищем, надав підлеглим працівникам вказівку на внесення до актів приймання-здачі виконаних робіт між ДП «УкрНДНЦ» та НДІ мікрографії від 10.11.2017 р., 20.11.2017 р., 11.12.2017 р., 14.12.2017 р., 18.12.2017 р., 08.10.2018 р., 25.10.2018 р., 27.11.2018 р., 03.12.2018 р., 10.12.2018 р., 13.12.2018 р., відомостей про те, що роботи виконані у повному обсязі, згідно з умовами укладених договорів та додатків до них, які особисто підписав та засвідчив печаткою НДІ Мікрографії, що призвело до незаконних витрат на загальну суму 205340 грн., з них 28 740,00 грн. по статті «витрати на службові відрядження», 176600 грн. - по статті «витрати на роботи, які виконують сторонні підприємства, установи, організації», чим порушено п. 22 Постанови № 228, п. 21 Типового положення № 830 та недотримано вимоги п. 1 ст. 3 Закону України „Пpo бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV).

Так, ОСОБА_5 органом досудового розслідування підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, а саме службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Макіївка Донецької області, українець, громадянин України, з вищою освітою, раніше не судимий, працює на посаді директора Науково-дослідного, проектно-конструкторського та технологічного інституту мікрографії, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом з цим, під час досудового розслідування на підставі інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 190056431 від 25.11.2019 року встановлено, що підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_3 .

Таким чином, з метою забезпечення відшкодування шкоди у розмірі 205340 грн., завданої державному бюджету України внаслідок кримінального правопорушення, у ході досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на трикімнатну квартиру, загальною площею 45,0 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухому майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 190056431 від 25.11.2019 року належить з 28.08.2011 року на праві власності ОСОБА_5 .

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити.

З метою забезпечення арешту майна, згідно ч.2ст.172 КПК України, його власник ОСОБА_5 про розгляд клопотання слідчого не повідомлявся.

Слідчий будучи належним чином повідомленими про дату розгляду справи, в судове засідання не з`явився, а тому, виходячи з положень ч. 1 ст. 172 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглянути вказане клопотання за його відсутності.

Слідчий суддя, вивчивши документи та матеріали, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в межах якого подається клопотання, приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки слідчим не доведена необхідність такого арешту, а також наявність ризику відчуження, передбаченого абзацом другим ч.1ст.170 КПК України.

Стаття 170КПК України визначає що арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цьогоКодексуарешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч. 3ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98цього Кодексу.

Відповідно до вимогст. 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Стаття 171 КПК Українивизначає що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положеньстатті 170 цього Кодексута відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостоїстатті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

У відповідності до вимогст. 173 КПК Українислідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, яка його подала, не доведе необхідність такого арешту, а при вирішенні питання про арешт майна повинен враховуючи: правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Як вбачається з відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно, зазначено, що квартира розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі договору довічного утримання, ВЕІ 909484 рн 1-4867, 08.12.2006 року Перша Павлоградська держнотконтора.

Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вказано, що мається заборона на зазначене нерухоме майно, заб. № 566.

Відповідно до ст. 744 Цивільного кодексу України, зазначено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Відповідно до статті 745 Цивільного Кодексу України, договір довічного утримання укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Договір довічного утримання (догляду), за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації.

Право власності на майно, передане по договору довічного утримання, виходячи з визначення поняття цього договору та, враховуючи встановлену законодавством форму, виникає з моменту нотаріального посвідчення договору, а якщо договір підлягає державній реєстрації з моменту такої реєстрації.

Набувач не може за життя відчужувача продавати, обмінювати, дарувати, укладати договір застави чи передавати у власність іншій особі майно, передане йому за договором довічного утримання (догляду).

Протягом життя відчужувача на майно, передане набувачеві за таким договором, не може бути звернене стягнення за зобов`язаннями набувача.

При посвідченні договору довічного утримання (догляду) накладається заборона відчуження майна, яке є предметом договору.

Таким чином, слідчим не доведено, що ОСОБА_5 має право вільно розпоряджається зазначеною квартирою, оскільки останній відповідно до вимог Цивільного кодексу України, не може за життя відчужувача продавати, обмінювати, дарувати, укладати договір застави чи передавати у власність іншій особі майно, передане йому за договором довічного утримання.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, вважає, що у задоволенні клопотання слідчого необхідно відмовити, оскільки останній не довів необхідність такого арешту та те, що існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до втрати майна (зміни власника нерухомого майна), що в подальшому унеможливить відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону. Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно зКонституцією УкраїнитаЗаконом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу доЄвропейської конвенції з прав людинизабороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Таким чином, слідчий суддя, встановлюючи наявність правових підстав для арешту майна, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання слідчого про арешт майна, а саме квартири за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 6182902), оскільки слідчий не довів обґрунтованості накладення арешту на це майно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173,175,309 КПК України, слідчий суддя,-

п о с т а н о в и в:

В задоволенні клопотання слідчого СВ Немишлянського ВП ГУ НП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про арешт майна по кримінальному провадженню №42018221050000096 від 03.07.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч. 1ст.366ККУкраїни відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1