Рішення

від 21.11.2019 по справі 760/22785/18

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №2/760/6743/19

Справа №760/22785/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Оксюти Т.Г.

при секретарі Горупа В.В.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Малого підприємства Солітон в особі директора Юрчика Сергія Валерійовича, треті особи Орган опіки та піклування Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 про збільшення частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з вказаним позовом до відповідача та просила збільшити свою частку у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 на 42,9 кв.м. та визнати право власності на зазначену частку.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 02.07.1998 року по 28.12.2002 року вона та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю, вели спільне господарство та мали спільний бюджет, що підтверджується рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 06.10.2008 року.

13.08.1998 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку, з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

11.09.1998 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого позивач продала належну їй квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

20.07.1999 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу відповідно до якого було придбано 1/2 частину земельної ділянки для обслуговування жилого будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 .

28.12.2002 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено шлюб.

Відповідно до протоколу №14 від 11.02.2004 року було проведено прилюдні торги ДП МВС України Спецсервіс , на яких МПП Солітон придбало 1/2 частину земельної ділянки та 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належали ОСОБА_3 .

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 25.12.2012 року було визнано за позивачем право власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

21.06.2013 року додатковим рішенням Солом`янського районного суду м. Києва визнано за ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку та Ѕ частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Поки йшли судові спори відносно права власності на вищезазначене нерухоме майно, житловий будинок по АДРЕСА_1 практично зруйнувався і опинився в аварійному стані.

У зв`язку з тим, що зв`язатися з представниками МПП Солітон не вдалося, позивачем було надано оголошення в газету з повідомленням про початок капітального ремонту та через декілька місяців почали проводитись ремонтні роботи.

Відповідно до нового технічного паспорту від 2017 року загальна площа житлового будинку значно збільшилась та становить 235,3 кв.м., житлова площа становить 97,1 кв.м.

Вважає, що на підставі ч. 3 ст. 357 ЦК України, її частка у житловому будинку підлягає збільшенню.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва Лазаренко В.В. від 13.09.2018 року у справі відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 13.09.2018 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково.

21.11.2018 року від відповідача МПП Солітон в особі директора Юрчика С.В. надійшли заперечення по справі в яких він проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що для збільшення своєї частки у спільному майні позивач мала б бути співвласником майна на момент подачі позову до суду, а саме на 04.09.2018 р.

Рішенням Солом`янського районного суд м. Києва від 25.12.2012 р. позов ОСОБА_2 до МПП Солітон , треті особи: ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування Солом`янської ум. Києві державної адміністрації про визнання права спільної сумісної власності було задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 , право власності з МПП Солітон на 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Було стягнуто з МПП Солітон на користь ОСОБА_2 витрати за сплату судового збору в розмір 2550,00 коп.

21.06.2013 р. було ухвалено додаткове рішення у цивільній справі за позовом позов ОСОБА_2 до МПП Солітон , треті особи: ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування Солом`янської ум. Києві державної адміністрації про визнання права спільної сумісної власності, яким було визнано за ОСОБА_2 право спільної власності з МПП Солітон на половину 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та гаражем по АДРЕСА_1 загальною площею 118,2 кв. м. зазначеного в плані під літерою А . Було визнано за ОСОБА_2 право спільної власності з МПП Солітон на половину 1/2 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку і господарських будівель загальною площею 0,812 га з кадастровим номером 69229008 за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 14.06.2018 р. апеляційну скаргу представника МПП Солітон Юрчика С.В. було задоволено та заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 25.12.2012 р. та ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 21.06.2013 р. було скасовано та постановлено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.

Згідно ст. 384 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Отже, на момент подання позову позивач не була співвласником спірного житлового будинку.

Крім того, для зміни (збільшення) часток у праві спільної часткової власності необхідна безумовна згода усіх співвласників, які були такими на час будівництва кожної споруди, при цьому ця згода повинна бути належним чином оформлена.

У матеріалах справи відсутня згода МПП Солітон .

Також, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач подавала та зареєструвала повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Так само відсутні будь-які докази, що частка будинку, яка начебто добудувала позивач була нею узаконена та зареєстрована у встановленому законом порядку.

На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позову.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 15.02.2019 року головуючим у справі було визначено Оксюту Т.Г.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 21.03.2019 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

09.08.2019 року від представника позивача надійшло клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.

Також, 09.08.2019 року від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 13.08.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що сторонами в справі надані пояснення та заперечення, підстави, визначені законом для відкладення розгляду справи та оголошення в ній перерви відсутні, суд вважає за можливе розглядати справу в відсутності позивача та її представника.

Відповідач МПП Солітон в особі директора Юрчика С.В. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позову.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 були надані пояснення по справі у минулому судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.

Суд, вислухавши думку відповідача МПП Солітон в особі директора Юрчика С.В., представника третьої особи Органу опіки та піклування Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, врахувавши надані пояснення представником позивача та третьою особою ОСОБА_3 у судовому засіданні 13.08.2019 року, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, з огляду на наступне.

Згідно ч. 3 ст. 357 ЦК України співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Тобто для збільшення своєї частки у спільному майні позивач має бути співвласником майна на момент подачі позову до суду, а саме станом на 04.09.2018 р.

При цьому встановлено, що рішенням Солом`янського районного суд м. Києва від 25.12.2012 р. позов ОСОБА_2 до МПП Солітон , треті особи: ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування Солом`янської у м. Києві державної адміністрації про визнання права спільної сумісної власності було задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 , право власності з МПП Солітон на 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з МПП Солітон на користь ОСОБА_2 витрати за сплату судового збору в розмір 2550,00 грн.

21.06.2013 р. Солом`янським районним судом м. Києва було ухвалено додаткове рішення у цивільній справі за позовом позов ОСОБА_2 до МПП Солітон , треті особи: ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування Солом`янської у м. Києві державної адміністрації про визнання права спільної сумісної власності, яким було визнано за ОСОБА_2 право спільної власності з МПП Солітон на половину 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та гаражем по АДРЕСА_1 загальною площею 118,2 кв. м. зазначеного в плані під літерою А .

Визнано за ОСОБА_2 право спільної власності з МПП Солітон на половину Ѕ земельної ділянки для обслуговування житлового будинку і господарських будівель загальною площею 0,812 га з кадастровим номером 69229008 за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 14.06.2018 р. апеляційну скаргу представника МПП Солітон Юрчика С.В. було задоволено та заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 25.12.2012 р. та ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 21.06.2013 р. було скасовано та постановлено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.

Згідно ст. 384 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Отже, судом встановлено, що на момент подання позову позивач ОСОБА_2 не була співвласником спірного житлового будинку.

Згідно п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 04.10.1991 року № 7 Про практику застосування судами законодавства що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок зі змінами та доповненнями, при розгляді спорів між учасниками спільної часткової власності на жилий будинок про зміну часток суди повинні враховувати, що такі вимоги можуть бути задоволені, якщо учасник спільної власності збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку (жилих і підсобних його приміщень) шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної з дозволу виконкому місцевої Ради і за згодою решти учасників спільної власності.

Спорудження господарських будівель (сараїв, гаражів тощо) не є підставою для збільшення встановленого раніше розміру частки в праві власності на будинок.

Частина 3 статті 357 ЦК України зазначає, що співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

За правилами ч. 1 ст. 187 ЦК нерозривний зв`язок поліпшень з річчю має місце у тому випадку, коли відділення поліпшень має наслідком пошкодження або істотне знецінення безпосередньо основної речі, від якої були відокремлені поліпшення, а не самих поліпшень; 2) поліпшення зроблені за кошти цього співвласника, без залучення коштів інших співвласників. Якщо кошти, за рахунок яких були зроблені поліпшення, не належать співвласнику, поліпшення вважатимуться майном, набутим ним без достатньої правової підстави (глава 83 ЦК); 3) поліпшення були зроблені за згодою всіх інших співвласників.

Зазначене позивачем дотримано не було.

Крім того, у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок роз`яснено, що при розгляді спорів між учасниками спільної часткової власності на жилий будинок про зміну часток суди повинні враховувати, що такі вимоги можуть бути задоволені, якщо учасник спільної власності збільшить у ньому за свій рахунок корисну площу будинку (жилих і підсобних його приміщень) шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної з дозволу виконкому місцевої Ради і за згодою решти учасників спільної власності. Спорудження господарських будівель (сараїв, гаражів тощо) не є підставою для збільшення встановленого раніше розміру частки в праві власності на будинок.

Частки співвласників можуть бути змінені на підставі договору між співвласниками або на підставі судового рішення. За відсутності хоча б однієї з вище перерахованих умов поліпшення жодним чином не вплине на зміну часток у праві спільної часткової власності. Слід мати на увазі, що договір між співвласниками про зміну часток у праві спільної часткової власності не вважається правовстановлювальним документом згідно Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об`єкти нерухомого майна, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. N 7/5. Тому учаснику, який за свої кошти здійснив поліпшення спільного нерухомого майна, для набуття права власності на це майно індивідуально слід ставити питання про виділ своєї частки, поділ спільного майна, а для збільшення своєї частки - вимагати цього у судовому порядку.

Таким чином, для зміни (збільшення) часток у праві спільної часткової власності необхідна безумовна згода усіх співвласників, які були такими на час будівництва кожної споруди, при цьому ця згода повинна бути належним чином оформлена.

У матеріалах справи відсутня згода МПП Солітон про зміну (збільшення) часток у праві спільної часткової власності.

Чинним Законодавством передбачено, що у випадку необхідності перепланувань чи виконання інших будівельних робіт, необхідно звернутися до Державної архітектурної будівельної інспекції та зареєструвати повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Згідно п.1 Порядку виконання будівельних робіт, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №466 будівельні роботи - це роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення, реставрації, капітального ремонту. Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 №76 визначено, що реконструкція житлового будинку - комплекс будівельних робіт, спрямованих на поліпшення експлуатаційних показників приміщень житлового будинку шляхом їх перепланування та переобладнання, надбудови, вбудови, прибудови з одночасним приведенням їх показників відповідно до нормативно-технічних вимог.

Відповідно до положень Закону України Про архітектурну діяльність , Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та правил п.2 Постанови Кабінету міністрів України від 13.04.2011 року №466 Про затвердження Порядку виконання будівельних робіт будівельні роботи можуть виконуватися: після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою подання за формою згідно з додатком 1 повідомлення про початок виконання будівельних робіт та реєстрації цього повідомлення у єдиному реєстрі отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів .

Відповідно до вимог передбачених пунктами 7, 18 Постанови Пленуму ВСУ від 04.10.1991 року №7 Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок звертаючись з позовом, необхідно до винесення рішення надати суду докази реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт або відмову у такій реєстрації, цим самим підтвердити на дійсність своїх намірів щодо виділу своєї частки і рішення суду не ґрунтувалося на припущеннях.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. У матеріалах справи відсутні докази того, що Позивач подавала та зареєструвала повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Також у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що частка будинку, яка начебто добудувала Позивач була Позивачем узаконена та зареєстрована у встановленому законом порядку.

Встановлено, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25.08.2011 р., було скасовано рішення Солом`янського суду м. Києва від 23.03.2011 р. та постановлено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.10.2011 р. у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 25.08.2011 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Мале приватне підприємство Солітон , про визнання права власності було відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25.08.2011 р. було встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 існував фактичний, без державної реєстрації шлюб з 02.07.1998 р. по 28.12.2002 р. Також було зазначено, що позивач посилається на те, що за час свого спільного проживання з ОСОБА_3 вони купили спірне майно, а саме: 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та гаражем по АДРЕСА_1 та 1 /2 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку і господарських будівель загальною площею 0,812 га з кадастровим номером 69229008 за адресою: АДРЕСА_1 . Було встановлено, що правовідносини у сторін, а саме: у позивача та третьої особи - 3 з приводу придбання спірної власності відбулися у 1998 - 1999 р. р., коли діяв КЗпШС 1963 р.

За законодавством, яке діяло на час придбання спірного майна, права та обов`язки подружжя породжував лише шлюб, зареєстрований в установленому порядку. Усі інші правовідносини осіб спрямовані на створення, набуття власності регулювалися ЦК УРСР, а тому до спірних правовідносин не може бути застосована ст. 74 СК України.

Згідно ст. 112 ЦК УРСР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Для визнання власності придбаної чи створеної двома або більше особами, за нормами чинного на той час цивільного законодавства, ці особи повинні укласти договір про створення майна, що має режим сумісної власності чи укласти договір про придбання майна на умовах спільної сумісної чи спільної часткової власності.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25.08.2011 р. також було встановлено, що власником спірного майна на момент звернення вже був не ОСОБА_3 , а згідно свідоцтва про право власності на 1/2 частину будинку по АДРЕСА_1 та Державного акту про право приватної власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було МПП Солітон . Жодних претензій з приводу даного майна ОСОБА_2 МПП Солітон не пред`являла до моменту винесення рішення Апеляційним судом м. Києва.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також одним із доказів купівлі частин будинку та земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд у своєму рішенні зазначив розписку від 19.07.2011 р. з якої начебто вбачається, що позивач передала третій особі - 1 грошові кошти, які в неї з`явилися в результаті продажу квартири та за які ОСОБА_2 та ОСОБА_3 купили спірну частину будинку та земельної ділянки.

Однак, дана розписка не може бути доказом по справі, оскільки згідно ст. 112 ЦК УРСР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Для визнання власності придбаної чи створеної двома або більше особами, за нормами чинного на той час цивільного законодавства, ці особи повинні укласти договір про створення майна, що має режим сумісної власності чи укласти договір про придбання майна на умовах спільної сумісної чи спільної часткової власності.

Судовою колегією оцінено розписку позивача від 19.07.2011 р., (яка лягла в основу оспорюваного рішення Солом`янського районного суду від 25.12.2012 р.) і було зазначено що дана розписка не може бути доказом, оскільки зміст розписки суперечив поясненням позивача викладеній у позовній заяві від 01.10.2008 р.

Крім того, факт наявності даної розписки свідчить не про укладення договору купівлі - продажу майна в режимі спільної сумісної власності, а про намагання позивача створити доказ на підтвердження своїх позовних вимог, який був навіть створений після того, як позивач вперше звернулася до суду з позовом про набуття права власності на спірне будинковолодіння та земельну ділянку. Також даний доказ вже був перевірений колегією Апеляційного суду м. Києва від 25.08.2011 р. та був визнаний нею неналежним доказом.

Висновки Апеляційного суду щодо розписки підтвердив також у своїй ухвалі Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України (у редакції, яка була чинною на момент спірних правовідносин), спори про поділ майна осіб, які живуть однією сім`єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають вирішуватися згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України від 7 лютого 1991 року № 697-ХІІ Про власність , відповідних норм Цивільного кодексу Української PCP та з урахуванням пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності .

Правила статей 22, 28, 29 КпШС України в цих випадках не застосовуються.

Так, згідно зі статтею 17 Закону України Про власність , який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі.

Частиною другою статті 112 ЦК УРСР визначено, що сумісною власністю є спільна власність без визначення часток (аналогічне положення містить і частина перша статті 368 Цивільного кодексу України.

За змістом пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 29 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), розглядаючи позови, пов`язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є не лише майно, нажите подружжям за час шлюбу (статті 16 Закону України Про власність , статті 22 КпШС України), а й майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (пункту 1 статті 17, статті 18, пункту 2 статті 17 Закону України Про власність ), тощо.

Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У зв`язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого до 1 січня 2004 року особами, які проживали однією сім`єю, але не перебували в зареєстрованому шлюбі, необхідно було встановити не лише обставини щодо спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно придбавалось сторонами внаслідок спільної праці. Тобто, сам факт спільного проживання сторін у справі не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.

Тільки в разі встановлення цих фактів та обставин положення частини першої статті 24 КпШС України, частини першої статті 17 Закону України Про власність вважається правильно застосованим із дотриманням рекомендацій, які містяться в постановах Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України та від 22 грудня 1995 року № 29 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності .

Саме до цього по суті зводяться правові висновки, що викладені в судових рішеннях від 24 липня 2013 року у справі №6-19562св13, від 18 березня 2013 року у справі №6-44349св 12, від 29 лютого 2012 року у справі № 6-250св12.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 29 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності , Постановою Пленуму Верховного суду України від 04.10.1991 року № 7 Про практику застосування судами законодавства що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок , Законом України Про архітектурну діяльність , Законом України Про регулювання містобудівної діяльності , п.2 Постанови Кабінету міністрів України від 13.04.2011 року №466 Про затвердження Порядку виконання будівельних робіт , ст.ст. 187, 357 ЦК України, ст. 112 ЦК УРСР, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Малого підприємства Солітон в особі директора Юрчика Сергія Валерійовича, треті особи Орган опіки та піклування Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 про збільшення частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя