Постанова

від 03.12.2019 по справі 637/672/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року

м. Харків

справа № 637/672/19-ц

провадження 22ц/818/5354/19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Бровченка І.О., Колтунової А.І.,

за участю секретаря - Колосовської А.Р.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачі - Великохутірська сільська рада Шевченківського району Харківської області, Шевченківська районна державна адміністрація Харківської області

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 27 серпня 2019 року в складі судді Стеганцова С.М.

в с т а н о в и в:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Великохутірської сільської ради Шевченківського району Харківської області, Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 . Спадщину після смерті батька він прийняв, оскільки на момент його смерті постійно проживав та був зареєстрований з ним.

Зазначив, що з жовтня 1955 року по березень 1973 року ОСОБА_3 працював в колгоспі Червоний партизан та був його членом. В березні 1973 року ОСОБА_3 призначено пенсію за віком, як члену колгоспу Червоний партизан .

Вказав, що в 1996 році Колективне сільськогосподарське підприємство Червоний партизан отримав Державний акт на право колективної власності на землю, серія ХР-27-00-000403, на території Великохутірської сільської ради Шевченківського району Харківської області. Державний акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право колективної власності 19 січня 1996 року за № 8.

Відповідно до інформації відділу у Шевченківському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 12 квітня 2018 року за № 29/56/0-0.23,29-56/150-18 ОСОБА_3 включений до Державного акту на право колективної власності на землю Колективного сільськогосподарського підприємства Червоний партизан під № 46, проте, сертифікат на право на земельну частку (пай) на його ім`я виготовлений не був та не видавався.

Вказав, що з моменту розпаювання земель Колективного сільськогосподарського підприємства Червоний партизан він не знав про наявність у батька права на земельну частку (пай), оскільки сертифікат йому виданий не був та не був знайдений в його документах після його смерті.

Звернувшись до Шевченківської державної нотаріальної контори Харківської області щодо видачі йому свідоцтва про право на спадщину на право на земельну частку (пай) після смерті батька ОСОБА_3 , він отримав відмову у зв`язку з відсутністю оригіналу сертифікату на право на земельну частку (пай).

Вважав, що його батько за життя набув право на земельну частку (пай) з моменту отримання Колективним сільськогосподарським підприємством Червоний партизан Державного акту на право колективної власності на землю, а саме 19 січня 1996 року. Проте, внаслідок неправомірних дій Шевченківської районної державної адміністрації йому не видано правовстановлюючий документ на право на земельну частку (пай) - сертифікат.

Просив визнати за ним право на земельну частку (пай) розміром 5,85 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) із земель колективної власності реформованого Колективного сільськогосподарського підприємства Червоний партизан на території Великохутірської сільської ради Шевченківського району Харківської області в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка призначалась йому внаслідок паювання земель Колективного сільськогосподарського підприємства Червоний партизан згідно з Державним актом на право колективної власності на землю, серія ХР-27-00-000403, зареєстрований 19 січня 1996 року за № 8.

Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 27 серпня 2019 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити в повному обсязі його позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі і як доводи апеляційної скарги виклав доводи та вимоги позовної заяви. При цьому зазначив, що на момент вибуття з с. Великі Хутори до с. Ківшарівка на постійне місце проживання до нього, ОСОБА_3 виповнилося 81 рік. Він був людиною похилого віку, не міг самостійно себе обслуговувати та потребував стороннього догляду, тому вимушений був переїхати до нього, де і помер через два роки. Вважав, що зміна проживання та виїзд в іншу місцевість були вимушеними і фактично не залежали від його волі, а були зумовлені безвихідною ситуацією; що відповідачем не надано жодного доказу щодо припинення членства ОСОБА_3 в Колективному сільськогосподарському підприємстві Червоний партизан в момент виїзду з с. Великі Хутори на постійне проживання в іншу місцевість; що положення Статуту в частині збереження членства в підприємстві за громадянами при припиненні роботи по старості або інвалідності, якщо вони не виїхали на постійне місце проживання в іншу місцевість суперечить Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , оскільки звужує коло осіб, які мають право на земельну частку (пай).

15 листопада 2019 року до суду апеляційної інстанції від Великохутірської сільської ради Шевченківського району Харківської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому сільська рада вважала апеляційну скаргу необгрунтованою. При цьому посилалася на те, що оскільки ОСОБА_3 до отримання підприємством Державного акту на право колективної власності на землю виїхав на постійне місце проживання в іншу місцевість, його членство в сільськогосподарському підприємстві припинилось, і він не мав права на отримання земельної частки (паю).

25 листопада 2019 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, в яких він зазначив, що спадкоємцями після смерті його батька є його син, ОСОБА_4 , його дочка, ОСОБА_5 та він. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не зверталися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини, а він на день смерті проживав разом зі спадкодавцем.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що на момент розпаювання земель, ОСОБА_3 не був членом Колективного сільськогосподарського підприємства Червоний партизан , оскільки виїхав на постійне проживання в іншу місцевість.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вступив до колгоспу Червоний партизан у жовтні 1955 року. Його стаж роботи в колгоспі склав 17 років 3 місяця. З 26 березня 1973 року по день смерті (до ІНФОРМАЦІЯ_1 ) він отримував пенсію по старості.

19 січня 1996 року Шевченківською районною Радою народних депутатів Шевченківського району Харківської області відповідно до рішення ХХІ скликання XIV сесії Шевченківської районної Ради народних депутатів від 26 травня 1993 року Колективному сільськогосподарському підприємству Червоний партизан видано Державний акт, серія ХР -27-00-000403, на право колективної власності, згідно якого передано у колективну власність 3345,7 га землі в межах згідно з планом, цільове призначення яких - ведення сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 8.

Згідно додатку № 1 списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства до цього акту, ОСОБА_3 зазначений в ньому під № 46 (312) (а. с. 22-24, 73-81).

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2 Статуту Колективного сільськогосподарського підприємства Червоний партизан , прийнятий рішенням зборів уповноважених членів підприємства Червоний партизан протоколом № 3 від 24 грудня 1992 року та зареєстрований розпорядженням представника президента в Шевченківському районі № 32 від 09 березня 1993 року, реєстраційний № 85, членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають Статут і виявили бажання брати участь у здійсненні цілей підприємства. Прийняття в члени підприємства проводиться правлінням підприємства в присутності особи, яка подала заяву. Заява про вступ у члени підприємства має бути розглянута на протязі місяця. Членство в підприємстві набуває чинності з моменту відповідного рішення про прийняття в члени підприємства правління, а при організації підприємства - з моменту рішення зборів уповноважених про перетворення колгоспу у колективне сільськогосподарське підприємство.

Пунктом 3.6. Статуту передбачено, що членство в підприємстві припиняється в разі виходу або виключення з членів підприємства.

Пунктом 3.9. Статуту встановлено, що членство в підприємстві зберігається також за громадянами при припиненні роботи по старості або інвалідності, якщо вони не виїхали на постійне місце проживання в іншу місцевість.

З копії запису по господарській книзі № 4 за 1991-1995 роки с. Великі Хутори Шевченківського району Харківської області вбачається, що ОСОБА_3 12 травня 1994 року вибув в смт. Ківшарівка Куп`янського району Харківської області (а. с. 54).

Із довідки Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Червоний партизан вбачається, що 21 грудня 1992 року колгосп Червоний партизан реорганізований в Колективне сільськогосподарське підприємство Червоний партизан , відповідно до рішення загальних зборів № 3 від 21 грудня 1992 року.

З довідки Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Коменерго-Куп`янськ за № 232 від 29 січня 2018 року вбачається, що ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 12 жовтня 1994 року по день смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з ним були зареєстровані: син ОСОБА_1 , дружина сина ОСОБА_6 та онуки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (а.с.11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

Із відповіді Відділу у Шевченківському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 29/56/0-0.23,29-56/150-18 від 12 квітня 2018 року вбачається, що ОСОБА_3 включено до Державного акту на право колективної власності на землю, серія ХР 27-00-000403, за № 46 (312) по Колективному сільськогосподарському підприємстві Червоний партизан . Державний акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право колективної власності 19 січня 1996 року за № 8. В справі по паюванню земель колективної власності Колективного сільськогосподарського підприємства Червоний партизан прізвище ОСОБА_3 відсутнє. В книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку земель колективної власності Колективного сільськогосподарського підприємства Червоний партизан прізвище ОСОБА_3 відсутнє. Сертифікат на право на земельну частку (пай) не виготовлявся.

Як вбачається з інформаційних довідок зі спадкового реєстру за №№ 56830127, 56830128 від 12 липня 2019 року після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , інформація відсутня, спадкова справа не заводилась, свідоцтва про право на спадщину, не видавались, заповіт відсутній (а.с.70,71).

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на земельну частку (пай) згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям мають члени сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства, у тому числі, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства , кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08 серпня 1995 року № 720/95 та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід враховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до статті 7 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство від 14 лютого 1992 року земля є об`єктом права колективної власності підприємства, майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам, суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Відповідно до частини першої статті 22 та частини другої статті 23 Земельного Кодексу України 1990 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Отже, право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта, та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

Як роз`яснено у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті, успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі земельна частка (пай) відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Матеріали справи свідчать про те, що на час розпаювання земель Колективного сільськогосподарського підприємства Червоний партизан ОСОБА_3 втратив членство в підприємстві, оскільки виїхав на постійне місце проживання в іншу місцевість.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно зазначив, що на час передачі земель у колективну власність Колективного сільськогосподарського підприємства Червоний партизан та одержання підприємством державного акту на право колективної власності на землю, ОСОБА_3 вже не перебував у членах підприємства, так як виїхав на постійне місце проживання в іншу місцевість, тому він не міг набути право на земельну частку (пай), незважаючи на наявність його прізвища у списку, який додавався до цього акту.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 наполягав на тому, що членство у ОСОБА_3 не припинилося, оскільки положення Статуту в частині збереження членства в підприємстві за громадянами при припиненні роботи по старості або інвалідності, якщо вони не виїхали на постійне місце проживання в іншу місцевість суперечить Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , оскільки звужує коло осіб, які мають право на земельну частку (пай). Однак, такі посилання представника ОСОБА_1 є помилковими.

Так, пункт 2 цього Указу стосується тих пенсіонерів, які залишилися членами підприємства. ОСОБА_1 під час розпаювання вже не був членом підприємства.

Пункт 6 Указу, на який фактично і посилається представник ОСОБА_1 , стосується саме власника земельної частки (паю), а ОСОБА_3 не був її власником.

При цьому слід звернути увагу на те, що факт внесення спадкодавця до списків громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства лише вказує на наміри щодо виділення цій особі земельної частки (паю). Проте, реалізація цього права не відбувається, якщо відсутня хоча б одна з умов його виникнення. В даному випадку відсутнє перебування ОСОБА_3 в членах КСП на час передачі державного акта. ОСОБА_3 вибув до іншої місцевості на постійне проживання у 1994 році, а отримання підприємством державного акта відбулося у 1996 році.

Таким чином право на спадкування ОСОБА_1 не набув, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Посилання позивача на те, що його батько вибув в іншу місцевість за станом здоров`я, що не може бути підставою для припинення його членства в підприємстві судовою колегією не приймаються, оскільки сам факт вибуття в іншу місцевість на час отримання державного акта вже сам по собі є однією із умов для припинення такого членства. При цьому поважність причин вибуття не враховується.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст. 381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 27 серпня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді І.О. Бровченко

А.І. Колтунова

Повний текст постанови складено 09 грудня 2019 року.