Постанова

від 16.12.2020 по справі 637/672/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 637/672/19-ц

провадження № 61-553св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя - доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Великохутірська сільська рада Шевченківського району Харківської області, Шевченківська районна державна адміністрація Харківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду Харківської області, у складі судді Стеганцова С. М., від 27 серпня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів:

Бурлака І. В., Бровченка І. О., Колтунової А. І., від 03 грудня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Великохутірської сільської ради Шевченківського району Харківської області, Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , після смерті якого він прийняв спадщину, оскільки на момент відкриття спадщини проживав разом зі спадкодавцем.

Із жовтня 1955 року по березень 1973 року ОСОБА_2 працював в колгоспі Червоний партизан та був його членом. В березні 1973 року ОСОБА_2 призначено пенсію за віком. У 1992 році колгосп Червоний партизан реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство (далі - КСП) Червоний партизан .

19 січня 1996 року КСП Червоний партизан отримало державний акт серії

ХР-27-00-000403 на право колективної власності на землю.

Відповідно до інформації відділу у Шевченківському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 12 квітня 2018 року за № 29/56/0-0.23, 29-56/150-18 ОСОБА_2 включений до державного акта на право колективної власності на землю КСП Червоний партизан , проте сертифікат на право на земельну частку (пай) на його ім`я виготовлений не був та не видавався.

Позивач зазначав, що звернувшись до Шевченківської державної нотаріальної контори Харківської області щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) після смерті батька, він отримав відмову у зв`язку з відсутністю оригіналу сертифікату на право на земельну частку (пай).

Вважав, що його батько за життя набув право на земельну частку (пай) з моменту отримання КСП Червоний партизан державного акта на право колективної власності на землю, а саме 19 січня 1996 року. Проте, внаслідок неправомірних дій Шевченківської районної державної адміністрації йому не було видано правовстановлюючий документ на право на земельну частку (пай) - сертифікат, що стало підставою звернення до суду.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право на земельну частку (пай) розміром 5,85 умовних кадастрових гектари без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) із земель колективної власності реформованого КСП Червоний партизан в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 27 серпня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 на час отримання державного акта КСП Червоний партизан не був його членом та не мав права на земельну частку (пай), оскільки виїхав проживати в іншу місцевість, тому земельна частка (пай) на яку позивач просить визнати за ним відповідне право не входила до складу спадкового майна ОСОБА_2 та не могла бути успадкована ОСОБА_1 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 27 серпня

2019 року залишено без змін.

Приймаючи постанову 03 грудня 2019 року, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважала такими, що не спростовують висновків місцевого суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 27 серпня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду Харківської області.

У лютому 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

ОСОБА_1 вказує, що зміна місця проживання та виїзд ОСОБА_2 в іншу місцевість були вимушеними в зв`язку з його похилим віком і незадовільним станом здоров`я, потребою в сторонньому догляді.

Звертає увагу на те, що Указ Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям № 720/95 від 08 серпня 1995 року не містить приписів щодо необхідності проживання в певній місцевості.

Зазначає, що ОСОБА_2 заяв про вихід із членів КСП Червоний партизан не подавав, питання про його виключення із членів підприємства не вирішувалося, а отже він залишався членом цього КСП і після переїзду на постійне місце проживання в іншу місцевість.

Вважає, що положення статуту КСП Червоний партизан щодо втрати членства в разі переїзду на постійне місце проживання в іншу місцевість суперечать Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям № 720/95 від 08 серпня 1995 року, оскільки звужує коло осіб, які мають право на земельну частку (пай).

Стверджує, що ОСОБА_2 набув право на земельну частку (пай) із земель колективної власності КСП Червоний партизан в момент видачі цьому КСП державного акта на право колективної власності на землю.

Доводи особи, що подала відзив на касаційну скаргу

У поданому в березні 2020 року відзиві на касаційну скаргу Великохутірська сільська рада, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення,

а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Зазначає, що ОСОБА_2 у зв`язку із зміною постійного місця проживання втратив членство в КСП Черновий партизан , тому права на земельну частку (пай) не отримав. Також звертає увагу на те, що ОСОБА_2 не видався сертифікат на право на земельну частку (пай).

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У жовтні 1955 року ОСОБА_2 вступив до колгоспу Червоний партизан та працював в ньому до березня 1973 року. У березні 1973 року ОСОБА_2 призначено пенсію за віком.

21 грудня 1992 року колгосп Червоний партизан реорганізований в

КСП Червоний партизан .

Відповідно до пункту 3.1 статуту КСП Червоний партизан членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають статут і виявили бажання брати участь у здійсненні цілей підприємства.

Пунктом 3.6 Статуту передбачено, що членство в підприємстві припиняється в разі виходу або виключення з членів підприємства.

Пунктом 3.9 Статуту встановлено, що членство в підприємстві зберігається також за громадянами при припиненні роботи по старості або інвалідності, якщо вони не виїхали на постійне місце проживання в іншу місцевість.

12 травня 1994 року ОСОБА_2 вибув в смт. Ківшарівка Куп`янського району Харківської області де був зареєстрований із 1994 року до своєї смерті. Разом з ним були зареєстровані син ОСОБА_1 , дружина сина та онуки.

19 січня 1996 року Шевченківською районною Радою народних депутатів Шевченківського району Харківської області відповідно до рішення ХХІ скликання XIV сесії Шевченківської районної Ради народних депутатів

від 26 травня 1993 року КСП Червоний партизан видано державний акт серії ХР 27-00-000403 на право колективної власності на землю, згідно з яким передано у колективну власність 3 345,7 га землі в межах згідно з планом, цільове призначення яких - ведення сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 8.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, спадкова справа після його смерті не заводилась, свідоцтва про право на спадщину не видавались.

Згідно відповіді Відділу у Шевченківському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 29/56/0-0.23,29-56/150-18

від 12 квітня 2018 року ОСОБА_2 включено до Державного акту на право колективної власності на землю серії ХР 27-00-000403 за № 46 (312) по

КСП Червоний партизан . Державний акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право колективної власності 19 січня 1996 року за № 8.

В справі по паюванню земель колективної власності КСП Червоний партизан прізвище ОСОБА_2 відсутнє. В книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку земель колективної власності КСП Червоний партизан прізвище ОСОБА_2 відсутнє. Сертифікат на право на земельну частку (пай) не виготовлявся.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі по тексту, в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 4, 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) положення цього Кодексу застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 то до спадкових відносин у розглядуваній справі мають застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема Цивільний кодекс Української РСР 1963 року (далі - ЦК УРСР).

Згідно зі статтею 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу (оголошення громадянина померлим).

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (частина друга статті 548 ЦК УРСР).

Відповідно до частин дев`ятої, десятої статті 5 Земельного кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час відкриття спадщини) кожен член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутності спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств.

Згідно з частиною першою статті 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Пунктом 1 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям № 720/95 від 08 серпня 1995 року встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 цього указу право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Згідно з пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7

від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю. Член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, в тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Отже особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Такий висновок узгоджується із висновками викладеними в постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 384/642/17, від 09 червня 2020 року у справі № 470/29/18, від 02 вересня 2020 року у справі

№ 530/311/19, від 22 жовтня 2020 року у справі № 149/2978/18.

Відповідно до частини другої статті 9 ЦК УРСР правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється з смертю.

У розглядуваній справі судами встановлено, що відповідно до пункту 3.9 Статуту КСП Червоний партизан членство в підприємстві зберігається за громадянами при припиненні роботи по старості або інвалідності, якщо вони не виїхали на постійне місце проживання в іншу місцевість .

Відомості про те, що ОСОБА_2 за життя оспорював вказані положення Статуту КСП або не визнавав їх, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до пункту 1.4 Статуту вказаного КСП місцезнаходженням підприємства є Харківська область, Шевченківський район, с. Великі Хутори.

Встановивши, що на момент видачі КСП Червоний партизан 19 січня

1996 року державного акта на право колективної власності на землю,

за ОСОБА_2 , який у 1994 році виїхав із села Великі Хутори Шевченківського району Харківської області на постійне місце проживання в іншу місцевість (селище Ківшарівка Куп`янського району Харківської області), не зберігалось членство у КСП Червоний партизан , суди попередніх інстанцій правомірно вважали, що він не набув право на відповідну земельну частку (пай).

Аналіз висновків Верховного Суду у постановах від 12 вересня 2018 року у справі № 183/2548/15 (провадження № 61-4092св18), від 03 липня 2019 року у справі № 179/2279/17 (провадження № 61-395св19), від 11 липня 2019 року у справі № 190/1605/18 (провадження № 61-10391св19) свідчить, що факт внесення особи до списків громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства вказує на наміри щодо виділення цій особі земельної ділянки. Однак якщо на час видачі державного акту на право колективної власності на землю така особа не є членом КСП, то вона не набуває права на відповідну земельну частку (пай).

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку щодо неможливості успадкування права на земельну частку (пай), яке не набуте спадкодавцем, оскільки на момент видачі відповідного державного акта на право колективної власності на землю ОСОБА_2 не був членом КСП Червоний партизан .

Посилання заявника на те, що Указ Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям № 720/95 від 08 серпня 1995 року не містить приписів щодо необхідності проживання в певній місцевості, не впливають на правильність вирішення спору судами, адже за змістом пункту 2 вказаного Указу право на відповідну частку (пай) мають пенсіонери, які раніше працювали в КСП і залишилися його членами .

Верховний суд відхиляє доводи касаційної скарги з приводу відсутності доказів виключення ОСОБА_2 з членів КСП Червоний партизан , оскільки за змістом Статутом КСП, за особами, які припинили роботу у підприємстві по старості та виїхали на постійне місце проживання в іншу місцевість, членство в КСП не зберігається.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки не підтверджені матеріалами справи і переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди попередніх інстанцій вірно визначились із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400 , 402 , 409 , 410 , 416 , 419 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 27 серпня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня

2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович