Постанова

від 03.12.2019 по справі 713/571/19

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2019 року м. Чернівці

Справа № 713/571/19

Провадження №22-ц/822/1107/19

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Литвинюк І. М.

суддів: Владичана А.І., Перепелюк І.Б.

секретар - Скрипка С.В.

за участю: позивача - ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , відповідача - ОСОБА_3 , його представника - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 16 вересня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_5 , Вашківецька міська рада, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування завданих збитків, головуючий у І-й інстанції - Кириляк А . Ю. ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у березні 2019 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування завданих збитків.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 28 січня 2016 року між ОСОБА_8 (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку загальною площею 1,1620 га., кадастровий номер - 73205104000:04:001:0082, строком на 10 років. Даний договір було зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 березня 201б року.

Зазначав, що у 2017 році померла ОСОБА_8 , новим власником земельної ділянки згідно зі свідоцтвом про право на спадщину від 14 березня 2018 року стала ОСОБА_5 .

Відповідно до п.12.6 Договору оренди землі від 28 січня 2016р. перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору .

Крім того, від нового власника земельної ділянки не надходило жодних повідомлень про намір розірвати чи припинити договір оренди землі від 28 січня 2016 року.

Вказував на те, що належним чином виконуються всі умови договору оренди та своєчасно і в повній мірі сплачується орендна плата за користування земельною ділянкою.

Згідно з актом обстеження земельної ділянки загальною площею 1,1620 га, кадастровий номер - 73205104000:04:001:0082, складеного комісією Вашківецької міської ради від 07 червня 2018 року, встановлено, що ОСОБА_3 самовільно зайняв дану земельну ділянку та засіяв на ній сільськогосподарську культуру - сою.

Позивачем було направлено відповідну заяву до Вижницького відділення поліції, однак з відповіді поліції видно, що в діях відповідача не встановлено ознак злочину чи адміністративного правопорушення, та зазначено, що дані відносини носять цивільно-правовий характер, для вирішення даного спору рекомендовано звернутися до суду.

Також зазначав, що на праві оренди користується земельною ділянкою площею 1,1620 га та сплачує орендну плату за користування об`єктом оренди. Договір оренди вказаної земельної ділянки укладено з власником землі ОСОБА_8 терміном до 28 січня 2026 року. Відповідачем земельна ділянка використовуються самочинно та без жодних правовстановлюючих документів на неї.

Крім того, заподіяні йому збитки незаконними діями відповідача складають 7 768 грн.

Просив зобов`язати ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 1,162 га., кадастровий номер - 73205104000:04:001:0082, на території Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області та стягнути з нього на користь ОСОБА_1 у відшкодування шкоди 7 768 грн.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 16 вересня 2019 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.

На зазначене рішення представник позивача ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 є неналежним відповідачем, є хибним. З акту обстеження земельної ділянки від 07 червня 2018 року, під час складання якого був присутній відповідач, видно, що ОСОБА_3 самовільно зайняв орендовану ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,1620 га, шляхом посіву сільськогосподарської культури - сої. Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач підтвердив, що власником земельної ділянки є його мати, а тому він на земельній ділянці посадив сою. Зазначені обставини підтвердив свідок ОСОБА_9

На апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_3 подав відзив, у якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позов пред`явлено до неналежного відповідача.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору оренди землі від 28 січня 2016 року ОСОБА_8 надала ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку загальною площею 1,1620 га, яка належала їй на праві власності згідно з державним актом ЧВ №050799 від 08 січня 2004 року. Даний договір було зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 березня 2016 року.

Актом про обстеження орендованої ОСОБА_1 земельної частки (паю) від 07 червня 2018 року, комісією Вашківецької міської ради в складі голови земельної комісії міської ради Опаєць М.Т., членів комісії депутата міської ради Подольчука Р.М., за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , встановлено, що згідно з договором оренди земельної частки (паю) від 28 січня 2016 року ОСОБА_1 орендує належну ОСОБА_8 земельну ділянку (пай). Дану земельну ділянку самовільно зайняв ОСОБА_3 (зі слів ОСОБА_1 це відбулося 18 квітня 2018 року) що ОСОБА_3 особисто підтвердив. Площа даної земельної ділянки становить 1,1620 га.

З відповіді начальника Вижницького ВП Кисилиці О.В. від 26 квітня 2018 року видно, що перевіркою за зверненням позивача щодо орендованої земельної ділянки с. Волока урочище Велике ставище встановлено, що відсутні ознаки будь-якого кримінального чи адміністративного правопорушення, однак є ознаки цивільно-правових відносин та рекомендовано з даного приводу в приватному порядку звернутись до суду.

В довідці Вашківецької міської ради за №2017 від 30 листопада 2018 року вказано, що за орендовану земельну ділянку площею 1.1620 га., кадастровий номер 7325104000:04:001:0082, яка розміщена в с. Волока Вижницького району Чернівецької області в урочищі "Велике Ставище", ОСОБА_1 сплачено земельний податок в сумі 135 грн.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 14 березня 2018 року ОСОБА_5 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме земельну ділянку площею 1,1620 га., яка розташована на території Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер № 7320510400:04:001:0082, що належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧВ №050799.

З квитанції до прибуткового касового ордера видно, що ОСОБА_8 сплатила податок за землю в розмірі 134, 90 грн в серпні 2017 року.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 211 ЗК України визначено, що самовільне зайняття земельних ділянок віднесено до порушень земельного законодавства, за яке громадяни та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

За правилом статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель (далі - Закон) самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до статті 5 Закону державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Пунктом Д частини 1 статті 6 Закону визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належить вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам.

Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності (абзац 4 частини 1 статті 10 Закону).

Виходячи з системного аналізу норм Закону, колегія суддів приходить до висновку, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель є спеціальним органом, яким надано право на складання акту щодо самовільного зайняття земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що складений Вашківецькою міською радою Акт від 07 червня 2018 року про обстеження земельної частки (паю), орендованої ОСОБА_1 , є недопустимим доказом. Крім того, із зазначеного акту не вбачається про вихід комісії безпосередньо на земельну ділянку для її обстеження та встановлення дійсних обставин, які виникли із самовільним зайняттям земельної ділянки.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач самовільно зайняв земельну ділянку.

Крім того, із звукозапису судового засідання від 16 вересня 2019 року видно, що при допиті свідка ОСОБА_9 , останній пояснив, що обробити земельну ділянку його попросила ОСОБА_5 .

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів вважає, що належних та допустимих доказів для спростування висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, передбачених статтями 76, 77, 78 ЦПК України, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення відповідно до ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга не містить.

Враховуючи наведене, відповідно до вимог статті 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 16 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повної постанови - 09 грудня 2019 року.

Головуючий І.М. Литвинюк

Судді: А.І. Владичан

І.Б. Перепелюк