Постанова

від 04.12.2019 по справі 463/389/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 463/389/14-ц

провадження № 61-29844св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Львівське комунальне підприємство № 500 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_3 та Львівського комунального підприємства № 500 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07 лютого 2017 року у складі судді Головатого Р. Я. та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 06 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Мельничук О. Я., Павлишина О. Ф.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2014 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Львівського комунального підприємства № 500 (далі - ЛКП № 500 ) про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 .

06 лютого 2012 року ОСОБА_1 отримала дзвінок від сусіда з квартири АДРЕСА_2 , що знаходиться поверхом нижче, про те, що з помешкання квартири позивачів на стелю його квартири ллється вода. Того ж дня мешканцями квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , мешканцем квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_6 , у присутності працівників ТОВ ТЕЛ-САТ інженера-теплотехніка ОСОБА_7 та слюсаря-техніка ОСОБА_8 було складено акт про те, що відбулося залиття водою горища будинку та нижче розташованих квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 , згідно якого мешканець квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_9 самовільно встановив на горищі водяну ємкість із підкачувальною помпою, в якій під час зимових морозів утворилась тріщина, через яку на горище виливалася вода.

08 лютого 2012 року працівниками ЛКП № 500 в складі заступника директора ОСОБА_16, майстра з ремонту ОСОБА_10 , майстра з експлуатації ОСОБА_11 складено акт, відповідно до якого за результатами обстеження виявлено сліди залиття: на стелі та стіні загального коридору сходової клітки перед входом у квартиру АДРЕСА_1 ; на стелі та стінах коридору квартири, площею залиття - 8,8 кв. м; на стелі та стінах кухні - 13,5 кв. м; на стелі та стінах туалету - 1,8 кв. м; на стелі кімнати - 19,2 кв. м; стіна - 70 %; на стелі кімнати - 19,3 кв. м; стіна - 100 %. При цьому, зазначено, що залиття квартири АДРЕСА_1 відбулось з горища будинку. Причиною залиття квартири АДРЕСА_1 є вихід з ладу внаслідок замерзання та пошкодження корпусу мотору, що підключений до баку запасу води, самовільно встановленої на горищі будинку власниками сусідньої квартири системи підкачки води до квартири АДРЕСА_3 . У результаті вода виливалась на підлогу горища та залила квартиру АДРЕСА_1 . Шкода, спричинена залиттям квартири, сталася з вини власників квартири АДРЕСА_3 , які здійснивши несанкціоноване втручання в систему холодного водопостачання будинку, самовільно встановили систему підкачки води до власної квартири та не забезпечили належного технічного нагляду за системою.

Вказані обставини підтверджуються висновком № 18/04-12 експертного будівельно-технічного дослідження по заяві гр. ОСОБА_1 , складеного 18 травня 2012 року СПД ФО ОСОБА_12 , згідно з яким ушкодження у приміщеннях квартири АДРЕСА_1 наявні в усіх приміщеннях у вигляді слідів замокання і відставання пофарбування в окремих місцях на стінах та підвісній стелі, на стінах на висоті до 0,50 м від рівня підлоги, відставанню паркетних кльопок в окремих місцях. Причиною виявлених ушкоджень у приміщеннях квартири АДРЕСА_1 стало недбале користування системою запасу та підкачки води мешканцями квартири АДРЕСА_3 цього будинку, які самовільно її облаштували на горищі з прокладанням через димовентиляційний канал, що не відповідає чинним будівельним нормам і правилам.

Позивачі зазначали, що ЛКП № 500 як балансоутримувач будинку АДРЕСА_1 відповідно до Закону України Про житлово-комунальні послуги та Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою КМ України від 08 жовтня 1992 року № 572, зобов`язаний був здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, мав можливість виявити втручання в вентиляційні канали та систему водопроводу, і одночасно з цим виявити наявність системи підкачки води до квартири АДРЕСА_3 , встановленої з порушенням будівельних норм та правил, однак допустив бездіяльність, а тому також повинен нести відповідальність за завдану позивачам шкоду.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 038/14 від 20 серпня 2014 року розмір завданої майнової шкоди з врахуванням вартості відновлення пошкодженого електротехнічного, інженерного обладнання та вартості ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідно для усунення пошкоджень, внаслідок залиття 06 лютого 2012 року квартири АДРЕСА_1 , становить 44 582,46 грн. Оскільки за період з 20 серпня 2014 року по 04 лютого 2015 року сукупний індекс інфляції становив 1,140, позивачі вказували, що на їх користь підлягає стягненню 50 824 грн.

Залиття виникло через витік води під тиском з пошкодженої помпи, встановленої власниками квартири АДРЕСА_3 , і між шкодою, завданою внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 , та діями співвласників квартири АДРЕСА_3 та одночасно бездіяльністю ЛКП № 500 , існує причинний зв`язок, що підтверджує їх вину у заподіянні шкоди співвласникам квартири АДРЕСА_1 , а тому позивачі вказували, що відповідачі повинні солідарно відповідати за заподіяння шкоди.

Крім цього, оскільки після залиття умови проживання у квартирі АДРЕСА_1 суттєво погіршились, а тому відсутність бажання відшкодувати шкоду особами, внаслідок дій чи бездіяльності яких відбулося залиття квартири АДРЕСА_1 , призвели до надмірних хвилювань, моральних страждань, пов`язаних із порушенням нормальних житлових умов позивачів.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ЛКП № 500 :

50 824 грн майнової шкоди;

5 000 грн компенсації моральної шкоди.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 07 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 06 листопада 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ЛКП № 500 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 50 824 грн майнової шкоди.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ЛКП № 500 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 5 000 грн компенсації моральної шкоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що причиною залиття квартири позивачів АДРЕСА_1 стало пошкодження у корпусі насосу (електричної помпи), самовільно встановленого на горищі співвласниками квартири АДРЕСА_3 . ЛКП № 500 як балансоутримувач будинку АДРЕСА_1 мало можливість виявити втручання у вентиляційні канали та систему водопроводу, і одночасно з цим виявити наявність системи підкачки води до квартири АДРЕСА_3 , встановленої з порушенням будівельних норм та правил, однак недотримався правил утримання жилих будинків та Закону України Про житлово-комунальні послуги . У зв`язку із цим суди зробили висновок, що між шкодою, завданою залиттям квартири АДРЕСА_1 , та діями співвласників квартири АДРЕСА_3 , які самовільно встановили на горищі будинку систему підкачки води до квартири АДРЕСА_3 , а також бездіяльністю ЛКП № 500 щодо контролю за технічним станом інженерного обладнання будинку, існує причинний зв`язок, тому обов`язок з відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 , а також обов`язок із компенсації моральної шкоди, покладається на відповідачів солідарно.

Суди зазначили, що висновком судової будівельно-технічної експертизи № 038/14 від 20 серпня 2014 року встановлено, що розмір завданої матеріальної шкоди з врахуванням вартості відновлення пошкодженого електротехнічного, інженерного обладнання та вартості ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідно для усунення пошкоджень, унаслідок залиття 06 лютого 2012 року квартири АДРЕСА_1 становить 44 582,46 грн. Оскільки за період з 20 серпня 2014 року по 04 лютого 2015 року сукупний індекс інфляції становив 1,140, то з відповідачів на користь позивачів підлягає стягненню 50 824 грн (44 582,46 грн*1,140).

При відхиленні аргументів апеляційної скарги ЛКП № 500 апеляційний суд вказав, що ЛКП № 500 є балансоутримувачем будинку і виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, послуг з надання центрального опалення, гарячого та холодного водопостачання по АДРЕСА_1 є ЛКП-500. Закон України Про житлово-комунальні послуги , які наділяють ЛКП № 500 певними правами, обов`язками та зобов`язаннями щодо належного утримання житлових багатоквартирних будинків на протязі всієї їх діяльності та в час підготовки до осінньо-зимового періоду. ЛКП № 500 як балансоутримувач будинку АДРЕСА_1 мав можливість виявити втручання мешканців у вентиляційні канали та систему водопроводу і одночасно з цим виявити наявність системи підкачки води до квартири АДРЕСА_3 , встановленої з порушенням будівельних норм та правил, однак не дотримався Правил утримання жилих будинків та Закону України Про житлово-комунальні послуги . Внаслідок бездіяльності ЛКП № 500 щодо контролю за технічним станом інженерного обладнання будинку має місце причинний зв`язок та солідарний обов`язок з відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири.

При відхиленні доводів представника відповідача в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме невідповідності проголошеної вступної та резолютивної частини ухваленому та підписаному судом рішенні, апеляційний суд вказав, що рішення в порядку статті 219 ЦПК підлягає виправленню за заявою осіб, які беруть участь у справі чи з власної ініціативи суду. Проте як слідує із матеріалів справи, заява про виправлення описки до суду не надходила.

Аргументи учасників справи

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому посилалася на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що матеріалами справи спростовано факт заподіяння відповідачами майнової шкоди позивачам, та встановлено, що витік води через тріщину у корпусі гідрофора (гідроелектронасоса) відповідачів не перебуває у причинному зв`язку із затопленням приміщень квартири позивачів. Позивачами над своєю квартирою АДРЕСА_1 і відповідачами над своєю квартирою АДРЕСА_3 були самовільно встановлені накопичувальні баки води з системами підкачки води у квартири. Через погодні умови (морози) у кінці січня на початку лютого 2012 року ці системи підкачки води зазнали пошкоджень. Тобто що позивачі самі затопили приміщення своєї квартири через поломку встановленої ними системи підкачки води на горищі над своєю квартирою, а відповідачі затопили приміщення своєї квартири через поломку встановленої ними системи підкачки води на горищі над їх квартирою.

При зверненні із позовом у 2012 році позивачі обґрунтовували свої вимоги актом ЛКП № 500 від 08 лютого 2012 року та висновком експертного будівельно-технічного дослідження № 18/04-12 від 18 травня 2012 СПД ФОП ОСОБА_12 , згідно якого причиною виявлених ушкоджень у приміщеннях квартири АДРЕСА_1 стало недбале користування системою запасу та підкачки води мешканцями квартири АДРЕСА_3 . Проте листом № 4080 від 12 вересня 2012 року Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз повідомив, що СПД ФОП ОСОБА_12 не вправі була проводити експертне будівельно-технічне дослідження з зазначених питань, посилаючись на свідоцтво МЮ України № 103 від 06 червня 1997 року. Висновком № 272 від 26 червня 2013 року судової будівельно-технічної експертизи встановлено, що сліди замокання від накопичувального баку, встановленого над кв. АДРЕСА_3 відповідачів до території горища над АДРЕСА_1 позивачів на час проведення дослідження відсутні. Нахилу перекриття горища немає. Причину замокання приміщення квартири позивачів, результатом візуального огляду, встановити неможливо. Система існуючих зворотніх клапанів в накопичувальному баку не дає можливості витоку води при подачі води в бак. Після ознайомлення з цим висновком експерта, позивачі подали заяву про залишення позову без розгляду у справі № 2/1312/1980/12.

ОСОБА_3 зазначає, що у січні 2014 року позивачі повторно звернулися із позовом, в обґрунтування якого посилалися на акт від 08 лютого 2012 року ЛКП № 500 про залиття, складеного заступником директора ОСОБА_16 , майстром з ремонту ОСОБА_14 , майстром з експлуатації ОСОБА_15 та на висновок експертного будівельно-технічного дослідження № 18/04-12. Суди не врахували пояснення свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які вказали на те, що в акті невідомо ким дописані дані про зазначення окремих частин приміщення кімнат позивачів (стіна; стіна) та розміру їх пошкоджень (70 %;100 %) і стверджували, що такі дані ними не вносились, крім цього, під час складення акту, через відсутність освітлення, для огляду на горище не виходили.

ОСОБА_3 вважає, що висновок експерта № 038/14 ТОВ ГАЛ-СВІТ від 20 серпня 2014 року не відповідає вимогам ЦПК України, оскільки причина залиття квартири експертом визначена не за результатами проведених ним досліджень, а визначена згідно акту комісії ЛКП № 500 (пункт 1 висновку), який є недопустимим доказом. І висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи №1498 від 15 липня 2016 року надано вичерпні відповіді на поставлені судом питання та встановлено, що витікання води з накопичувального баку, розташованого над квартирою АДРЕСА_3 відповідачів не могло бути причиною затоплення приміщень квартири АДРЕСА_1 позивачів. Вважає, що висновок додаткової судової будівельно-технічної експертизи не був належним чином оцінений судами.

Зазначає, що текст резолютивної частини рішення суду суперечить за своїм змістом та суттю резолютивній частині рішення, проголошеної судом після виходу з нарадчої кімнати, зокрема, суд проголосив, що позов задоволено частково, а саме стягнуто 5 824 грн майнової шкоди та 5 000 грн моральної шкоди, однак у письмовому тексті зазначено, що позов задоволено повністю та стягнуто 50 824 грн матеріальної шкоди та 5 000 грн моральної шкоди, що підтверджується звукозаписом судового засідання.

У листопаді 2017 року ЛКП № 500 подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому посилалося на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ЛКП № 500 надає послуги з управлінням будинком згідно укладених договорів., а тому ЛКП № 500 несе відповідальність за невиконання або неякісне надання тих послуг, які є предметом договору. Суди при розгляді справи не обґрунтували свою позицію із посиланням на матеріальний закон, який регулює саме договірні відносини між ЛКП № 500 та позивачами, оскільки інших відносин між ними не існує. Натомість главою 82 ЦК України регулюється відшкодування шкоди не за договором, а в наслідок завдання шкоди. Суди встановили, що залиття відбулося внаслідок пошкодження у корпусі насосу (електричної помпи), самовільно встановленого на горищі співвласниками квартири АДРЕСА_3 , за таких обставин відсутній причинно-наслідковий зв`язок між виникненням пошкоджень чужого майна, що могло стати причиною залиття і діями або бездіяльністю ЛКП № 500 . Позивачі і відповідачі самовільно встановили баки для запасу води, тому саме вони несуть відповідальність за них відповідно до вимог ЦК України.

У січні 2018 року ОСОБА_2 надала заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_3 , у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Заперечення мотивовані тим, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , провівши на горище будинку систему водопостачання через димовентиляційний канал та підключивши її до підкачувальної помпи та накопичувального баку діяли на свій страх і ризик, всупереч СніП 2.04.01-85- Внутрішній водопровід та каналізація , повинні були б передбачити можливість настання негативних наслідків та повинні були контролювати процес подачі води до накопичувального баку, здійснювати нагляд за роботою підкачувальної помпи, за її технічним станом, а в зимовий період часу взагалі перекрити доступ води на горище, однак цього не зробили. Вважає, що вина ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у завданні позивачам майнової шкоди є доведеною.

У січні 2018 року ОСОБА_1 надала відзив на касаційні скарги, у якому просить касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Відзив мотивований тим, що акт від 08 лютого 2012 року, складений працівниками ЛКП № 500 відповідає вимогам статті 59 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами). Висновок додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 1498 від 15 липня 2016 року суди оцінили у сукупності із іншими доказами, наявними у матеріалах справи. Вважає, що між шкодою, завданою залиттям квартири АДРЕСА_1 , та діями співвласників квартири АДРЕСА_3 , які самовільно встановили на горищі будинку систему підкачки води до квартири АДРЕСА_3 , а також бездіяльністю ЛКП № 500 щодо контролю за технічним станом інженерного обладнання будинку, існує причинний зв`язок, і обов`язок з відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 лежить на відповідачах солідарно.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 грудня 2017 року у справі відкрито касаційне провадження та зупинено виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07 лютого 2017 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційних скаргах, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_3 .

Згідно акту про залиття у житловому будинку АДРЕСА_1 від 06 лютого 2012 року, складеного мешканцями квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у присутності працівників ТОВ Тел-Сат інженера теплотехніка ОСОБА_7 та слюсаря-техніка ОСОБА_8 встановлено, що внаслідок самовільного встановлення ОСОБА_9 мешканцем квартири АДРЕСА_3 водяної ємкості із підкачувальною помпою, відбулося залиття водою горища будинку та розташованих нижче квартир АДРЕСА_2, АДРЕСА_1, АДРЕСА_3.

Актом встановлено, що під час залиття вода під тиском залила все горище, пройшла через перекриття до розташованих нижче квартир, а також через стіну витікала на вулицю.

Комісією під час огляду горища встановлено, у підкачувальній помпі утворилася тріщина, через яку вода витікала під тиском, струменем вгору на 25-30 см. Витікання води з помпи вдалося зупинити лише після перекриття крану системи водопостачання в будинок, яка знаходиться у підвалі.

08 лютого 2012 року працівниками ЛКП № 500 у складі заступника директора ОСОБА_16, майстра з ремонту ОСОБА_10 , майстра з експлуатації ОСОБА_11 складено акт, відповідно до якого за результатами обстеження квартири АДРЕСА_1 виявлено сліди залиття: на стелі та стіні загального коридору сходової клітки перед входом у квартиру АДРЕСА_1 ; на стелі та стінах коридору квартири - площа залиття 8,8 кв. м; на стелі та стінах кухні - 13,5 кв. м; на стелі та стінах туалету - 1,8 кв. м; на стелі кімнати - 19,2 кв. м; стіна - 70 %; на стелі кімнати - 19,3 кв. м, стіна - 100 %. Залиття квартири АДРЕСА_1 відбулося з горища будинку. Причиною залиття квартири АДРЕСА_1 є вихід з ладу внаслідок замерзання та пошкодження корпусу мотору, що підключений до баку запасу води, самовільно встановлений на горищі будинку власниками сусідньої квартири системи підкачки води до квартири АДРЕСА_3 . У результаті вода витікала на підлогу (стелю) горища та залила квартиру АДРЕСА_1 . Шкода, спричинена залиттям квартири, сталася з вини власників квартири АДРЕСА_3 , які здійснивши несанкціоноване втручання в систему холодного водопостачання будинку, самовільно встановили систему підкачки води до власної квартири та не забезпечили належного технічного нагляду за системою.

Висновком № 18/04-12 експертного будівельно-технічного дослідження по заяві ОСОБА_1 , складеного 18 травня 2012 року СПД ФО ОСОБА_12 , встановлено, що ушкодження у приміщеннях квартири АДРЕСА_1 наявні в усіх приміщеннях у вигляді слідів замокання і відставання пофарбування в окремих місцях на стінах та підвісній стелі, на стінах на висоті до 0,50 м від рівня підлоги, відставанню паркетних кльопок в окремих місцях. Причиною виявлених ушкоджень в приміщеннях квартири АДРЕСА_1 стало недбале користування системою запасу та підкачки води мешканцями квартири АДРЕСА_3 даного будинку, які самовільно її облаштували на горищі з прокладанням через димовентиляційний канал, що не відповідає діючим будівельним нормам і правилам.

У висновку № 272 судової будівельно-технічної експертизи від 26 червня 2013 року встановлено, що сліди замокання від накопичувального баку на горищі будинку АДРЕСА_1 , встановленого над квартирою АДРЕСА_3 відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_9 до території горища над квартирою АДРЕСА_1 позивачів ОСОБА_2, на час проведення дослідження - відсутні. Нахилу перекриття горища будинку АДРЕСА_1 немає. Причину замокання приміщення квартири ОСОБА_2, результатом візуального огляду, встановити неможливо. Згідно акту про обстеження квартири АДРЕСА_1 від 08 лютого 2012 року, комісії ЛКП № 500 причиною залиття квартири АДРЕСА_1 є вихід з ладу внаслідок замерзання та пошкодження корпусу мотору, що підключений до баку запасу води, самовільно встановленого на горищі будинку власниками сусідньої квартири системи підкачки води до квартири АДРЕСА_3 . Система існуючих зворотніх клапанів в накопичувальному баку не дає можливості витоку води при подачі води в бак. Проте є наявність тріщини в корпусі насосу (електричної помпи) по всьому діаметру, шириною близько 6 мм. Таке пошкодження помпи могло стати причиною витоку з неї води.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 038/14 від 20 серпня 2014 року встановлено, що залиття приміщення квартири АДРЕСА_1 перебуває у причинному зв`язку із тріщиною в корпусі насосу (електричної помпи), встановленого на горищі співвласниками квартири АДРЕСА_3 за умови відсутності запобіжної арматури на ділянці напірного водопроводу від електронасосу до місця водорозбірної арматури квартири АДРЕСА_3 . Перетікання води по поверхні підлоги горища з частини горища, де встановлений відповідачем насос, на частину горища, що знаходиться над квартирою АДРЕСА_1 , зокрема, у частини горища, які знаходяться над пошкодженими внаслідок залиття, ділянками квартири позивачів, можливе. Перетікання води з пошкодженого насосу відповідачів, на зовні, через стіну зображену на фото № 11 можливе одночасно із замоканням приміщення квартири АДРЕСА_1 . Розмір завданої матеріальної шкоди з врахуванням вартості відновлення пошкодженого електротехнічного, інженерного обладнання та вартості ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідно для усунення пошкоджень, унаслідок залиття 06 лютого 2012 року квартири АДРЕСА_1 становить 44 582,46 грн.

Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі.

Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, законодавцем встановлена презумпція вини заподіювача шкоди та саме він повинен довести, що шкоди завдано не з його вини.

Згідно абзацу 1 частини першої статті 60 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини першої статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

У постанові Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року у справі в„– 6 -168цс13 зроблено висновок по застосуванню статті 1190 ЦК України та вказано, що особи, які спільно заподіяли неподільну шкоду взаємопов`язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Суди встановили, що причиною залиття квартири позивачів АДРЕСА_1 стало пошкодження у корпусі насосу (електричної помпи), самовільно встановленого на горищі співвласниками квартири АДРЕСА_3 , і відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не надано доказів, які б спростовували її вину у затопленні квартири позивачів.

За таких обставин, суди зробили обґрунтований висновок про задоволення позову про стягнення майнової шкоди з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Тлумачення статей 11 та 1167 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Встановивши, що позивачам завдана моральна шкода, суди, з урахуванням вимог розумності та справедливості, обґрунтовано визначили розмір грошової компенсації моральної шкоди.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року в справі № 308/6023/15-ц (провадження № 61-4447сво18) зроблено висновок про те, що зобов`язання із відшкодування шкоди, як правило, може мати місце лише за відсутності договірних правовідносин .

Встановивши, що причиною залиття квартири позивачів АДРЕСА_1 стало пошкодження у корпусі насосу (електричної помпи), самовільно встановленого на горищі співвласниками квартири АДРЕСА_3 , і відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не надано доказів, які б спростовували її вину у затопленні квартири позивачів, суди зробили неправильний висновок, що завдання шкоди відбулося одночасно внаслідок бездіяльності ЛКП № 500 , яка полягала в невиконання його договірних зобов`язань .

За таких обставин, суди зробили помилковий висновок про задоволення позову про стягнення майнової шкоди та компенсації моральної шкоди із ЛКП № 500 .

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Аналіз оскаржених рішень свідчить, що при визначенні розміру майнової шкоди суди керувалися висновком судової будівельно-технічної експертизи № 038/14 від 20 серпня 2014 року яким встановлено, що розмір завданої майнової шкоди, унаслідок залиття 06 лютого 2012 року квартири АДРЕСА_1 становить 44 582,46 грн. Оскільки за період з 20 серпня 2014 року по 04 лютого 2015 року сукупний індекс інфляції становив 1,140, суди зробили висновок, що з відповідачів на користь позивачів підлягає стягненню 50 824 грн (44 582,46 грн*1,140). При цьому позивачі у заяві про збільшення позовних вимог посилалися на частину другу статті 625 ЦК України. Тобто фактично суди стягнули майнову шкоду у розмірі 44 582,46 грн та інфляційні втрати у розмірі 6 241,54 грн (50 824 грн - 44 582,46 грн).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 757/3725/15-ц (провадження № 61-12530св18) зроблено висновок, що по своїй суті зобов`язання про відшкодування майнової шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру відшкодування. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки відшкодування шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір відшкодування шкоди. Тільки після конкретизації змісту зобов`язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди, те чи інше зобов`язання може бути кваліфіковане як грошове, і відповідно може відбутися прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) щодо його виконання .

У справі, що переглядається, між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 договір про відшкодування шкоди не укладався. Рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 майнової шкоди, яке не виконувалося ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , не ухвалювалося.

За таких обставин, оскільки конкретизації змісту зобов`язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди не відбулося, прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) не настало, а тому підстави для стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 інфляційних втрат відсутні.

Аргумент касаційної скарги ОСОБА_3 про те, що позивачі не довели, що затоплення їх квартири сталося саме з вини відповідачів і суди не оцінили висновок додаткової судової будівельно-технічної експертизи №1498 від 15 липня 2016 року, колегія суддів відхиляє.

Згідно частини першої статті 212 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення судом апеляційної інстанції) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення судом апеляційної інстанції) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз оскаржених рішень свідчить, що суди згідно статей 89, 212 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення судом апеляційної інстанції) надали оцінку висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи №1498 від 15 липня 2016 року, у сукупності із іншими доказами, та встановили, що причиною залиття квартири позивачів АДРЕСА_1 стало пошкодження у корпусі насосу (електричної помпи), самовільно встановленого на горищі співвласниками квартири АДРЕСА_3 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційних скарг дають підстави для висновку, що оскаржені рішення частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційні скарги необхідно задовольнити частково, оскаржені рішення у частині позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ЛКП № 500 про відшкодування шкоди, заподіяної залиттям квартири скасувати і ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Оскаржені рішення у частині позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення інфляційних втрат інфляційні втрати у розмірі 6 241,54 грн скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. В іншій частині оскаржені рішення залишити без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 грудня 2017 року у справі відкрито касаційне провадження та зупинено виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07 лютого 2017 року до закінчення касаційного провадження. Оскільки оскаржені рішення підлягають частковому скасуванню, то виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07 лютого 2017 року необхідно поновити у його нескасованій частині.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Касаційну скаргу Львівського комунального підприємства № 500 задовольнити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 06 листопада 2017 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення інфляційних втрат у розмірі 6 241,54 грн скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення інфляційних втрат у розмірі 6 241,54 грн відмовити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 06 листопада 2017 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Львівського комунального підприємства № 500 про відшкодування майнової та моральної шкоди скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Львівського комунального підприємства № 500 про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 06 листопада 2017 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення майнової шкоди в розмірі 44 582,46 грн та компенсації моральної шкоди в розмірі 5 000 грн залишити без змін.

Поновити виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07 лютого 2017 року у нескасованій частині.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 06 листопада 2017 року у скасованих частинах втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук