Постанова

від 05.12.2019 по справі 203/6405/14-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 203/6405/14-к

провадження № 51-3585км19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

скаржника ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2018 року і ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 177 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2018 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 177 КК України, закрито у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення.

Органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався в незаконному використанні промислового зразка, що завдало істотної шкоди

ТОВ Вейквуд, за таких обставин.

Так, ОСОБА_6 являючись фізичною особою-підприємцем, ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , незаконно, всупереч патенту на промисловий зразок № НОМЕР_2 від 25 січня 2013 року на міжкімнатні двері, без дозволу власника патенту ТОВ «Вейквуд», код ЄДРПОУ 36440899, виготовляв та реалізовував міжкімнатні двері, за адресою: АДРЕСА_2 .

11 грудня 2013 року ОСОБА_8 під час проведення контролю за скоєнням злочину шляхом проведення контрольної закупівля, здійснено замовлення дверей в ТОВ «КДУ ГРУП» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, 11а.

Про замовлення дверей ОСОБА_8 передано рахунок-фактура № 495 від

11 грудня 2013 року та замовлення № 495 від 11 грудня 2013 року, від неї отримано 9000 гривень передплати. Згідно із замовленням датою відвантаження дверей було 15 січня 2014 року.

ОСОБА_6 , являючись фізичною особою-підприємцем, в невстановлений в ході досудового розслідування час, перебуваючи за місцем розташування складського приміщення у АДРЕСА_2 , з корисливих мотивів, незаконно, на спеціальному обладнанні організував виробництво трьох міжкімнатних дверей.

В ході контрольної закупівлі, що мала місце 30 січня 2014 року, в будівлях та спорудах, розташованих у АДРЕСА_2 , які належать ФОП « ОСОБА_9 », частину з яких орендує на підставі договору оренди ФОП « ОСОБА_10 », було виявлено та вилучено три міжкімнатні двері в яких використано всі суттєві ознаки промислового зразка «Двері міжкімнатні» за патентом України № 24241 від 25 січня 2013 року. Розмір матеріальної шкоди, що була заподіяна ТОВ Вейквуд внаслідок неправомірного використання всіх суттєвих ознак вищезазначеного промислового зразка, становить 12400 гривень.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року ухвалу районного суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувані ухвали суду першої та апеляційної інстанцій і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

В обґрунтування своїх вимог вказує на неповноту судового розгляду кримінального провадження щодо нього та на те, що місцевим судом безпосередньо не досліджено доказів для доведеності його винуватості в інкримінованому злочині, що крім іншого, порушило його право на захист.

Крім цього, місцевий суд в порушення норм чинного законодавства закрив кримінальне провадження щодо нього у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення, яка була подана представником потерпілого адвокатом ОСОБА_11 без наявних на те повноважень, оскільки він представляє в даному кримінальному провадженні лише інтереси ОСОБА_12 , а не потерпілої сторони ТОВ «Вейквуд».

Також зазначає, що зміст ухвали місцевого суду не відповідає вимогам статей 368, 372 КПК України.

Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що представником потерпілого ТОВ «Вейквуд» не було подано заяву про визнання потерпілим у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України та не надано згоду про зміну обвинувачення з публічного на приватне.

На зазначені порушення ним було вказано і в апеляційній скарзі, проте апеляційний суд в порушення вимог ст.419 КПК України, не надав оцінки всім доводам його скарги.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надходило.

У судовому засіданні ОСОБА_6 та його захисник підтримали подану касаційну скаргу, а прокурор заперечував проти її задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_6 , його захисника та думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Стосовно доводів касаційної скарги ОСОБА_6 про те, що місцевий суд в порушення норм чинного законодавства закрив кримінальне провадження щодо нього у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення, яка була подана представником потерпілого без наявних на те повноважень не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 477 КПК України визначено, що кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого, зокрема, кримінальне правопорушення за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 4ст. 26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження уформі приватного обвинувачення.

Відповідно до п. 7 ч. 1ст. 284 КПК Україникримінальне провадження закривається уразі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо злочину, пов`язаного з домашнім насильством.

Пункт другий частини 7 статті 284 КПК України, крім іншого, встановлює: якщо обставини, передбачені пунктом 7 частини першої цієї статті, виявляються під час судового провадження, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, відповідно до заяви про кримінальне правопорушення директор ТОВ Вейквуд ОСОБА_12 просив притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 за скоєння злочину, передбаченого ч. 3 ст. 177 КК України. Під час досудового розслідування було змінено попередню кваліфікацію діянь ОСОБА_6 , зокрема на ч. 1 ст. 177 КК України. Також ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення у формі приватного обвинувачення, за публічним обвинуваченням про підозру не повідомлялось.

Крім цього, 15 листопада 2018 року під час судового засідання у суді першої інстанції представник потерпілого адвокат ОСОБА_11 від імені потерпілого ОСОБА_12 (директора ТОВ «Вейквуд») звернувся до суду із заявою про відмову від обвинувачення у даному кримінальному провадженні у зв`язку з тим, що ОСОБА_12 не має до ОСОБА_6 жодних претензій. Дану заяву вказаний вище представник потерпілого підтвердив у судовому засіданні 20 грудня 2018 року.

Разом з цим, у матеріалах кримінального провадження наявний договір про надання юридичної допомоги № 22 від 22 жовтня 2014 року в якому ОСОБА_12 будучи директором ТОВ «Вейквуд» уповноважив адвоката ОСОБА_11 (повноваження якого належним чином підтверджені) представляти інтереси потерпілої сторони у даному кримінальному провадженні, а саме ТОВ «Вейквуд».

Враховуючи наведене вище, місцевий суд вірно застосував положення ч. 4 ст.26,п. 7 ч. 1 ст.284 КПК України тапостановив ухвалу про закриття кримінального провадження на підставі ч.7ст.284 цього Кодексу, в якій чітко виклав мотиви та підстави її ухвалення, які ґрунтуються на чинному кримінальному процесуальному законі. Ухвала місцевого суду належним чином мотивована та відповідає вимогам статей 370, 372 КПК України.

Таким чином, твердження ОСОБА_6 про те, що місцевий суд в порушення норм чинного законодавства закрив кримінальне провадження щодо нього у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення, яка була подана представником потерпілого без наявних на те повноважень суперечать матеріалам кримінального провадження та спростовуються наведеним вище.

Щодо доводів касаційної скарги ОСОБА_6 про неповноту судового розгляду кримінального провадження щодо нього та того, що місцевий суд безпосередньо не дослідив доказів для доведеності його винуватості в інкримінованому злочині, що крім іншого, порушило його право на захист, то вони є безпідставними з огляду на таке.

Так, стаття 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод гарантує право на справедливий суд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів чи способу їх оцінки. Це питання регулюється головним чином, національним законодавством та судами. Тобто, хоча і пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди аргументувати прийняті рішення, проте це не можна розуміти як вимогу надавати вичерпну відповідь на кожне питання, порушене стороною під час судового розгляду справи. Оскільки у справі є відмова потерпілого від обвинувачення, то не потребують перевірки судом докази скоєного злочину, бо в такому випадку не має самого обвинувачення та суду не треба перевіряти, чи є реабілітуючі підстави для закриття кримінального провадження.

З огляду на те, що кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення має особливий порядок розгляду, який регламентується наведеними вище нормами кримінального процесуального закону, з урахуванням того, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 закрито, доводи про порушення права на захист ОСОБА_6 є необґрунтованими.

Стосовно доводів касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що представником потерпілого ТОВ «Вейквуд» не було подано заяву про визнання потерпілим у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України та не надано згоду про зміну обвинувачення з публічного на приватне, то вони є безпідставними.

Так, кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення, як свідчить зміст глави 36 КПК України, має особливість стосовно початку такого провадження та його завершення. Жодних інших особливостей кримінального провадження у формі приватного обвинувачення ані главою 36 КПК України, ані іншими положеннями КПК України не передбачено. Тобто, після того, як кримінальне провадження розпочато за заявою потерпілого про вчинення кримінального правопорушення, що міститься у переліку таких правопорушень у ст. 477 КПК України, задіюється державно-владний ресурс органів досудового розслідування та прокуратури, який слугує подальшою рушійною силою здійснення досудового розслідування та підтримання обвинувачення під час судового розгляду.

Таким чином, визначений КПК України процесуальний порядок здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення за своєю правовою природою є приватно-публічним різновидом кримінального провадження і його варто розглядати як диференціацію форми такого провадження у межах загальної його форми, врегульованої КПК України.

Закон не покладає на потерпілого обов`язку встановлення обставин кримінального правопорушення та його кваліфікації. Зазначене є винятковою компетенцією органів досудового розслідування, державного обвинувачення і суду.

За нормами чинного КПК України особливістю такого кримінального провадження є лише те, що необхідною умовою його здійснення є виражене у процесуальній формі бажання потерпілого щодо кримінального переслідування винного: провадження розпочинається лише за заявою потерпілого, відмова якого від обвинувачення є безумовною підставою для закриття справи (крім кримінальних проваджень щодо злочинів, пов`язаних з домашнім насильством).

В іншій частині, в тому числі щодо кола осіб, уповноважених вносити відомості в ЄРДР про кримінальне правопорушення, процедури збирання доказів, пред`явлення обвинувачення в обвинувальному акті та підтримання його прокурором у суді, нормами цього Кодексу особливостей не встановлено.

Зміст частини першої статті477КПК України у системному зв`язку із частиною четвертою статті26 і пунктом сьомим частини першої статті 284зазначеного Кодексу зводиться до того, що обов`язковою умовою здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є заява потерпілого як волевиявлення про притягнення винного до кримінальної відповідальності взагалі, а не за конкретною нормою КК України. Оскільки потерпілий не зобов`язаний юридично оцінювати вчинені щодо нього протиправні дії, то подану ним до правоохоронних органів заяву про злочин без визначення кримінально-правової кваліфікації або з неправильною кваліфікацією варто вважати підставою для здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, в тому числі в разі відповідної зміни правової оцінки діяння за результатами судового розгляду. Інтерес особи, котра зазнала шкоди, у застосуванні процедури кримінального судочинства стосується не юридичної кваліфікації протиправних дій, а самого факту вчинення цих дій щодо неї. Подана до правоохоронних органів та/або суду заява потерпілого є вираженням його ставлення до події злочину, особи, що його вчинила, й обраного способу реагування. Відповідне волевиявлення є свідченням того, що особа, котрій завдано шкоди, звертається до держави з метою захисту своїх порушених прав та законних інтересів шляхом кримінального переслідування винного, не вважаючи належними й достатніми інші способи досягнення цієї мети.

У розумінні наведених положень кримінального процесуального закону під відмовою потерпілого від обвинувачення у злочинах, перелік яких міститься у частині першій статті477КПК України, варто розуміти лише беззастережне волевиявлення про непритягнення винного до кримінальної відповідальності і припинення розпочатої процедури його кримінального переслідування. Відповідна заява є проявом того, що потерпілий не бажає втручання держави у кримінально-правовий конфлікт і обирає альтернативний шлях його вирішення.

Враховуючи наведене вище та у зв`язку з тим, що дане кримінальне провадження не здійснювалося у формі публічного обвинувачення, а зміна кваліфікації діяння обвинуваченого не потребує додаткової заяви про визнання потерпілим у кримінальному провадженні за зміненим обвинуваченням і жодним чином не впливає на права потерпілого у кримінальному провадженні, тому доводи касаційної скарги ОСОБА_6 в цій частині є безпідставними.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України, при цьому виходячи із зазначених норм закону щодо закриття кримінального провадження правильно визнав доводи, зазначені в апеляційній скарзі ОСОБА_6 , в тому числі і ті на які він послався у своїй касаційній скарзі, необґрунтованими та навів належні й достатні мотиви для їхнього спростування. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необґрунтованим чи сумнівним немає підстав.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогамст. ст. 370, 419 КПК України.

Інші доводи касаційної скарги ОСОБА_6 та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судом першої або апеляційної інстанцій при розгляді провадження норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятих рішень.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування оскаржуваних у цьому кримінальному провадженні судових рішень, колегія суддів не встановила, а тому касаційну скаргу

ОСОБА_6 має бути залишено без задоволення, а ухвалу місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2018 року і ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу

ОСОБА_6 без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3