Постанова

від 02.12.2019 по справі 904/3715/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2019 Справа № 904/3715/18

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П.

секретар судового засідання Мацекос І.М.

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2019 у справі №904/3715/18 (суддя Бєлік В.Г.; рішення ухвалене о 11:30 год. у місті Дніпро, повний текст рішення складено та підписано 16.09.2019)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Криворізької міської ради, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки №2013563 від 27.12.2013 року

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Криворізької міської ради (далі - відповідач) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовано прийняттям Закону України від 07.12.2017 №2245-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", а саме положеннями статті 284 Податкового кодексу України, доповненої пунктом 284.4. такого змісту: плата за землю за земельні ділянки, надані для залізниць у межах смуг відведення, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2018 у справі №904/3715/18 (залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2019) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що підставою цього позову про внесення змін до спірного договору оренди земельної ділянки є зміни в законодавстві, які фактично не регулюють спірні правовідносини, тому суд немає правових підстав для задоволення заявленого позову.

Постановою Верховного Суду від 13.06.2019 скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.02.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2018, справу № 904/3715/18 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції вказав, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те. що оскільки позивач - ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" відповідно до договору оренди земельної ділянки від 15.06.2017 №2013563 є не постійним землекористувачем, а орендарем земель комунальної власності, тобто платником плати за землю у формі орендних платежів, а не у формі земельного податку, то на нього як на платника саме орендної плати не поширюються пільги щодо плати за землю, встановлені пунктом 284.4 статті 284 Податкового кодексу України. Такий висновок суперечить правовій позиції Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №904/3714/18. Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про те, що земельна ділянка не використовується позивачем для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, зосередившись на спеціальному дозволі Державної служби геології та надр України на користування надрами реєстраційний від 12.10.2001 №2558 та не надавши комплексної оцінки цьому дозволу та наявним у матеріалах справи довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №560675, згідно з якою основною діяльністю позивача є саме добування залізної руди; акту про надання гірничого відводу від 28.12.2011 №1928 з метою розробки родовища залізної руди; топографічному плану розташування орендованої позивачем земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2019 у справі №904/3715/18 (суддя Бєлік В.Г.) позовні вимоги задоволено.

Внесено зміни до розділу 7 договору оренди земельної ділянки №2013563 від 27.12.2013р. для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств, що пов`язані з користуванням надрами, для обслуговування проммайданчика шахти "Гвардійська", складів руди, відвалів, порушених земель (ділянка №1), яка знаходиться в Тернівському районі м. Кривого Рогу, доповнивши його текстом в наступній редакції: "Починаючи з 01.01.2018 р. річна оренда плата за земельну ділянку вноситься "Орендарем" в розмірі 2302707 грн. 57 коп. (два мільйони триста дві тисячі сімсот сім грн. 57 коп.) виключно у грошовій формі. Обчислення розміру орендної плати починаючи з 01.01.201800р. здійснюється на підставі пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до пункту 274.1. статті 274, пункту 288.5.1. статті 288 Податкового кодексу України та рішення Криворізької міської ради від 12.07.2017 №1862 "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2018 році". Розрахунок розміру орендної плати є додатком до даної додаткової угоди".

Стягнуто з Криворізької міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" - 1762,00 грн. витрат зі сплати судового збору, 2643,00 грн. - витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, 3524,00 грн. - витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Означене вище рішення суду першої інстанції обґрунтовано тими обставинами, що до Податкового кодексу України прийняті зміни в частині розрахунку плати за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобутку корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, є підставою для внесення змін до умов договору оренди з огляду на імперативність приписів Податкового кодексу України. Суд дійшов висновку, що запропоновані позивачем умови додаткової угоди до договору оренди повністю відповідають положенням пункту 274.1 статті 274, пункту 284.4 статті 284 і пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Не погодившись з означеним рішенням місцевого господарського суду, Криворізька міська рада (відповідач) звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (№57 від 07.10.2019), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2019 у справі №904/3715/18 та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено без повного з`ясування обставин, які мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Відповідач наголошує, що укладенню договору оренди земельної ділянки між Криворізькою міською радою і ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" передувала процедура погодження сторонами на підставі норм діючого законодавства України та з дотриманням принципу свободи договору, його умов, у тому числі й тих, що стосуються орендної плати із визначенням її розміру, індексації, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Умови ж, запропоновані позивачем у додатковій угоді про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, є неприйнятними для відповідача, оскільки не узгоджуються з рішеннями Криворізької міської ради, суперечать вимогам законодавства й принципу свободи договору та порушують інтереси територіальної громади міста Кривого Рогу в частині недоотримання коштів до місцевого бюджету від сплати орендної плати.

Відповідач вказує, що зважаючи на те, що позивач не є постійним користувачем спірної земельної ділянки комунальної власності, а її орендарем, тобто платником плати за землю у формі орендної плати, а не у формі земельного податку, то на нього, як на платника саме орендної плати, не розповсюджуються особливості оподаткування платою за землю, встановлені для платників земельного податку пунктом 284.4 статті 284 Податкового кодексу України. Натомість суд першої інстанції без наведення відповідного обґрунтування своїх висновків, посилаючись лише на імперативність приписів Податкового кодексу України, вказує на наявність достатніх підстав для внесення змін до договору оренди земельної ділянки, тим самим порушуючи імперативну норму статті 288 Податкового кодексу України.

Позивач вказує, що питання оподаткування земельних ділянок, наданих в оренду, плата за які справляється у формі орендної плати, врегульовані положеннями статті 288 Податкового кодексу України, яка у свою чергу не передбачає жодних спеціальних ставок орендної плати за земельні ділянки надані для гірничодобувних підприємств, а у статті 284.4 Податкового кодексу України імперативно встановлено 25% податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу. Тобто дана норма, на думку скаржника, має застосовуватись у випадку сплати землекористувачем саме податку, обчислюваного відповідно до статті 274 Податкового кодексу України, а не орендної плати, яка обчислюється відповідно до статті 288 Податкового кодексу України.

Також апелянт вказує на відсутність в матеріалах справи доказів, що підтверджують використання позивачем спірної земельної ділянки та розташованих на ній об`єктів нерухомості для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, що є обов`язковою умовою для застосування пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України.

ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" (позивач) у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги позивач посилається на пункт 5.2. статті 5 Податкового кодексу України, яким встановлена пріоритетність норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності. Враховуючи зазначений принцип пріоритетності, обґрунтування відповідачем неприйнятності пропозицій позивача по зміні розміру орендної ставки є безпідставним, оскільки не узгоджується із рішенням відповідача від 12.07.2017 №1862. Позивач вказує, що позиція відповідача, зазначена в скарзі повністю ігнорує правові висновки Верховного Суду і ґрунтується виключно на власному трактуванні положень чинного законодавства.

29.11.2019 на електронну пошту суду надійшло клопотання від представника позивача -адвоката Майтак І.В. (без ЕЦП), в якому викладено прохання розгляд апеляційної скарги Криворізької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2019, призначений на 02.12.2019 о 12:00 год. провести без участі представника позивача.

В цей же день через систему "Електронний суд" представником позивача подано заяву про його вступ у справу як представника та надання доступу до електронної справи №904/3715/18 в системі "Електронний суд".

02.12.2019 на електронну пошту суду надійшло клопотання від Криворізької міської ради (без ЕЦП), в якому апелянт просить провести судове засідання призначене на 02.12.2019 о 12:00 год. без участі свого представника.

В судове засідання 02.12.2019 представники сторін не з`явились.

Розглянувши клопотання сторін, колегія суддів визнала можливим розглянути цю справу за наявними в ній матеріалами, оскільки неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню спору по суті.

За результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 02.12.2019 прийнято постанову, з проголошенням вступної та резолютивної частини.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено такі обставини.

Між Криворізькою міською радою (Орендодавець) і Публічним акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки №2013563 від 27.12.2013 (далі - договір, а.с.19-22 т.1), за умовами якого Орендодавець на підставі рішення Криворізької міської ради від 30.10.2013 №2288 надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств, що пов`язані з користуванням надрами, для обслуговування проммайданчика шахти "Гвардійська", складів руди, відвалів, порушених земель (ділянка №1), яка знаходиться в Тернавському районі м.Кривого Рогу.

За пунктами 2, 4 договору в оренду передано земельну ділянку площею 233,6114га. Кадастровий номер земельної ділянки: 1211000000:07:304:0010.

Пунктом 6 договору встановлено, що його укладено строком на 5 років.

Пунктом 7 договору, в редакції протоколу розбіжностей, сторони погодили, що річна орендна плата починаючи з 01.01.2014 вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у трикратному розмірі земельного податку, що встановлений Податковим кодексом України, з урахуванням рішення міської ради від 26.06.2013 №2088 "Про ставки податку за земельні ділянки на території м. Кривого рогу". Розмір орендної плати визначається розрахунком, який є невід`ємною частиною договору.

На виконання умов договору земельна ділянка площею 233,6114га (кадастровий номер 1211000000:07:304:0010) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств, що пов`язані з користуванням надрами, для обслуговування проммайданчика шахти "Гвардійська", складів руди, відвалів, порушених земель (ділянка №1), яка знаходиться в Тернавському районі міста була передана орендодавцем орендарю за Актом приймання-передачі земельної ділянки (а.с.26 т.1).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною службою геології та надр України видано спеціальний дозвіл №2558 від 12.10.2001 за наказом від 24.02.2016 №69, за видом користування надрами: видобування залізної руди, мета користування надрами: продовження видобування залізних руд у полі шахти Гвардійська Дніпропетровської області, Тернівського району, м. Кривого Рогу, розташованої у 17 км на північний схід від центру м. Кривий Ріг. Строк дії спеціального дозволу до 12.10.2018 року (а.с.67 т.1).

Згідно з наказом Державної служби геології та надр України від 31.10.2018 №410 "Про продовження строку дії спеціальних дозволів на користування надрами" продовжено строк дії спеціального дозволу на користування надрами №2558 на 20 років.

Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України 28.12.2011 Публічному акціонерному товариству "Криворізький залізорудний комбінат" видано Акт про надання гірничого відводу з метою розробки родовища залізної руди в межах поля шахти "Гвардійська". Гірничий відвід знаходиться в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. Площа проекції гірничого відводу, показана на копії топографічного плану кутовими точками, становить 633,7 га. Термін чинності акта про надання гірничого відводу до 12.10.2018 (а.с.68 т.1).

При цьому, як вбачається із копії топографічного плану (а.с.69 т.1), межі спірної земельної ділянки, частково виходять за межі гірничого відводу поля шахти "Гвардійська".

01.01.2018 набрав чинності Закон України від 07.12.2017 №2245-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році".

Пунктом 50 названого Закону, статтю 284 Податкового кодексу України доповнено пунктом 284.4 такого змісту: "284.4 Плата за землю за земельні ділянки, надані для залізниць у межах смуг відведення, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу".

З огляду на зазначені положення закону, позивачем був підготовлений проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки №2013563 від 27.12.2013р., в якій запропонував викласти пункт 7 договору в наступній редакції: "Починаючи з 01.01.2018р. річна орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем в розмірі 2302707грн.57коп. виключно у грошовій формі. Обчислення розміру орендної плати починаючи з 01.01.2018р. здійснюється на підставі пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до пункту 274.1 статті 274, пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України та рішення Криворізької міської ради від 12.07.2017 №1862 "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2018 році". Розрахунок розміру орендної плати є додатком до даної додаткової угоди" (а.с.31-32 т.1).

Направлення додаткової угоди позивачем на адресу відповідача підтверджується супровідним листом №53-14/1155 від 02.05.2018. Лист містить відмітку про його отримання відповідачем 04.05.2018 (а.с.34-35 т.1).

Листом №6/18-1407 від 11.05.2018 відповідач розглянувши пропозицію позивача, відмовив у підписанні спірної додаткової угоди.

У зв`язку з відмовою відповідача у прийнятті пропозиції позивача по внесення змін до означеного договору оренди, останній звернувся з позовом про внесення відповідних змін до договору в судовому порядку.

Відповідно до пункті 1 та 4 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; інші юридичні факти.

Частиною третьою статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України).

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України), Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Предметом позову у цій справі є внесення змін до укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки в частині розрахунку орендної плати у зв`язку із внесенням змін до Податкового кодексу України.

За статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до змісту статей 759 та 762 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості укладання та виконання договору найму (оренди), і договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Виходячи з положень статті 15 Закону України "Про оренду землі", орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України) (стаття 21 Закону України "Про оренду землі").

За статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до змісту статей 759 та 762 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості укладання та виконання договору найму (оренди), і договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається в судовому порядку.

Відповідно до частин першої, другої статті 651, частини першої статті 652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Таким чином, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом.

Умовами пункту 12 договору оренди земельної ділянки встановлено, що розмір та сума орендної плати переглядається без внесення змін до цього договору у разі, зокрема, зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1 кв. м земель міста, розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Особливості оподаткування платою за землю визначені у статті 284 Податкового кодексу України.

Платою за землю є обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Тобто, поняття плати за землю має подвійну правову природу, оскільки з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку на рівні із земельним податком (підпункт 147 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно із Законом України від 07.12.2017 №2245-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" статтю 284 ПК України доповнено пунктом 284.4 (діє з 01.01.2018), відповідно до якого плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.

Тобто, положення пункту 284.4 статті. 284 Податкового кодексу України встановлюють розмір плати за землю відповідної категорії у вигляді орендної плати, що має наслідком внесення відповідних змін у договірні відносини сторін щодо оренди земельних ділянок визначених категорій.

Отже з 01.01.2018 для гірничодобувних підприємств для видобування корисних копалин і розробки родовищ корисних копалин установлено спеціальну ставку плати за землю.

Вказані приписи Податкового кодексу є імперативними і мають пріоритет в частині визначення розміру орендної плати, що наведено у постановах Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №904/3711/18, від 27.08.2019 у справі №904/3718/18.

Посилання Криворізької міської ради на своє рішення від 12.07.2017 №1862 "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2018 році" не спростовують висновків суду першої інстанцій про внесення змін у договір оренди земельної ділянки від 15.08.2013 №2013327, оскільки внесення таких змін передбачено законом.

З огляду на вищевикладене доводи відповідача, що дія положення пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України не поширюється на орендарів земель комунальної власності є безпідставними.

Щодо аргументів відповідача стосовно не доведення позивачем того що спірну земельну ділянку надано підприємству для видобування корисних копалин і розробки родовищ корисних копалин, то як встановлено колегією суддів і вбачається з матеріалів справи основною діяльністю позивача є добування залізної руди за кодом класифікації КВЕД 07.10, що підтверджується довідкою від 14.12.2012 АБ №560675 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Про обставини оренди земельної ділянки саме з цією метою свідчать також і вищенаведені Спеціальний дозвіл на користування надрами з видобування залізних руд та Акт про надання гірничого відводу, наданих ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат".

За визначенням наведеним у статті 1 Гірничого закону України, гірниче підприємство - це цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об`єктів із застосуванням гірничих технологій (шахти, рудники, копальні, кар`єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо).

Відповідно до статті 2 вказаного Закону його дія поширюється на правовідносини у сфері діяльності гірничих підприємств, установ, організацій, гірничих об`єктів (далі - гірничі підприємства), що займаються розвідкою, розробкою, видобутком та переробкою корисних копалин і веденням гірничих робіт, будівництвом, ліквідацією або консервацією гірничих підприємств, науково-дослідною роботою, ліквідацією аварій у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, незалежно від їх форми власності та підпорядкування, а також підприємства, установи, організації, громадян України, іноземних юридичних та фізичних осіб, осіб без громадянства.

В статті 12 Закону вказано, що місця розташування гірничих підприємств визначаються до початку проектних робіт цих підприємств.

Відведення землі під розташування гірничого підприємства проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, а надання гірничого відводу - Кодексом України про надра.

За статтею 17 Кодексу України про надра, гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин. Користування надрами за межами гірничого відводу забороняється.

Статтею 14 вказаного Кодексу встановлено, що надра надаються у користування для: геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; видобування корисних копалин; будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; створення геологічних територій та об`єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам`ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.); виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції; задоволення інших потреб.

Відповідно до частини першої статті 50 Кодексу України про надра, у проектах будівництва гірничодобувних об`єктів повинні передбачатися: 1) розташування наземних і підземних споруд, що забезпечує найбільш раціональне та ефективне використання запасів корисних копалин; 2) способи проведення розкривних робіт, системи розробки родовищ корисних копалин і технічні схеми переробки (підготовки) мінеральної сировини, що забезпечують найбільш повне, комплексне та економічно доцільне вилучення з надр запасів корисних копалин, а також використання наявних у них компонентів; 3) раціональне використання розкривних порід при розробці родовищ корисних копалин; 4) складування, збереження та визначення порядку обліку корисних копалин, які тимчасово не використовуються, а також відходів виробництва, що містять корисні компоненти; 5) геологічне вивчення надр, що розкриваються в процесі будівництва та експлуатації гірничодобувних об`єктів, та складання геологічної і маркшейдерської документації; 6) рекультивація порушених земель, максимальне збереження ґрунтового покриву; 7) заходи, що гарантують безпеку людей, майна і навколишнього природного середовища.

Враховуючи вищенаведені правові норми гірничодобувне підприємство має включати в себе комплекс засобів і ресурсів, які б забезпечували виконання зазначених вимог законодавства. Саме комплекс таких засобів дозволяє здійснювати видобуток корисних копалин.

Як встановлено судами з умов укладеного договору, земельна ділянка надана саме для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств, що пов`язані з користуванням надрами, для обслуговування проммайданчика шахти "Гвардійська", складів руди, відвалів, порушених земель (ділянка №1). Вихід меж спірної земельної ділянки частково за межі гірничого відводу поля шахти "Гвардійська" має місце лише на окремих ділянка враховуючи особливості ландшафту та не є значним за площею.

Відповідачем не надано доказів в спростування факту використання земельної ділянки з іншою метою ніж не за цільовим призначенням - видобування залізних руд, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що використання позивачем земельної ділянки для видобування корисних копалин та розробки родовищ залізної руди, дає йому право на визначення розміру орендної плати відповідно до пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України і є підставою для внесення відповідних змін до умов укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки.

Апеляційна скарга відповідача обґрунтована також посиланням на висновки Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), викладені в рішеннях у справах "Ятрідіс проти Греції" від 25.03.1999, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації", "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України", Суомінен проти Фінляндії", "Хаджинастасиу проти Греції".

Вказані рішення не можуть впливати на правильність ухваленого рішення Господарського суду Дніпропетровської області і бути підставою для зміни чи його скасування, що вбачається з висновків Верховного Суду у постанові від 13.11.2019 у справі №904/5635/18:

"Посилання скаржника на висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладені в рішеннях у справах "Ятрідіс проти Греції" від 25.03.1999, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 є недоречними, оскільки ці висновки стосуються інших правовідносин - сумісності заходу втручання, зокрема держави, у право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Безпідставними є твердження скаржника (із посиланням на рішення ЄСПЛ у справах "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації", "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України," "Суомінен проти Фінляндії", "Хаджинастасиу проти Греції" щодо мотивованості судових рішень) про необґрунтованість оскаржуваних судових рішень, оскільки із їх змісту вбачаються підстави, мотиви та обґрунтування, із яких виходили суди, задовольняючи позов.

При цьому слід зазначити, що ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії")".

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати на оплату судового збору, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2019 у справі №904/3715/18 - залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Криворізьку міську раду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена 10.12.2019.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Л.П. Широбокова