Ухвала

від 09.12.2019 по справі 911/397/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/397/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

Катеринчук Л.Й. - головуючої, Пєскова В.Г., Погребняка В.Я.

учасники справи:

ініціюючий кредитор - Васильківська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області,

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "І.С.К. Виробництво",

ліквідатор - арбітражний керуючий Цвітненко Дмитро Миколайович

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 24.10.2019

у складі колегії суддів: Грек Б.М. (головуючий), Остапенко О.М., Пантелієнко В.О.

та ухвалу Господарського суду Київської області

від 05.06.2019

у складі судді Лопатіна А.В.

у справі №911/397/16

за заявою Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "І.С.К. Виробництво"

ВСТАНОВИВ:

25.11.2019 Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Головне управління ДФС у Київській області) звернулося безпосередньо до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 та ухвалу Господарського суду Київської області від 05.06.2019 у справі №911/397/16 в порядку статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та клопотало про поновлення строку на касаційне оскарження.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/397/16 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Пєскова В.Г., Погребняка В.Я., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.12.2019.

З аналізу змісту статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Як вбачається з прохальної частини касаційної скарги Головного управління ДФС у Київській області, скаржником предметом касаційного оскарження визначено постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 та ухвалу Господарського суду Київської області від 05.06.2019 у справі №911/397/16 про стягнення з Головного управління ДФС у Київській області на користь арбітражного керуючого Цвітненка Д.М. основної грошової винагороди за виконання повноважень розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "І.С.К. Виробництво" на суму 13 510, 67 грн. та обов`язків ліквідатора банкрута на суму 8 566, 99 грн.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, доступ до якого є відкритим, вбачається, що провадження у справі №911/397/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "І.С.К. Виробництво", яке здійснювалося на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою про визнання боржника банкрутом 07.09.2017, закрито у зв`язку із затвердженням звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута відповідно до ухвали Господарського суду Київській області від 05.06.2019, яка в апеляційному порядку не оскаржувалася та набрала законної сили.

21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі - Кодекс), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство , крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації , провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Отже, законодавцем визначено пряму дію норм Кодексу України з процедур банкрутства та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.

При розгляді 24.10.2019 апеляційної скарги Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Господарського суду Київській області від 05.06.2019 про покладення на ініціюючого кредитора обов`язку з оплати на користь арбітражного керуючого Цвітненка Д.М. основної грошової винагороди за виконання повноважень розпорядника майна та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "І.С.К. Виробництво" Північний апеляційний господарський суд правильно керувався нормами статей 98, 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до набрання чинності 21.10.2019 Кодексом України з процедур банкрутства, оскільки в силу наданих йому процесуальним законом повноважень суд апеляційної інстанції перевіряв законність й обґрунтованість прийнятої місцевим судом ухвали від 05.06.2019 та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, чинних на момент винесення оскаржуваної ухвали 05.06.2019 у справі №911/397/16.

Разом з тим, питання можливості касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 у справі №911/397/16, прийнятої в час дії з 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства, вирішується із застосуванням норм цього Кодексу, які мають пряму дію у часі та передбачають особливості оскарження судових рішень у процедурі банкрутства.

Так, частиною 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню.

Отже, приписами Кодексу України з процедур банкрутства не передбачено можливості оскарження в касаційному порядку постанови апеляційного суду, прийнятої за результатом апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про стягнення за клопотанням арбітражного керуючого з ініціюючого кредитора оплати його грошової винагороди за час виконання обов`язків розпорядника майна та ліквідатора боржника.

Аналогічна правова норма містилася у частині 3 статті 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який діяв до 21.10.2019 та за приписами якого здійснювався розгляд клопотання арбітражного керуючого Цвітненка Д.М. про оплату його послуг як розпорядника майна та ліквідатора боржника у справі про банкрутство №911/397/16 місцевим та апеляційним судами з прийняттям оскаржуваних ухвали 05.06.2019 та постанови 24.10.2019.

Такого висновку щодо застосування частини 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства дійшов Верховний Суд в ухвалі від 18.11.2019 у справі №910/26972/14.

Виходячи з норм частини 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, чинного на момент звернення Головного управління ДФС у Київській області 25.11.2019 із касаційною скаргою у справі №911/397/16 постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 та ухвалу Господарського суду Київської області від 05.06.2019 у справі №911/397/16 про стягнення з Головного управління ДФС у Київській області на користь арбітражного керуючого Цвітненка Д.М. грошової винагороди за період виконання ним повноважень розпорядника майна та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "І.С.К. Виробництво", колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення місцевого та апеляційного судів не можуть бути предметом перегляду в касаційному порядку, так як у разі здійснення їх касаційного перегляду касаційний суд буде діяти не як суд, встановлений законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на таке, Головному управлінню ДФС у Київській області необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 та ухвалу Господарського суду Київської області від 05.06.2019 у справі №911/397/16 на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України та частини 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 286, 287, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, частиною 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

У Х В А Л И В:

Відмовити Головному управлінню ДФС у Київській області у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 та ухвалу Господарського суду Київської області від 05.06.2019 у справі №911/397/16.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк