Постанова

від 10.12.2019 по справі 817/223/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 грудня 2019 року

Київ

справа №817/223/15

адміністративне провадження №К/9901/8926/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року (суддя Дорошенко Н.О.)

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року (судді: Майор Г.І. (головуючий), Бучик А.Ю., Шевчук С.М.)

у справі № 817/223/15

за позовом Приватного підприємства - фірма Асканіт

до Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року Приватне підприємство - фірма Асканіт (далі - ППФ Асканіт ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ДПІ у м.Рівному, контролюючий орган), в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 листопада 2014 року № 0003402203 з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 165 266 грн, від 30 січня 2015 року № 0000212203 з податку на додану вартість на загальну суму 1 316 726 грн.

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 26 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року, позов ППФ Асканіт задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 21 листопада 2014 року № 0003402203, від 30 січня 2015 року № 0000212203.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у м. Рівному звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ППФ Асканіт у повному обсязі. Зокрема, скаржник зазначив, що в розумінні податкового законодавства операцією з першого постачання житла є передача права власності на готове новозбудоване житло саме фізичній особі (яка заселилася та/або зареєструвалася за даною адресою та зареєструвала право власності на нерухоме майно). Така операція підлягає оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2015 року відкрито касаційне провадження.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу позивач вважає судові рішення законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги просив відмовити.

25 січня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України уповноваженою особою ДПІ у м. Рівному в період із 27 жовтня до 31 жовтня 2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року до 09 жовтня 2014 року, за результатами якої складено акт від 07 листопада 2014 року № 726/17-16-22-03/33082111.

Відповідно до висновків акта перевірки контролюючий орган встановив порушення ППФ Асканіт підпункту 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємств за 2014 рік на 132 213 грн; підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 877 816,71 грн, зокрема в періодах: січень 2014 року - на 150 827,20 грн, квітень 2014 року - на 120 111,11 грн, травень 2014 року - на 280 688,30 грн, червень 2014 року - на 118 166,32 грн, липень 2014 року - на 103 829,97 грн, вересень 2014 року - на 104 193,81 грн.

На підставі акта перевірки 21 листопада 2014 року ДПІ у м. Рівному прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 0003402203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 165 266,00 грн, зокрема за основним платежем - 132 213,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 33 053,00 грн;

- № 0003412203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 1 194 543,00 грн.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, за результатами якої ДПІ у м. Рівному на підставі акта перевірки від 07 листопада 2014 року № 726/17-16-22-03/33082111 та рішення про результати розгляду скарги від 21 січня 2015 року № 28/10с/17-00-10-04-04/119 прийняла податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2015 року № 0000212203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 1 316 726,00 грн, зокрема за основним платежем - 877 817,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 438 909,00 грн.

Правомірність прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 21 листопада 2014 року № 0003402203 та від 30 січня 2015 року № 0000212203 є предметом розгляду цієї справи.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що операцією з першої поставки житла слід вважати передачу квартир замовником будівництва інвестору будівництва, тобто позивачу. Подальша реалізація позивачем у 2014 році квартир для фізичних осіб-покупців не є операціями з першого постачання житла в розумінні податкового законодавства, а тому такі операції звільняються від оподаткування податком на додану вартість. Зазначена обставина, на думку судів, є підставою для застосування абзацу 3 підпункту 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, який передбачає віднесення до витрат сум податку на додану вартість, сплаченого при придбанні товарів, що використовуються в операціях з продажу товарів, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 30 січня 2015 року № 0000212203.

Прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному обґрунтовує тим, що згідно з підпунктом 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України операції ППФ Асканіт із постачання житла (квартир) фізичним особам є першим постачанням, тому у позивача виникло податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 877 816,80 грн.

Так, відповідно до підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першого постачання, якщо інше не передбачено цим підпунктом.

У цьому підпункті перше постачання житла (об'єкта житлового фонду) означає:

а) першу передачу готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника;

б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об'єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об'єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв'язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію чи капітальний ремонт за рахунок замовника.

Аналіз змісту наведеної норми дає підстави для висновку, що операцією з першого постачання житла вважатимуться операції з:

- передачі права власності (оформлення правовстановлюючих документів) на готове новозбудоване житло (об'єкт житлового фонду) до першого власника такого житла, незалежно від джерел фінансування будівництва: чи за рахунок власних коштів підприємства-замовника, чи за рахунок учасників фонду фінансування будівництва, чи за кошти держателів облігацій;

- передачі права власності (оформлення правовстановлюючих документів) на реконструйоване або капітально відремонтоване житло (об'єкт житлового фонду) особі іншій, ніж власник такого об'єкта на момент введення такого житла в експлуатацію (використання);

- постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження нового житла чи реконструкції або капітального ремонту житла за рахунок замовника.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи, ППФ Асканіт у податкових деклараціях з податку на додану вартість, поданих у періоді, що перевірявся ДПІ у м. Рівному, відображено операції з реалізації квартир за договорами купівлі-продажу та попередніми договорами купівлі-продажу, як такі, що звільнені від оподаткування. При цьому на всі квартири, реалізовані позивачем у 2014 році, ППФ Асканіт мало правовстановлюючі документи (свідоцтва про право власності на нерухоме майно), а право приватної власності позивача на ці квартири було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Суди з'ясували, що квартири, реалізація яких здійснювалася в 2014 році, є результатом будівельних робіт, виконаних на підставі: договору генерального підряду на будівництво секцій 15-18 кварталу житлової забудови на вулицях Буковинській та Гетьмана Виговського в м. Рівному № 151-2008-РЄ від 20 серпня 2008 року; договору генерального підряду на будівництво житлових будинків на земельній ділянці біля житлового будинку № 32 по вул. Є. Коновальця в м. Рівному № 95-А від 01 грудня 2011 року, укладених між Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (замовник), ТОВ Реноме-Євробуд (генеральний підрядник) та ППФ Асканіт (інвестор).

Окрім цього 13 вересня 2010 року укладено угоду про будівництво кварталу житлової забудови по вулицях Буковинській та Гетьмана Виговського в місті Рівному № 118-2010-РЄ між Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (замовник), ТОВ Реноме-Євробуд (інвестор І), ТОВ Реноме-Комфорт (інвестор 2), ППФ Асканіт (інвестор 3), у пункті 1.6 якої передбачено, що Інвестор отримує майнові права на 100% загальної житлової площі об'єкта інвестування та 100% нежитлових приміщень об'єкта інвестування.

Також 18 серпня 2011 року укладено угоду про будівництво житлового будинку по вулиці Є. Коновальця в місті Рівному № 14/08б між Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (замовник) та ППФ Асканіт (інвестор), відповідно до пункту 4.3 якого інвестор отримує майнові права на 100% житлових приміщень (квартир) в об'єкті інвестування та 100% нежитлових приміщень в об'єкті інвестування.

За вказаними вище договорами позивач як інвестор виконував функції з фінансування будівництва (оплати будівельних робіт) та за їх результатами отримав у власність збудовані його коштом квартири, що підтверджується актами прийняття-передачі основних засобів від замовника - Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради до інвестора - ППФ Асканіт від 10 листопада 2011 року, від 11 грудня 2012 року, від 27 червня 2013 року.

Таким чином, враховуючи положення підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України, операцією з першої поставки житла (об'єктів житлового фонду) слід вважати передачу квартир замовником будівництва - Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради інвестору будівництва - ППФ Асканіт , що має оподатковуватися податком на додану вартість на загальних підставах.

Оподаткування податком на додану вартість вказаних операцій за ставкою 20 % підтверджено наявними в матеріалах справи податковими накладними, складеними Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради для ППФ Асканіт (податкові накладні від 10 листопада 2011 року № 5, від 11 грудня 2012 року № 5, від 27 червня 2013 року № 13.

Подальша реалізація позивачем у 2014 році квартир для фізичних осіб-покупців не є операціями з першого постачання житла в розумінні податкового законодавства, а тому ППФ Асканіт правомірно відобразило в податкових деклараціях з податку на додану вартість, поданих у періоді, що перевірявся ДПІ у м. Рівному, ці операції як такі, що звільнені від оподаткування податком на додану вартість відповідно до підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 21 листопада 2014 року № 0003402203.

Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про порушення позивачем підпункту 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що полягало у включенні ППФ Асканіт до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а саме в рядок 05.1 Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) декларації з податку на прибуток суми податку на додану вартість 734 514,00 грн, сплачену в складі вартості реалізованих квартир за 2014 рік.

За положеннями підпункту 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу (абзац 1).

Разом із тим, у разі якщо платник податку, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно проводить операції з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів, робіт, послуг, які входять до складу витрат, та основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до витрат або вартість відповідного об'єкта основних засобів чи нематеріального активу збільшується на суму, що не включена до податкового кредиту такого платника податку згідно з розділом V цього Кодексу (абзац 3).

Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з актом перевірки за даними податкового обліку ППФ Асканіт не віднесло до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені за операціями з Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради щодо придбання квартир, які в подальшому в 2014 році були реалізовані покупцям - фізичним особам.

З огляду на цю обставину, а також зважаючи на те, що операції з продажу квартир фізичним особам є звільненими від оподаткування податком на додану вартість відповідно до підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України, суди обґрунтовано дійшли висновку про правомірність включення позивачем до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, суми податку на додану вартість, сплаченої в складі вартості квартир, реалізованих у 2014 році.

Касаційна скарга контролюючого органу не спростовує правильність висновків, якими мотивовані судові рішення, та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова