Рішення

від 05.11.2019 по справі 362/1820/15-ц

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/1820/15-ц

Провадження № 2/362/79/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2019 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Кравченко Л.М.,

за участі: секретарів судового засідання - Сілецької М.О., Шевченко М.В., Яренко Н.М.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представників відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 р. ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, в якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки, розміром 0,1650 га, кадастровий номер 3221483801:01:029:0026, розташованої по АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_4 , на її користь 100000,00 грн. в якості вартості 1/2 частини автомобіля "Chevrolet Epica", 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ; стягнути з ОСОБА_4 на її користь 4692 грн. 32 коп., сплачених в якості 1/2 частини боргу ОСОБА_5 за банківською карткою.

Крім того, позивач просила стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування вимог позову позивач зазначає, що в період з травня 2004 р. до 01 червня 2014 р. вона проживала з ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час спільного проживання ними було придбано земельну ділянку розміром 0,1650 га, розташовану по АДРЕСА_1 , яка в подальшому була оформлена на ОСОБА_5 23.02.2010 р. ними за спільні кошти було придбано автомобіль марки Chevrolet Epica , реєстраційний номер НОМЕР_1 , однак свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу було оформлено на ОСОБА_5 . Крім того, після смерті ОСОБА_5 вона погасила поточну заборгованість за банківською карткою ОСОБА_5 в розмірі 9384 грн. 63 коп. та несла інші витрати.

Позивач також зазначала, що жодні договори щодо зміни порядку здійснення права спільної сумісної власності чи розміру часток майна між нею та ОСОБА_5 не укладались. Разом з тим, між нею та відповідачем, яка є матір`ю ОСОБА_5 , та єдиним спадкоємцем першої черги після його смерті, існували домовленості щодо надання їй можливості увійти до першої черги спадкування в порядку, передбаченому ст. 1259 ЦК України, на виконання яких, з метою набуття статусу спадкоємця четвертої черги спадкування вона зверталася до Оболонського районного суду м. Києва для встановлення факту спільного проживання з ОСОБА_5 більше п`яти років від часу відкриття спадщини. Однак, відповідач відмовилась від виконання домовленості щодо поділу майна, вважаючи себе єдиним спадкоємцем майна померлого сина, що стало передумовою звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 12.09.2017 р. справу було прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові.

Представники відповідача в судовому засіданні вимоги позову не визнали, просили суд відмовити в його задоволенні, вважаючи його необґрунтованим та недоведеним.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Згідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 02.06.2014 року відділом реєстрації смерті в м. Києві.

В силу вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду матеріалів справи вбачається, що в провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 756/10391/14-ц (провадження № 2о/756/238/14) за заявою ОСОБА_3 , заінтересована особа: ОСОБА_4 , про встановлення факту, що має юридичне значення.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 06.10.2014 року встановлено факт проживання ОСОБА_3 однією сім`єю без шлюбу з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 більше п`яти років до часу відкриття спадщини.

Крім того, зі змісту рішення вбачається, що з травня 2004 р. по 01.06.2014 р. ОСОБА_3 проживала однією сім`єю з ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому, ОСОБА_4 - відповідач по даній справі, не заперечувала проти встановлення факту проживання позивача однією сім`єю з її сином - ОСОБА_6 .

Таким чином, факт проживання позивача однією сім`єю без шлюбу з ОСОБА_5 в період з травня 2004 р. по 01.06.2014 р. встановлено вищевказаним рішенням Оболонскього районного суду м. Києва від 06.10.2014 р., яке не скасовано, набрало законної сили, а тому повторному доказуванню не підлягає.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує наступне.

В силу вимог ст. 3 Сімейного Кодексу України (надалі СК) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Положення ст. 74 СК України визначаються, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Тобто, при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Пункт 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя роз`яснює, що при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактично шлюбних відносинах, судам необхідно врахувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, упродовж якого було придбане спірне майно (постанова ВСУ № 6-93цс14 від 01.10.2014 р.).

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключення з цивільного обороту (ч. 1 ст. 61 СК України).

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СК України).

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є земельна ділянка розміром 0,1650 га, кадастровий номер 3221483801:01:029:0026, розташована по АДРЕСА_1 та автомобіль "Chevrolet Epica", 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на даний час знаходиться у володінні позивача.

При цьому, позивач просить визнати за нею право власності на Ѕ частину вищевказаної спірної земельної ділянки та, враховуючи факт викупу автомобіля у відповідача, просить стягнути компенсацію вартості 1/2 частини спірного автомобіля, оскільки це майно набуте нею за час спільного проживання з ОСОБА_5 .

Так, дійсно з матеріалів справи вбачається, що 17.07.2007 р. (договір купівлі-продажу №2082), тобто за час спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , ними було придбано земельну ділянку площею 0,1650 га у АДРЕСА_1 . Право власності на земельну ділянку було оформлено на ОСОБА_5 , що підтверджується державним актом серії ЯИ № 389893 від 03.02.2010 р.

Крім того, 23.02.2010 р., тобто за час спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , останніми було придбано автомобіль "Chevrolet Epica", 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу оформлено на ОСОБА_5 .

З пояснень позивача встановлено, що вищевказаний автомобіль придбано за рахунок кредитних коштів, який погашався ним частково за рахунок продажу попереднього їх автомобіля Chevrolet Lacetti, а частково за рахунок спільних коштів.

Отже, в ході дослідження письмових доказів судом достовірно встановлено обсяг майна, придбаного ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в період спільного проживання з травня 2004 р. по 01.06.2014 р., а саме: земельна ділянка площею 0,1650 га у АДРЕСА_1 та автомобіль "Chevrolet Epica", 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Таким чином, оскільки під час судового розгляду не було встановлено наявність зареєстрованого шлюбу ні ОСОБА_3 ні ОСОБА_5 з іншими особами, а також відсутність письмових домовленостей щодо поділу набутого разом майна, зміни порядку здійснення права спільної сумісної власності чи зміну розміру часток між ними, суд визнає спірну земельну ділянку площею 0,1650 га у АДРЕСА_1 та автомобіль АДРЕСА_2 Chevrolet Epica", 2008 року випуску спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , яке підлягає поділу.

В силу вимог ч. 1 ст. 70 СК України - у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦК України - у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

У відповідності з ч.3 ст. 372 Цивільного кодексу України, у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до роз`ярень викладених в абз. 1 п. 22, абз. 1 п. 23, абз. 1 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст. 60,69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч.2, ч.3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Таким чином, оскільки придбана за спільні кошти та в період спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_3 та ОСОБА_5 земельна ділянка, розміром 0,1650 га, кадастровий номер 3221483801:01:029:0026, що розташована по АДРЕСА_1 є їх спільною сумісною власністю, та виходячи з рівності часток кожного з них на спірне майно, суд вважає за можливе визнати за позивачем право власності на Ѕ частину спірної земельної ділянки.

Щодо вимог про відшкодування вартості 1/2 частини спірного автомобіля, який як вже було встановлено раніше, є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , суд враховує наступне.

З огляду матеріалів спадкової справи № 711/2014, відкритої до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , встановлено, що відповідач ОСОБА_4 , будучи єдиним спадкоємцем першої черги, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.03.2015 р., посвідченого 16-тою Київською державною нотаріальною конторою, за реєстровим № 4-108, після смерті сина ОСОБА_5 , із спірного за справою майна, отримала право власності на автомобіль марки Chevrolet Epica", 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Разом з тим, враховуючи положення ст. 70 та 74 СК України, на момент смерті померлому ОСОБА_5 , який перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 належала лише половина майна, набута за час спільного проживання в період з травня 2004 р. по 01.06.2014 р. А отже, до спадкової маси мала увійти лише половина цього майна.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року № 11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Однак, в порушення законних прав позивача, оформляючи спадщину після смерті сина, відповідач оформила на себе право власності на весь автомобіль, який належить ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності.

В свою чергу, з довідки-рахунку № 183504 від 27.03.2015 р., виданої ТОВ Ватмір-1 встановлено, що ОСОБА_3 придбала у відповідача за договором комісії № 183504 - автомобіль Chevrolet Epica" вартістю 200000 грн., що на підставі договору купівлі-продажу від 28.03.2008 р. за свідоцтвом про реєстрацію серії НОМЕР_3 від 23.02.2010 р. належав ОСОБА_5 .

При цьому, доводи відповідача про помилку допущену при укладенні вищевказаного договору комісії, на думку суду, не заслуговують на увагу, оскільки не доведені належними доказами.

Згідно зі статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Отже, зважаючи на викладене, переслідуючи мету застосування найефективнішого способу захисту, в порядку поділу майна що набуте на праві спільної сумісної власності, враховуючи зміст оспореного права, характер такого оспорювання та наслідки до яких це призвело, суд вважає, що захист майнових прав позивача може бути вчинений шляхом компенсації 1\2 частини фактично сплачених відповідачу коштів за спірний автомобіль, в сумі 100000 грн.

Крім того, з бухгалтерської документації ПАТ КБ Приват Банк встановлено, що у ОСОБА_5 у зазначеній банківській установі були відкриті три банківські рахунки (а.с. 10-12 том. 1).

06.06.2014 р. (тобто після смерті ОСОБА_5 ) згідно квитанції (а.с. 9, том 1) позивач погасила поточну заборгованість за банківською карткою ОСОБА_7 в розмірі 9348,63 грн.

Платником в даних платіжних документах значиться ОСОБА_5 , оскільки банківські картки було відкрито на його ім`я. Однак, вказані кошти були сплачені позивачем, що підтверджується наявністю в неї даної квитанції. Крім того, ні відповідачі ні інші особи не стверджують, що саме вони погасили заборгованість ОСОБА_5 за банківською карткою.

В силу вимог ст. 1218 ЦК України - до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Тобто, від спадкодавця до спадкоємців переходять як права, так і обов`язки.

Таким чином, у разі смерті фізичної особи, яка є боржником у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи переходять до іншої особи - її спадкоємця.

Таким чином, враховуючи, що відповідач є єдиним спадкоємцем майна померлого ОСОБА_5 , суд, надавши оцінку заявленим позовним вимогам, оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вважає також за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 4692,32 грн., сплачених останньою в якості боргу за банківською карткою померлого ОСОБА_7 .

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За правилами ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Положеннями ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність , допустимість, достовірність кожного доказу окремо у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), як встановлено статтею 89 ЦПК України.

Наведені позивачем докази суд визнає належними та допустимими, адже вони отримані у встановленому законом порядку, містять інформацію щодо предмету доказування.

В свою чергу, відповідач, заперечуючи повністю щодо вимог позову, обставин встановлених судом не спростував, доказів, які б доводили протилежне, суду не надав.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, з відповідача на користь позивача в силу вимог ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню документально підтвердженні витрати на спалату судового збору в сумі 8903 грн. 49 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60, 61, 63, 69, 70, 71,74 СК України,ст.ст. 3,15,16,372,377 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 76, 77, 80, 81, 89, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки, розміром 0,1650 га, кадастровий номер 3221483801:01:029:0026, розташованої по АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , 100000,00 грн. в якості вартості 1/2 частини автомобіля "Chevrolet Epica", 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , - 4692 грн. 32 коп., сплачених в якості 1/2 частини боргу ОСОБА_5 . за банківською карткою.

Стягнути з ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , - 8903 грн. 49 коп. судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Л.М.Кравченко