Постанова

від 02.03.2020 по справі 362/1820/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 362/1820/15-ц Головуючий у суді першої інстанції: Кравченко Л.М.

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3302/2020 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Мостової Г.І., Слюсар Т.А.

при секретарі Маличівській Н.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2019 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

07 квітня 2015 року позивач ОСОБА_3 звернулася у суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки, розміром 0,1650 га, кадастровий номер 3221483801:01:029:0026, розташованої по АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 , на її користь 100000,00 грн в якості вартості 1/2 частини автомобіля "Chevrolet Epica", 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на її користь 4692 грн. 32 коп., сплачених в якості 1/2 частини боргу ОСОБА_4 за банківською карткою та витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з травня 2004 року по 01 червня 2014 року вона проживала з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час спільного проживання ними було придбано земельну ділянку розміром 0,1650 га, розташовану по АДРЕСА_1 , яка в подальшому була оформлена на ОСОБА_4 23.02.2010 ними за спільні кошти було придбано автомобіль марки Chevrolet Epica , реєстраційний номер НОМЕР_1 , однак свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу було оформлено на ОСОБА_4 . Крім того, після смерті ОСОБА_4 вона погасила поточну заборгованість за банківською карткою ОСОБА_4 в розмірі 9384 грн. 63 коп. та несла інші витрати.

Зазначала, що жодні договори щодо зміни порядку здійснення права спільної сумісної власності чи розміру часток майна між нею та ОСОБА_4 не укладались. Разом з тим, між нею та відповідачем, яка є матір`ю ОСОБА_4 , та єдиним спадкоємцем першої черги після його смерті, існували домовленості щодо надання їй можливості увійти до першої черги спадкування в порядку, передбаченому ст. 1259 ЦК України, на виконання яких, з метою набуття статусу спадкоємця четвертої черги спадкування вона зверталася до Оболонського районного суду м. Києва для встановлення факту спільного проживання з ОСОБА_4 більше п`яти років від часу відкриття спадщини. Однак, відповідач відмовилась від виконання домовленості щодо поділу майна, вважаючи себе єдиним спадкоємцем майна померлого сина, що стало передумовою звернення до суду з даним позовом.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2019 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, розміром 0,1650 га, кадастровий номер 3221483801:01:029:0026, розташованої по АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , 100000,00 грн в якості вартості 1/2 частини автомобіля "Chevrolet Epica", 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , - 4692 грн. 32 коп., сплачених в якості 1/2 частини боргу ОСОБА_4 за банківською карткою. Здійснено розподіл судових витрат.

Не погодившись із рішенням суду представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовані усі фактичні обставини справи . Зазначав, що рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 06 жовтня 2014 року у цивільній справі № 756/10391/14-ц , встановлений лише факт проживання позивача ОСОБА_3 з сином відповідача ОСОБА_2 однією сім`єю без шлюбу з 2004 по ІНФОРМАЦІЯ_1 , але Позивачем не вирішувалось питання про зміну черговості спадкування. Отже, остання , як спадкоємець 4-ої черги могла б успадкувати майно померлого , яке залишилось неуспадкованим спадкоємцями 1-ої, 2-ої та 3-ої черги. Посилаючись на вимоги ст. 1264 ЦК України зазначив, що встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу більше 5 років до часу відкриття спадщини ніяк не змінює черговості у спадкуванні , не впливає на статус майна, яке автоматично не стає спільною сумісною власністю померлого і того хто проживав з ним більше 5 років. Зауважив, що позивачем не надано доказу, що майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 було набуте нею та померлим в інтересах сім`ї. Позивач в судовому порядку питання про зміну черговості спадкування не ставила та не вирішувала. Звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач, як співвласник давала згоду ОСОБА_4 на придбання земельної ділянки під час укладення Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.07.2007 № 2082. Наголосив на тому, що необгрунтованими були і вимоги позивача в частині стягнення з відповідача частини коштів, витрачених на погашення банківського кредиту, оскільки доказів того, що відповідач повинен нести за це відповідальність не було надано. Адже з матеріалів справи вбачається, що позивач на свій власний розсуд та добровільно погасила кредитну заборгованість ОСОБА_4 , оскільки банк не звертався з вимогами до відповідача щодо погашення заборгованості. Водночас зауважив, що безпідставним є також і зодоволення позовних вимог щодо стягнення 100 000 грн вартості Ѕ автомобілю "Chevrolet Epica", 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , оскільки позивачці за договором комісії № 183504 від 27 березня 2015 року було передано даний автомобіль. В порушення ст. 76 ЦПК України позивачем також не доведено того, що між нею та померлим велося спільне господарство, був спільний бюджет, спільні витрати, придбання іншого майна в інтересах сім`ї , а також існування інших письмових угод між ними. А посилання позивача на факт спільного проживання не є достатнім для визнання факту проживання однією сім`єю позивачки з ОСОБА_4 .

Заперечуючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 - представника відповідача ОСОБА_2 - позивач ОСОБА_3 вказувала, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Звертаючись до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, зазначала, що спірне майно набуте нею та уже нині покійного ОСОБА_4 при його житті за час спільного проживання, належало їм на праві спільної сумісної власності, що підтверджується документами про право власності, отриманими в передбаченому законом порядку та судовими рішеннями, які набрали законної сили. Просила рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судове засідання 02 березня 2020 року Київського апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 не з`явилась.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вимог частини 1 статті 44 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ч.1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 120 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку відповідача ОСОБА_2 в судове засідання, яка про час та місце розгляду справи повідомлена, такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. До того ж, відповідач для участі у справі направила свого представника.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрутованість рішення суду першої інстанції в межа доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

За змістом ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Тобто, при застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно. Крім того, для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року (справа N 6-148цс12).

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Пленум Верховного Суду України у постанові N 11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз`яснив, що при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, розміром 0,1650 га, кадастровий номер 3221483801:01:029:0026, розташованої по АДРЕСА_1 , стягуючи з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , 100000,00 грн в якості вартості 1/2 частини автомобіля "Chevrolet Epica", 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та 4692,32 грн, сплачених в якості 1/2 частини боргу ОСОБА_4 за банківською карткою суд першої інстанції виходив з вимог ст.ст. 70, 74 СК України, а також з того, що позивач та нині покійний ОСОБА_4 до смерті проживали однією сім`єю, як подружжя про що свідчить рішення суду, а відтак ОСОБА_3 має право на Ѕ частину спільно нажитого майна.

З такими висновками суду слід погодитись виходячи з наступного.

У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення:

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду у повній мірі відповідає вказаним вимогам цивільного процесуального права.

При ухваленні рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 02.06.2014 відділом реєстрації смерті в м. Києві.

В провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 756/10391/14-ц (провадження № 2о/756/238/14) за заявою ОСОБА_3 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 06.10.2014 встановлено факт проживання ОСОБА_3 однією сім`єю без шлюбу з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 більше п`яти років до часу відкриття спадщини.

Крім того, зазначеним рішенням встановлено, що з травня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 проживала однією сім`єю з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_2 - заінтересована особа у справі і вона ж відповідач у справі, яка переглядається апеляційним судом, не заперечувала проти встановлення факту проживання позивача однією сім`єю з її сином ОСОБА_4

Отже, факт проживання позивача однією сім`єю без шлюбу з ОСОБА_4 в період з травня 2004 по 01.06.2014 встановлено вищевказаним рішенням Оболонскього районного суду м. Києва від 06.10.2014, яке не скасовано, набрало законної сили, а тому повторному доказуванню не підлягає.

Предметом спору між сторонами є земельна ділянка розміром 0,1650 га, кадастровий номер 3221483801:01:029:0026, розташована по АДРЕСА_1 та автомобіль "Chevrolet Epica", 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на даний час знаходиться у володінні позивача.

Позовні вимоги позивача зводились до визнання за нею права власності на Ѕ частину спільно нажитого майна з нині покійним ОСОБА_4 , а не частку в спадковому майні. Оскільки відповідач отримала право власності на автомобіль, то просила стягнути з відповідача Ѕ частину вартості автомобіля, що становить 100 000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 17.07.2007 (договір купівлі-продажу №2082), тобто за час спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ними було придбано земельну ділянку площею 0,1650 га у АДРЕСА_1 . Право власності на земельну ділянку було оформлено на ОСОБА_4 , що підтверджується державним актом серії ЯИ № 389893 від 03.02.2010.

23.02.2010, тобто за час спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , останніми було придбано автомобіль "Chevrolet Epica", 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу оформлено на ОСОБА_4 .

В ході дослідження письмових доказів судом достовірно встановлено обсяг майна, придбаного ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в період спільного проживання з травня 2004 року по 01.06.2014, а саме: земельна ділянка площею 0,1650 га у АДРЕСА_1 та автомобіль "Chevrolet Epica", 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 74 СК України на майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

За таких обставин, судом правильно встановлено, що земельна ділянка та автомобіль є спільною сумісною власністю позивача та нині покійного ОСОБА_4 .

За вимогами ст. ст. 60,70 СК України при поділі частки майна є рівними.

Отже, суд першої інстанції правильно визнав , що позивач має право власності на Ѕ спільного сумісного майна набутого за час проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Оскільки придбана за спільні кошти та в період спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельна ділянка, розміром 0,1650 га, кадастровий номер 3221483801:01:029:0026, що розташована по АДРЕСА_1 є їх спільною сумісною власністю, та виходячи з рівності часток кожного з них на спірне майно, суд правильно визнав за позивачем право власності на Ѕ частину спірної земельної ділянки.

З матеріалів спадкової справи № 711/2014, відкритої до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , будучи єдиним спадкоємцем першої черги, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.03.2015, посвідченого 16-тою Київською державною нотаріальною конторою, за реєстровим № 4-108, після смерті сина ОСОБА_4 , із спірного за справою майна, отримала право власності на автомобіль марки Chevrolet Epica", 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до положення ст. 70 та 74 СК України, на момент смерті померлому ОСОБА_4 , який перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 належала лише половина майна, набута за час спільного проживання в період з травня 2004 року по 01.06.2014. А отже, до спадкової маси мала увійти лише половина цього майна.

Між тим, в порушення законних прав позивача, оформляючи спадщину після смерті сина, відповідач оформила на себе право власності на весь автомобіль, який належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що захист майнових прав позивача може бути вчинений шляхом компенсації 1/2 частини фактично сплачених відповідачу коштів за спірний автомобіль, в сумі 100000 грн.

З бухгалтерської документації ПАТ КБ Приват Банк встановлено, що у ОСОБА_4 у зазначеній банківській установі були відкриті три банківські рахунки (а.с. 10-12 том. 1).

06.06.2014 (тобто після смерті ОСОБА_4 ) згідно квитанції (а.с. 9, том 1) позивач погасила поточну заборгованість за банківською карткою ОСОБА_4 в розмірі 9348,63 грн.

Платником в даних платіжних документах значиться ОСОБА_4 , оскільки банківські картки було відкрито на його ім`я. Однак, вказані кошти були сплачені позивачем, що підтверджується наявністю в неї даної квитанції. Крім того, ні відповідач, ні інші особи не стверджують, що саме вони погасили заборгованість ОСОБА_4 за банківською карткою.

В силу вимог ст. 1218 ЦК України - до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Тобто, від спадкодавця до спадкоємців переходять як права, так і обов`язки.

Таким чином, у разі смерті фізичної особи, яка є боржником у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи переходять до іншої особи - її спадкоємця.

Враховуючи, що відповідач є єдиним спадкоємцем майна померлого ОСОБА_4 , суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача кошти в сумі 4692,32 грн (половину), сплачених останньою в якості боргу за банківською карткою померлого ОСОБА_4 .

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.

Висновки суду щодо підстав до задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення про задоволення позовних вимог, неповного з`ясовання усіх фактичних обставини справи, що позивач не довела, що набуте майно є спільно набутим з ОСОБА_4 , а питання зміни черговості позивач не ставила, що призвело до неправильного вирішення справи, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

До ч. 1 ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Частинами 1, 3 ст. 2 СК України встановлено, що Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між іншими членами сім`ї, визначеними у ньому.

За правилами ч. 2, 4 ст. 3 СК України: сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Статею 21 СК України встановлено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

В силу ст. 27 СК України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Поняття "проживання однією сім`єю" та "член сім`ї" не є тотожними.

Особа може бути близьким родичем спадкодавця, тобто відноситися до членів сім`ї, проте не проживати з ним однією сім`єю.

Центральною ознакою проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем.

Норма ст. 1264 ЦК розрахована в перше чергу на те, щоб надати право на спадкування другому з "фактичного подружжя", тобто особі, яка перебувала зі спадкодавцем у фактичних шлюбних відносинах без державної реєстрації шлюбу.

Вказана правова позиція випливає також з п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року за N 7 "Про судову практику у справах про спадкування".

Проживання позивача та нині покійного ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у позивача права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України, так само як і права на спадкування обов`язкової частки у спадщині.

Вказана позиція суду узгоджується з положеннями СК України, ЦК України, а також п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року за N 7 "Про судову практику у справах про спадкування".

Враховуючи вимоги вищезазначених норм закону та позовні вимоги, які зводились лише до того, що сторона позивача просила визнати за нею право власності на Ѕ частину майна набутого нею з ОСОБА_4 проживаючи однією сім`єю, питання щодо іншої частини майна 1/2, як спадкової маси не ставилося, як і не пред`являлися позовні вимоги щодо зміни черговості, тому колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги з приводу зміни черговості не заслуговують на увагу, оскільки не є предметом розгляду вказаного спору.

Всі висновки суду першої інстанції щодо правомірності заявленого позову та можливості відновлення порушеного права у обраний позивачем спосіб повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга представника позивача не містить, в ході апеляційного розгляду представник відповідача також не навів таких обставин.

За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав до скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст. ст. 367,374,375,382,384 ЦПК України, колегія суддів ,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2019 року без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 06 березня 2020 року.

Головуючий:

Судді: