Рішення

від 09.12.2019 по справі 903/505/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 грудня 2019 р. Справа № 903/505/19

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

та за присутності представників сторін:

від позивача: не з`явились

від відповідача: Косендюк Я.А. - представник, адвокат (Ордер серії АС №1001475 від 24.09.2019р., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №457 від 21.09.2010р.)

від третьої особи: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Київ

до відповідача: ОСОБА_1 , смт. Локачі Локачинського району

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інженерна компанія "Фортекс-Україна", м. Одеса

про стягнення 153 883,99грн.

Встановив: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом в сумі 153 883,99 грн. згідно договору б/н від 13.07.2016р.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог позивач посилався на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інженерна компанія "Фортекс-Україна" умов договору б/н від 13.07.2016р. в частині своєчасного здійснення платежів по сплаті кредиту та виникнення у зв`язку з цим заборгованості, а також на укладення між АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 в забезпечення виконання ТОВ "Виробничо-інженерна компанія "Фортекс-Україна" взятих на себе зобов`язань по сплаті кредиту згідно договору б/н від 13.07.2016р. договору поруки №Р1506690985972161210 від 29.09.2017р.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 10.07.2019р. в порядку ст. 176 ГПК України було постановлено звернутися до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ).

23.07.2019р. від Управління Державної міграційної служби України у Волинській області надійшла відповідь на запит суду з інформацією про зареєстроване місце проживання відповідача - ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 29.07.2019р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 02.09.2019р., залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інженерна компанія "Фортекс-Україна".

Ухвалами суду від 02.09.2019р. та від 12.09.2019р. розгляд справи відкладався на 12.09.2019р. та відповідно на 26.09.2019р. у зв`язку з неявкою в судове засідання представників сторін та третьої особи.

25.09.2019р. відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області були зареєстровані клопотання представника відповідача - адвоката Косендюка Я.А. (ордер серія АС №1001475, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №457 від 21.09.2010р.) про ознайомлення з матеріалами справи та клопотання про вступ у справу в якості представника відповідача та надання доступу до електронної справи №903/505/19 в підсистемі "Електронний суд".

Ухвалою суду від 26.09.2019р. постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, замінено судове засідання для розгляду справи по суті підготовчим судовим засіданням, підготовче засідання призначено на 24.10.2019р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні матеріали.

23.10.2019р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 22.10.2019р. з обгрунтовуючими відзив документами та доказами надіслання останнього на адреси позивача та третьої особи у справі, в котрому відповідач, посилаючись на положення ст. ст. 207, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 1046, 1049, 1054, 1055 ЦК України, позов заперечив з огляду на наступне:

Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів банку, які надаються позивачем, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 13.07.2016р. шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, а тому доводи позивача про наявність заборгованості у сумі 301 292,56грн., на думку відповідача, є безпідставною.

Крім того, укладений між сторонами кредитний договір від 13.07.2016р. у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним). Таким чином, не зрозумілим є розрахунок простроченої заборгованості за даним кредитом.

Надана позивачем роздруківка заборгованості, на переконання відповідача, не може бути допустимим доказом наявності заборгованості з огляду й на те, що розрахунок заборгованості за договором не є документом, що підтверджує наявність у позичальника заборгованості перед АТ "КБ "Приватбанк", а є лише одностороннім арифметичним розрахунок стягуваних сум, який не відображає фактичних і правових підстав для стягнення відповідних сум.

Щодо договору поруки, на який посилається позивач, відповідач засвідчив, що 13.07.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інженерна компанія "Фортекс-Україна" підписало заяву про відкриття поточного рахунку на який останньому був наданий кредитний ліміт. Водночас, договір поруки був укладений лише 29.09.2017р. Однак, із вказаного договору поруки не вбачається, що відповідач- ОСОБА_1 відповідає перед кредитною установою за зобов`язаннями боржника-Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інженерна компанія "Фортекс-Україна", котрі виникли саме з договору банківського обслуговування б/н від 13.07.2016р.

Ухвалою суду від 24.10.2019р. розгляд справи в підготовчому засіданні було відкладено на 07.11.2019р., продовжено сторонам строк для подання додаткових документів, пояснень, заяв та клопотань до 06.11.2019р.

01.11.2019р. на адресу суду від відповідача надійшли додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву від 01.11.2019р. з документами в підтвердження надіслання останніх на адреси позивача та третьої особи, в котрих відповідач, посилаючись на положення ст. ст. 553, 543, 554, 638 ЦК України, засвідчив, що проаналізувавши договір поруки №Р1506690985972161210 від 29.09.2017р., укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "Приватбанк", неможливо встановити яке саме основне зобов`язання забезпечене порукою, оскільки з наданого договору неможливо встановити ані правочин який як основне зобов`язання забезпечене порукою, ані поточний рахунок на який надається послуга кредитний ліміт, лише визначено особу, первинні зобов`язання якої забезпечені порукою, а відтак, на думку відповідача, у позивача відсутні підстави вимагати стягнення з ОСОБА_1 , як з солідарного боржника, заборгованості, яка виникла у ТОВ "Виробничо-інженерна компанія "Фортекс-Україна" за договором банківського обслуговування б/н від 13.07.2016р.

Водночас, 07.11.2019р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання від 06.11.2019р. про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Протокольною ухвалою від 07.11.2019р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 25.11.2019р. При цьому, судом було продовжено позивачу строк до 20.11.2019р. для надання суду пояснень/заперечень стосовно додаткових пояснень відповідача до відзиву на позовну заяву.

Про день та час проведення наступного судового засідання представника позивача було повідомлено безпосередньо в судовому засіданні під розписку.

Ухвалою суду від 07.11.2019р. було повідомлено ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інженерна компанія "Фортекс-Україна" про закриття підготовчого провадження у справі, призначення справи до судового розгляду по суті на 25 листопада 2019 р.

15.11.2019р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 01.11.2019р. №20191029/1956 з доказами в підтвердження її направлення на адресу відповідача у справі, в котрій позивач позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити останні в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та цій відповіді на відзив.

При цьому позивач засвідчує, що 13 липня 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інженерна компанія "Фортекс-Україна" було підписано заяву про відкриття поточного рахунку ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК".

Підписавши заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інженерна компанія "Фортекс-Україна" приєдналось до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua., котрі спільно із заявою становлять договір банківського обслуговування №б/н від 13.07.2016р. та, відповідно, взяло на себе зобов`язання виконувати умови договору.

Відповідно до договору банківського обслуговування від 13.07.2016р. позичальнику було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок № НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Свої зобов`язання за договором банківського обслуговування №б/н від 13.07.2016р. ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" виконало в повному об`ємі, надавши Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інженерна компанія "Фортекс-Україна" кредитний ліміт в розмірі 210 000,00 грн.

29 вересня 2017 року між Акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №Р 1506690985972161210, предметом якого є надання поруки відповідачем- ОСОБА_1 за виконання зобов`язань позичальника, які випливають з Кредитного договору.

В порушення умов договору позичальник свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, а саме не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості.

Тож позивач вважає за необхідне захистити свої права шляхом стягнення з відповідача суми заборгованості, яка виникла у ТОВ "Виробничо-інженерна компанія "Фортекс-Україна" за договором банківського обслуговування №б/н від 13.07.2016р.

Стосовно форми кредитного договору позивач, здійснюючи посилання на положення ст. ст. 207, 634, 639 ЦК України, зауважив, що в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в кількох документах, а саме: в заяві Позичальника, Умовах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить.

Отримавши кредитні кошти, боржник протягом тривалого часу сплачував чергові платежі по кредиту відповідно до графіку погашення заборгованості, відсотки. Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України договір є дійсним. Позичальник прийняв відповідні умови угоди шляхом сплати відповідного розміру відсотків. Дані проплати, на переконання позивача, свідчать про те, що позичальник прийняв та виконував умову про підвищення відсоткової ставки, використав наданий кредитний ліміт, сплачував комісію, винагороду, пеню. Виходячи з вищевикладеного, позичальник був не тільки ознайомлений, а і прийняв та виконував взяті на себе зобов`язання відповідно до Договору.

Крім того, у даній справі позивач надав докази, що позичальника було ознайомлено саме із зазначеними Умовами та правилами надання банківських послуг та наказом Банку, яким були затвердженні зазначені Умови та Правила надання банківських послуг.

Більше того, згідно Заяви позичальник зобов`язався самостійно ознайомлюватися зі всіма змінами Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів на сайті Приватбанку.

Таким чином, твердження відповідача, що в матеріалах справи відсутні докази ознайомлення позичальника з Умовами та Правилами надання банківських послуг, на думку позивача, не відповідають дійсним обставинам справи.

В даній справі позивачем надавались: Умови та правила надання банківських послуг; довідка про зміну кредитного ліміту, що підтверджує встановлення розміру кредитного ліміту та його подальшу зміну; виписка по рахунку, що підтверджує використання кредитного рахунку позичальником, погашення кредитного ліміту та сплату відсотків, тобто вчинення дій, що підтверджують усвідомлення позичальником обов`язків щодо повернення кредиту та внесення плати за його використання.

Вказані документи, на переконання позивача, підтверджують чинність редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, а також укладення саме кредитного договору та його подальше виконання, а не лише звернення позичальника до банку з метою подальшого укладення договору.

На підтвердження використання кредитного карткового рахунку банком надана виписка, яка відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003р. № 254 є регістром аналітичного обліку, вміщує записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначається для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) з особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунка, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунка. Відповідно до виписки по рахунку вбачається активне використання позичальником кредитного рахунку, а саме: оплата за послуги, погашення заборгованості. Вказані операції, на думку позивача, підтверджують надання банком кредитного ліміту, його використання позичальником та сплату відсотків за його користування.

Крім того, стосовно розрахунку заборгованості позивач засвідчив, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань в певні періоди часу, з огляду на що Банком була надана до суду виписку по рахунку. Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів позичальника - всі проведені операції. Виписка є первинним бухгалтерським документом.

З матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не доведено відсутність заборгованості та, відповідно, виконання позичальником умов кредитного договору належним чином, а тому вимоги позовної заяви, на думку позивача, підлягають задоволенню в повному обсязі, а надана позивачем виписка по рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі.

Згідно виписки по рахунку, вбачається, що позичальник до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що останній знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за Договором. Тому посилання відповідача про те, що позичальник не був ознайомлений з умовами кредитування є, на думку позивача, безпідставними.

20.11.2019р. на адресу суду від відповідача надійшли пояснення від 20.11.2019р., в котрих відповідач позов заперечив та просив суд відмовити в задоволенні останніх в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, додаткових поясненнях до відзиву та цих поясненнях.

При цьому відповідач посилаючись на положення ст. ст. 553, 554, 543, 628, 629, 638 ЦК України засвідчує, що укладений між сторонами договір поруки, який є предметом розгляду у даній справі, не містить даних про те, яке ж саме основне зобов`язання забезпечене порукою, який розмір основного зобов`язання, на який поточний рахунок надається послуга кредитного ліміту, неможливо встановити правочин, який як основне зобов`язання забезпечене порукою.

Перерахування позивачем пунктів договору поруки з наведенням їх змісту жодним чином не підтверджує той факт, що договір поруки спрямований саме на виконання кредитного договору №б/н від 13.07.2016р.

Таким чином, твердження позивача стосовно того, що договір поруки укладено саме в забезпечення умов договору банківського рахунку №б/н від 13.07.2016р., на переконання відповідача, є лише припущеннями позивача, які жодним чином не узгоджені сторонами договору поруки, а, відтак, невідомо які саме первинні зобов`язання забезпечені порукою.

25.11.2019р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь на додаткові пояснення відповідача з обгрунтовуючими відповідь документами, в котрих позивач позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити останні в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та цій відповіді на додаткові пояснення.

При цьому позивач посилаючись на положення ст. ст. 509, 525, 526, 530, 543, 546, 553, 554, 559, 598, 610 ЦК України засвідчив, що 13 липня 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інженерна компанія "Фортекс-Україна" було підписано заяву про відкриття поточного рахунку ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК". Підписавши заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інженерна компанія "Фортекс-Україна" приєдналось до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua., котрі спільно із заявою становлять договір банківського обслуговування №б/н від 13.07.2016р. та, відповідно, взяло на себе зобов`язання виконувати умови договору.

Відповідно до договору банківського обслуговування від 13.07.2016р. позичальнику було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок № НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Свої зобов`язання за договором банківського обслуговування №б/н від 13.07.2016р. ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" виконало в повному об`ємі, надавши Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інженерна компанія "Фортекс-Україна" кредитний ліміт в розмірі 210 000,00 грн.

29 вересня 2017 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №Р 1506690985972161210, предметом якого є надання поруки відповідачем- ОСОБА_1 за виконання зобов`язань позичальника- Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інженерна компанія "Фортекс-Україна" перед АТ КБ "ПРИВАТБАНК" за кредитним договором.

Так, на переконання позивача, при укладенні кредитного договору та договору поруки, сторонами було дотримано усі передбачені законом істотні умови договору, котрі були обумовлені за згодою сторін, як узгоджені сторонами так і прийняті ними як обов`язкові умови договору, а саме:

- п. 1.1. Предметом цього договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання Підприємством ФОРТЕКС-УКРАЇНА ВИРОБНИЧО-ІНЖЕНЕРНА КОМПАНІЯ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЇ ВІЯЛОВІЛАЛЬНТСТЮ, далі - "Боржник" зобов`язань за угодами-приєднання до :

1.1.1. розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг, далі Угода 1.

Якщо під час виконання "Угоди 1" зобов`язання Боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя. Поручитель при укладанні цього Договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за "Угодою 1" в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з Поручителем не потрібні.

1.1.2. розділу 3.2.2 "Кредит за послугою "Гарантовані платежі"" Умов та правил надання банківських послуг, далі Угода 2.

Якщо під час виконання "Угоди 2" зобов`язання Боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя. Поручитель при укладанні цього Договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за "Угодою 2" в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з Поручителем не потрібні.

Пунктом 1.2 Договору поруки передбачено, що Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за "Угодою 1 та Угодою 2" в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Поручитель з умовами "Угоди 1 та Угодою 2" ознайомлений. Тобто, поручитель своїм підписом підтвердив, шо він ознайомлений з умовами надання банківських послуг та сторонами погождено необхідні істотні умови.

Підписанням даного Договору Поручитель підтвердив, то він ознайомлений з кредитним договором / договором поруки до його укладення і згоден з його умовами, зобов`язується виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті.

У випадку невиконання Боржником зобов`язань за "Угодою 1 та Угодою 2", Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники (п.1.5 договору поруки).

Припинення правовідносин (зобов`язань) здійснюється в спосіб, визначений договором чи законом. Припинення поруки на підставі норм ст. 559 ЦК України не відповідає визначеним законом способам захисту судом цивільних прав.

Таким чином, на переконання позивача, сторони в момент укладення як Кредитного договору так і Договору Поруки обумовили всі істотні умови, на що свою згоду дав і Поручитель, поставивши власний підпис на Договорі.

Договором поруки сторони обумовили, шо порука за цим Договором припиняється через 15 років після укладення цього Договору. У випадку виконання Боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за "Угодою 1" цей договір припиняє свою дію (п.4.1).

Тож, позивач вважає за необхідне захистити свої права шляхом стягнення з відповідача суми заборгованості за Договором № б/н від 13.07.2016 р.

Виходячи з зазначених обставин справи, договір поруки є дійсним та чинний.

Одночасно ст. 526 ЦК України визначає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, на даний час, відповідач належним чином свої зобов`язання за Кредитним договором не виконав.

В судовому засіданні 25.11.2019р. за участю представників сторін суд, на стадії судових дебатів, постановив протокольну ухвалу про оголошення в судовому засіданні перерви до 09.12.2019р. до 11:00год.

Про день та час проведення наступного судового засідання представників сторін було повідомлено безпосередньо в судовому засіданні під розписку.

Водночас, ухвалою суду від 25.11.2019р. було повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інженерна компанія "Фортекс-Україна" про оголошення в судовому засіданні на стадії судових дебатів перерви до 09.12.2019 р. на 11:00 год.

Позивач свого уповноваженого представника в судове засідання 09.12.2019р. не направив, хоча про місце, дату та час проведення судового засідання був повідомлений безпосередньо в судовому засіданні 25.11.2019р. під розписку.

Суд засвідчує, що у статті 42 ГПК України закріплені права та обов`язки учасників справи, в тому числі обов`язок учасника справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи. Ці права та обов`язки виникають з моменту набуття учасником відповідного процесуального статусу. При цьому права позивача виникають з моменту подання позову до господарського суду. Тому з моменту подання позову до суду позивач зобов`язаний вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного встановлення всіх обставин справи.

Присутній в судовому засіданні 09.12.2019р. представник відповідача позов заперечив та просив суд відмовити в задоволенні останнього з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

У визначений судом день та час третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача- Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інженерна компанія "Фортекс-Україна" в судове засідання 09.12.2019р. уповноваженого представника не направила. Направлена на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інженерна компанія "Фортекс-Україна" (місто Одеса, вулиця Краснова, будинок 11 А) ухвала суду від 25.11.2019р. органом поштового зв`язку до суду повернута не була.

Як роз`яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому, судом було взято до уваги, що відповідно до п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Водночас, сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянути впродовж розумного строку.

В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ст.3 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003р. №01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008р. №01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".

Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Водночас, суд засвідчує, що після закінчення судових дебатів у справі та проголошення судом рішення на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Визначене клопотання було долучене до матеріалів справи та не виступало предметом розгляду в судовому засіданні з огляду на його надходження до суду після розгляду судом справи та проголошення вступної і резолютивної частин рішення, що стверджується скріншотом із електронної пошти Господарського суду Волинської області з якого вбачається створення електронного документу об 11:27год., в той час як згідно протоколу судового засідання від 09.12.2019р. судове засідання у справі №903/505/19 закінчилось об 11:17год.

Господарський суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред`явлений до відповідача позов безпідставний та не підлягає до задоволення.

Викладена позиція суду пов`язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 13 липня 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інженерна компанія "Фортекс-Україна" було підписано заяву на відкриття поточного рахунку ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг. Підписавши вказані заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інженерна компанія "Фортекс-Україна" приєдналось до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua., котрі спільно із заявами становлять договір банківського обслуговування №б/н від 13.07.2016р. та, відповідно, взяло на себе зобов`язання виконувати умови договору.

У вищезазначених заявах на відкриття поточного рахунку та про приєднання до умов і правил надання банківських послуг зазначено, що клієнт підписавши цю заяву, погоджується з умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі з умовами та правилами обслуговування по розрахунковим картам, розташованих на сайті банку, тарифами банку, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування. Своїм підписом клієнт приєднується та зобов`язується виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах Приватбанку - договорі банківського обслуговування в цілому.

При цьому, суд засвідчує, що факт ознайомлення з Умовами та Правилами позичальників засвідчується відповідними записами та їх підписами в заяві про відкриття поточного рахунку і заяві про приєднання до умов і правил надання банківських послуг.

Відтак, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інженерна компанія "Фортекс-Україна" на відкриття поточного рахунку та заява про приєднання до умов і правил надання банківських послуг від 13.07.2016р., а також "Умови та правила надання банківських послуг" і "Тарифи Банку", розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua в їх сукупності визначають істотні умови договору банківського обслуговування та підтверджують факт його укладення між позивачем та третьою особою.

Дана позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 08.07.2019р. у справі №923/760/18, від 26.06.2018р. у справі №926/1272/15.

Відповідно до договору банківського обслуговування від 13.07.2016р. позичальнику було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок № НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Відповідно до 3.2.1.1.16. Умов - при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до частин 1-3 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно із ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Пунктами 3.2.1.1.1., 3.2.1.1.3. "Умов і правил надання банківських послуг" визначено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка та клієнта. Кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплаті відсотків та винагороди.

Відповідно до 3.2.1.1.8 "Умов і правил надання банківських послуг" проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Пункт 3.2.1.1.6. "Умов і правил надання банківських послуг" зазначає, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).

Як вбачається із матеріалів справи, свої зобов`язання за договором банківського обслуговування №б/н від 13.07.2016р. ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" виконало в повному об`ємі, надавши Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інженерна компанія "Фортекс-Україна" кредитний ліміт в розмірі 210 000,00 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи випискою по рахунку клієнта та довідкою ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" про розмір встановленого кредитного ліміту исх.№08.7.0.0.0/190620083328 від 20.06.2019р.

Відповідно до розділу 3.2.1.4. "Умов і правил надання банківських послуг", яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За сумами кредиту, отриманими клієнтом до 31.01.2015р. включно і до моменту обнулення кредитного ліміту, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця , якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця ("період", в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. За сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015р. період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо не повинен перевищувати 30 днів.

За сумами кредиту, отриманими клієнтом до 31.01.2015р. включно і до моменту обнулення кредитного ліміту, при необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

За сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015р. за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 30% річних.

За сумами кредиту, отриманими з 01.05.2015р. за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 33% річних.

За сумами кредиту, отриманими з 01.01.2016р. при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 32% річних. Списання нарахованих відсотків проводиться по 1-х числах кожного місяця, за попередній місяць.

За сумами кредиту, отриманими з 01.04.2016р. при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 30% річних для договорів забезпечених порукою, 34 % річних для договорів незабезпечених порукою. Списання нарахованих відсотків проводиться по 1-х числах кожного місяця, за попередній місяць.

За сумами кредиту, отриманими з 01.11.2016р. при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 29% річних для договорів забезпечених порукою, 34 % річних для договорів незабезпечених порукою. Списання нарахованих відсотків проводиться по 1-х числах кожного місяця, за попередній місяць.

За сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017р. при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 28% річних для договорів забезпечених порукою, 34 % річних для договорів незабезпечених порукою. Списання нарахованих відсотків проводиться по 1-х числах кожного місяця, за попередній місяць.

У випадку непогашення кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015р. включно і до моменту обнулення кредитного ліміту, протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов`язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту; передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата нені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язань.

У випадку порушення клієнтом, на якого поширюються дії п.3.2.1.8 (Програма Кредитні канікули), будь-якого з грошових зобов`язань та при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення коштів, передбаченого Умовами і правилами -надання банківських послуг (п. 3.2.1.1.8), клієнт сплачує банку пеню у розмірі 56 % річних від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється починаючи з дня, що йде за днем порушення зобов`язань. При цьому відсотки за користування кредитом і комісія не нараховуються та не сплачуються.

За сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015р. у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 31 -го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 60 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата вені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язань.

За сумами кредиту, отриманими з 01.05.2015р. у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 31 -го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 66 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язань.

За сумами кредиту, отриманими з 01.01.2016р. у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 31 -го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 64 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язань.

За сумами кредиту, отриманими з 01.04.2016р. у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 31 -го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 60 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості для договорів забезпечених порукою, 68% річних для договорів незабезпечених порукою. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язань.

За сумами кредиту, отриманими з 01.11.2016р. у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 31 -го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 58 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості для договорів забезпечених порукою, 68% річних для договорів незабезпечених порукою. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язань.

За сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017р. у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 31 -го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості для договорів забезпечених порукою, 68% річних для договорів незабезпечених порукою. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язань.

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.2.1.4.1.4. Умов).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.2.1.4.9. Умов).

Відповідно до п. 3.2.1.4.4. Умов - клієнт сплачує банку комісію за використання ліміту відповідно до п.п. 3.2.1.1.6., 3.2.1.2.3.2., 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4. "Умов і правил надання банківських послуг" банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

У статті 628 Цивільного кодексу України зазначається, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Укладений між сторонами договір №б/н від 13.07.2016р. виступає договором приєднання, складається із вищевказаних Анкети-заяви та Умов та за своєю правовою природою є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору.

За нормами, закріпленими у частині 1 статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як встановлено судом, на виконання договору банківського обслуговування б/н від 13.07.2016р. Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" відкрило Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інженерна компанія "Фортекс-Україна" поточний рахунок № НОМЕР_2 .

Відповідно до частини 1 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За загальним правилом, передбаченим частиною 1 статті 1072 ЦК України та частиною 22.9. статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк повинен виконати розпорядження клієнта виключно в межах залишку грошей на рахунку платника.

Разом з цим, відповідно до частини 1 статті 1069 Цивільного кодексу України якщо відповідно до договору банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Отже, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка, що має місце у спірних правовідносинах, які склались між сторонами у справі з приводу виконання укладеного між ними договору банківського обслуговування від 13.07.2016р. Таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатність грошових коштів на його рахунку.

Водночас, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України). За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України ).

Кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Водночас у відповідності до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Уклавши договір банківського обслуговування, сторони в частині умов, які стосуються кредитного договору, досягли згоди з усіх його істотних умов; договір містить повну інформацію щодо умов кредитування: про строк кредитування, процентну ставку за користування кредитом, строки сплати платежів, а також права та обов`язки сторін, порядок розрахунків, відповідальність за порушення зобов`язань.

Судом встановлено, що в даному випадку відносини між АТ КБ "ПРИВАТБАНК", який є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" згідно з рішенням Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018р. №519 (п. 1.7. Статуту АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (нова редакція), затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 21.05.2018р. №519, погодженого Національним Банком України 11.06.2018р.) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інженерна компанія "Фортекс-Україна" носять договірний характер, укладений між ними договір банківського обслуговування №б/н від 13.07.2016р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний не був, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України (ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами. Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 3.2.1.6.1. "Умов і правил надання банківських послуг" визначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта, набирає чинності з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання ліміту у межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором.

Як встановлено судом, позичальник прийняті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконав, в обумовлені строки кредитні кошти за вказаним договором не повернув, у зв`язку з чим у ТОВ "Виробничо-інженерна компанія "Фортекс-Україна" виникла заборгованість перед позивачем з погашення отриманого кредиту в розмірі 153 883,99 грн.

Згідно висновків суду, здійснених в процесі розгляду зазначеної справи, визначена позивачем сума підтверджується матеріалами справи.

Водночас, суд засвідчує, що спір у даній справі виник щодо нарахованої за кредитним договором б/н від 13.07.2016 року заборгованості в сумі 153 883,99грн., яку позивач просить стягнути з поручителя за договором поруки №Р 1506690985972161210 від 29.09.2017р. - ОСОБА_1 .

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 29 вересня 2017 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №Р 1506690985972161210, предметом якого є надання поруки відповідачем- ОСОБА_1 за виконання зобов`язань позичальника- Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інженерна компанія "Фортекс-Україна" перед АТ КБ "ПРИВАТБАНК" за угодами приєднання до: 1.1.1. розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та Правил надання банківських послуг (далі-Угода-1) по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2. "Угоди 1"-21% річних для договорів забезпечених порукою, 34% річних для договорів незабезпечених порукою; за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.3. "Угоди 1"-42% річних для договорів забезпечених порукою, 68% річних для договорів незабезпечених порукою;

б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1. 1.17. "Угоди 1" в розмірі 3% від суми перерахувань;

в) винагороди за використання ліміту відповідно до п. 3.2.1.4.4. "Угоди 1" 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;

г) кредиту в розмірі 25 000,00грн.; 1.1.2. розділу 3.2.2. "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та Правил надання банківських послуг (далі-Угода-2) по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом за період користування кредитом згідно п. 3.2. 2.2. "Угоди 2"-64% річних;

б) винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодовувати збитки у відповідності порядку та строки, визначені в "Угоді 2";

г) кредиту в розмірі 10 000,00грн.

Згідно п. 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за "Угодою 1" або "Угодою 2" в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

У випадку смерті або банкрутства Боржника за "Угодою 1" або "Угодою 2" та/або заміни Боржника внаслідок правонаступництва та/або переведення боргу на будь-яку іншу особу (нового боржника), Поручитель приймає на себе зобов`язання та згодний відповідати за виконання за "Угоди 1" і/або "Угоди 2" за Боржника, а також за будь-якого іншого боржника (нового боржника), при настанні вказаних в даному пункті обставин, в зв`язку з чим, Поручитель надає поруку перед Кредитором за виконання новим боржником зобов`язань за "Угодою 1" і/або "Угодою 2" у розмірі і порядку, визначеному умовами "Угоди 1" і/або "Угоди 2'". При цьому, будь-які додаткові узгодження з Поручителем не потрібні.

У випадку невиконання боржником зобов`язань за "Угодою 1 і/або Угодою 2", боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.5. договору поруки).

Пунктом 4.1. договору порки визначено, що сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за "Угодою 1" і/або "Угодою 2" цей договір припиняє свою дію.

Договір поруки підписано ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", а також скріплено печаткою ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК".

Частиною першою статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Водночас, статтею 543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

У відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно пункту 4.1. договору поруки від 29.09.2017р. сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов`язання), до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо.

За результатами дослідження умов договору поруки №Р 1506690985972161210 від 29.09.2017р., судом встановлено, що його предмет визначено, як надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інженерна компанія "Фортекс-Україна" зобов`язань за угодами приєднання до розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (далі за текстом договору "Угода 1" та приєднання до розділу 3.2.2. "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та правил надання банківських послуг (далі за текстом договору "Угода 2".

З системного аналізу всіх умов вказаного договору поруки неможливо встановити яке ж саме основне зобов`язання забезпечене порукою, оскільки з наданого договору поруки неможливо встановити ані правочин який як основне зобов`язання забезпечене порукою, ані поточний рахунок на який надається послуга кредитний ліміт. Лише визначено особу, первинні зобов`язання якої забезпечені порукою.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи об`єктивну неможливість за наданими позивачем доказами ідентифікувати, які саме зобов`язання та за яким первинним кредитним правочином забезпечені порукою, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом в сумі 153 883,99 грн. як з солідарного боржника, є необґрунтованими та не підтверджені матеріалами справи.

Дана правова позиція відображена і в постанові Верховного Суду від 31.07.2019р. у справі №922/2913/18.

При постановленні відповідного рішення судом було взято до уваги також і наступні обставини:

Як це було засвідчено (стосовно договору поруки №Р 1506690985972161210 від 29.09.2017р.) відповідачем у відзиві на позовну заяву та зауважено представником ОСОБА_1 в судовому засіданні, 13.07.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інженерна компанія "Фортекс-Україна" підписало заяву про відкриття поточного рахунку на який останньому був наданий кредитний ліміт. Водночас, договір поруки був укладений лише 29.09.2017р. Однак, із вказаного договору поруки не вбачається, що відповідач- ОСОБА_1 відповідає перед кредитною установою за зобов`язаннями боржника-Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інженерна компанія "Фортекс-Україна", котрі виникли саме з договору банківського обслуговування б/н від 13.07.2016р.

Згідно повідомлення ОСОБА_1 , у період 2017-2018 років, коли останній обіймав посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інженерна компанія "Фортекс-Україна", згаданим товариством із Акціонерним товариством Комерційним банком "ПРИВАТБАНК" було укладено і інший договір кредитування, а саме "Кредит КУБ".

У зв`язку з викладеним господарським судом в судовому засіданні було запропоновано представнику позивача надати суду примірники інших договорів кредитування, укладених між АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ТОВ "Виробничо-інженерна компанія "Фортекс-Україна", або довідку щодо відсутності таких угод. Однак, визначена дія свого відповідного відображення в майбутньому не знайшла, примірники інших договорів суду надані не були, як і не було надано банком будь-яких офіційних документів (довідок, пояснень тощо) щодо відсутності таких угод.

При цьому, суд вважає за необхідне засвідчити, що у даній справі, спір виник щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами ГПК України.

Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.10.2018р. у справі №910/1733/18 було зазначено, що до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

При цьому, суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідного спору.

Положення п. 1 ч. 1 статі 20 ГПК України не пов`язують також належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці, з об`єднанням таких позовних вимог із вимогами до особи - боржника за основним зобов`язанням.

Постанови Великої Палати Верховного Суду формують судову практику в Україні. Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вище наведене, суд вважає, що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - відмову в задоволенні позову з наведених вище підстав, впливу не мають.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до п. 2 ч. 4 ст.129 ГПК України судовий збір та інші судові витрати в разі відмови в позові покладається на позивача.

Враховуючи прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід залишити за Акціонерним товариством Комерційним банком "ПРИВАТБАНК".

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 123, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 11.12.2019р.

Суддя В. А. Войціховський

Примірник рішення суду направити:

-Акціонерному товариству Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; 49027, м. Дніпро, а/с 1800)

- ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інженерна компанія "Фортекс-Україна" (65059, м. Одеса, вул. Краснова, 11А).