Рішення

від 06.12.2019 по справі 911/2465/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2019 р. Справа № 911/2465/19

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Горбасенка П.В. за участі секретаря судового засідання Куракси Ю.І., розглянувши у місті Києві у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Водограй

до Дочірнього підприємства Рітейл Центр

про стягнення 24 080,04 грн

За участю представників:

від позивача: Подлозний А.О.;

від відповідача: Волтарніст М.О.

Вільний слухач: ОСОБА_1 .

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю Водограй (далі - позивач) звернулося з позовом до Дочірнього підприємства Рітейл Центр (далі - відповідач) про стягнення 24 080,04 грн заборгованості, з яких: 18 312 грн боргу за поставлений згідно договору № РЦ034035 від 17.06.2016 товар, 3 318,22 грн пені, 291 грн відсотків за неправомірне користування коштами, 1 867,82 грн інфляційних втрат та 291 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з оплати отриманого згідно договору № РЦ034035 від 17.06.2016 товару.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу від 04.10.2019 вказану позовну заяву передано до розгляду судді Горбасенку П.В.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження у справі № 911/2465/19 та призначено підготовче засідання на 01.11.2019.

30.10.2019 до канцелярії Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позов від 29.10.2019 (вх. № 20635/19 від 30.10.2019), згідно якого останній визнав позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом. Даний відзив на позов прийнято судом.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.11.2019 розгляд справи в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні відкладено на 15.11.2019.

15.11.2019 до канцелярії Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив від 11.11.2019 (вх. № 21855/19 від 15.11.2019), згідно якої останній визнав заперечення відповідача безпідставними та необгрунтованими, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Дана відповідь на відзив на позов прийнята судом.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.11.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, розгляд справи в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні відкладено на 29.11.2019.

29.11.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла заява про збільшення позовних вимог (вх. № 22904/19), яку не прийнято судом, у зв`язку із тим, що відповідно до цієї заяви позивач одночасно просить змінити предмет та підстави позову.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.11.2019 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 06.12.2019.

У судовому засіданні 06.12.2019 представник позивача підтримав задоволення позовних вимог, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши промови (заключні слова) представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

17.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Водограй (далі - Постачальник) та Дочірнім підприємством Рітейл Центр (далі - Покупець) укладено договір № РЦ034035, за умовами якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець - в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін,узгоджених в Специфікації.

Товар поставляється постачальником у відповідності з замовленням покупця по асортименту, кількості, цінам та у строк, які вказані у замовленні (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 3.6 договору постачальник при поставці товару передає покупцю наступну супровідну документацію: накладні, з визначеними реквізитами, постачальник несе відповідальність за арифметичні помилки в накладних; товарно-транспортні накладні; податкові накладні; належним чином завірені копії посвідчення якості, ветеринарних свідоцтв чи довідок (для товарів тваринного походження), сертифікатів відповідності у разі необхідності сертифікат про визнання іноземного сертифікату, гігієнічні висновки (для товарів, що підлягають обов`язковій сертифікації), інструкції з використання, гарантійні сертифікати, технічні паспорти тощо, що вимагається відповідно до законодавства України для оптової чи роздрібної торгівлі; погоджений з покупцем примірник замовлення.

За умовами п. 5.1 вказаного договору перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця.

Відповідно до п. 7.1 договору поставки покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних; ціна на товар в специфікації вказується у гривнях.

Пунктом 7.8 договору поставки узгоджено, що загальна сума цього договору складається з суми накладних, за якими здійснена поставка товару.

У відповідності з п. 7.9 договору поставки, оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника щосереди кожні 45 днів після реалізації товару. При цьому сторони домовилися про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 грн. з кожного магазину.

Відповідно до п. 7.10 договору, покупець має право затримати розрахунки з постачальником, зокрема, у випадку невиконання/ненадання належно оформленої супровідної документації, передбаченої п. 3.6 договору, до моменту надання такої документації у повному обсязі.

Згідно з п. 7.13 договору, не рідше ніж кожні три місяці, з моменту укладення цього договору, сторони зобов`язані підписувати акти звірки взаєморозрахунків. Акти звірки розрахунків по цьому договору підписуються не пізніше кожного 30 числа першого місяця наступного кварталу.

У відповідності з п. 7.14 договору кожний місяць з моменту укладення цього договору сторони зобов`язані підписувати всі первинні та інші документи. Первинні та інші документи по цьому договорі підписуються не пізніше кожного 10 числа першого наступного місяця.

Згідно з п. 10.1 договору, він набирає силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017.

17.06.2015 між позивачем та відповідачем до договору укладено специфікацію товару, згідно якої сторони визначили найменування товару, що поставляється та ціни на нього.

На виконання договору № РЦ034035 від 17.06.2016 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 18 859,85 грн, що підтверджується видатковими накладними № 113 від 18.01.2019 на суму 1 826,40 грн, № 209 від 01.02.2019 на суму 475,92 грн, № 310 від 19.02.2019 на суму 1 714,56 грн, № 402 від 05.03.2019 на суму 1 123,49 грн, № 482 від 19.03.2019 на суму 1 286,40 грн, № 597 від 05.04.2019 на суму 1 898,40 грн, № 597 від 05.04.2019 на суму 468 грн, № 917 від 24.05.2019 на суму 1 042,80 грн, № 988 від 04.06.2019 на суму 1 510,80 грн, № 1070 від 14.06.2019 на суму 1 546,80 грн, № 1116 від 21.06.2019 на суму 1 335 грн, № 1203 від 02.07.2019 на суму 2 284,20 грн, № 1310 від 16.07.2019 на суму 714,60 грн та № 1391 від 26.07.2019 на суму 1 639,20 грн.

Вищевказаний товар по видаткових накладних був поставлений на оптово-роздрібний магазин Фуршет м. Рівне, про факт отримання товару свідчить штамп оптово-роздрібного магазину м. Рівне та підпис про отримання товару.

Позивач посилається на те, що згідно наданого акту звірки взаєморозрахунків між ДП Рітейл Центр та ТОВ Водограй за період з 01.07.2019 по 31.07.2019, який підписано та скріплено печатками обох сторін договору, борг відповідача перед позивачем за всіма рахунками по взаємовідносинам з контрагентом складає 18 312 грн.

Відповідачем на підтвердження сплати за отриманий товар згідно договору № РЦ034035 від 17.06.2016 надано копії платіжних доручень на загальну суму 27 759,68 грн, а саме: № 101339323 від 15.05.2019 на суму 8 382,93 грн, № 101209526 від 17.08.2018 на суму 3 122,77 грн, № 101174517 від 27.04.2018 на суму 8 853,98 грн, № 101198173 від 13.07.2018 на суму 7 400 грн.

Враховуючи, що здійснені відповідачем згідно платіжних доручень № 101209526 від 17.08.2018 на суму 3 122,77 грн, № 101174517 від 27.04.2018 на суму 8 853,98 грн, № 101198173 від 13.07.2018 на суму 7 400 грн, проплати на загальну суму 19 376,75 грн здійснені до 18.01.2019 (першої спірної поставки згідно договору № РЦ034035 від 17.06.2016), дані проплати не можуть бути враховані судом в якості оплати за товар за спірними накладними.

Здійснена відповідачем 15.05.2019 проплата на суму 8 382,93 грн згідно платіжного доручення № 101339323 від 15.05.2019 враховується судом в якості підтвердження сплати відповідачем 8 382,93 грн за отриманий за спірними накладними товар.

Доказів сплати решти боргу у розмірі 9 929,07 грн (18 312 грн - 8 382,93 грн) відповідачем суду не надано.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що на виконання договору № РЦ034035 від 17.06.2016 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 18 859,85 грн, що підтверджується видатковими накладними № 113 від 18.01.2019 на суму 1 826,40 грн, № 209 від 01.02.2019 на суму 475,92 грн, № 310 від 19.02.2019 на суму 1 714,56 грн, № 402 від 05.03.2019 на суму 1 123,49 грн, № 482 від 19.03.2019 на суму 1 286,40 грн, № 597 від 05.04.2019 на суму 1 898,40 грн, № 597 від 05.04.2019 на суму 468 грн, № 917 від 24.05.2019 на суму 1 042,80 грн, № 988 від 04.06.2019 на суму 1 510,80 грн, № 1070 від 14.06.2019 на суму 1 546,80 грн, № 1116 від 21.06.2019 на суму 1 335 грн, № 1203 від 02.07.2019 на суму 2 284,20 грн, № 1310 від 16.07.2019 на суму 714,60 грн та № 1391 від 26.07.2019 на суму 1 639,20 грн.

Згідно наданого акту звірки взаєморозрахунків між ДП Рітейл Центр та ТОВ Водограй за період з 01.07.2019 по 31.07.2019, який підписано та скріплено печатками обох сторін договору, борг відповідача перед позивачем за всіма рахунками по взаємовідносинам з контрагентом складає 18 312 грн.

Здійснена відповідачем 15.05.2019 проплата на суму 8 382,93 грн згідно платіжного доручення № 101339323 від 15.05.2019 враховується судом в якості підтвердження сплати відповідачем позивачу 8 382,93 грн за отриманий за спірними накладними товар, до відкриття провадження у справі (07.10.2019); доказів сплати решти боргу позивачу розмірі 9 929,07 грн (18 312 грн - 8 382,93 грн) відповідачем суду не надано.

Відповідач посилається на те, що оскільки оплата за товар відповідно до договору здійснюється лише після його реалізації, то, з огляду на відсутність доказів такої реалізації поставленого товару, у ДП Рітейл Центр ще не настав обов`язок по оплаті за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 5.1 договору перехід права власності на товар від позивача до відповідача здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі відповідача.

Згідно ст. 666 Цивільного кодексу України , якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Поряд з цим, згідно зі ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про господарську операцію.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р ., згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.5 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Відсутність у видатковій накладній назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності її підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки/штампу самої юридичної особи, відсутність реквізитів довіреності на цю особу не може свідчити про те, що така особа є неуповноваженою чи що така видаткова накладна є неналежним доказом у справі. Водночас, відтиск печатки/штампу на видатковій накладній є свідченням участі юридичної особи у здійсненні господарської операції за цією накладною.

З огляду на викладене, судом відхиляються заперечення відповідача щодо неналежного оформлення накладних, які засвідчували здійснення господарських операцій сторонами.

Крім того, ненадання позивачем супровідної документації, визначеної пунктами 3.6 договорів, за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати зазначену господарську операцію.

Суд звертає увагу, що будь-яких доказів звернення відповідача до позивача з вимогою надати визначені договором належним чином оформлені документи, із встановленням при цьому розумного строку для їх передання, доказів відмови відповідача від договору та повернення отриманого товару чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання позивачем своїх зобов`язань за договором поставки у повному обсязі, у відповідності до вимог законодавства та умов укладеного між сторонами договору, відповідачем не надано.

Таким чином, відповідач з часу отримання товару не скористався наданим йому нормами ст. 666 Цивільного кодексу України правом встановити позивачу строк для передачі документів, що стосуються товару, якщо відповідач вважав таку передачу необхідною, а в разі невиконання вказаних вимог - правом відмовитися від договору та повернути товар.

Разом з тим, ненадання податкових накладних, посвідчень якості чи погоджених замовлень не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України , а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити переданий йому товар.

Також, заперечуючи проти позову, відповідач наголошував на тому, що строк оплати поставленого позивачем відповідачу товару не настав, оскільки у позивача немає відомостей щодо реалізації відповідачем поставленого товару.

Договором № РЦ034035 від 17.06.2016 передбачено обов`язок відповідача оплачувати поставлений позивачем товар щосереди кожні 45 днів після його реалізації (п. 7.9. договору).

Водночас, сторони передбачили у договорі право відповідача повернути позивачу товар у випадку, якщо він не виходить на необхідний рівень продажу у роздрібній мережі відповідача для вказаної категорії товару, або якщо товар не був реалізований на протязі строку його придатності, або товар виявився неякісним при тестуванні, за умови повідомлення відповідачем позивача про обсяг та причини повернення товару, а також про перелік торгівельних точок, з яких позивач зобов`язаний протягом 5 календарних днів з моменту одержання такого повідомлення від відповідача вивезти вказаний товар (пп. 3.7.1 п. 3.7 договору).

Суд звертає увагу, що будь-яких доказів звернення відповідача до позивача з повідомленням про повернення товару із зазначенням, що він не реалізований, не виходить на необхідний рівень продажу або сплив його строк придатності чи з інших причин до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що ненадання позивачем доказів реалізації товару не може свідчити про відсутність у відповідача обов`язку оплатити отриманий товар.

Отже, судом критично оцінюються доводи відповідача про те, що у нього не виник обов`язок з оплати отриманого товару, оскільки за умовами відповідного договору поставки товар переходить у власність покупця в момент приймання-передачі товару на складі покупця (п. 5.1 договорів), отже, покупець за договором поставки має всі правомочності власника і вільно ним розпоряджається. Поряд з цим, у матеріалах справи відсутні докази реалізації товару, тому що позивач не є особою, яка реалізовує переданий товар, а відповідачем не було надано належних доказів того, що товар не був реалізований.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що відповідач належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами заявлених до нього вимог не спростував, доказів повернення поставленого позивачем товару суду не надав.

Усі інші твердження та заперечення сторін не спростовують вищевикладених висновків суду.

Разом із тим, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та відповідача, які викладені останніми у своїх письмових заявах та їх відображення у судовому рішенні, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 9 929,07 грн, який не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення 18 312 грн боргу за поставлений згідно договору № РЦ034035 від 17.06.2016 товар підлягає частковому задоволенню у розмірі 9 929,07 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3 318,22 грн пені, яка нарахована за період за період з 05.03.2019 по 05.09.2019 на суму боргу 18 312 грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 8.8. договору сторонами погоджено, що у випадку затримки постачальником в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених договором, він зобов`язаний сплатити покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що пунктом 8.8. договору передбачено відповідальність постачальника перед покупцем; умов про відповідальність покупця перед постачальником за несвоєчасну оплату товару договір № РЦ034035 від 17.06.2016 не містить.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3 318,22 грн пені за період з 05.03.2019 по 05.09.2019, нарахованої на сукупну заборгованість, є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню судом.

Крім того, позивач, враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, просить суд стягнути з відповідача 1 867,82 грн інфляційних втрат та 291 грн 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а також 291 грн відсотків за неправомірне користування коштами на підставі ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, які нараховані за період з 05.03.2019 по 10.09.2019.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ця норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов`язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно із чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.

Частиною третьою ст. 692 Цивільного кодексу України фактично конкретизовано передбачений ст. 536 цього Кодексу обов`язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене ст. 625 Цивільного кодексу України право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених норм проценти є платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. При цьому договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Разом із цим згідно з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Зі змісту договору № РЦ034035 від 17.06.2016 вбачається, що розмір процентів за користування покупцем чужими грошовими коштами у договорі не встановлено.

Разом з тим, суд звертає увагу, що стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, передбачених ст. 536 Цивільного кодексу України, не є ані видом забезпечення виконання зобов`язань, ані штрафною санкцією, а тому здійснене позивачем нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 625 ЦК України є безпідставним.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на вимоги статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку позовних вимог та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що у відповідності до наявних матеріалів справи у суду відсутня інформація щодо конкретних дат та сум реалізації поставленого згідно договору № РЦ034035 від 17.06.2016 товару, суд не вбачає за можливе в силу положень пунктів 7.9 договору визначити конкретні дати виникнення у відповідача обов`язку з оплати, що є необхідним для визначення періоду прострочення та перевірки правильності здійснення позивачем розрахунку 1 867,82 грн інфляційних втрат та 291 грн 3 % річних.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 291 грн відсотків за неправомірне користування коштами, 1 867,82 грн інфляційних втрат та 291 грн 3 % річних, оскільки вони не підтвердженні належними, допустимими, достовірними і вірогідними доказами та є необґрунтованими.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 237-239, 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Водограй до Дочірнього підприємства Рітейл Центр про стягнення 24 080,04 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Рітейл Центр (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, буд. 6-Г; ідентифікаційний код 38734018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Водограй (35310, Рівненська обл., Рівненський район, село Жобрин, вул. Лісова, буд. 1; ідентифікаційний код 31847881) 9 929 (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять гривень) 07 коп. боргу за поставлений згідно договору № РЦ034035 від 17.06.2016 товар та 792 (сімсот дев`яносто дві гривні) 10 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Київської області до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено: 10.12.2019.

Суддя П.В.Горбасенко