Постанова

від 06.04.2020 по справі 911/2465/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2020 р. Справа№ 911/2465/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Алданової С.О.

Мартюк А.І.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Водограй"

на рішення Господарського суду Київської області

від 06.12.2019 (повний текст складено 10.12.2019)

у справі №911/2465/19 (суддя - Горбасенко П.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Водограй"

до Дочірнього підприємства "Рітейл Центр"

про стягнення 24080,04 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Водограй" (надалі - позивач, ТОВ "Водограй") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства "Рітейл Центр" (надалі - відповідач, ДП "Рітейл Центр") про стягнення 24080,04 грн заборгованості, з яких: 18312,00 грн основного боргу за поставлений товар, 3318,22 грн пені, 291,00 грн відсотків за неправомірне користування коштами, 1867,82 грн інфляційних втрат та 291 грн 3 % річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №РЦ034035 від 17.06.2016 в частині повної оплати за отриманий товар.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про те, що позивачем не надано належних доказів поставки товару, та ураховуючи умови договору, не доведено настання строку оплати, оскільки відсутні докази реалізації товару. Крім того, позивач не надав належним чином оформлені документи, що, в свою чергу, відповідно до умов договору, є підставою для затримання розрахунків за договором.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.12.2019 у справі №911/2465/19 позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 9 929, 07 грн боргу за поставлений товар згідно договору №РЦ034035 від 17.06.2016 та 792,10 грн судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2019 у справі №911/2465/19 повністю та задовольнити позовні вимоги (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване судове рішення прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції. Відтак, оскаржуване рішення у цій справі ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції неправомірно зроблено висновок щодо часткового погашення заборгованості відповідачем у розмірі 8382,93 грн, згідно платіжного доручення №101339323 від 15.05.2019. При цьому, позивач зазначив, що місцевий господарський суд дійшов невірного висновку щодо відмови в задоволенні застосування штрафних санкцій та пені.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції не наведено жодного нормативного обґрунтування, на підставі чого не прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Окрім того, скаржником до апеляційної скарги долучено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2020, апеляційну скаргу ТОВ "Водограй" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді Мартюк А.І., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Водограй" на рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2019 у справі №911/2465/19 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків шляхом подання до апеляційного господарського суду доказів сплати судового збору у розмірі 2881,50 грн.

03.02.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, у якому останній просить долучити до матеріалів апеляційної скарги докази сплати судового збору у розмірі 2881,50 грн (оригінал платіжного доручення №4748 від 29.01.2020).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі №911/2465/19 за апеляційною скаргою ТОВ "Водограй" на рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2019, зупинено дію оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.

З огляду на викладене, розгляд апеляційної скарги ТОВ "Водограй" вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Також, роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.

Відповідач у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України своїм правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Водограй" не подав.

У зв`язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2020, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 прийнято справу №911/2465/19 за апеляційною скаргою ТОВ "Водограй" на рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2019 до провадження у визначеному вище складі колегії суддів.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 17.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Водограй" (надалі - Постачальник) та Дочірнім підприємством "Рітейл Центр" (надалі - Покупець) укладено договір №РЦ034035 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець - в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін,узгоджених в Специфікації.

Товар поставляється постачальником у відповідності з замовленням покупця по асортименту, кількості, цінам та у строк, які вказані у замовленні (п. 3.1 Договору).

Згідно з п. 3.6 Договору постачальник при поставці товару передає покупцю наступну супровідну документацію: накладні, з визначеними реквізитами, постачальник несе відповідальність за арифметичні помилки в накладних; товарно-транспортні накладні; податкові накладні; належним чином завірені копії посвідчення якості, ветеринарних свідоцтв чи довідок (для товарів тваринного походження), сертифікатів відповідності у разі необхідності сертифікат про визнання іноземного сертифікату, гігієнічні висновки (для товарів, що підлягають обов`язковій сертифікації), інструкції з використання, гарантійні сертифікати, технічні паспорти тощо, що вимагається відповідно до законодавства України для оптової чи роздрібної торгівлі; погоджений з покупцем примірник замовлення.

За умовами п. 5.1 Договору перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця.

Відповідно до п. 7.1 Договору поставки покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних; ціна на товар в специфікації вказується у гривнях.

Пунктом 7.8 Договору поставки узгоджено, що загальна сума цього договору складається з суми накладних, за якими здійснена поставка товару.

У відповідності з п. 7.9 Договору поставки, оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника щосереди кожні 45 днів після реалізації товару. При цьому сторони домовилися про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 грн з кожного магазину.

Відповідно до п. 7.10 Договору, покупець має право затримати розрахунки з постачальником, зокрема, у випадку невиконання/ненадання належно оформленої супровідної документації, передбаченої п. 3.6 договору, до моменту надання такої документації у повному обсязі.

Згідно з п. 7.13 Договору, не рідше ніж кожні три місяці, з моменту укладення цього договору, сторони зобов`язані підписувати акти звірки взаєморозрахунків. Акти звірки розрахунків по цьому договору підписуються не пізніше кожного 30 числа першого місяця наступного кварталу.

Пунктом 7.14 Договору встановлено, що кожний місяць з моменту укладення цього договору сторони зобов`язані підписувати всі первинні та інші документи. Первинні та інші документи по цьому договорі підписуються не пізніше кожного 10 числа першого наступного місяця.

Згідно з п. 10.1 Договору, він набирає силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017.

17.06.2015 між позивачем та відповідачем до договору укладено специфікацію товару, згідно якої сторони визначили найменування товару, що поставляється та ціни на нього.

На виконання Договору №РЦ034035 від 17.06.2016 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 18859,85 грн, що підтверджується видатковими накладними № 113 від 18.01.2019 на суму 1826,40 грн, № 209 від 01.02.2019 на суму 475,92 грн, № 310 від 19.02.2019 на суму 1714,56 грн, № 402 від 05.03.2019 на суму 1123,49 грн, № 482 від 19.03.2019 на суму 1286,40 грн, № 597 від 05.04.2019 на суму 1898,40 грн, № 597 від 05.04.2019 на суму 468 грн, № 917 від 24.05.2019 на суму 1042,80 грн, № 988 від 04.06.2019 на суму 1510,80 грн, № 1070 від 14.06.2019 на суму 1546,80 грн, № 1116 від 21.06.2019 на суму 1335 грн, № 1203 від 02.07.2019 на суму 2284,20 грн, № 1310 від 16.07.2019 на суму 714,60 грн та № 1391 від 26.07.2019 на суму 1639,20 грн.

Вищевказаний товар по видаткових накладних був поставлений на оптово-роздрібний магазин "Фуршет" у м. Рівне, про факт отримання товару свідчить штамп оптово-роздрібного магазину та підпис про отримання товару.

Позивач посилається на те, що згідно наданого акту звірки взаєморозрахунків між ДП "Рітейл Центр" та ТОВ "Водограй" за період з 01.07.2019 по 31.07.2019, який підписано та скріплено печатками обох сторін договору, борг відповідача перед позивачем за всіма рахунками по взаємовідносинам з контрагентом складає 18312,00 грн.

Ураховуючи те, що відповідач у добровільному порядку повністю не оплатив наявну у нього заборгованість та нараховані фінансові санкції, інфляційні втрати та 3% річних, позивач звернувся із даним позовом до місцевого господарського суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки встановив, що відповідачем сплачено 8382,93 грн за отриманий за спірними накладними товар. При цьому, було відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 291,00 грн відсотків за неправомірне користування коштами, 1867,82 грн інфляційних втрат та 291,00 грн 3 % річних, оскільки вони не підтверджені належними, допустимими, достовірними і вірогідними доказами та є необґрунтованими.

Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 ЦК України та статті 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Так, договір, укладений між ТОВ "Водограй" та ДП "Рітейл Центр", за своєю правовою природою відноситься до договорів поставки.

Пунктом 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами статті 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору №РЦ034035 від 17.06.2016 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 18859,85 грн, що підтверджується видатковими накладними, зазначеними вище.

Відповідачем в свою чергу, на підтвердження сплати за отриманий товар згідно Договору №РЦ034035 від 17.06.2016 надано копії платіжних доручень на загальну суму 27759,68 грн, а саме: №101339323 від 15.05.2019 на суму 8382,93 грн, №101209526 від 17.08.2018 на суму 3122,77 грн, №101174517 від 27.04.2018 на суму 8853,98 грн, № 101198173 від 13.07.2018 на суму 7400 грн.

Суд першої інстанції, перевіривши здійснені відповідачем проплати, згідно платіжних доручень №101209526 від 17.08.2018 на суму 3122,77 грн, №101174517 від 27.04.2018 на суму 8853,98 грн, №101198173 від 13.07.2018 на суму 7400 грн, на загальну суму 19376,75 грн, дійшов правомірного висновку про те, що дані проплати не можуть бути враховані в якості оплати за товар за спірними накладними, оскільки здійснені до 18.01.2019 (першої спірної поставки згідно Договору №РЦ034035 від 17.06.2016).

Водночас здійснена відповідачем 15.05.2019 проплата на суму 8382,93 грн згідно платіжного доручення №101339323 від 15.05.2019 була врахована судом в якості підтвердження сплати відповідачем 8382,93 грн за отриманий за спірними накладними товар.

Згідно наданого акту звірки взаєморозрахунків між ДП "Рітейл Центр" та ТОВ "Водограй" за період з 01.07.2019 по 31.07.2019, який міститься в матеріалах справи, борг відповідача перед позивачем за всіма рахунками по взаємовідносинам з контрагентом складає 18312, 00 грн.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, що здійснена відповідачем 15.05.2019 проплата на суму 8382,93 грн згідно платіжного доручення №101339323 від 15.05.2019 враховується в якості підтвердження сплати відповідачем позивачу 8382,93 грн за отриманий за спірними накладними товар.

Слід зазначити, що доказів сплати решти боргу позивачу у розмірі 9929,07 грн (18312 грн - 8382,93 грн) відповідачем суду не надано.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається зі змісту п. 7.9 Договору обов`язок оплати поставленого товару пов`язано із настанням певної події - реалізації товару.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов`язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В силу статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Частиною першою статті 212 ЦК України закріплене право осіб, які вчиняють правочин, обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Отже, укладаючи правочин з відкладальною обставиною, його сторони пов`язують виникнення прав і обов`язків за таким правочином з певною обставиною, щодо появи якої в майбутньому у сторін існує лише відповідна вірогідність.

Відкладальна обставина може полягати у діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов`язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору стосовно такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні.

Таким чином, на відміну від строку, яким є визначений проміжок часу до відомого моменту або події, яка неминуче має настати, відкладальна обставина має характер такої обставини, що може і не настати.

Як вже зазначалось вище, пунктом 7.9 Договору погоджено, що оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника щосереди кожні 45 днів після реалізації товару, що свідчить про визначення обов`язку відповідача провести оплату із настанням певної події, а саме реалізації отриманого товару, що є відкладальною обставиною у розумінні частини 1 статті 212 ЦК України.

Так, суд апеляційної інстанції вказує, що відповідач як продавець здійснює реалізацією товару, тому саме відповідач зобов`язаний вести облік проданого ним товару, розраховуватись з позивачем за проданий товар та надавати докази стосовно реалізованого товару.

Згідно частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Наведене дає суду підстави дійти висновку, що правила ведення господарської діяльності передбачають здійснення її на умовах добросовісності, умовах, за яких сторони будь взаємно поважати права та охоронювані законом інтереси одна одної.

Отже, не дивлячись на те, що положення договору пов`язують виникнення у відповідача обов`язку із оплати отриманого у власність товару із фактом його реалізації, ця обставина не може давати відповідачу підстав для зловживання цим правом, адже таке право не може бути необмеженим у часі бо інакше призведе до невиправданого погіршення становища позивача, порушення балансу інтересів сторін, принципу справедливості та добросовісності під час здійснення господарської діяльності.

Відповідач посилається на те, що оскільки оплата за товар відповідно до договору здійснюється лише після його реалізації, то, з огляду на відсутність доказів такої реалізації поставленого товару, у ДП "Рітейл Центр" ще не настав обов`язок по оплаті за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 5.1 Договору перехід права власності на товар від позивача до відповідача здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі відповідача.

Згідно статті 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Поряд з цим, згідно зі ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про господарську операцію.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.5 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Відсутність у видатковій накладній назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності її підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки/штампу самої юридичної особи, відсутність реквізитів довіреності на цю особу не може свідчити про те, що така особа є неуповноваженою чи що така видаткова накладна є неналежним доказом у справі. Водночас, відтиск печатки/штампу на видатковій накладній є свідченням участі юридичної особи у здійсненні господарської операції за цією накладною.

З огляду на викладене, судом першої інстанції правомірно відхилено заперечення відповідача щодо неналежного оформлення накладних, які засвідчували здійснення господарських операцій сторонами.

Крім того, ненадання позивачем супровідної документації, визначеної пунктами 3.6 Договору, за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати зазначену господарську операцію.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що будь-яких доказів звернення відповідача до позивача з вимогою надати визначені договором належним чином оформлені документи, із встановленням при цьому розумного строку для їх передання, доказів відмови відповідача від договору та повернення отриманого товару чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання позивачем своїх зобов`язань за договором поставки у повному обсязі, у відповідності до вимог законодавства та умов укладеного між сторонами договору, відповідачем не надано.

Таким чином, відповідач з часу отримання товару не скористався наданим йому правом встановити позивачу строк для передачі документів, що стосуються товару, якщо відповідач вважав таку передачу необхідною, а в разі невиконання вказаних вимог - правом відмовитися від договору та повернути товар.

Разом з тим, ненадання податкових накладних, посвідчень якості чи погоджених замовлень не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити переданий йому товар.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надав доказів щодо реалізації поставленого товару. Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не спростував існування заборгованості, не скористався правом на повернення товару та не надав доказів повної оплати за поставлений товар.

З огляду на вказане вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач виконав неналежним чином обов`язок по оплаті поставленого товару.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в порушення вимог договору та статті 610 ЦК України, свої зобов`язання по оплаті отриманого товару відповідач виконав не в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 9929,07 грн.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір вказаного боргу, який не погашено відповідачем перед позивачем, відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога позивача про стягнення 18312, 00 грн боргу за поставлений згідно договору №РЦ034035 від 17.06.2016 товар підлягає частковому задоволенню у розмірі 9929,07 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені, яка нарахована за період за період з 05.03.2019 по 05.09.2019 на суму боргу 18312, 00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами першою і третьою ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 8.8. Договору сторонами погоджено, що у випадку затримки постачальником в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених договором, він зобов`язаний сплатити покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що пунктом 8.8. Договору передбачено відповідальність постачальника перед покупцем. Договір №РЦ034035 від 17.06.2016 не містить умов щодо відповідальності покупця перед постачальником за несвоєчасну оплату товару. Тобто, вимога позивача про стягнення з відповідача 3318,22 грн пені за період з 05.03.2019 по 05.09.2019, нарахованої на сукупну заборгованість, є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Крім того, позивач, враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, просить суд стягнути з відповідача 1867,82 грн інфляційних втрат та 291, 00 грн 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також 291, 00 грн відсотків за неправомірне користування коштами на підставі ч. 3 ст. 692 ЦК України, які нараховані за період з 05.03.2019 по 10.09.2019.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ця норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов`язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно із чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.

Частино. третьою статті 692 ЦК України фактично конкретизовано передбачений ст. 536 цього Кодексу обов`язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене ст. 625 ЦК України право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених норм проценти є платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. При цьому договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Разом із цим згідно з положеннями ст. 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Зі змісту договору №РЦ034035 від 17.06.2016 вбачається, що розмір процентів за користування покупцем чужими грошовими коштами у договорі не встановлено.

Враховуючи вище зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що, оскільки в матеріалах справи відсутні докази реалізації товару з посиланням на конкретні дати, тому неможливо встановити початок перебігу строку для нарахування інфляційних втрат та 3% річних, що є необхідним для визначення періоду прострочення та перевірки правильності здійснення позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 291, 00 грн відсотків за неправомірне користування коштами, 1867,82 грн інфляційних втрат та 291, 00 грн 3 % річних, оскільки вони не підтверджені належними, допустимими, достовірними і вірогідними доказами та є необґрунтованими.

Щодо вимоги позивача в апеляційній скарзі стосовно задоволення позовних вимог з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції визначені статтею 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Частиною п`ятою статті 269 ГПК України встановлено, що у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Отже, приписи ГПК України не наділяють повноваженнями суд апеляційної інстанції приймати до розгляду позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, оскільки при прийнятті судом апеляційної інстанції судового рішення в частині вимог з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог фактично позбавить права відповідача оскаржити його в апеляційному порядку як самостійне судове рішення.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на позивача в порядку ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Водограй" на рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2019 у справі №911/2465/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2019 у справі №911/2465/19 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Водограй".

4. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2019 у справі №911/2465/19, зупинену ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2020.

5 Матеріали справи №911/2465/19 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 06.04.2020.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.О. Алданова

А.І. Мартюк