Постанова

від 09.12.2019 по справі 2а-2845/11/1370

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 грудня 2019 року

Київ

справа №2а-2845/11/1370

адміністративне провадження №К/9901/21062/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

суддя-доповідач Гусак М. Б.,

судді Гімон М. М., Усенко Є. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (правонаступник Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року (суддя Кухар Н. А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року (судді Гудим Л. Я., Довгополов О. М., Святецький В. В.) у справі № 2а-2845/11/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю TFC-GROUP до Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛА:

У березні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю TFC GROUP (далі - ТОВ TFC GROUP ) звернулося до суду з позовом до Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - Дрогобицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області), в якому просило визнати протиправними податкові повідомлення-рішення від 26 січня 2011 року № 0001522301/3 та № 0000852301/3.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 22 лютого 2012 року адміністративний позов задовольнив.

Постановою від 4 червня 2014 року Львівський апеляційний адміністративний суд постанову Львівського окружного адміністративного суду в частині визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 26 січня 2011 року № 0001522301/3 скасував та прийняв нову, якою визнав протиправним і скасував це податкове повідомлення-рішення на суму 210422,00 грн, у решті постанову залишив без змін.

Ухвалою від 16 травня 2017 року Вищий адміністративний суд України постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2014 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 17 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року, позов задовольнив.

Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права цими судами при розгляді справи, просить їх скасувати, у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування своїх доводів контролюючий орган послався, зокрема на те, що суди у порушення вимог статей 72, 73, 75, 76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не надали правової оцінки довідці про загальну інформацію щодо ТОВ TFC GROUP за результатами діяльності за період із 2 квітня 2007 року по 30 червня 2009 року; неправильно застосували статтю 78 КАС України; кошти в сумі 1785648,65 грн не можуть бути визнані прямою інвестицією в емітовані корпоративні права у розумінні підпункту 1.28.2 пункту 1.28 статті 28 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР Про оподаткування прибутку підприємств (чинного, на час виникнення спірних відносин); не надали оцінки порушенню позивачем вимог підпункту 8.4.2 пункту 8.4 статті 4 цього Закону; помилково виходили з того, що первинні документи, складені у результаті господарських операцій позивача з контрагентами, підтверджують фактичне виконання договорів.

Сторони у справі, будучи належним чином повідомленні про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не з`явились.

За правилами пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Керуючись вищевикладеними положеннями цього Кодексу, суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у межах наведених у касаційній скарзі доводів, колегія суддів дійшла висновків, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

На підставі висновків акта перевірки від 10 червня 2010 року №422/23-1/2240731 контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 26 січня 2011 року № 0001522301/3, яким визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 746116,00 грн; № 0000852301/3, яким визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 205002,00 грн.

Донарахування позивачу сум податку на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 617839,00 грн в акті перевірки обґрунтоване заниженням задекларованого показника валових доходів за період із 1 липня 2009 року по 31 грудня 2010 року на загальну суму 2453495,00 грн, а саме: не включенням до складу валових доходів перевищення виручки від продажу основних засобів над їх балансовою вартістю в сумі 683333,00 грн у зв`язку із безпідставним збільшенням балансової вартості транспортної підстанції та бетонної огорожі за рахунок отриманих послуг із проектування робіт щодо реконструкції нежитлових приміщень технічного призначення від Приватного підприємства Промкомфортстиль та будівельно-монтажних робіт від Приватного підприємства Будгаранткомфорт ; не включенням до складу валових доходів безповоротної фінансової допомоги в розмірі 1785648,00 грн, отриманої підприємством від засновників у вигляді внесків до статутного фонду до моменту внесення відповідних змін у записах Єдиного державного реєстру; безпідставним віднесенням позивачем до складу валових витрат вартості послуг, придбаних у суб`єктів господарювання (послуги з огляду ринку азотних добрив на суму 96385,00 грн, надані Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , та послуги щодо виготовлення та розповсюдження інформаційно-рекламних матеріалів на суму 213475,00 грн, надані Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 ).

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що відповідачем не доведено правомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України.

При цьому, суди встановили, що документальним підтвердженням здійснення позивачем господарських операцій з придбання у Приватного підприємства Промкомфортстиль проектних робіт по реконструкції нежитлових приміщень технічного призначення на суму 320000,00 грн є договір від 23 січня 2009 року № Р/025/09 на розробку проектно - кошторисної документації з реконструкції належної позивачу транспортної підстанції з бетонною огорожею біля нежитлового приміщення 2118,2 м 2 під торгівельно-оздоровчий центр із адміністративними приміщеннями та даховою котельнею за адресою: вул. В. Великого, 12А у м. Стебнику Львівської області; акт здачі-приймання робіт та податкова накладна від 25 серпня 2009 року; платіжні доручення за період із 16 по 23 вересня 2009 року на загальну суму 320000 грн; товарним підтвердженням виконання обумовлених договором проектних робіт є розроблена виконавцем робоча документація на здійснення замовником будівельних робіт з реконструкції.

Документальним підтвердженням виконання будівельних робіт ПП Будгаранткомфорт , а також прийняття та повної оплати їх результатів позивачем суди визнали договір генпідряду від 5 травня 2009 року № 0-0/111.09; акт прийому-передачі виконаних робіт від 28 серпня 2009 року; податкову накладну від 25 серпня 2009 року та довідку КБ-3 про вартість виконаних підрядних робіт на суму 500000,00 грн, а також платіжні доручення за період із 6 по 13 жовтня 2009 року на повну оплату зазначеної суми.

Отже, суди дійшли висновку про те, що витрати по сплаті вартості виконаних робіт (наданих послуг) підтверджені належними первинними документами та були здійснені як компенсація їх вартості для подальшого використання позивачем у власній господарській діяльності, тому позивач правомірно збільшив балансову вартість зазначених об`єктів основних фондів 1 групи на вартість їх поліпшення станом на початок розрахункового кварталу, що передував кварталу, в якому відбувся їх продаж.

Також суди попередніх інстанцій, встановивши, що внесення засновниками позивача до статутного капіталу протягом другого півріччя 2009 року коштів з відповідним цільовим призначенням у загальній сумі 2988783,31 грн (згідно з наявними у справі банківськими виписками), не призвело до перевищення на 1785648,00 грн його фактичного розміру над задекларованим, оскільки станом на 31 грудня 2009 року статутний капітал ТОВ TFC GROUP , задекларований у розмірі 3000000,00 грн, залишався неоплаченим на суму 11104,19 грн, - визнали необґрунтованими висновки відповідача про порушення позивачем пункту 1.22 статті 1 та підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств .

Окрім того, суди встановили, що рух активів позивача внаслідок здійсненням ним господарських операцій з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 підтверджується: договором від 1 квітня 2008 року № 0527888400-29/04 про надання інформаційних послуг з огляду ринку мінеральних добрив, актом здачі-приймання наданих послуг від 31 липня 2009 року, від 31 серпня 2009 року, від 30 вересня 2009 року, а також платіжними дорученнями за період із 15 липня по 14 вересня 2009 року про перерахування позивачем виконавцю 96385,00 грн; договором від 9 вересня 2009 року № 4 про надання послуг дизайну та виготовлення рекламних матеріалів у вигляді графічних та фотозображень, їх поєднань, а також текстової частини матеріалу, яка несе змістовну суть того, що позивач хотів би повідомити про себе або свою продукцію (послуги) потенційним отримувачам (адресатам) цієї інформації, актами здачі-приймання робіт від 30 вересня 2009 року, від 31 жовтня 2009 року, від 31 листопада 2009 року, а також платіжними дорученнями за період із 14 вересня по 30 грудня 2009 року про перерахування позивачем виконавцю 231475,00 грн.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді: М. М. Гімон

Є. А. Усенко