Постанова

від 11.12.2019 по справі 761/11401/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

провадження №22-ц/824/14359/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Кравець В.А., Махлай Л.Д.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 ,

на рішення Шевченківського районного суду м. Києва

в складі судді Фролової І.В.

від 14 серпня 2019 року

у справі №761/11401/19 Шевченківського районного суду м. Києва

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства Центр організації дорожнього руху ,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

про відшкодування майнової шкоди,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - ВО КМР (КМДА)), Комунального підприємства Центр організації дорожнього руху (далі - КП Центр організації дорожнього руху ), в якому посилаючись на те, що внаслідок неналежного утримання вулично-шляхової мережі міста, а саме неналежного утримання дорожніх знаків, відбулася ДТП, у результаті якої автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, просив солідарно стягнути з відповідачів матеріальну шкоду у розмірі 71 760,98 грн.

Позов мотивовано тим, що 25.07.2018 в м. Києві на перехресті вулиць Полтавської та Тургенєвської за участі автомобіля SEAT Cordoba, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля FORD Kuga, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП). Зіткнення автомобілів відбулося внаслідок неналежного утримання дорожніх знаків, а саме через те, що знак 2.2 (проїзд без зупинки заборонено) Правил дорожнього руху (далі - ПДР) на узбіччі вул. Полтавська в м. Києві не було видно через гілки дерев, позивач при проїзді перехрестя керувався вимогами п.16.1 ПДР (на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч, крім перехресть, де організовано круговий рух). Також, зазначив, що після ДТП, під час огляду прилеглої території у гілках дерев було виявлено знак 2.2 ПДР, який він не міг побачити з місця водія під час руху проїжджою частиною, тому не мав можливості виконати вимоги знаку.

Вважав, що ДТП сталася, через неналежне утримання автомобільної дороги та вулиці, а саме не забезпечення видимості дорожніх знаків для учасників дорожнього руху у відповідності до вимог п. 8.2? ПДР на відстані не менше, як 100 м за напрямком руху. Дані недоліки в утриманні дорожніх знаків були усунуті вже після ДТП та після звернення ОСОБА_1 до поліції щодо притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Відповідач КП Центр організації дорожнього руху , не погоджуючись з позовом, подав до суду відзив в якому доводив, що шкоди завдано не з його вини. В обґрунтування доводів відсутності вини КП Центр організації дорожнього руху в завданні майнової шкоди позивачу посилався на те, що відносно відповідальної особи за утримання знаків дорожнього руху, працівника відповідача, адміністративний протокол на підставі ст. 140 КУпАП не складався. За проведеною перевіркою працівниками поліції не виявлено порушень щодо неналежного утримання знаків дорожнього руху.

За наведених обставин просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідач ВО КМР (КМДА) також позов не визнав та подав до суду відзив, посилаючись на те, що ВО КМР (КМДА) не є належним відповідачем, оскільки не є балансоутримувачем технічних засобів регулювання дорожнього руху. За наведених обставин просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 серпня 2019 року, з урахуванням ухвали від 22 серпня 2019 року про виправлення описки, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що судом першої інстанції проігноровано надані позивачем докази, зокрема, судом не взято до уваги фотографії з місця події, покази свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , відеозапис на CD-диску, з якого вбачається, що під час руху по вул. Полтавській через перехрестя з вул. Тургенєвською водію не видно встановлені дорожні знаки через листя та гілки дерев, а також матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно позивача за ст. 124 КУпАП. Судом не наведено в рішенні мотивів не прийняття до уваги таких доказів.

Судом не враховано, що відповідачі не надали належних доказів обслуговування дорожніх знаків та доказів, які б спростовували доводи позивача про відсутність видимості знаків 25.07.2018 через гілки та листя дерев.

Судом не взято до уваги обставини, встановлені постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14.09.2018.

Суд дійшов помилкового висновку, що факт визнання суб`єкта господарської діяльності винним у ДТП можна встановити лише на підставі попередньо встановленого факту у судовому рішенні про визнання особи винної у ДТП та притягнення її до відповідальності на підставі ст. 140 КУпАП, оскільки після ДТП, а саме 23.08.2018, згідно відповіді поліції були усунуті недоліки в утриманні дорожніх знаків. На думку позивача таким чином судом порушено ч. 7 ст. 82 ЦПК України.

Також, як на підставу скасування рішення суду вказував на те, що у подібних справах Верховним Судом зроблено правові висновки, а саме в постанові від 06.06.2019 по справі №742/3127/16-ц, в постанові від 13.03.2019 по справі №0508/1310/2012 та в постанові від 02.09.2019 по справі №369/4095/16-ц.

За наведених обставин, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 серпня 2019 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заперечуючи проти апеляційної скарги відповідач КП Центр організації дорожнього руху подав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення - залишити без змін, посилаючись на те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено належними доказами вини відповідачів у неналежному утриманні дорожніх знаків.

Вказував, що фото, які містилися на CD-диску, досліджені судом першої інстанції, а позивачем не спростовано факту, що дані фото були зроблені на передодні ДТП - 24 липня 2018 року.

Крім того вказував, що КП Центр організації дорожнього руху не притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ст. 140 КУпАП.

Відповідач ВО КМР (КМДА) скориставшись своїм правом, також подав відзив на апеляційну скаргу.

Вказував, що відповідальність за належне утримання та експлуатацію технічних засобів регулювання дорожнього руху, несе КП Центр організації дорожнього руху , балансоутримувачем яких воно являється, та оскільки Управлінням патрульної поліції в м. Києві не було виявлено недоліків в утриманні зелених насаджень, то вина КП Центр організації дорожнього руху в ДТП відсутня.

За вказаних обставин, відповідачі просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14.08.2019 - без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки ціна позову у даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів розглядає справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильними, враховуючи наступне.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що автомобіль SEATCORDOBA, державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований на праві власності за ОСОБА_4

25 липня 2018 року, о 08 год 10 хв, на перехресті вул. Полтавської та вул. Тургенєвська відбулася ДТП за участі автомобілів SEATCORDOBA, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням позивача, та автомобіля FordKUGA, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_5 .

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14 вересня 2018 року, з урахування постанови від 16.05.2019 про виправлення описки, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП закрито, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд встановив, що 25 липня 2018 року на момент ДТП, яка трапилася за участю транспортних засобів SEATCORDOBA, державний номерний знак НОМЕР_1 , та FordKUGA, державний номерний знак НОМЕР_2 , дорожній знак 2.2 (проїзд без зупинки заборонений) не міг бути в полі зору водія, оскільки видимості знаку перешкоджали дерева, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, тобто в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

З матеріалів справи також вбачається, що 31 липня 2018 року ОСОБА_1 звертався до Шевченківського УП ГУНП в м. Києві із заявою, в якій просив скласти протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП, на особу, відповідальну за забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг та вулиць, який направити на розгляд до суду (т. 1, а.с. 16).

Управління патрульної поліції у м. Києві листом №П-8277/41/11/10/02-2018 від 23 серпня 2018 року проінформувало ОСОБА_1 про те, що відповідно до його звернення співробітниками Управління патрульної поліції у м. Києві проведено виїзд за адресою ДТП та встановлено, що недоліки в утриманні зелених насаджень не виявлено.

Згідно Висновку автотоварознавчого дослідження, який складений суб`єктом оціночної (експертної) діяльності ОСОБА_8 від 17 грудня 2018 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля SEATCordoba, яким керував ОСОБА_1 , у відповідності до технологічних вимог заводу-виробника, становить 70560,98 грн.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера №108/18 від 17 грудня 2018 року вартість проведення автотоварознавчого дослідження становить 1200,00 грн.

21 грудня 2018 року позивач, діючи через свого представника ОСОБА_2 , звернувся до Київської міської ради та КП "Центр організації дорожнього руху" із претензіями, в яких просив відшкодувати завдану йому матеріальну шкоду (т. 1, а.с. 45-46).

Листом від 01.02.2019 №053-177 ВО КМР (КМДА) повідомив ОСОБА_2 про те, що у Департаменту транспортної інфраструктури відсутні підстави для відшкодування майнової шкоди, оскільки відсутній протокол про адміністративне правопорушення на осіб, відповідальних за утримання автомобільної дороги та технічних засобів регулювання дорожнього руху, що свідчить про відсутність порушень утримання автомобільної дороги та технічних засобів регулювання дорожнього руху. Також зазначив, що постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14.09.2018 осіб, відповідальних за утримання автомобільної дороги та технічних засобів регулювання дорожнього руху не притягнуто до відповідальності (т. 1, а.с. 47).

Також, листом від 11.02.2019 №053/04-7/657 КП "Центр організації дорожнього руху" повідомило ОСОБА_2 про відсутність у підприємства правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 щодо відшкодування майнової шкоди, оскільки відсутні докази, які підтверджують, що КП "Центр організації дорожнього руху" є винним у завданні шкоди та його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 140 КУпАП (т. 1, а.с. 49).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач, звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями відповідачів, які проявляються в неналежному утриманні дорожніх знаків, а саме не забезпечення їх видимості для учасників дорожнього руху на відстані не менш як 100 м за напрямком руху.

Звертаючись до суду з позовом позивач посилався на положення ст. 1166 ЦК України, Закону України "Про автомобільні дороги", Закону України "Про дорожній рух" та Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1998 за №198 (далі - Правила).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції застосувавши, положення ст. 22, 1166, 1187, 1188, 1192 ЦК України, Закону України "Про автомобільні дороги", Закону України "Про дорожній рух", Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1998 за №198, виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права.

Дійсно, згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів, своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі не можливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами, організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 4 ст. 21 Закону України "Про автомобільні дороги" органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом.

За приписами статті 16 Закону України "Про дорожній рух" водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

В пункті 11 Правил зазначено, що власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

За приписами частини 1 статті 1166 ЦК України, якою врегульовані загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Системний аналіз указаних положень чинного законодавства, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, дає підстави для висновку про те, що указані положення можливо застосувати лише у випадку якщо відповідач не доведе відсутності своєї вини у завданні шкоди.

Судом першої інстанції встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження вини відповідачів в утриманні автомобільних доріг (дорожніх знаків), зокрема відсутні докази, які підтверджують, що осіб відповідальних за утримання автомобільної дороги вимогам безпеки руху судовим рішення притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 140 КУпАП. Так, даною нормою передбачено відповідальність за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху.

Колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають положенням ст. 13 ЦПК України, доводи апеляційної скарги, що відсутність окремого судового рішення про притягнення відповідачів до адміністративної відповідальності не позбавляє позивача доводити наявність складу правопорушення в діяннях відповідачів під час розгляду даного позову, оскільки, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем, поряд з вимогою про відшкодування шкоди, не заявлялася вимога про визнання неправомірною бездіяльності відповідачів.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не взято до уваги обставини, встановлені постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14.09.2018 є безпідставними, оскільки як вбачається з мотивувальної частини рішення судом зазначено про наявність постанови, якою закрито провадження по справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Судом також зазначено про обставини, які встановлені судом в цій постанові та надано їм оцінку в сукупності з іншими доказами.

Разом з тим, у вище наведеній справі судом встановлено лише обставини можливостей позивача виявити знак дорожнього руху, то за приписами ч. 4 ст. 82 ЦПК України, саме в цій частині вони не підлягають доказуванню.

Однак, постанова, на яку посилається позивач не містить висновків про встановлення судом обставин неналежного утримання відповідачами знаків дорожнього руху, крім того відповідачі не були учасниками у адміністративній справі щодо позивача.

Крім того, за приписами ч. 7 ст. 82 ЦПК правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що суд всупереч положенням процесуального закону, ухвалюючи рішення, не надав правової оцінки доказам позивача, зокрема фотографіям з місця ДТП, показам свідків та відеозапису на CD-диску та не навів в мотивувальній частині рішення мотивів не прийняття таких доказів.

Однак таке порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення спору та не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, тому що відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегією суддів досліджено докази, на які посилається позивач в апеляційній скарзі.

Так, з матеріалами справи вбачається, що 25.07.2018 на місці ДТП було складено протокол щодо порушення позивачем Правил дорожнього руху до якого долучено схему місця ДТП (а.с. 11).

За інформацією, яка міститься в схемі місця ДТП, яка надана позивачем до позовної заяви, вбачається, що на перехресті вулиць, де відбулося ДТП наявні дорожні: 5.36.1 і 5.36.2 "Підземний пішохідний перехід"; 2.3 "Головна дорога"; 2.2 "Проїзд без зупинки заборонено"; 5.7.1 "Виїзд на дорогу з одностороннім рухом" (а.с.12).

Факт наявності знаків позивачем не заперечувався. Крім того, з наданих позивачем ксерокопій фото вбачається, що перехрестя вулиць, які зображено на фото, обладнано знаками дорожнього руху (а.с. 17-19).

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що наявність цих фото доводить факт неналежного утримання відповідачем знаків дорожнього руху, оскільки ці фото датовано 12.09.2018, а ДТП відбулося 25.07.2018. В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що недоліки в утриманні знаків було усунуто 23.08.2018 (а.с. 196). Тобто, якщо недоліки в утриманні знаків усунуто 23.08.2018, то зроблені після цієї дати фото, можуть лише доводити факт, що знак "Проїзд без зупинки заборонено" наявний в полі зору учасників дорожнього руху. Крім того, фото на а.с. 17 не може доводити факт, що гілки дерева та листя закривали знак дорожнього руху, оскільки фото зроблено не в напрямку проїжджої частини, а з тротуару. А фото, що містяться на а.с. 18,19 не містять відомостей в якому напрямку рухався позивач, та як на цьому перехресті розташовані вулиці відносно ДТП. На фото відсутня інформація про назви вулиць, зображених на цьому перехресті.

Доводи позивача, що факт неналежного утримання дорожніх знаків підтверджено відповіддю поліціє є безпідставними та такими, що трактуються позивачем на власний розсуд, оскільки за наслідками розгляду заяви позивача до Начальника Шевченківського УП ГУНП в м. Києві протокол про вчинення адміністративного проступку на відповідальну особу за неналежне утримання знаків дорожнього руху складено не було. Згідно відповіді УПП у м. Києві за зверненням ОСОБА_1 щодо порушень утримання зелених насаджень на перехресті АДРЕСА_1 Києва, то таких порушень не виявлено. В додатках до відповіді позивачу було надіслано фотоматеріал на двох аркушах (а.с. 16, 21, 22).

Враховуючи, що на фото, яке позивачем долучено до позовної заяви (а.с. 22) і долучене до відповіді УПП у м. Києві вбачається, що станом на 23.08.2018 дорожній знак знаходиться в полі зору учасників дорожнього руху, то фото на 19 аркуші справи, на якому зображено дерева, та містить дату 12.09.2018, не доводить факту неналежного утримання дорожніх знаків на час ДТП.

Судом правомірно не взято до уваги покази свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , оскільки, як зазначив позивач в апеляційній скарзі, місце ДТП ними було оглянуто після того, як позивач повідомив про обставини ДТП. Оскільки ці свідки не знаходилися в авто під час ДТП, то їх покази, що з місця водія під час руху проїжджою частиною не було видно знаку дорожнього руху є суб`єктивними та ґрунтуються на припущеннях.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що відповідачами не спростовано доводів позивача про наявність вини відповідачів у завданні останньому майнової шкоди, оскільки КП "Центр організації дорожнього руху" доводив, що письмовий доказ наявний у матеріалах справи, відповідь поліції на звернення позивача, спростовують доводи позивача.

Оскільки порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи, доводи апеляційної скарги про скасування судового рішення у зв'язку з порушенням норм процесуального права, є необґрунтованими.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в силу ст. 12, 77, 81 ЦПК України такі докази не вказують на неправомірність дій відповідачів щодо утримання автомобільних доріг.

Посилання в апеляційній скарзі на правові висновки Верховного Суду в постанові від 06.06.2019 по справі №742/3127/16-ц, в постанові від 13.03.2019 по справі №0508/1310/2012 та в постанові від 02.09.2019 по справі №369/4095/16-ц не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки обставини, встановлені судом касаційної інстанції у цих справах та обставини у справі, яка наразі переглядається, не є тотожними. Так, у справах, №0508/1310/2012 та №369/4095/16-ц, які переглядалися Верховним Судом, між сторонами виникли правовідносини з приводу неналежної організації та утримання автомобільних доріг, а у справі, що переглядається спір з приводу неналежного утримання дорожніх знаків. У справі №742/3127/16-ц, яка переглядалася Верховним Судом, хоча спір і стосувався неналежного утримання дорожніх знаків, судами встановлено, що ДТП сталася внаслідок бездіяльності власника доріг, який не забезпечив належну організацію доріг у місті шляхом встановлення дорожнього знаку Дати дорогу за наявності встановленого знаку Головна дорога . У справі, що переглядається, позивачем не заперечується факт наявності знаку Дати дорогу , а позов мотивовано тим, що він не бачив його внаслідок закриття цього знаку гілками та листям дерев.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а скарги без задоволення.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (192 100 грн); справи незначної складності є малозначними справами.

Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ.

За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 серпня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 11 грудня 2019 року.

Головуючий О.Ф. Мазурик

Судді В.А. Кравець

Л.Д. Махлай