Рішення

від 03.12.2019 по справі 521/9999/19

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

---

_ МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

---

Справа № 521/9999/19

Пр. №2/521/3372/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Сегеди О.М.,

при секретарі - Колесник Т.В., за участю:

представника позивача - адвоката Вознюк М.П.,

представника відповідача ОСОБА_1 Д. - адвоката Сігнаєвського А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства Авто-стандарт , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Приватне акціонерне товариство Українська акціонерна страхова компанія АСКА про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

У червні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, уточненим у подальшому, до Приватного підприємства Авто-стандарт (далі - ПП Авто-стандарт ), ОСОБА_3 , посилаючись на те, що 18 жовтня 2018 року о 12 годині 45 хвилин ОСОБА_3 , працюючи водієм в ПП Авто-стандарт , керуючи транспортним засобом -автомобілем марки DAF XF95.480 , д/н НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Іванівський шляхопровід навпроти будинку АДРЕСА_1 1 АДРЕСА_2 при перестроюванні не надав перевагу в русі автомобілю Suzuki Swift , д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався в попутному напрямку у правій смузі руху, внаслідок чого допустив зіткнення з даним автомобілем, після зіткнення автомобіль Suzuki Swift , д/нНОМЕР_2 , змінив траєкторію та виїхав на зустрічну смугу руху, де трапилось зіткнення з автомобілем марки Тоуоtа НІАСЕ , д/нНОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_5 , чим порушив вимоги п. 10.3 ПДР. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Автомобіль марки Suzuki Swift , д/н НОМЕР_2 , належить на праві власності ОСОБА_2 .

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2018 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Позивач зазначав, що цивільно-правова відповідальність відповідача ПП Авто-стандарт була застрахована у Приватному акціонерному товаристві Українська акціонерна страхова компанія АСКА (далі - ПрАТ УАСК АСКА ).

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ від 17 грудня 2018 року, проведеного за заявою ПрАТ УАСК АСКА , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки Suzuki Swift , д/нНОМЕР_2 , на дату виконання даного дослідження дорівнює 158051,15 грн.

Вказував, що ПрАТ УАСК АСКА здійснило йому виплату страхового відшкодування в розмірі 100000,00 грн., однак залишається несплаченою різниця між розміром завданої матеріальної шкоди та страховим відшкодуванням, що становить 58051,00 грн.

Стверджував, що оскільки його автомобіль був пошкоджений, то він був вимушений укласти 20 жовтня 2018 року договір оренди автомобіля марки Fabia Classic 12/47 KW, д/н НОМЕР_4 , за який сплачував по 10000, 00 грн. щомісяця, тому вартість оренди автомобіля за 7 місяців склала 70000,00 грн., які, на його думку, повинно компенсувати ПП Авто-стандарт , яквласник автомобіля, яким за трудовим договором управляв ОСОБА_3 .

Позивач вказував, що неправомірними діями відповідача ОСОБА_3 , йому була завдана не тільки матеріальна, але і моральна шкода, яку він оцінює в 50000,00 грн., оскільки втрата автомобіля створила для нього і його сім`ї незручності в пересуванні, пов`язані з трудовою діяльністю, втрату часу для ведення справ у зв`язку з пошкодженням автомобіля.

Посилаючись на порушення своїх прав, позивач просив суд стягнути з відповідача ПП Авто-стандарт на його користь різницю між розміром завданої матеріальної шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням в розмірі 58051,00 грн., орендну плату за користування автомобілем в розмірі 70000,00 грн., а також просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 13 серпня 2019 року було відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання (а.с. 72-73).

Ухвалою суду від 22 жовтня 2019 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ПрАТ УАСК АСКА (а.с. 98-99).

Ухвалою суду від 20 листопада 2019 року підготовче провадження по справі було закрите, справу призначено до судового розгляду (а.с. 127-128).

Представник позивача, діючий на підставі ордеру від 03 березня 2019 року, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі (а.с. 54).

Представник відповідача ОСОБА_3 , діючий на підставі ордеру від 20 листопада 2019 року, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі. Раніше надав через канцелярію суду відзив на позов (а.с.116).

Представник ПП Авто-стандарт та представник ПрАТ УАСК АСКА в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом .

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються розділом третім главою 82 книги п`ятої ЦК України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються дані правовідносини.

Згідно зі статтями 1166, 1167 ЦК України діє презумпція вини завдавача шкоди, тому не позивач має доводити вину, а відповідач має довести відсутність своєї вини.

Судом встановлено, що 18 жовтня 2018 року о 12 годині 45 хвилин ОСОБА_3 , працюючи водієм в ПП Авто-стандарт , керуючи транспортним засобом - автомобілем марки DAF XF95.480 , д/нНОМЕР_1 , рухаючись по вул. Іванівський шляхопровід навпроти будинку АДРЕСА_1 1 АДРЕСА_2 при перестроюванні не надав перевагу в русі автомобілю Suzuki Swift , д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався в попутному напрямку у правій смузі руху, внаслідок чого допустив зіткнення з даним автомобілем, після якого автомобіль Suzuki Swift , д/н НОМЕР_2 , змінив траєкторію та виїхав на зустрічну смугу руху, де трапилось зіткнення з автомобілем марки Тоуоtа НІАСЕ , д/н НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_5 , чим порушив вимоги п. 10.3 ПДР.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Причиною зіткнення транспортних засобів стало порушення водієм ОСОБА_3 п. 10.3 ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Вина ОСОБА_3 в скоєнні ДТП підтверджується постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2018 року, відповідно до якої останній був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. (а.с. 9).

Відповідно до ч. ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому суд при винесенні рішення не з`ясовує обставин справи, які підтверджують вину відповідача ОСОБА_3 у спричиненні механічних пошкоджень автомобілю Suzuki Swift , д/н НОМЕР_2 .

Крім того, зі змісту постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2018 року вбачається, що відповідач ОСОБА_3 визнав свою вину у скоєнні зазначеного правопорушення, про що надав суду заяву .

Встановлено, що автомобіль марки Suzuki Swift , д/н НОМЕР_2 , належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 29 серпня 2013 року (а.с. 10).

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ від 17 грудня 2018 року, проведеного за заявою ПрАТ УАСК АСКА , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки Suzuki Swift , д/нНОМЕР_2 , на дату виконання даного дослідження дорівнює 158051,15 грн. (а.с. 14-20).

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль марки DAF XF95.480 , д/нНОМЕР_1 , належить на праві власності відповідачу ПП Авто-стандарт (а.с. 11, 64).

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача ПП Авто-стандарт була застрахована в ПрАТ УАСК АСКА , що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/5080561, із встановленим лімітом відповідальності у розмірі 100000,00 грн. (а.с. 64).

Згідно довідки відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області від 07 серпня 2019 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 71).

Встановлено, що ПП Авто-стандарт є юридичною особою, має свою печатку та банківський рахунок, що підтверджується детальною інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 143-146).

З матеріалів справи вбачається, що за заявою ОСОБА_2 ПрАТ УАСК АСКА виплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 100000,00 грн., що підтверджується листом ПрАТ УАСК АСКА та було підтверджено представником позивача в судовому засіданні (а.с. 62-63).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частина 2 ст. 1187 ЦК України передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною 5 ст. 1187 ЦК встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Тобто, зазначеною нормою закону встановлено відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за шкоду, яка стала наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини в цьому його володільця. На володільця не може бути покладено обов`язок з відшкодування такої шкоди, лише якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, саме відповідач повинен довести, що шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Згідно ст. 21 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01 липня 2004 року на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з п. 13.1 ст. 13 цього Закону, зобов`язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров`ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів.

В преамбулі вказаного закону зазначається про те, що Закон України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01 липня 2004 року регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі визначеній у договорі грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У ст. 6 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно ст. 9 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

За змістом ст. ст. 9 , 22-31 , 35 , 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, у тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

У 3 ч. 1 ст. 20 Закону України Про страхування встановлено, що при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ст. 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 із змінами (далі - Методика) - вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Пунктом 2.4. Методики зазначено, що вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ.

Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Отже, за змістом указаних норм законодавства вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Згідно з роз`ясненнями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27 березня 1992 року №6 при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов`язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв`язку із заподіянням шкоди майну. Постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, проте має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

З матеріалів справи вбачається і позивачем не заперечується, що оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача ПП Авто-стандарт була застрахована в ПрАТ УАСК АСКА , що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/5080561, то за заявою позивача ОСОБА_2 , ПрАТ УАСК АСКА виплатило йому в рахунок відшкодування матеріальної шкоди страхове відшкодування в розмірі 100000,00 грн.

Оскільки сума матеріальної шкоди, яка була спричинена позивачу складає 158051,15 грн., то відповідач ПП Авто-стандарт , як власник автомобіля DAF XF95.480 , д/нНОМЕР_1 , зобов`язаний відшкодувати позивачу різницю між розміром завданої матеріальної шкоди та страховим відшкодуванням, що становить 58051,15 грн. (158051,15 грн. - 100000,00 грн.).

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, слід задовольнити вимоги позивача та стягнути на його користь з відповідача ПП Авто-Стандарт суму матеріальної шкоди в розмірі 58051,00 грн.

Судом встановлено, що у зв`язку з пошкодженням автомобіля Suzuki Swift , д/нр НОМЕР_2 , 20 жовтня 2018 року між позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було укладено договір оренди автомобіля Fabia Classic 12/47 KW, д/нНОМЕР_4 (а.с. 21-22).

Відповідно до п. п. 3.1., 4.3 Договору оренди від 20 жовтня 2018 року строк оренди складає 2 рокі з моменту прийняття об`єкту оренди. Орендатор зобов`язаний протягом 10 днів з моменту прийняття об`єкту оренди, перерахувати орендну плату в розмірі 10000.00 грн.

На підтвердження укладення договору оренди позивач передав ОСОБА_6 10000,00 грн., що підтверджується розпискою останнього (а.с. 23).

Отже, вказані кошти в розмірі 10000,00 грн. слід стягнути з ПП Авто-стандарт на користь ОСОБА_2 , оскільки дані витрати позивач поніс в зв`язку з пошкодженням його автомобіля, зокрема в результаті вимушеної оренди іншого транспортного засобу.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення з ПП Авто-стандарт на його користь орендної плати в розмірі 70000,00 грн. підлягають задоволенню частково та з ПП Авто-стандарт на користь ОСОБА_2 слід стягнути орендну плату за автомобіль в розмірі 10000, 00 грн., що встановлено договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Звертаючись до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн., позивач посилався на те, що моральна шкода виразилася в пережитому сильному емоційному струсі, побутових і моральних неподобствах. Крім того,втрата автомобіля створила для позивача та його сім`ї незручності для пересування пов`язаного з трудовою діяльністю, втрата часу для ведення справ у зв`язку з пошкодженням автомобіля.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (із відповідними змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

З урахуванням характеру скоєного правопорушення, глибини душевних страждань потерпілих, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди та враховуючи при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди вимоги розумності і справедливості, фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково, а саме з відповідача ОСОБА_3 слід стягнути на користь позивача ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

Таким чином, позивач правомірно звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідачів ПП Авто-стандарт , ОСОБА_3 , оскільки з вини останнього сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої позивачу було спричинено матеріальну та моральну шкоду.

Судом не встановлено підстав для звільнення відповідачів від відповідальності за завдану и шкоду.

Відповідачем ПП Авто-стандарт не було надано до суду жодних заперечень проти позову та доказів у підтвердження цих заперечень.

Своїм правом бути присутнім у судових засіданнях відповідач ПП Авто-стандарт також розпорядився на свій розсуд.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що 03 березня 2019 року між ОСОБА_2 та адвокатом Вознюк М.П. було укладено договір про надання правової допомоги.

На підставі ордеру серії ОД № 214491 від 03 березня 2019 року адвокат Вознюк М.П. надавав правову допомогу позивачу ОСОБА_2 (а.с. 54).

Відповідно до квитанції № 40 від 27 листопада 2019 року, виданої АО Першої ЮК Суворовського району м. Одеси на ім`я ОСОБА_2 , останній сплатив за правову допомогу адвоката Вознюк М.П. - 13180,00 грн. (а.с. 141).

Оскільки суд позовні вимоги задовольнив частково та стягнув з відповідачів на користь ОСОБА_2 матеріальну та моральну шкоду частково, то витрати на правову допомогу стягуються пропорційно задоволених позовних вимог, а саме з ПП Авто-стандарт на користь ОСОБА_2 слід стягнути - 7004,00 грн., а з ОСОБА_3 - 2636,00 грн.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається у разі задоволення позову - на відповідача.

Судовий збір у справі складає 2000,00 грн., які сплачені позивачем у повному обсязі при зверненні до суду (а.с. 1).

Керуючись ст. ст. 15, 16, 1166, 1167, 1168, 1187, 1192 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного підприємства Авто-стандарт , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Приватне акціонерне товариство Українська акціонерна страхова компанія АСКА про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства Авто-стандарт (65000, м. Одеса, вул. Дальницька, 25, код ЄДРПОУ 35358604) на користь ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , паспорт НОМЕР_6 , виданий Малиновським РВ УМВС України в Одеській області 11 грудня 1998 року, який проживає за адресою: АДРЕСА_4 матеріальну шкоду у розмірі 58051 (п`ятдесят вісім тисяч п`ятдесят одна) гривня 00 копійок.

Стягнути з Приватного підприємства Авто-стандарт (65000, м. Одеса, вул. Дальницька, 25, код ЄДРПОУ 35358604) на користь ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , паспорт НОМЕР_6 , виданий Малиновським РВ УМВС України в Одеській області 11 грудня 1998 року, який проживає за адресою: АДРЕСА_4 орендну плату за користування автомобілем в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , паспорт НОМЕР_6 , виданий Малиновським РВ УМВС України в Одеській області 11 грудня 1998 року, який проживає за адресою: АДРЕСА_4 моральну шкоду в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Приватного підприємства Авто-стандарт (65000, м. Одеса, вул. Дальницька, 25, код ЄДРПОУ 35358604) на користь ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , паспорт НОМЕР_6 , виданий Малиновським РВ УМВС України в Одеській області 11 грудня 1998 року, який проживає за адресою: АДРЕСА_4 витрати на правову допомогу в розмірі 7004 (сім тисяч чотири) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , паспорт НОМЕР_6 , виданий Малиновським РВ УМВС України в Одеській області 11 грудня 1998 року, який проживає за адресою: АДРЕСА_4 витрати на правову допомогу в розмірі 2636 (дві тисячі шістсот тридцять шість) гривень 00 копійок.

Стягнути з Приватного підприємства Авто-стандарт (65000, м. Одеса, вул. Дальницька, 25, код ЄДРПОУ 35358604) на користь ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , паспорт НОМЕР_6 , виданий Малиновським РВ УМВС України в Одеській області 11 грудня 1998 року, який проживає за адресою: АДРЕСА_4 судовий збір в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , паспорт НОМЕР_6 , виданий Малиновським РВ УМВС України в Одеській області 11 грудня 1998 року, який проживає за адресою: АДРЕСА_4 судовий збір в розмірі 153 (сто п`ятдесят три) гривні 68 копійок.

В інший частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11 грудня 2019 року.

Суддя: О.М. Сегеда