Постанова

від 09.12.2019 по справі 392/1064/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 392/1064/17-ц

провадження № 61-2017св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фермерське господарство Віра Вікторія ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Фермерського господарства Віра Вікторія на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 10 липня 2018 року у складі судді Березія Ю. А. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Черненка В. В., Авраменко Т. М., Суровицької Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства Віра Вікторія (далі - ФГ Віра Вікторія ) про визнання недійсним договору оренди землі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3523 182000:02:000:0275, площею 5,13 га, яка розташована на території Кіровської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області. У липні 2017 року йому стало відомо про те, що посадові особи ФГ Віра Вікторія підробили його підпис у договорі оренди землі, укладеного строком на 10 років. Зазначив, що він не надавав згоди на укладення договору, з його умовами договору не знайомий та не підписував його.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01 жовтня 2011 року б/н, укладений між ФГ Віра Вікторія та ОСОБА_1 , зареєстрований у відділі Держкомезему у Маловисіквському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22 березня 2012 року за № 352318204002010, із моменту укладення.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 10 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 01 жовтня 2011 року б/н, укладений між ФГ Віра Вікторія та ОСОБА_1 , зареєстрований у відділі Держкомезему у Маловисіквському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22 березня 2012 року за № 352318204002010, із моменту укладення. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 власноручно не підписував договір оренди землі від 01 жовтня 2011 року, цей договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 20 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що визнання представником відповідача факту підписання договору дружиною позивача, а не самим позивачем, є підтвердженням доводів, викладених у позові і відповідно порушення допущені при призначені та проведені експертизи не вплинуть на висновки суду першої інстанції.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У січні 2019 року ФГ Віра Вікторія подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 10 липня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 грудня 2018 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що позивач пропустив строк позовної давності. Суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 500,00 грн, оскільки позивачем не надано докази для підтвердження факту понесення ним витрат на правову допомогу у заявленому розмірі. Позивач, починаючи з 2006 року, отримував орендну плату. Крім того, позивач надав суду лише висновок почеркознавчої експертизи про те, що він не підписував спірний договір. Наявність волевиявлення позивача на укладення договору оренди землі свідчить фактична передача земельної ділянки ФГ Віра Вікторія та отримання ним орендної плати з 2012 по 2016 рік.

У березні 2019 року ФГ Віра Вікторія подало до суду письмові пояснення, у яких зазначено, що поза увагою суду залишені інші обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а саме те, що підпис від імені ОСОБА_1 поставлений його родичкою ОСОБА_3 на підставі виданої ОСОБА_1 довіреності, що підтверджується протоколом допиту ОСОБА_3 як свідка від 05 травня 2018 року у кримінальному провадженні від 24 листопада 2017 року № 12017120020013100, яке знаходиться в Маловисківському ВП ГУНП в Кіровоградській області.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Обставини встановлені судом

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 , кадастровий номер 3523182000:02:000:0275, площею 5,13 га, яка розташована на території Кіровської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, що підтверджується записами у державному акті на право приватної власності на землю.

01 жовтня 2011 року від імені орендодавця ОСОБА_1 і орендаря ФГ Віра Вікторія укладено договір оренди землі, об`єктом якого є земельна ділянка, яка належить позивачу. Договір зареєстровано 22 березня 2012 року.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи від 14 березня 2018 року № 136/137/18-27 підпис у договорі оренди землі від 01 жовтня 2014 року і акті приймання-передачі земельної ділянки виконано не самим ОСОБА_1 , а іншою особою.

Нормативно-правове обґрунтування

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України ).

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі (далі - Закон) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально. (статті 14 Закону).

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи (частина перша статті 4 Закону ).

Положеннями частини першої статті 16 Закону передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України , якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши під час розгляду справи факт відсутності волевиявлення ОСОБА_1 (орендодавця) на укладення спірного договору оренди землі, оскільки згідно з вказаним висновком судово-почеркознавчої експертизи від 14 березня 2018 року № 136/137/18-27 підпис у договорі оренди землі від 01 жовтня 2014 року та акті приймання-передачі земельної ділянки виконано не самим ОСОБА_1 , а іншою особою, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову та визнання такого договору недійсним на підставі статей 203 , 215 ЦК України .

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку, враховуючи, що почеркознавчою експертизою встановлено, що підпис на договорі оренди земельної ділянки не належать ОСОБА_1 , дійшов обґрунтованого висновку про невідповідність вимогам закону правочину щодо передачі в оренду земельної ділянки. Позивач особисто не підписував договір оренди землі, повноваження на це в установленому законом порядку іншій особі не надавав, що свідчить про відсутність волі орендодавця на його укладення, а тому наявні правові підстави для визнання його недійсним.

Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України , є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Суди оцінили зібрані у справі докази в їх сукупності, встановили, що позивач оспорюваний договір оренди земельної ділянки своїм підписом не скріплював, згоду на його укладення не надавав, та прийшов до правильного висновку, що відповідно до статей 203 , 215 ЦК України оспорюваний договір є недійсними.

Доводи заявника про те, що наявність волевиявлення позивача на укладення договору оренди землі свідчить фактична передача земельної ділянки ФГ Віра Вікторія та отримання ним орендної плати з 2012 по 2016 рік, є безпідставними, оскільки ФГ Віра Вікторія не надало жодного доказу про отримання орендної плати самим позивачем.

Твердження заявника про пропуск позивачем строку позовної давності, не заслуговують на увагу суду, оскільки позивач дізнався про порушення свого права, тобто про наявність спірного договору оренди, лише 2017 року, що в розумінні частини першої статті 261 ЦК України є початком перебігу позовної давності.

Аргументи касаційної скарги є ідентичними аргументам, що були викладені заявником у його апеляційній скарзі, та є такими, що не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі; враховуючи правомірний правовий результат вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій, підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства Віра Вікторія залишити без задоволення.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 10 липня 2018 рокута постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик