Постанова

від 10.12.2019 по справі 916/2110/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/2110/19 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Колоколова С.І.,

Разюк Г.П.,

секретар судового засідання - Щербатюк О.В.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Шишлюк М.О., за довіреністю;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк"

на ухвалу Господарського суду Одеської області про відмову у забезпеченні позову

від 27 вересня 2019 року (повний текст складено 27.09.2019р.)

по справі № 916/2110/19

за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк"

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Авер Технолоджі";

2) ОСОБА_1 ,

про стягнення 179 392,19 грн, -

суддя суду першої інстанції: Бездоля Д.О.

час та місце винесення ухвали: 27.09.2019р., м. Одеса, просп.. Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Учасники процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 10.12.2019р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019р. Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" (далі-позивач, АТ Ощадбанк ) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авер Технолоджі" (далі-відповідач-1, ТОВ Авер Технолоджі ) та ОСОБА_1 (далі-відповідач-2), в якій, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за договором про надання овердрафту №290 від 23.11.2018р. в розмірі 179392,19 грн., з яких: 158626,25 грн. боргу за прострочення кредиту; 18777,92 грн пені за непогашення кредиту; 341,36 грн. пені за непогашення відсотків; 1616,54 грн. 3% річних по простроченому основному боргу; 30,11 грн. 3% річних по прострочених відсотках.

25.09.2019р. до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, в якій просить суд накласти арешт на житлову квартиру, загальною площею 84,3 кв.м., з яких 29,3 кв.м. житлової площі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності поручителю - ОСОБА_1 , в межах ціни позову - 179392,19 грн. Також, позивач просив суд не застосовувати зустрічне забезпечення позову.

Заява обґрунтована тим, що у боржника - ТОВ "Авер Технолоджі" відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення спірної заборгованості. При цьому, позивач припускає, що майно, яке перебуває у власності поручителя ОСОБА_1 , може бути реалізоване останнім з метою уникнення відповідальності за невиконання зобов`язань, що, в свою чергу, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.09.2019р. по справі №916/2110/19 (суддя Бездоля Д.О.) відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" про забезпечення позову.

У вказаній ухвалі суд першої інстанції зазначив, що заява позивача не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку про неможливість або утруднення виконання рішення суду у майбутньому у разі невжиття таких заходів, а припущення позивача щодо потенційної можливості вчинення відповідачем-2 дій, спрямованих на реалізацію майна, без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Також, в оскаржуваній ухвалі Господарський суд Одеської області послався на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.09.2019р. у справі №911/527/19, якою зазначено, що при розгляді справи про стягнення коштів застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на об`єкт нерухомого майна не є співмірним із позовними вимогами, оскільки у такому випадку немає зв`язку між обраним позивачем заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги у справі.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одесько області від 27.09.2019р. по справі №916/2110/19 та вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на житлову квартиру загальною площею 84,3 кв.м., житловою площею 29,3 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1, в межах ціни позову - 179 392,19 грн. Крім того, апелянт просить не застосовувати зустрічне забезпечення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тими ж самими доводами, що і заява про вжиття заходів забезпечення позову, а саме: станом на 10.10.2019р. заборгованість ТОВ Авер Технолоджі перед позивачем не погашена; у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення спірної заборгованості; поручитель - ОСОБА_1 , може вчинити дії, нацелені на реалізацію власного майна, з метою уникнення відповідальності за невиконання зобов`язань, що, в свою чергу, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2019р. апеляційна скарга Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.09.2019р. по справі №916/2110/19 залишена без руху; апелянту встановлено строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги.

23.10.2019р. до Південно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої було надано лише частину документів, що були вказані в ухвалі від 21.10.2019р.

Враховуючи те, що апеляційна скарга АТ Ощадбанк надійшла безпосередньо до суду апеляційної інстанції без матеріалів справи, неподання апелянтом вказаних доказів, а також те, що відсутність матеріалів справи №916/2110/19 позбавляє суд упевниться в наявності відповідних документів у справі щодо права представника на заняття адвокатською діяльністю та унеможливлює розгляд поданої відповідачем апеляційної скарги, ухвалою суду апеляційної інстанції від 31.10.2019р. було витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/2110/19 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.09.2019 року у справі №916/2110/19 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Одеської області.

Після наведеного, 31.10.2019р. апелянтом було надіслано до суду друга заява про усунення недоліків, до якої було надано докази щодо підтвердження представництва позивача саме адвокатом.

05.11.2019р. матеріали справи №916/2110/19 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2019р. було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.09.2019р. про відмову у забезпеченні позову у справі №916/2110/19 та призначено розгляд останньої на 04 грудня 2019 року.

Відповідно до Наказу Голови суду Н.С. Богацької від 19.11.2019р. № 315-к головуючий суддя Савицький Я.Ф. знаходився з 02.12.2019р. по 04.12.2019р. у відпустці у зв`язку з чим, ухвалою суду апеляційної інстанції від 05.12.2019р. розгляд справи №916/2110/19 було призначено на 10.12.2019р.

В судовому засіданні 10.12.2019 року представник АТ Ощадбанк надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги. Представники відповідача - 1 та відповідача - 2 в судове засідання не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, а їх явка обов`язковою не визнавалась, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутності останніх за наявними у справі доказами.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно зі ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.

Так, згідно зі ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо. Крім того, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, з метою забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, своєю чергою, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.

Одночасно, заходи щодо забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Аналогічні правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі №910/19256/16, від 14.05.2018р. у справі №910/20479/17, від 14.06.2018р. у справі №916/10/18, від 23.06.2018р. у справі №916/2026/17, від 16.08.2018р. у справі №910/5916/18, від 11.09.2018р. у справі №922/1605/18, від 14.01.2019р. у справі №909/526/18, від 21.01.2019р. у справі №916/1278/18, від 25.01.2019р. у справі №925/288/17, від 26.09.2019р. у справі №904/1417/19 тощо.

Таким чином, апеляційна колегія зазначає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, при поданні заяви про забезпечення позову, заявник повинен обов`язково надати докази щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що у вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно відповідача, суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.01.2019р. у справі № 915/870/18).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного позову є вимога позивача про солідарне стягнення заборгованості у сумі 179 392,19 грн., заявлена до відповідача (боржника) та майнового поручителя перед позивачем за виконання ТОВ Авер Технолоджі зобов`язань за договором про надання овердрафту від 23.11.2018р. №290.

В той же час, просив застосувати заходи забезпечення позову лише відносно одного із них, а саме відповідача-2, у зв`язку з відсутністю у відповідача-1 нерухомого майна та грошових коштів.

При цьому, нерухомим майном, на яке позивач просить накласти арешт є житлова квартира загальною площею 84,3 кв.м., житловою площею 29,3 кв.м., що належить на праві власності поручителю - ОСОБА_1 .

Але, судова колегія зазначає, що накладення арешту на майно має стосуватися майна, що належить до предмета спору (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.01.2019р. у справі №915/870/18 та від 05.09.2019р. у справі №911/527/19), тому, зв`язок між обраним позивачем заходом до забезпечення позову і предметом позову у даній справі - відсутній.

Отже, вимоги позивача, наведені у заяві про забезпечення позову щодо накладення арешту на майно відповідача-2, не співмірні із позовними вимогами. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.09.2019р. у справі №904/1417/19.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в поданих суду матеріалах відсутні будь-які докази, які б підтверджували наведені позивачем у заяві про забезпечення позову обставини, якими останній обґрунтовує необхідність вжиття судом заходів до забезпечення позову у справі.

Навпаки, з доданих до заяви про забезпечення позову та до апеляційної скарги документів не вбачається, що майно, яке є у відповідача-2 на момент пред`явлення позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Крім того, апеляційним господарським судом встановлено, що позивачем не наведено у заяві про забезпечення позову і обставин на підтвердження вчинення відповідачами конкретних дій, спрямованих на реалізацію належного йому майна, безпідставного витрачання ним коштів тощо.

Тому, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду, що посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів вчинення відповідачами певних реальних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення чи зменшення їх майна, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Окремо, судова колегія звертає увагу на те, що доводи апеляційної скарги даного висновку не спростовують.

По суті, подана позивачем заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого ухилення відповідачів від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення. При цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, з якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та постановлено ухвалу з дотриманням норм процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.

Таким чином, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.09.2019р. по справі №916/2110/19 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" - без задоволення.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати апелянта по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.09.2019р. у справі №916/2110/19 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови підписаний 12.12.2019р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Разюк Г.П.