Постанова

від 11.12.2019 по справі 910/4175/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2019 р. Справа№ 910/4175/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

за участю:

секретаря судового засідання: Гузир І.А.,

представників сторін:

позивача: Чуб Д.В.,

відповідача-1: Тіхонова І.С.,

відповідача-2: Косянчук Л.Г.,

відповідача-3: не з'явилися,

розглянувши апеляційні скарги

Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

та Комунального підприємства Київблагоустрій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 (повний текст рішення складено 08.10.2019)

у справі № 910/4175/19 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Господарчі товари 1722

до 1. Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2. Комунального підприємства Київблагоустрій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

3. Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві

про відшкодування збитків у розмірі 633.034,00 грн,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 у справі №910/4175/19 позов задоволено повністю: стягнуто солідарно з бюджету міста Києва через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві (ідентифікаційний код 37993783, адреса: 01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А) та Комунального підприємства "Київблагоустрій" (ідентифікаційний код 26199708, адреса: 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31, корп. 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарчі товари 1722" (ідентифікаційний код 21556428, адреса: 04201, м. Київ, пр-т Маршала Рокосовського, 3/4) грошові кошти: збитків - 633.034,00 грн (шістсот тридцять три тисячі тридцять чотири гривні).

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що позивачем доведено наявність у діях відповідача-1 та відповідача-2 трьох елементів цивільного правопорушення (неправомірні дії відповідача-1 та відповідача-2, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою), а тому завдана ними шкода внаслідок неправомірного демонтажу нежитлових будівель, належних позивачу, підлягає стягненню на підставі ст. 1173 ЦК України на користь позивача.

Не погодившись з рішенням місцевого суду, відповідач-1 подав до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 у справі №910/4175/19 скасувати повністю.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2019 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 у справі № 910/4175/19, розгляд справи призначено на 27.11.2019.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що дії відповідачів в частині складання припису, надання доручення на демонтаж та проведення демонтажу відповідають нормам чинного законодавства, а позивач, в свою чергу, не надав документів, визначених приписами. Також апелянт вважає, що місцевий суд безпідставно не прийняв поданий у справі доказ - висновок експерта за результатами будівельно-технічної експертизи № 25433/19-44 від 23.09.2019.

Не погодившись з рішенням місцевого суду, відповідач-2 подав до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 у справі №910/4175/19 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позов залишити без задоволення.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що позивач не подав жодних дозвільних документів на виконання приписів відповідача-2, а відтак рішення про демонтаж було прийнято правомірно.

Крім того, відповідач-2 вважає, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки не є органом державної влади чи місцевого самоврядування в розумінні ст. 1173 ЦК України, не приймав рішення про демонтаж належних позивачу споруд, а лише виконував доручення відповідача-1.

Також відповідач-2 при поданні апеляційної скарги заявив клопотання, в якому просив апеляційний суд прийняти новий доказ у справі - висновок експерта за результатами будівельно-технічної експертизи № 25433/19-44 від 23.09.2019.

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи між суддями від 04.11.2019 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2019 Комунального підприємства Київблагоустрій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства Київблагоустрій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 у справі № 910/4175/19, розгляд справи призначено на 27.11.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 об'єднано апеляційні скарги Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства Київблагоустрій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 у справі № 910/4175/19 в одне апеляційне провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача-1 позивач проти задоволення апеляційних скарг заперечив, зазначив, що рішення місцевого суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права і просив залишити вказане рішення без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 розгляд справи відкладено на 11.12.2019.

В судовому засіданні 11.12.2019 представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив відмовити в задоволенні апеляційних скарг.

Представник відповідача-1 надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційні скарги.

Представник відповідача-2 надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційні скарги.

Представники третьої особи в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційних скарг, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційні скарги у відсутності вказаних представників.

Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Господарчі товари 1722" зареєстровано право власності на:

- нежитлову будівлю літ. "В", що розташована за адресою: м. Київ, проспект Рокоссовського Маршала, 3/4, площею 47,4 кв. м;

- нежитлову будівлю літ. "В-1", що розташована за адресою: м. Київ, проспект Рокоссовського Маршала, 3/4, площею 22 кв.м.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - це єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

В абз. 2 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зазначено, що Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Оскільки обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України (ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), реєстрація права власності за позивачем свідчить не тільки про офіційне визнання і підтвердження державою такого права, а й про статус майна як нерухомого.

Земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:78:011:0012, на якій розміщені об'єкти нерухомого майна, знаходиться в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарчі товари 1722" на підставі договору оренди земельної ділянки від 24.09.2004.

17.05.2018 Комунальним підприємством "Київблагоустрій" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) складено 2 (два) приписи:

- № 1808711, яким зафіксовано порушення "невідомим" пункту 13.3.1 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051, та запропоновано усунути порушення шляхом надання дозвільної документації на встановлення ТС (МАФ), в разі відсутності документації - демонтувати ТС протягом дня власними силами, відновити благоустрій;

- № 1808713, яким зафіксовано порушення ТОВ "Господарчі товари" пункту 15.3.1 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051, та запропоновано усунути порушення шляхом надання дозвільної документації на проведення робіт з будівництва павільйону в триденний термін, в разі відсутності документації - подати заявку на її оформлення.

Листом від 17.05.2018 позивач на виконання вимог припису від 17.05.2018 № 1808711 надав Комунальному підприємству "Київблагоустрій" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) документи: технічні паспорти на нежитлові будівлі літ. В, В-1, що розташовані за адресою: м. Київ, проспект Рокоссовського Маршала, 3/4, витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на вказані нежитлові приміщення, договір оренди земельних ділянок від 24.09.2004, кадастровий план від 09.12.2011.

Зазначений лист зареєстрований у КП "Київблагоустрій" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 17.05.2018 за вх. № 3791-с.

12.06.2018 Департаментом міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом №064-4253 доручено КП "Київблагоустрій" вжити заходів шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою:

- павільйон по вул. Рокоссовського, 3/4 (Полярна, 7), що належить ФОП Лопаткіній Н.В.;

- будівельний майданчик по проспекту Рокосовського, 3/4 (Полярна, 7), що належить ТОВ "Господарчі товари 1722".

Відповідно до акта від 20.06.2018 проведено демонтаж майна: павільйона та будівельного майданчика, розміщених за адресою: Оболонський район, вул. Полярна, 7 (Рокосовського, 3/4).

Вважаючи, що рішення та дії Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та КП "Київблагоустрій" є протиправними та такими, що порушили право власності, ТОВ "Господарчі товари 1722" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправним та скасування рішень, визнання протиправними дій.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - у статусі позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п. 2.6. постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2018 у справі № 826/10623/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарчі товари 1722" до Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства "Київблагоустрій" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2019:

- визнано протиправними та скасовано приписи Комунального підприємства "Київблагоустрій" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.05.2018 № 1808711 та № 1808713;

- визнано протиправним та скасовано доручення Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.06.2018 № 064-4253;

- визнано протиправними дії Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства "Київблагоустрій" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо проведення знесення нерухомого майна, а саме: нежилих будівель літ. "В" та літ. "В-1" за адресою: пр-т Маршала Рокоссовського, 3/4 в місті Києві, які належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Господарчі товари 1722".

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що спірна будівля за адресою: м. Київ, проспект Рокоссовського Маршала, 3/4, загальна площа якої становить 69,4 кв.м, не є тимчасовою спорудою, а тому Правила благоустрою міста Києва на дану будівлю не розповсюджуються; у відповідачів не було правових підстав для прийняття спірних приписів та доручення; протиправні рішення відповідачів стали наслідком демонтажу будівлі, що належить на праві приватної власності позивачеві, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідачів щодо проведення знесення нерухомого майна, а саме: нежилих будівель літ. "В" та літ. "В-1" за адресою: м. Київ, проспект Рокоссовського Маршала, 3/4, які належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Господарчі товари 1722".

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що Комунальним підприємством "Київблагоустрій" знесено нерухоме майно, а саме: нежилі будівлі літ. "В" та літ. "В-1" за адресою: пр-т Маршала Рокоссовського, 3/4 в місті Києві, власником якого є позивач, факт протиправності дій відповідачів щодо нерухомого майна позивача встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили, внаслідок чого позивачу завдано майнової шкоди, яка виражається у знищенні належних останньому на праві власності об'єктів нерухомого майна. Відповідно до висновку експерта № 79/04-2019 від 10.05.2019 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи Українського незалежного інституту судових експертизи розмір матеріальних збитків, завданих ТОВ "Господарчі товари 1722" внаслідок знищення належного йому нерухомого майна, розташованого за адресою: пр-т Маршала Рокоссовського, 3/4 в місті Києві, становить 633.034,00 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, передусім слід з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

При цьому, слід відрізняти обов`язок боржника з відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з договору (ст. 623 ЦК України) від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Як вірно встановлено місцевим судом, у даному випадку спірні правовідносин виникли з позадоговірної шкоди, а тому застосуванню підлягають приписи глави 82 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, на відміну від загальної норми ст. 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма ст. 1173 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у даній справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 923/574/17 та від 18.06.2018 року у справі № 904/1284/17.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади або місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.03.2018 у справі № 916/336/17.

Таким чином, під час розгляду даної справи необхідно з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві втрат майнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При цьому, саме на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.

Такий елемент як наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка заподіювача шкоди полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Суб`єктами відповідальності, відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України є органи державної влади або місцевого самоврядування. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 21.06.2018 року по справі № 916/1371/17.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи (ч. 3 ст. 140 Конституції України).

У відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є органом місцевого самоврядування, а отже, є суб`єктом відповідальності (за наявності всіх складових у сукупності) згідно ст. 1173 Цивільного кодексу України.

Як зазначалось вище, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2018 у справі № 826/10623/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2019, визнано протиправними та скасовано приписи Комунального підприємства "Київблагоустрій" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.05.2018 № 1808711 та № 1808713; визнано протиправним та скасовано доручення Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.06.2018 № 064-4253; визнано протиправними дії Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства "Київблагоустрій" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо проведення знесення нерухомого майна, а саме: нежилих будівель літ. "В" та літ. "В-1" за адресою: пр-т Маршала Рокоссовського, 3/4 в місті Києві, які належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Господарчі товари 1722".

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2018 у справі № 826/10623/18 набрала законної сили.

Статтею 41 Конституції України гарантовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Аналогічні приписи закріплені у статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням про Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Положення), затвердженим розпорядженням Київської міської ради від 27.01.2011 № 94 визначено, що основними завданнями Департаменту є, зокрема, контроль за станом благоустрою міста, контроль за дотриманням вимог Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Правил благоустрою міста Києва, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері благоустрою.

Відповідно до підпункту 5.7. пункту 5 вказаного Положення Департамент здійснює у встановленому порядку заходи щодо очищення території міста від безхазяйного майна, самовільно розміщених (встановлених) тимчасових споруд, малих архітектурних форм, елементів благоустрою, рекламних носіїв, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів у місті Києві тощо.

Підпунктом 5.8. пункту 5 Положення передбачено, що Департамент у межах повноважень дає доручення на демонтаж (переміщення) самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для провадження підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі.

В свою чергу, обставини неправомірності доручення Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.06.2018 № 064-4253 станом на момент розгляду справи вже встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, та з урахуванням приписів частини четвертої статті 75 ГПК України не підлягають повторному доведенню при розгляді цього спору.

Доручення від 12.06.2018 № 064-4253 є формою рішення розпорядчого характеру та підлягає обов'язковому виконанню, саме на виконання вказаного доручення знищено належне позивачу майно як об'єкт права власності.

Таким чином, з огляду на те, що власником знищеного майна є ТОВ "Господарчі товари 1722", рішення, на підставі якого було знищено належне позивачу на праві власності майно, визнано протиправним та скасоване в судовому порядку, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідачів

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно "суспільний інтерес" (рublіс іпterest, gепегаl іпterest, gепегаl іпterest of the соmmunity); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable геlationship of ргороrtionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

У справі "Еаst/West Аllians Limited проти України" (рішення ЄСПЛ від 02.06.2014) ЄСПЛ встановив порушення ст. 1 Протоколу та вказав, що підприємство було позбавлене належного йому майна у надзвичайно свавільний спосіб, всупереч принципові верховенства права. Втручання держави носило не короткостроковий характер, а позивач був позбавлений доступу до свого майна тривалий час та в результаті протиправних дій державних органів втратив його. Аналогічну позицію висловлено судом у справі "Рисовський проти України" (рішення ЄСПЛ від 20.10.2011).

Отже, колегія суддів погоджується з місцевим судом, що в даному випадку наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, що є підставою для притягнення Комунального підприємства "Київблагоустрій" до відповідальності у вигляді стягнення збитків, заподіяних внаслідок знищення належного на праві власності позивачу нерухомого майна без законних на те підстав та повноважень.

В свою чергу, Комунальне підприємство "Київблагоустрій" не довело, як того вимагають приписи ст. 1166 ЦК України, що шкоду завдано позивачу не з його вини.

Колегія суддів також відзначає, що відповідно до змісту Статуту КП Київблагоустрій , затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 21.02.2007 № 167, метою діяльності КП Київблагоустрій , зокрема, є здійснення заходів, які забезпечують дотримання юридичними та фізичними особами правил благоустрою у м. Києві, зокрема, шляхом внесення приписів та складання протоколів про адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту 2.2 Статуту КП Київблагоустрій підпорядковане Департаменту благоустрою з питань, визначених чинним законодавством та цим Статутом.

При цьому повноваження КП Київблагоустрій в частині забезпечення благоустрою міста Києва передбачені Положенням про Департамент благоустрою та делеговані КП Київблагоустрій , які були реалізовані ним у цій справі як владні управлінські функції при виконанні рішення зазначеного Департаменту.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 826/10330/17.

Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Оскільки предметом спору є відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок знищення на підставі доручення Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) нерухомого майна, та те, що суб`єктом відшкодування завданих збитків згідно зі ст. 1173 Цивільного кодексу України є, зокрема, орган місцевого самоврядування, місцевий суд дійшов правильного висновку, що розмір завданих позивачу збитків підлягає стягненню саме з бюджету міста Києва через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/4129/17.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору та оплати експертизи місцевий суд підставно, відповідно до ст. 129 ГПК України, поклав на відповідача-1 та відповідача-2 в рівних долях.

Окремо колегія суддів зазначає, що під час розгляду місцевим судом справи по суті 24.09.2019 через відділ діловодства місцевого суду від Комунального підприємства "Київблагоустрій" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшла заява про поновлення строку для подання висновку експерта за результатами будівельно-технічної експертизи № 25433/19-44 від 23.09.2019 та приєднання вказаного висновку експерта до матеріалів справи.

За приписами ст. 182 ГПК України в підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує заяви та клопотання учасників справи; з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

За змістом ст. 207 ГПК України головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Розглянувши доводи Комунального підприємства "Київблагоустрій" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо поновлення строку для подання висновку експерта за результатами будівельно-технічної експертизи № 25433/19-44 від 23.09.2019, враховуючи положення ст. 119 ГПК України, місцевий суд дійшов правомірного висновку, що вказана заява є необґрунтованою, про що судом першої інстанції постановлено протокольну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання 24.09.2019, з мотивів не доведення заявником поважності причин її незаявлення в підготовчому провадженні, про що зазначено в самому рішенні місцевого суду (арк. рішення 4, абз. 1, т.с. 2, а .с. 137).

Як зазначалось вище, відповідач-2 при поданні апеляційної скарги заявив клопотання, в якому просив апеляційний суд прийняти новий доказ у справі - висновок експерта за результатами будівельно-технічної експертизи №25433/19-44 від 23.09.2019.

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Оскільки відповідач-2 не надав належних та допустимих доказів неможливості подання до суду першої інстанції висновку експерта № 25433/19-44 від 23.09.2019 в установленні законодавством строки з причин, що об'єктивно не залежали від нього, колегія суддів зазначений доказ не приймає, в т.ч. з урахуванням обґрунтованого неприйняття цього доказу судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що судове рішення місцевого прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції надав вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, місцевий суд правильно вирішив спір та дійшов висновку про наявність підстав для солідарного стягнення спірної заборгованості з відповідача-1 та відповідача-2, однак в резолютивній частині суд зазначив, що спірна сума підлягає стягненню солідарно з відповідача-2 та помилково не вказав відповідача-1.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції підлягає зміні шляхом доповнення резолютивної частини.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на заявників.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 277, 281 - 284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства Київблагоустрій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 у справі № 910/4175/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 у справі №910/4175/19 змінити, виклавши частину другу його резолютивної частини в такій редакції:

Стягнути солідарно з бюджету міста Києва через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві (ідентифікаційний код 37993783, адреса: 01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А) з Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ідентифікаційний код 34926981, адреса: 04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 21) та Комунального підприємства "Київблагоустрій" (ідентифікаційний код 26199708, адреса: 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31, корп. 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарчі товари 1722" (ідентифікаційний код 21556428, адреса: 04201, м. Київ, пр-т Маршала Рокосовського, 3/4) грошові кошти: збитки в розмірі 633.034,00 грн (шістсот тридцять три тисячі тридцять чотири гривні). .

3. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 у справі № 910/4175/19 залишити без змін.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4175/19.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.12.2019.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз