Рішення

від 09.12.2019 по справі 914/1749/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2019 справа № 914/1749/19

За позовною заявою: Приватного підприємства Гетьман Трейд ,м. Дніпро,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Самбірський дослідно-експериментальний машинобудівний завод , м. Самбір, Львівська область,

про : стягнення заборгованості 887 834,73 грн

Суддя Синчук М.М.

за участю секретаря судового засідання Корольчук О.В.

Представники учасників справи:

позивач: Якименко Н.В.-представник;

відповідач: Станько Т.Р.-представник.

Представникам сторін, що з`явились в судове засідання, роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 46 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд» .

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства Гетьман Трейд до Товариства з обмеженою відповідальністю Самбірський дослідно-експериментальний машинобудівний завод про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 30.08.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №914/1749/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.09.2019 р.

Ухвалою суду від 23.09.2019 р. розгляд справи у судовому засіданні відкладено на 07.10.2019 р.

До канцелярії суду, 30.09.2019 р., від представник позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. У поданій заяві представник позивача просить суд прийняти заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв`язку з тим, що Відповідачем у відзиві на позовну заяву було заявлено про застосування до вимог Позивача про стягнення пені спеціальної позовної давності в один рік та положень про шести місячний період нарахування штрафних санкцій. З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, представник позивача просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Самбірський дослідно-експериментальний машинобудівний завод на користь Приватного підприємства Гетьман Трейд заборгованість в розмірі 887 834,73 грн, з яких: 418 992,69 грн сума основного боргу; 292 483,42 грн сума 25 % річних; 111 162, 82 грн сума інфляційних; 65 195,80 грн сума пені; здійснити розподіл судових витрат відповідно до вимог глави 8 ГПК України.

В судовому засіданні 07.10.2019р. судом прийнято до розгляду клопотання позивача про зменшення позовних вимог, розгляд справи відкладено на 28.10.19 р.

Ухвалою суду від 28.10.2019р. закрито підготовче провадження у справі №914/1749/19, розгляд справи по суті призначено на 11.11.19 р.

До канцелярії суду, 07.11.2019 р. представником позивача подано клопотання про відшкодування за рахунок відповідача судових витрат, що фактично понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи №914/1749/19 в розмірі 6 540,78 грн.

Ухвалою суду від 11.11.2019р. розгляд справи по суті відкладено на 25.11.19 р.

Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Через канцелярію Господарського суду Львівської області 09.12.2019р. представником позивача подано клопотання про відшкодування за рахунок відповідача судових витрат, що фактично понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи №914/1749/19 в розмірі 4 998,76 грн в судових засіданнях 02.12.2019 р. та 09.12.2019 р.

Через канцелярію Господарського суду Львівської області 09.12.2019р. представником позивача подано пояснення щодо обставин, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судове засідання 09.12.2019 р. представник позивача з`явився. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

В судове засідання 09.12.2019 р. представник відповідача з`явився. Заперечив проти задоволення позовних вимог.

Зміст та підстави вимог позивача.

Позовні вимоги позивача обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов Договору поставки №54/17 від 05.04.2017р., укладеного між Приватним підприємством Гетьман трейд та Товариством з обмеженою відповідальністю Самбірський дослідно-експериментальний машинобудівний завод , не здійснив оплату за поставлений товар у повному розмірі, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 418 992,69 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 292 483,42 грн - 25% річних, 111 162,82 грн - інфляційних втрат, 125 163,18 грн - пені.

Зміст та підстави заперечень відповідача.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог в частині стягнення суми 25% річних, оскільки сторонами у Договорі обумовлено право кредитора на стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами лише за порушення строків, вказаних у Розділі 4 Договору, а строки щодо оплати за поставку товару у цьому розділі не встановлені.

Крім того, відповідач заперечив проти нарахування та стягнення пені, так як у Договорі відсутні строки розрахунку за товар, строки розрахунку Покупцем не порушено, а відтак відсутні правові підстави для нарахування та стягнення пені, також нарахування пені здійснено з пропуском позивачем встановленої Законом спеціальної позовної давності.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

Між Приватним підприємством Гетьман трейд та Товариством з обмеженою відповідальністю Самбірський дослідно-експериментальний машинобудівний завод 05.04.2017р. був укладений Договір поставки №54/17 (далі - Договір ).

Відповідно до п.1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених даним Договором, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю товар, вказаний у п.1.2 цього Договору, а Покупець зобов`язується його прийняти та оплатити.

Пунктом 3.10 Договору встановлено, що датою поставки вважається дата отримання товаророзпорядчих документів. Датою отримання товаророзпорядчих документів вважається дата, вказана представником Покупця на товарній накладній та підтверджена його підписом. У разі відсутності поставленої представником Покупця на товарній накладній дати, датою отримання товаророзпорядчих документів вважається дата товарної накладної. У разі поставки товару залізничним транспортом датою поставки вважається дата, вказана на штампелі станції відправлення або станції призначення на залізничній накладній, що додатково узгоджується Сторонами в Специфікаціях до даного Договору.

Згідно з п. 4.1 Договору, ціна та вартість товару вказується у рахунку та відповідній товарній накладній , а за наявності Специфікації і у Специфікації. Пунктом 4.2 Договору передбачено, що загальна вартість товару по даному договору дорівнює сумі вартості товару, поставленого Постачальником Покупцю протягом усього строку дії даного договору і формується з вартості товару, зазначеної у всіх товарних накладних.

Відповідно до п. 4.3 Договору, розрахунки по Договору між Постачальником та Покупцем здійснюються шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, реквізити якого вказані в Розділі 10 Реквізити Сторін Договору, або іншим узгодженим Сторонами способом, який не заборонений чинним законодавством України.

Відповідно до умов п.4.4 Договору, Покупець зобов`язаний проводити попередню оплату Товару.

На виконання своїх зобов`язань за Договором, Постачальником було здійснено поставку товару, що підтверджується наступними документами:

- видаткова накладна № 184 від 20 квітня 2017 року на суму 6 069,76 грн, товарно-транспортна накладна №996069414 від 19 квітня 2017 року, товарно-транспортна накладна №996086581 від 19 квітня 2017 року, довіреність № 66 від 13 квітня 2017 року;

- видаткова накладна № 198 від 28 квітня 2017 року на суму 53 110,40 грн, товарно-транспортна накладна № Т198 від 28 квітня 2017 року, довіреність № 71 від 24 квітня 2017 року;

- видаткова накладна № 274 від 25 травня 2017 року на суму 1 644,60 грн, товарно-транспортна накладна № 996081892 від 23 травня 2017 року, довіреність № 84 від 16 травня 2017 року;

- видаткова накладна № 284 від 31 травня 2017 року насуму 309 702,14 грн, товарно-транспортна накладна №Т284 від 31 травня 2017 року, довіреність №99 від 31 травня 2017 року;

- видаткова накладна 342 від 22 червня 2017 року на суму 66 880,00 грн, товарно-транспортна накладна №Т342 від 22 червня 2017 року, довіреність №114 від 22 червня 2017 року;

- видаткова накладна № 343 від 22 червня 2017 року на суму 63 851,33 грн., товарно-транспортна накладна №Т343 від 22 червня 2017 року, довіреність № 114 від 22 червня 201 7 року;

- видаткова накладна №' 429 від 24 липня 2017 року на суму 129 075,91 грн, товарно-транспортна накладна № Т429 від 24 липня 2017 року, довіреність №131 від 21 липня 2017;

- видаткова накладна № 506 від 16 серпня 2017 року на суму 197 669,44 грн., товарно-транспортна накладна №Т506 від 16 серпня 2017 року, довіреність .№143 від 09 серпня 2017 року;

- видаткова накладна № 591 від 14 вересня 2017 року на суму 270 520, 90 грн., товарно-транспортна накладна № Т591 від 14 вересня 2017 року, довіреність № 165 від 12 вересня 2017 року;

- видаткова накладна № 691 від 26 жовтня 2017 року па суму 137 595,60 грн., товарно-транспортна накладна №Т691 від 26 жовтня 2017 року, довіреність № 200 від 26 жовтня 2017 року;

- видаткова накладна № 753 від 17 листопада 2017 року на суму 7 355,26 грн., товарно-транспортна накладна № Т753 від 17 листопада 2017 року, довіреність № 221 від 17 листопада 2017 року;

- видаткова накладна № 754 від 17 листопада 2017 року на суму 193 707,29 грн., товарно-транспортна накладна №Т754 від 17 листопада 2017 року, довіреність № 221 від 17 листопада 2017 року;

- видаткова накладна № 108 від 21 лютого 2018 року на суму 177 760,09 грн., товарно-транспортна накладна №Т108 від 21 лютого 2018 року, довіреність №23 від 21 лютого 2018 року;

- видаткова накладна № 324 від 07 червня 2018 року на суму 351 232,60 грн., товарно-транспортна накладна №Т324 від 07 червня 2018 року, довіреність № 76 від 29 травня 2018 року;

- видаткова накладна № 404 від 18 липня 2018 року на суму 229 586,04 грн., товарно-транспортна накладна № Т404 від 18 липня 2018 року, довіреність № 102 від 16 липня 2018 року.

Постачальник протягом 2017р.-2018р. надавав рахунки на оплату поставленого товару: № 334М від 13.04.2017 на суму 6 069.76 грн., № 371 М від 24.04.2017р. на суму 53 110,40 грн, № 450М від 16.05.2017р. на суму 1 644,60 грн., № 513М від 25.05.2017р. на суму 309 702.14 грн., № 572М від 07.06.2017 р. на суму 66 880,00 грн., № 673М від 20.06.2017 на суму 63 851,33 грн., № 797М від 13.07.2017 на суму 129 075,91 грн., № 954М від 09.08.2017р. на суму 197 669,44 грн., № 1139М від 12.09.2017 на суму 270 520,90 грн., № 1365М від 20.10.2017р. на суму 137 595,60 грн., № 1526М від 17.11.2017 на суму 7 355,26 грн. ,№ 1497М від 13.11.2017 на суму 193 707, 29 грн., №304М від 21.02.2018 на суму 177 760,09 грн., № 783М від 29.05.2018 р. на суму 351 232, 60 грн., № 994М від 06.07.2018 на суму 229 586,04 грн., таким чином фактично поставив, а Покупець прийняв Товар на загальну суму 2 195 761,36 грн.

За товар, поставлений в 2017 року оплата проведена в повному обсязі, а саме: 03.08.2017 року-25 824,76 грн., 03.08.2017 року - 25 000,00 грн., 03.08 2017 року - 10 000,00 грн., 21.08.2017 року - 109 702,14 грн., 22.08.2017 року 10 000,00 грн., 23.08.2017 року 5 000,00 грн, 29.08.2017 року 30 000,00 грн, 30.08.2017року-40 000.00 грн., 01.09.2017 року 60 000,00 грн., 29.09.2017року - 55 000,00 грн., 02.10.2017 року-30 520,90 грн., 02.10.2017року-20 000,00 грн., 03.10.2017 року-20 000,00 грн., 03.10.2017 року- 30 000,00 грн., 09.10 2017 року-20 000,00 грн., 09.10.2017 року - 10 000,00 грн., 11.10 2017 року - 140 000.00 грн., 27.10.2017 року - 16 880,00 грн., 30.10.2017 року - 50 000,00 грн., 15.11.2017 року-137 595,60 грн., 01.12.2017 року-63 851,33 грн., 22.12.2017 року-61 062,55 грн., 28.12.2017 року-40 000,00 грн., 29.01.2017 року - 20 000,00 грн., 21.02.2018 року-80 000,00 грн., 16.03.2018 8 року-29 075, 91 грн.,04.04.2018 року - 10 000,00 грн., 24.04.2018 року-30 000,00 грн., 14.08.2018 року-160 000,00 грн., 16.08.2018 року-17 669,44 грн., 17.08.2018 року-20 000.00 грн., 17.08.2018 року 60 000,00 грн.

За товар, поставлений в 2018 році, оплата проведена частково, а саме: 14.11.2018 року -29 586, 04 грн.,15.11.2018 року - 70 000,00 грн., 22.11. 2018 року - 5 000, 00 грн., 23.11.2018 року-5 000,00 грн., 26.11.2018 року - 5 000,00 грн., 27.11.2018 року- 5 000.00 грн., 29.11.2018 року 5 000.00 грн., 30.11.2018 року 6 000,00 грн., 30.11.2018 року- 4 000,00 грн., 06.12.2018 року -5 000.00 грн., 11.12.2018 року - 10 000,00 грн., 21.12.2018 року- 10 000,00 грн., 11.01.2019 року - 50 000,00 грн., 17.01.2019 року-50 000,00 грн., 28.01.2019 року- 30 000,00 грн., 29.01.2019 року-20 000,00 грн., 20 03 2019 року 20 000,00 грн., 21.03.2019 року-10 000,00 грн.

Відповідачем не сплачено товар, поставлений:

- за видатковою накладною № 108 від 21 лютого 2018 року на суму 177 760,09 грн., товарно-транспортна накладна № Т108 від 21 лютого 2018 року, довіреність № 23 від 21 лютого 2018 року, (заборгованість складає 17 760,09 грн.);

- видатковою накладною № 324 від 07 червня 2018 року на суму 351 232,60 грн., товарно-транспортна накладна № Т324 від 07 червня 2018 року, довіреність № 76 від 29 травня 2018 року (заборгованість складає 331 232,60 грн.);

- видатковою накладною № 404 від 18 липня 2018 року на суму 229 586,04 грн., товарно-транспортна накладна №Т404 від 18 липня 2018 року, довіреність № 102 від 16 липня 2018 року (заборгованість складає 70 000 грн.).

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар склала 418 992,69 грн.

Позивачем нараховано 125 163,18 грн. пені, однак, у зв`язку з тим, що Відповідачем у відзиві на позовну заяву було заявлено про застосування до вимог Позивача про стягнення пені спеціальної позовної давності в один рік та положень про 6-ти місячний період нарахування штрафних санкцій, Позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, у зв`язку з чим просить суд стягнути пеню в розмірі 65 195,80 грн.

Позивачем нараховано 111 162,82 грн. інфляційних втрат.

Позивач просить стягнути окрім основної суми заборгованості також 292 483,42 грн - 25 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

В позовній заяві позивач посилається на ст.625. Цивільного кодексу та на п.5.3 Договору, як на підставу нарахування 25 % річних в заявленій сумі.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.5.5 Договору №54/17 від 05.04.2017р. у випадку порушення більш ніж на 10 (десять) календарних днів строків розрахунків за товар згідно з приписами розділу 4 даного Договору, Постачальник має право вимагати від Покупця сплатити відсотків за користування грошовими коштами Постачальника з розрахунку 25% річних від суми заборгованості за період з 11-го дня прострочення до дати фактичного розрахунку за Товар.

З аналізу приписів розділу 4 Договору, посилання на які міститься у положенні п. 5.5. Договору, вбачається, що у п. 4.5. Договору міститься положення, яким обумовлено строки оплати.

Відповідно до п. 4.5. Договору в разі поставки покупцю більшої кількості товару в межах дозволеного толерансу, вказаний товар підлягає оплаті на протязі 3 (трьох) банківських днів.

Відповідно до ч.1 ст. 536 ЦК України, визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Сторонами в Договорі обумовлено право кредитора на стягнення 25% процентів річних за користування чужими грошовими коштами за порушення строків вказаних у Розділі 4 Договору. Стягнення 25% річних за ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов`язання Договором не передбачено.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат в загальній сумі 11 539, 54 грн.

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З урахуванням того, що явка представників в судове засідання визнана обов`язковою, представник позивача був присутнім у судових засіданнях 23.09.2019р., 25.11.2019р., 02.12.2019р., подав процесуальні документи до суду та документально підтвердив витрати, понесені представником позивача у зв`язку з прибуттям у судове засідання, суд дійшов висновку, що судові витрати у розмірі 11 539,54 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів відповідно є визнання незаконним рішення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу України.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою Договір №54/17 від 05.04.2017 р., укладений між Приватним підприємством Гетьман трейд та Товариством з обмеженою відповідальністю Самбірський дослідно-експериментальний машинобудівний завод є договором поставки.

Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог шодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Основні зобов`язання, що виникли у Позивача внаслідок укладення договору - це поставка товару, у Відповідача - прийняття товару та його оплата.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визнаних змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач прийняті на себе зобов`язання за Договорами не виконав, не здійснив в повному обсязі, оплату за отриманий товар відповідно до умов Договору.

Внаслідок цього у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість по оплаті Товару у розмірі 418 992,69 грн.

Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України , штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України , якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача пені, з урахуванням заяви позивача від 30.09.209р. про зменшення позовних вимог, враховуючи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, встановив, що вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 65 195,80 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши розрахунок позивача та перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат, судом встановлено, що наданий розрахунок здійснено вірно.

Таким чином, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних втрат в розмірі 111 162,82 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо вимоги Позивача про стягнення 25% річних у сумі 292 483,42 грн. суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути окрім основної суми заборгованості також 292 483,42 грн - 25 % річних за порушення грошового зобов`язання відповідно до п.5.5 Договору № 54/17 від 05.04.2017р.

В позовній заяві позивач посилається на ст.625. Цивільного кодексу та на п.5.3 Договору, як на підставу нарахування 25 % річних в заявленій сумі.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.5.5 Договору №54/17 від 05.04.2017р. у випадку порушення більш ніж на 10 (десять) календарних днів строків розрахунків за товар згідно з приписами розділу 4 даного Договору, Постачальні має право вимагати від Покупця сплатити відсотків за користування грошовими коштами Постачальника з розрахунку 25% річних від суми заборгованості за період з 11-го дня прострочення до дати фактичного розрахунку за Товар.

З аналізу приписів розділу 4 Договору, посилання на які міститься у положенні п. 5.5. Договору, вбачається, що у п. 4.5. Договору міститься положення, яким обумовлено строки оплати.

Відповідно до п. 4.5. Договору в разі поставки покупцю більшої кількості товару в межах дозволеного толерансу, вказаний товар підлягає оплаті на протязі 3 (трьох) банківських днів.

Оскільки, нарахування передбачених п.5.5 Договору процентів за користування Покупцем чужими грошовими коштами Постачальника обумовлено виключно порушення встановлених у Розділі 4 Договору строків розрахунку, а встановлені Розділом 4 строки стосуються лише оплати за допустимий толеранс (п.4.5) у випадку складання Специфікації, чого не було в даному випадку, - то відсутні також і правові підстави для нарахування процентів за прострочення оплати за Товар згідно видаткових накладних.

Відповідно до ч.1 ст. 536 ЦК України, визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Натомість, Сторонами в Договорі обумовлено право кредитора на стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами лише за порушення строків вказаних у Розділі 4 Договору, а строки щодо оплати за поставку товару у цьому розділі не встановлені.

Відповідно до позиції Вищого господарського суду України, викладеній в Постанові Пленуму від17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства за порушення грошових зобов`язань , п.3.1: інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

П.6.1: Проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України , необхідно відізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).

6.2. Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

6.3. Якщо договором або чинним законодавством не передбачено розміру процентів за користування чужими коштами, то припис частини другої статті 625 ЦК України може бути застосований господарським судом лише за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

Як встановлено судом, боржником порушено грошове зобов`язання в сумі 418 992, 69 грн. Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 25%річних за порушення грошового зобов`язання за ст.625 Цивільного кодексу України. Однак, Договором №54/17 від 05.04.2017 р. не передбачено стягнення 25 % річних за порушення грошового зобов`язання.

Судом здійснено перерахунок суми річних в порядку ч.2 ст.625 Цивільного Кодексу України на заборгованість відповідача в сумі 418 992,69 грн.

Зважаючи на вищенаведене, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 25% річних в розмірі 292 483,42 грн. є необґрунтованими, до задоволення підлягають 3% річних в сумі 35 098,02 грн, згідно розрахунку, проведеному судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Розрахунки".

Щодо вимоги Позивача про відшкодування судових витрат суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З урахуванням того, що явка представників в судове засідання визнана обов`язковою, представник позивача був присутнім у судових засіданнях 23.09.2019р., 25.11.2019р., 02.12.2019р., подав процесуальні документи до суду та документально підтвердив витрати, понесені представником позивача у зв`язку з прибуттям у судове засідання, суд дійшов висновку, що судові витрати у розмірі 11 539,54 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Як встановлено ст. ст. 73 , 74 Господарського процесуального кодексу України , доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України .

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Самбірський дослідно-експериментальний машинобудівний завод ( 81400, вул. Децика, буд. 16, м. Самбір, Львівська область, ідентифікаційний код 39044904 ) на користь Приватного підприємства Гетьман Трейд ( 49000, вул. Панікахи, буд. 2, корпус 9, поверх 4, офіс 7 м. Дніпро, ідентифікаційний код 40657074 ) 418 992,69 грн. суми основного боргу, 35 098,02 грн. суми 3 % річних, 111 162,82 грн. суми інфляційних, 65 195,80 грн. суми пені.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Самбірський дослідно-експериментальний машинобудівний завод ( 81400, вул. Децика, буд. 16, м. Самбір, Львівська область, ідентифікаційний код 39044904 ), на користь Приватного підприємства Гетьман Трейд ( 49000, вул. Панікахи, буд. 2, корпус 9, поверх 4, офіс 7 м. Дніпро, ідентифікаційний код 40657074 ) 10 095,48 грн судового збору.

4 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Самбірський дослідно-експериментальний машинобудівний завод ( 81400, вул. Децика, буд. 16, м. Самбір, Львівська область, ідентифікаційний код 39044904 ), на користь Приватного підприємства Гетьман Трейд ( 49000, вул. Панікахи, буд. 2, корпус 9, поверх 4, офіс 7 м. Дніпро, ідентифікаційний код 40657074 ) 11 539,54 грн судових витрат.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

6. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 12.12.2019.

Суддя Синчук М.М.