Ухвала

від 11.12.2019 по справі 5019/2547/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

ДОДАТКОВА УХВАЛА

"11" грудня 2019 р. Справа №5019/2547/11

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф. , за участі секретаря судового засідання Оліфер С.М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ліквідатора Зуха О.С. про стягнення грошової винагороди у справі за заявою Головного управління ДФС у Рівненській області до Закритого акціонерного товариства "Агротех" про визнання банкрутом

В засіданні приймали участь:

від кредиторів: не з`явився;

ліквідатор: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Рівненської області на стадії ліквідаційної процедури перебувала справа №5019/2547/11 про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Агротех".

Постановою господарського суду Рівненської області від 10.01.2012 року Закрите акціонерне товариство "Агротех" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру боржника строком на 6 місяців, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Зуха О.С.

Ухвалою суду від 23.10.2019 року, зокрема, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Закритого акціонерного товариства "Агротех", затверджено звіт ліквідатора про нарахування і виплату грошової винагороди за період з 11.01.2012 року по 30.09.2019 року в сумі 388 811, 00 грн, затверджено звіт ліквідатора про здійснення та відшкодування витрат за період з 11.01.2012 року по 30.09.2019 року в сумі 98 896, 79 грн, ліквідовано юридичну особу - Закрите акціонерне товариство "Агротех", закрито провадження у справі №5019/2547/11.

30 жовтня 2019 року ліквідатором через відділ канцелярії та документального забезпечення суду подано клопотання про стягнення грошової винагороди та видачу наказу, яке призначене до розгляду в судовому засіданні на 08.11.2019 року. В судовому засіданні 08.11.2019 року оголошувалася перерва до 11.12.2019 року.

06 листопада 2019 року Головним управлінням ДФС у Рівненській області через відділ канцелярії та документального забезпечення суду подано заперечення на клопотання ліквідатора, відповідно до яких ініціюючий кредитор вважає, що підстав для стягнення з Головного управління ДФС у Рівненській області грошової винагороди ліквідатора немає.

11 грудня 2019 року від ліквідатора через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання, в якому останній зазначає, що виходячи з принципу пропорційності залишок невиплаченої основної грошової винагороди ліквідатора в сумі 307 352, 66 грн необхідно розподілити таким чином:

- Острозький міськрайонний центр зайнятості - 215, 15 грн;

- Головне управління ДФС у Рівненській області - 307 137, 51 грн.

Дослідивши клопотання ліквідатора, давши оцінку документам справи, суд встановив таке.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Ухвалою суду від 23.10.2019 року, зокрема, затверджено звіт ліквідатора про нарахування і виплату грошової винагороди за період з 11.01.2012 року по 30.09.2019 року в сумі 388 811, 00 грн. Однак, даною ухвалою не вирішено питання здійснення оплати арбітражному керуючому Зуху О. С. невідшкодованої грошової винагороди при здійсненні повноважень ліквідатора в сумі 307 352, 66 грн у справі №5019/2547/11.

Згідно статті 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), що діяв, зокрема, в період нарахування ліквідатором Зухом О.С. грошової винагороди, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород. Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень ліквідатора.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ніш повноважень керуючого санацією, ліквідатора.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів.

Окрім того, Закон про банкрутство передбачає, що звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим на затвердження до господарського суду.

Судом була надана оцінка звіту ліквідатора Зуха О. С. про нарахування та виплату грошової винагороди за період з 11.01.2012 року по 30.09.2019 року в сумі 388 811, 00 грн, та за результатами його розгляду ухвалою суду від 23.10.2019 року було затверджено звіт.

Вказана ухвала суду у встановленому законом порядку не оскаржувалася та набрала законної сили.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, за період ліквідаційної процедури грошова винагорода ліквідатора Зуха О. С. була лише частково погашено в сумі 81 458, 34 грн, у зв`язку з чим неоплаченою залишилася грошова винагорода ліквідатора в сумі 307 352, 66 грн.

Судом також встановлено, що у банкрута відсутні будь-які інші активи, а саме майно, грошові кошти, за рахунок яких можливе було б створення фонду для оплати послуг арбітражного керуючого, а тому у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.04.2018 року у справі №265/2б-02/14/13-08).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 04.10.2018 року у справі № 916/1503/17 судом касаційної інстанції констатовано наступне (пункт 17): Законом про банкрутство передбачено декілька джерел для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого /розпорядника майна, керуючого санацією ліквідатора/, разом з тим Закон не містить заборони здійснювати таку оплату за рахунок коштів кредиторів.

При цьому, відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті cт. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить cт. 43 Конституції України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2019 року та від 01.03.2018 року у справі №910/32824/15.

Крім того, суд зазначає, що 18.10.2018 року Верховною Радою України було прийнято Кодекс України з процедур банкрутства, а його офіційне опублікування відбулось у газеті Голос України № 77 від 20.04.2019 року .

Відповідно до ч. 1 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться у дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом.

Отже, Кодекс України з процедур банкрутства набрав чинності 21.10.2019 року.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення у дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, у тому числі, Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (Відомості Верховної Ради України, 1992 року, № 31, ст. 440 із наступними змінами).

Також суд зауважує, що питання оплати послуг арбітражного керуючого Кодексом України з процедур банкрутства вирішено таким же чином, як було унормовано і ст. 115 Закону про банкрутство.

За приписами ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.

У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

Додаткова грошова винагорода арбітражного керуючого визначається в розмірі:

- 5 відсотків вартості стягнутого на користь боржника майна, яке на день відкриття провадження у справі перебувало у третіх осіб;

- 3 відсотки суми погашених вимог кредиторів.

Витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності за заподіяння шкоди, а також витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Господарський суд за заявою кредитора має право зменшити розмір грошової винагороди арбітражного керуючого, у разі, якщо середньомісячна заробітна плата керівника боржника є надмірно високою порівняно з мінімальним розміром заробітної плати.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Оскільки Кодекс України з процедур банкрутства регулює питання визначення порядку, умов та джерел оплати послуг арбітражного керуючого (у цій справі ліквідатора) так само, як і ст. 115 Закону про банкрутство, суд вважає за необхідне застосувати правові висновки Верховного Суду, викладені у його постановах під час дії Закону про банкрутство.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, Верховним Судом було визначено єдність судової практики для забезпечення однакового та правильного застосування норм права в питанні оплати послуг та відшкодування витрат ліквідатора у випадку коли така оплата здійснюється не за рахунок ліквідаційної маси, а шляхом її оплати за рахунок коштів кредиторів.

Відповідно до приписів статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 29.01.2008 року №2-рп/2008 проголошено:

У міжнародному праві вироблено систему прав людини як визначальних засад правового статусу фізичної особи. Наразі цю систему складають: Загальна декларація прав людини 1948 року, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Енцикліка прав людини (Pacem in terris) 1963 року, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 року тощо. Сукупність прав, зазначених у названих документах, дістала відображення у Конституції України 1996 року. За змістом вказаних документів природні права є винятковими, невід`ємними від людини, невідчужуваними і непорушними будь-ким, зокрема державою.

Право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене. Право на працю закладено у самій людській природі. Його має кожна людина, воно є невідчужуваним, тому самій особі належить виключне право розпоряджатися своїми здібностями до праці.

Визначене статтею 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя.

Частина 4 статті 11 ГПК України визначає, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Разом з тим, й відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Європейський Суд з прав людини (рішення від 28.03.2006 року за заявою № 31443/96 у справі Броньовський проти Польщі ) зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

При цьому, відсутність майна у підприємства-банкрута або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на оплату послуг арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України.

Відповідно до п. 64 Рішення Європейського суду з прав людини Меньшакова проти України від 04.10.2010 року - Майном може бути або існуюче майно , або активи, включаючи право вимоги, щодо яких заявники можуть стверджувати, що вони мають щонайменше законне сподівання отримати можливість ефективної реалізації права на майно.

Арбітражний керуючий (ліквідатор) закономірно має право вважати, що його сподівання на отримання оплати послуг при виконанні повноважень ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Агротех" є легітимними сподіваннями , передбаченими нормами чинного законодавства і на них поширюється режим існуючого майна .

Керуючись принципом пропорційності голосів кредиторів кількості їх грошових вимог, суд вважає за можливе розподілити оплату послуг арбітражного керуючого між кредиторами пропорційно розміру їх кредиторських вимог (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 року у справі №04/5026/1438/2012).

За таких обставин, оскільки на час розгляду клопотання ліквідатора грошова винагорода в сумі 307 352, 66 грн відшкодована не була, враховуючи відсутність у банкрута будь-яких інших майнових активів, обов`язок здійснення оплати послуг та відшкодування витрат має бути покладено на кредиторів Закритого акціонерного товариства "Агротех" пропорційно розміру їх кредиторських вимог.

Відповідно до матеріалів справи, до реєстру вимог кредиторів включено грошові вимоги на загальну суму 4 512 079, 52 грн:

- ПАТ "Брокбізнесбанк" на суму 3 823 103, 30 грн;

- Острозький міськрайонний центр зайнятості - 215, 15 грн;

- Головне управління ДФС у Рівненській області - 307 137, 51 грн.

При цьому, судом встановлено, що ПАТ "Брокбізнесбанк" припинено з 15.10.2019 року, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №10731110121000818 (т.6 а.с.99), у зв`язку з чим відповідні зобов`язання боржника перед такою особою є припиненими в силу ст.609 ЦК України. Зважаючи на припинення такої особи, неможливо покласти на неї відшкодування грошової винагороди арбітражного керуючого.

Отже, на час розгляду клопотання про стягнення грошової винагороди, вимоги кредиторів складають суму 426 573, 15 грн, що розподіляються наступним чином:

- Острозький міськрайонний центр зайнятості - 215, 15 грн (0, 07% визнаних кредиторських вимог);

- Головне управління ДФС у Рівненській області - 307 137, 51 грн (99,93% визнаних кредиторських вимог);

З огляду на викладене вище, враховуючи неможливість оплати послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) за рахунок майна банкрута через відсутність у нього будь-яких інших активів та відсутність фонду на оплату грошової винагороди, суд дійшов висновку, щодо задоволення клопотання ліквідатора про стягнення грошової винагороди.

Керуючись ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

1. Клопотання ліквідатора про стягнення грошової винагороди задовольнити.

2. Стягнути з Головного управління ДФС у Рівненській області (33023, м. Рівне, вул. Відінська, 12, ідентифікаційний код 39394217) на користь Зуха Олександра Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , банк одержувача: АТ Укрексімбанк , код банку: 322313, поточний рахунок: НОМЕР_2 ) 307 137 (триста сім тисяч сто тридцять сім гривень) 51 коп. грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора.

3. Стягнути з Острозького міськрайонного центру зайнятості (35800, Рівненська обл., місто Острог, вул. Кривоноса, буд. 32, ідентифікаційний код 21083193) на користь Зуха Олександра Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , банк одержувача: АТ Укрексімбанк , код банку: 322313, поточний рахунок: НОМЕР_2 ) 215 (двісті п`ятнадцять гривень) 15 коп. грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора.

4. Накази видати після набрання ухвалою законної сили.

Додаткова ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Додаткова ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду, через місцевий суд, що її постановив, протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Додаткову ухвалу підписано 12.12.2019 року.

Додаткову ухвалу направити всім учасникам провадження у справі.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/ .

Суддя Церковна Н.Ф.