Рішення

від 09.12.2019 по справі 127/17412/19

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/17412/19

Провадження № 2/127/2398/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Іщук Т.П.,

за участі секретаря судового засідання Коваленко Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів- Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Перший Київський 64 , про встановлення порядку користування жилим приміщенням (квартирою) та зобов`язання провести розподіл особових рахунків,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи - ОСББ Перший Київський 64 , про встановлення порядку користування квартирою та зобов`язання ОСББ Перший Київський 64 провести розподіл особових рахунків. Свій позов мотивувала тим, що сторони по справі є співвласниками 2-х кімнатної квартир АДРЕСА_1 , зокрема позивачу належить 2/3 частки цієї квартири, відповідачам по 1/6 частки. Позивач вказує, що вона не має можливості користуватися належною їй часткою, між сторонами систематично виникають конфлікти, відповідачі не визнають її як власника квартири та ухиляються від сплати витрат по утриманню квартири та експлуатаційних витратах. Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду, а тому з урахуванням розміру свої частки просить встановити порядок користування цієї квартирою, виділивши їй кімнату площею 16,3 кв.м та комору площею 1,9 кв.м, відповідачам - кімнату площею 11,6 кв.м з лоджією, в спільному користуванні сторін залишити: кухню площею 7,6 кв.м, ванну площею 2,5 кв.м, вбиральну площею 1,2 кв.м, коридор площею 10,1 кв.м та зобов`язати ОСББ Перший Київський 64 розділити особові рахунки по оплаті житлово-комунальних послуг по утриманню квартири шляхом укладення окремого договору найму на обслуговування приміщень з урахуванням встановленого порядку користування квартирою.

Відповідач ОСОБА_2 надав відзив на позов, відповідно до якого заперечував щодо задоволення позовних вимог, вказуючи, що позивач одноосібно користувалася цією квартирою, здаючи її в найм, не надавала доступу до квартири та не бажала врегулювати відносини, що змусило його звернутися до суду та усувати перешкоди в користуванні майном. Вказує на неможливість встановити порядок користування, так як неможливо виділити всім співвласникам окремі кімнати.

Відповідач ОСОБА_3 своїм правом на відзив не скористався.

Третя особа ОСББ Перший Київський 64 також пояснень не надала.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 жовтня 2019 року суд відмовив в задоволенні заяв відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зупинення провадження в справі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити. При цьому звернув увагу на описку в площах підсобних приміщень, вказаних ним в позовній заяві.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позовних вимог. При цьому ОСОБА_3 визнавав необхідність розподілу особового рахунку між співвласниками. ОСОБА_2 зазначав, що позовна заява стосується встановлення часток квартири в натурі, для виділення яких слід провести будівельно-технічну експертизу, а всі комунальні послуги слід сплачувати відповідно до часток.

Представник третьої особи ОСББ Перший Київський 64 в судове засідання не з`явився. Натомість до суду подана заява про розгляд справи у відсутність представника третьої особи, позовні вимоги підтримують та не заперечують щодо розподілу особових рахунків.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані ст. 319, 356, 358, 360 ЦК України та нормами ЖК УРСР в частині користування жилими приміщеннями в будинках (квартирах) приватного житлового фонду.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_2 .

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу ОСОБА_1 належить 2/3 частки цієї квартири на підставі свідоцтва про спадщину за заповітом, виданим 13.08.2016 державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори, відповідачу ОСОБА_2 - 1/6 частка цієї квартири на підставі рішення суду від 27.07.2016 по справі №127/7646/16-ц, ОСОБА_3 - 1/6 частка цієї квартири на підставі рішення суду від 12.07.2016 по справі №127/8529/16-ц.

Дана квартира має загальну площу 51,9 кв. м, житлову площу 27,9 кв.м та складається з двох ізольованих жилих кімнат (7 - площею 16,3 кв.м, 2 - площею 11,6 кв.м з лоджією), коридору 1 площею 10,1 кв.м, комори 8 площею 1,9 кв. м, кухні 5 площею 7,0 кв.м, вбиральні 3 площею 1,1 кв. м, ванної кімнати 4 площею 2,7 кв. м.

Ідеальна частка житлової площі кожного із співвласників помешкання ставить: ОСОБА_1 - 18,6 кв.м, ОСОБА_2 - 4,65 кв.м, ОСОБА_3 - 4,65 кв.м.

Ніхто із учасників справи в цій квартирі не має зареєстрованого місця проживання та в ній не проживає.

Між сторонами існують неприязні стосунки. Право власності позивача на вказану квартиру оскаржувалося відповідачем ОСОБА_3 (справа №127/16604/17). На даний час в провадженні Вінницького міського суду Вінницької області також знаходиться справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним (справа №127/13435/19). Відповідач ОСОБА_2 звертався до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою ( справа №127/4982/18), який задоволений частково. Співвласники вказаної квартири не можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Зміст права власності, яке полягає в праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено в ст.317 ЦК України.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Стаття 321 ЦК закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст.41 Конституції. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч.1 ст.356 ЦК як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Відповідно до ст.358 ЦК право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці в праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

За змістом цих норм слідує, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

У даному випадку спірні правовідносини стосуються не поділу квартири , а встановлення порядку спільного користування нею . Тому критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов`язковим.

Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Такий висновок суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постановах від 17.02.2016 в справі № 6-1500цс15 та від 03.04.2013 в справі №6-12 цс13.

Крім того, суд відмічає, що оскільки встановлення порядку користування квартирою не є тотожним з її розділом в натурі, а тому спеціальні знання для цього, як то призначення і проведення експертизи не є необхідним, в зв`язку з чим посилання відповідача ОСОБА_2 про необхідність призначення експертизи є необґрунтованими.

Як вказувалося, спірна квартира складається з двох жилих кімнат площею 16,3 кв.м та 11,6 кв.м, а всього 27,9 кв.м жилої площі. Ідеальна частка житлової площі ОСОБА_1 становить 18,6 кв.м, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 4,65 кв.м.

При вирішенні питання щодо встановлення порядку користування квартирою, суд враховує вказану характеристику жилого приміщення, розмір часток співвласників та основний принцип при вирішенні питання щодо встановлення порядку користування майном, визначений ст.358 ЦК України (відповідність частці), а тому вважає за доцільне та справедливе виділити позивачу кімнату площею 16,3 кв.м (при ідеальній частці 18,6 кв.м), відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кімнату площею 11,6 з лоджією. При цьому, виділяючи відповідачам житлову кімнату з лоджією суд враховує спільність лоджії з цією кімнатою. Інші ж підсобні приміщення: кухню площею 7,0 кв.м, ванну площею 2,7 кв.м, вбиральну площею 1,1 кв.м, коридор площею 10,1 кв.м, комору площею 1,9 кв.м), враховуючи їх призначення та розміщення, слід залишити в спільному користуванні всіх співвласників.

Вказаний порядок найбільш відповідає ідеальним часткам осіб у праві власності на квартиру, що відповідає змісту ст.358 ЦК України, приміщення ж, які виділяються сторонам, максимально наближені їх часткам.

Щодо заперечень відповідача про неможливість встановлення порядку користування, зважаючи на неможливість виділення співвласникам окремих кімнат, то суд відзначає, що предметом спору є порядок користування цієї квартирою, а не її поділ, а тому необхідність виділення в користування кожному із співвласників ізольованого приміщення не є обов`язковим. При цьому суд враховує, що ідеальна частка відповідачів є незначною і в квартирі відсутнє приміщення за таким розміром. Суд не вбачає порушення прав відповідачів при встановленні такого порядку користування, оскільки квартира залишається в спільній власності і їх частки залишились незмінними. Суд також відмічає, що жоден із відповідачів не проживає в цій квартирі.

Визначаючись щодо вимоги позивача про зобов`язання ОСББ Перший Київський 64 розділити особові рахунки по оплаті житлово-комунальних послуг по утриманню квартири шляхом укладення окремого договору найму на обслуговування приміщень з урахуванням встановленого порядку користування квартирою, то суд враховує, що така вимога пред`явлена до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а тому суд не вправі вирішувати питання про права та обов`язки особи, не залученої як відповідач в справі. Позивач своїм правом про її залучення не скористалася, суд же позбавлений можливості визначати склад відповідачів з власної ініціативи. Разом з тим, це не позбавляє права позивача надалі вирішити вказане питання, звернувшись до вказаного суб`єкта господарювання, в разі якщо його діями будуть порушені права позивача. З огляду на викладене вимога в цій частині задоволенню не підлягає. При цьому, суд вказує, що встановлення порядку користування квартирою між її співвласниками за рішенням суду є самостійною підставою для відповідного розподілу особових рахунків, а у разі відмови в цьому позивач не позбавлена права звернутись за захистом до суду.

Відповідно до ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, і затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572 передбачений порядок поділу плати за житлово-комунальні послуги між співвласниками квартири в разі, якщо між ними відсутня згода щодо оплати.

Статтею 360 ЦК України встановлено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України. Враховуючи, що позов задоволено частково, тому з відповідачів, враховуючи відсутність їх солідарного обов`язку щодо сплати судового збору, на користь позивача підлягає стягнення по 384,20 грн судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 319, 356, 358, 360 ЦК України, ст. 150, 162 Житлового кодексу УРСР, ст. 5, 12, 13, 76-82, 84, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши в користування:

ОСОБА_1 кімнату площею 16,3 кв.м,

Білоконному Валерію Феодосійовичу та ОСОБА_3 кімнату площею 11,6 кв.м. з лоджією,

кухню площею 7,0 кв.м, ванну площею 2,7 кв.м, вбиральну площею 1,1 кв.м, коридор площею 10,1 кв.м, комору площею 1,9 кв.м залишити в спільному користуванні співвласників: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

В решті вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 384,20 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 09.11.201 року Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ,

Об`єднання співласників багатоквартирного будинку Перший Київський 64 , 21032, м.Вінниця, 1-й провул.Київський,64, код ЄДРПОУ 42268232.

Повний текст рішення складений 11.12.2019.

Суддя: